Постанова

від 14.03.2008 по справі 35/435-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2008 р.                                                          

Справа № 35/435-07 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слюсарева Л.В.,суддя Білоконь Н.Д. ,суддя Фоміна

В.О.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників

сторін:

позивача -

ОСОБА_1., довіреність  від  28.09.2007 р. № 5079

відповідача

-  Пікули С.П., довіреність без номера

від 20.09.2007 р.

розглянувши

матеріали апеляційної скарги позивача (вх. № 214 Х/1-14) на рішення

господарського суду Харківської області від 16.01.08 у справі № 35/435-07

за позовом суб"єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи ОСОБА_2, м. Харків

до  товариства з обмеженою відповідальністю

"Авіста", м. Харків

про стягнення

37883,00 грн.

встановила:

Суб"єкт

підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2подав до господарського суду

Харківської області позов ( з урахуванням 

уточнень та доповнень до нього) про стягнення з товариства з обмеженою

відповідальністю "Авіста" 18100,00 грн. штрафу за несвоєчасне

передання  приміщення по укладеному між

сторонами договору доручення від 

15.09.2005 р. №  15/09/05 та

19773,00 грн. додатково сплачених позивачем за 3 квадратних метри  площі 

приміщення, що  перевищує площу визначену  у цьому договорі.

Рішенням

господарського суду Харківської області від 16.01.2008 р. у  справі № 

35/435-07 (суддя Швед Е.Ю.) у задоволенні  позовних вимог відмовлено.

     Позивач із зазначеним рішенням

господарського суду першої інстанції не погодився, подав  до Харківського апеляційного господарського

суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським

судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність викладених

в рішенні висновків, обставинам  справи

просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

      В обгрунтування апеляційної скарги

позивач посилається зокрема на наступне: місцевий господарський суд при

розгляді справи не застосував  пункту  2.1.4. договору  № 

15/09/05  яким передбачено

обов"язок вводу в  експлуатацію

приміщення культурно-ділового торговельного центру 31.05.2006 р. та п. 3.1.

договору, згідно з яким відповідач 

повинен був передати 

приміщення  у власність після

підписання  державною комісією акту  приймання в експлуатацію, за  умови оплати позивачем  повної вартості приміщення; суд не прийняв до

уваги, що в порушення  пунктів  1.1.5. та 

2.1.4. договору приміщення  було

передано  по акту приймання-передачі лише

16.05.2007 р., а не 31.05.2006 р.; судом безпідставно не було прийнято до уваги

факти та обставини, з яких вбачається 

те, що на момент підписання договору доручення вартість приміщення було

визначено  п. 1.1.3. в розмірі 334822,80

грн., а тому в позивача не було  підстав

вважати цю вартість неповною і цю суму він повністю перерахував  відповідачеві; суд безпідставно, посилаючись

на п. 29  порядку прийняття в  експлуатацію закінчених будівництвом

об"єктів, затвердженого 

- 2 -

постановою

Кабінету Міністрів України  № 1243  зазначив, що датою, з якої починається  передбачений п. 2.1.5. договору доручення

строк передачі   приміщення є дата

затвердження  акту  державної приймальної комісії про прийняття

в  експлуатацію приміщення-21.03.2007 р.

та в подальшому всупереч  своїм доводам

такою датою визначив 31.05.2007 р. Відмовляючи у  стягненні з відповідача  19773,00 грн.   сплачених позивачем  за 3 кв.м 

додаткової площі  приміщення, не

передбаченої  в договорі  доручення 

місцевий господарський  суд на

думку позивача не врахував того, що позивач 

був вимушений підписати додаткову угоду до договору доручення,

оскільки  на той  момент не мав свідоцтва на право

власності  на  це приміщення 

і  у  відповідача 

була  реальна можливість розірвати

цей договір  у зв"язку з відмовою

сплатити  вартість цієї додаткової площі.

      Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу

та його представник в  судовому

засіданні  проти  апеляційної скарги заперечують, посилаючись

на те, що викладені в  ній  доводи є безпідставними, не відповідають

обставинам справи, вважають, що місцевим господарським судом  при винесенні 

рішення  не були порушені норми

матеріального права, воно є законним та обгрунтованим.

     Дослідивши матеріали справи,

проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників

сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом

норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла  висновку, що апеляційна скарга задоволенню не

підлягає, виходячи з наступного.

