Постанова

від 19.03.2008 по справі 40/323

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний

господарський суд

Постанова

Іменем України

18.03.2008

р.                                                                      

справа № 40/323

Донецький

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Скакуна  О.А.

суддів

Колядко  Т.М. , Мирошниченка  С.В.

за

участю представників сторін:

від

позивача:

ОСОБА_2.

- за довір. № 161 від 21.01.08 року,ОСОБА_3. - напідст. свідоцтва № 252354

від 29.01.01 року,

від

відповідача:

Жданова

В.В. - за довір. б/н 17.01.08 року, 

розглянувши

у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Малого

приватного підприємства "Регіна" м. Макіївка Донецької області

на

рішення  господарського суду Донецької області

від

07.02.2008

року

по

справі

№ 40/323

(Підченко Ю.О.)

за

позовом

Приватного

підприємця-фізичної особи ОСОБА_1 м. Маріуполь Донецької області

доМалого приватного підприємства

"Регіна" м. Макіївка Донецької області

про

стягнення

16 665 грн. 00 коп.

Рішенням

господарського суду Донецької області від 07.02.2008 року задоволені позовні

вимоги приватного підприємця-фізичної особи ОСОБА_1                   м. Маріуполь  Донецької області (далі по тексту -

Підприємець) до малого приватного підприємства "Регіна" м. Макіївка

Донецької області (далі по тексту - Підприємство) про стягнення 16 665

грн. 00 коп.

Згідно

рішення місцевого суду з відповідача на користь позивача стягнуті безпідставно

отримані грошові кошти в сумі 16 665 грн. 00 коп., витрати по сплаті державного

мита в розмірі 166 грн. 65 коп. та витрати по забезпеченню судового процесу в

сумі 118 грн. 00 коп.

У

обгрунтування рішення суд першої інстанції послався на те, що вимоги законні та

доведені належним чином.

Відповідач

не погодився з рішенням місцевого суду та звернувся зі скаргою в якій просить

його скасувати, як таке, що винесене на підставі висновків, які не відповідають

дійсним обставинам справи. Заявник вважає, що суд першої інстанції не надав

належної оцінки договору оренди, який був укладений між сторонами та

безпідставно задовольнив вимоги позивача. На думку Підприємця, при винесенні

рішення господарським судом були порушені норми ст. 11 , 41, 509, 525, 526, 638

Цивільного кодексу України та невірно застосована ст. 1212 вищевказаного

кодексу. Також відповідач важає, що господарським судом були порушені норми

ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального  кодексу України, оскільки  суд першої інстанції не задовольнив його

клопотання про відкладення слухання справи. Крім того, у скарзі та під час судового

засідання представник відповідача навів і інші заперечення, які, на його думку,

є підставою для скасування оскарженого рішення.

Позивач

відзив на апеляційну скаргу суду не надав, але у судовому засіданні проти її

задоволення заперечував, посилаючись на законність оскарженого рішення.

Розглянувши

матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача і відповідача,

Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як

вбачається з матеріалів справи, Підприємець звернувся до Підприємства з позовом

про стягнення з останнього грошових коштів в сумі 16 665 грн. 00 коп.,

отриманих без достатніх правових підстав. Позов обгрунтований тим, що

22.06.2006 року між  фізичною -особою

ОСОБА_1 та приватним підприємством "Регіна" було укладено договір

оренди від 01.08.06р. за № 674  торгової

площі в розмірі 220 кв. м. другого поверху торгівельного комплексу

"ЮЗ", розташованого за адресою: Донецька область,                  м. Макіївка,  вул. Московська,1а,   Центральний ринок.

  Строк дії оренди встановлено у договорі з

01.08.06 р. по 01.09.06 р. Майно (торгові площі) відповідно до умов договору та

приписів ст. 765 ЦК України у користування позивачу  передано не було.

 22.06.06 р. на підставі домовленості  між сторонами, позивачем  відповідно до квитанції до прибуткового

касового ордеру  за №2021, нібито у

якості авансового платежу було внесено орендну плату в розмірі 16 665 грн. 00

коп.

  29.06.06 р. позивач  вже звернувся до відповідача з заявою про

розірвання договору. У якості мотивів його розірвання є - відсутність у

відповідача правовстановлюючих документів на орендоване приміщення (торгівельні

площі),  невідповідність зазначеного

приміщення санітарним нормам для ведення торгівельної діяльності.

   На думку позивача, за  згодою сторін, спірний договір було розірвано

29.06.06 р., про що свідчить запис на самому тексті договору. Тому позивач в

претензійному порядку звернувся до відповідача про повернення йому грошових

коштів в сумі 16 665 грн. 00 коп.

