Рішення

від 18.05.2011 по справі 35/123

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/123

18.05.11

За позовом          Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики"

До          Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-центр трафаретного друку"

про          стягнення 27 494,35 грн.

                                                                                Суддя  М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача:           ОСОБА_1 –представник за довіреністю;

від відповідача:           не з’явились;

У судовому засіданні 18.05.2011, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Центр трафаретного друку" про стягнення з відповідача на користь позивача 27 494,35 грн., з яких: 14 567,90 грн. –сума основного боргу, 8 813,40 грн. –інфляційних витрат, 1 527,35 грн. – процентів річних, 2 585,70 грн. –пені, та стягнення судових витрат.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить накласти арешт на майно та грошові кошти, в межах заявленої суми, яке викладене у прохальній частині позовної заяви.

Суд відмовив у задоволенні клопотання позивача, оскільки в порушення вимог ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, останнім не було зазначено жодної обставини, яка б свідчила про те, що у випадку невжиття таких заходів виконання рішення суду може бути утруднено або унеможливлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2011 порушено провадження у справі  №35/123, розгляд справи призначено на 18.04.2011.

Представник позивача у судовому засіданні 18.04.2011 надав документи на виконання вимог ухвали суду, підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 18.04.2011 не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/123  від 24.03.2011 не виконав, витребуваних документів суду не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2011, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 18.05.2011.

У судове засідання 18.05.2011 відповідач своїх представників не направив, про причин неможливості їх явки суд не повідомив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі відповідно до вимог ст. 64 Господарського процесуального кодексу України направлялась за адресою, вказаною у позовній заяві, та адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до наявного в матеріалах справи витягу від 14.04.2011, але у судові засідання 18.04.2011, 18.05.2011 представники відповідача не з’явились, витребуваних судом документів не надали.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  Господарський суд міста Києва, -   

ВСТАНОВИВ:

01.04.2006 між Державною науково-виробничою корпорацією "Київський інститут автоматики" (далі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Центр трафаретного другу" (далі –відповідач) було укладено Договір № 13/0П 06 на виконання робіт, та на цих же умовах –договір № 52/ОП-07 на виконання робіт від 21.05.2007 (далі –Договори).

Відповідно до розділу 1 Договорів, відповідач, як замовник, доручає, а позивач, як виконавець, бере на себе зобов'язання по виготовленню виробів із металу (п. 1.1. договорів).

Згідно із п. 1.3. договорів приймання-здача робіт здійснюється зі складанням двосторонніх актів.

Як передбачено п. 2.3 договорів оплата робіт по акту приймання-передачі здійснюється замовником платіжним дорученням протягом 3-х банківських днів з моменту його підписання обома сторонами.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимог позивач посилається на те, що на виконання умов Договору виконав роботи, передбачені умовами договору, але відповідач повністю не оплатив вартість виконаних робіт, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 14 567,90 грн.

Матеріали справи свідчать, що позивач виконав роботи, передбачені договорами, що підтверджується підписаними обома сторонами актами здачі-приймання продукції № 22/2-07 від 30.04.2007 (по договору № 13/0П 06), № 42/3-08 від 29.08.2008, № 15/1-08 від 31.03.2008, 1/1-2008 від 29.02.2008, 82/4-07 від 31.12.2007 на загальну суму 18417,70 грн.

Як пояснив представник позивача та вбачається з наявних в матеріалах справи виписок з банківського рахунку, відповідач частково оплатив виконанні роботи, перерахувавши позивачеві 3849,80 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зібрані у справі докази свідчать, що позивач виконав роботи, передбачені умовами договору, відповідач зазначені роботи прийняті без будь-яких зауважень, однак зобов‘язання по їх оплаті не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 14 567,90 грн.

Станом на день пред'явлення позову та розгляду справи у судовому засіданні відповідач свої зобов’язання за Договорами не виконав, суму заборгованості у розмірі 14 567,90 грн. не сплатив.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 14 567,90 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.4. договорів передбачено, що у разі прострочення платежів замовник виплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2585,70 грн. відповідно до наданого розрахунку.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням наведеного та відповідно до нижченаведеного розрахунку суду, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача за розрахунком суду складає  1620,34 грн.

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Сума пені за період прострочення

4149.99

05.01.2008 - 29.04.2008

116

10 %

263.06

30.04.2008 - 05.06.2008

37

12 %

100.69

2199.9

06.03.2008 - 29.04.2008

55

10 %

66.12

30.04.2008 - 06.09.2008

130

12 %

187.53

5067.82

04.04.2008 - 29.04.2008

26

10 %

72.00

30.04.2008 - 04.10.2008

158

12%

525.06

3399.99

04.09.2008 - 15.02.2009

165

12 %

367.87

16.02.2009 - 04.03.2009

17

12 %

38.01

1620,34

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведених положень законодавства, позивач просить також стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 8 813,40 грн. та 3% річних в розмірі 1527,35 грн. згідно наданого розрахунку.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів річних суд дійшов висновку про його обґрунтованість, а тому позовні вимоги про стягнення процентів річних підлягають задоволенню у розмірі 1527,35 грн. згідно із розрахунком позивача.

Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 7632,13 грн. згідно із нижченаведеним розрахунком суду:

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Середній індекс інфляції за період

Інфляційне збільшення суми боргу

04.05.2007 - 22.05.2009

2850

1.512

1459.20

23.05.2009 - 30.09.2009

2350

1.016

37.60

01.10.2009 - 30.10.2009

1150.10

1.009

10.35

01.11.2009 - 07.12.2009

750.00

1.011

8.25

08.12.2009 - 29.12.2009

350.20

1.009

3.15

05.01.2008 - 29.12.2009

4149.99

1.374

1552.10

30.12.2009 - 26.02.2010

3999.99

1.037

148.00

27.02.2010 - 31.03.2010

3699.99

1.009

33.30

01.04.2010 - 31.01.2011

3399.99

1.053

180.20

06.03.2008 - 31.01.2011

2199.90

1.432

950.36

04.04.2008 - 31.01.2011

5067.82

1.380

1925.77

04.09.2008 - 31.01.2011

4149.99

1.319

1323.85

7632,13

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч зазначеним вимогам відповідач не надав доказів сплати суми заборгованості, не навів підстав для звільнення від обов’язку її сплатити та не спростував обставини, зазначені позивачем у позові

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 25 347,72 грн.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача і відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -   

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Центр трафаретного другу" (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 14, кв. 8, ідентифікаційний код 34795978) на користь Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" (04107, м. Київ, вул. Нагірна, 22, ідентифікаційний код 05796251), 14 567,90 грн. (чотирнадцять тисяч п’ятсот шістдесят сім гривень 90 коп.) –суми основного боргу, 7 632,13 грн. (сім тисяч шістсот тридцять дві гривні 13 коп.) –інфляційних нарахувань, 1 527,35 грн. (одна тисяча п’ятсот двадцять сім гривень 35 коп.) –3% річних, 1 620,34 грн. (одна тисячу шістсот двадцять гривень 34 коп.) –пені, 253,48 грн. (двісті п'ятдесят три гривні 48 коп.) –державного мита та 217,57 грн. (двісті сімнадцять гривень 57 коп.) –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                                  М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 30.05.2011