Відповідач

претензію не визнав, посилаючись на те, що між сторонами укладено договір

оренди, а тому підстав для повернення грошових коштів не існує.

   Виниклі обставини стали підставою для

звернення Підприємця до господарського суду з позовом про стягнення  з відповідача 

безпідставно  набутих  грошових 

коштів  в   сумі 16 665 грн. 00 коп.

Рішенням

господарського суду вимоги позивача задоволені повністю відповідно до ст. 1212

Цивільного кодексу України.

Відповідно

до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не

зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному

обсязі.

Дослідивши

наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності з врахуванням пояснень

представника позивача,  судова колегія

дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на

наступне.

Суд

першої інстанції при винесенні рішення дійшов правильного висновку про

законність і обгрунтованість позовних вимог, але  у обгрунтування свого висновку навів

помилкові доводи. Тому апеляційна інстанція погоджується з резолютивною

частиною оскарженого рішення, змінюючи 

його мотивувальну частину.

Господарський

суд у оскарженому рішенні вказав, що перераховані позивачем відповідачу грошові

кошти в сумі 16 665 грн. 00 коп. не є сплатою орендної плати за договором

оренди (а.с. 11). Тому підставою задоволення позовних вимог місцевим судом

вказана ст. 1212 Цивільного кодексу України. Зокрема, суд послався на те,

що  особа, яка набула майно чи грошові

кошти або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої

правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути

потерпілому це майно чи грошові кошти. 

При цьому, на думку господарського суду поняття "за рахунок іншої

особи" означає, що одночасно відбувається два моменти: придбання або

збереження майна однією особою та втрата майна іншою особою. Тому місцевий суд

дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки  відповідач отримав грошові кошти  внаслідок придбання або зберігання майна чи

грошових коштів за рахунок іншої особи без достатніх підстав.

   Апеляційний суд вважає такі висновки

помилковими, оскільки грошові кошти були перераховані позивачем відповідачу, як

орендна плата.  Тобто, підставою їх

перерахування був договір оренди, укладений між сторонами.

  Проте, 

відповідач свої зобов"язання за договором оренди щодо передачі

майна позивачу не виконав. Докази передачі майна орендарю в матеріалах справи

відсутні, не надано таких доказів і апеляційній інстанції. Цей факт в ході

засідання був підтверджений і самим відповідачем.

    Крім того, 

вищезгаданий договір оренди  був

сторонами розірваний 29.06.2006 року, що підтвердили представники сторін у

судовому засіданні.

  З огляду на наведене, апеляційний суд вважає,

що грошові кошти в сумі                        

16 665 грн. 00 коп. позивач перерахував відповідачу на виконання

договору оренди, який з боку останнього виконаний не був та згодом був

розірваний сторонами у встановленому законом порядку.

За

умов ст. 1212 Цивільного кодексу України, 

особа зобо"язана повернути майно потерпілому і у разі, якщо

підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким

чином, грошові кошти в сумі 16 665 грн. 00 коп. підлягають поверненню позивачу,

як безпідставно набуті, оскільки договір оренди на виконання якого вони були

перераховані, є розірваним, майно в оренду фактично передано не було.

Що

стосується заперечень відповідача, то судова колегія не приймає їх до уваги,

враховуючи наступне.

 Згідно ст. 33 Господарського процесуального

кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається, як на підставу своїх

вимог і заперечень.

 Заперечення відповідача в частині того, що

судом  першої інстанції при винесенні

рішення, порушені норми процесуального права, апеляційний суд вважає

безпідставними, оскільки порушення норм процесуального права є підставою для

скасування рішення, якщо  їх наслідком є

прийняття місцевим судом неправильного за своєю суттю рішення.  У даному випадку, господарський суд прийняв

правильне рішення, але невірно обгрунтував 

свій висновок щодо законності позовних вимог.

Що

стосується інших заперечень відповідача, то вони, на думку апеляційного суду, є

необгрунтованими, оскільки не доводять факт правомірного набуття ним грошових

коштів в сумі 16 665 грн. 00 коп.

При

перевірці оскарженого рішення апеляційним судом 

не було встановлено інших порушень, тому судова колегія приходить до

висновку, що оскаржене рішення господарського суду Донецької області від

07.02.2008 року залишається без змін по мотивам, які викладені в цій

постанові. 

Керуючись

ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу

України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну

скаргу залишити без задоволення.

Рішення

господарського суду Донецької області від 07.02.2008 року по справі №

40/323  залишити без змін по мотивам,

викладеним у постанові.

Головуючий          О.А. 

Скакун

Судді:          Т.М. 

Колядко

          С.В. 

Мирошниченко

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС

5 господарському суду