        15.09.2005 р. між сторонами було

укладено договір доручення № 15/09/05, згідно з умовами якого відповідач

зобов"язався  від імені та за

рахунок позивача  на земельній ділянці,

розташованій АДРЕСА_1, наданій ТОВ «АВІСТА»на підставі рішення 23 сесії

Харківської міської ради 4-го скликання від 22.02.2005 року №21/05, побудувати

Культурно-діловий торговий центр з даховою котельнею і підземною парковкою з

залученням коштів позивача (п.1.1.1.) і після закінчення будівництва, при умові

виконання позивачем своїх обов'язків, передати по акту приймання-передачі у

власність ФОП ОСОБА_2. приміщення площею 50,8 кв.м. на 2-му поверсі в осях 3-4

в рядах А-В, у відповідності з його часткою в цьому будівництві (п.1.1.2.)

         Пунктом  1.1.5. договору сторони передбачили

строк  закінчення будівництва-31.05.2006

р.

Відповідно до

п. 1.1.3 договору вартість приміщення складає 334 882,80 грн., а проектна площа

вказаного Приміщення, згідно з п.1.1.4 договору, підлягає уточненню після здачі

в експлуатацію культурно-ділового торгового центру, згідно з даними КП

«Харківське міське БТІ».

Пунктом 7.4

договору передбачено, що всі доповнення і зміни до договору оформлюються в

письмовій формі і підписуються сторонами.

Як вбачається з

матеріалів справи, площа приміщення, яке було передано позивачу  по договору доручення №15/09/05 на момент

здачі в  експлуатацію за даними КП

"Харківське міське бюро технічної інвентаризації" склала 53,8 кв.м.,

що на 3 кв.м. більше ніж та, що зазначена в п.1.1.2. цього договору, тому  сторонами у 

відповідності  до п. 1.1.4.  та п. 7.4 договору  доручення №15/09/05 від 15.09.2005 року

15.05.2007 року  було укладено  додаткову угоду до нього, згідно з якою  було збільшено площу приміщення та його

вартість. Також в цій додатковій  угоді

сторони передбачили, що  у  зв"язку з тим, що площа, яка

передається, збільшилась  на 3,0 кв.м.,

позивач зобов"язується протягом 

п"яти банківсських днів після 

підписання акту приймання-передачі приміщення  площею 

53,8 кв.м. на 2  поверсі внести на

поточний рахунок відповідача грошові кошти за 

3,0 кв.м. в  сумі 19733,00 грн,

в  тому 

числі ПДВ-20)-3295,50 грн.

Вказана доплата

в розмірі 19773,00 грн. була здійснена позивачем на рахунок відповідача

16.05.2007 року.

                                                      - 3 -

Позивач

необгрунтовано посилається в  апеляційній

скарзі на те, що місцевий господарський 

суд,  посилаючись на  додаткову угоду від 15.05.2007 р. при

визначенні  вартості  та площі приміщення надав пріоритет

додатковій угоді над основним договором доручення.

Відповідно до

ч.1 ст.651 Цивільного кодексу 

України  зміна або розірвання

договору допускається лише за  згодою

сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже

зазначалося вище укладений між позивачем і відповідачем договір (п. 1.1.4.)

передбачає внесення до нього змін і доповнень, що сторонами було зроблено

шляхом укладання додаткової угоди, згідно якої було змінено площу приміщення і

його вартість.

Частиною 1

статті  653 Цивільного кодексу України

передбачено, що у разі зміни договору зобов"язання сторін  змінюються 

відповідно  до змінених умов щодо

предмету, місця, строків виконання  тощо,

тому внесені  додатковою  угодою від 15.05.2007 р. зміни  до договору доручення  від 15.09.2005 р. є невід"ємною частиною

цього договору.

Безпідставними

є також посилання  позивача в  апеляційній скарзі на те, що місцевий

господарський  суд не врахував того, що

позивач  був змушений підписати додаткову

угоду, з метою оформити на себе свідоцтво про право власності на нерухоме

майно, яке б гарантувало його право на приміщення.

Статтею 204

Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо  його недійсність прямо не встановлена законом

або він не  визнаний  судом 

недійсним. Оскільки правочин по укладанню додаткової угоди не було  визнано недійсним ( зокрема  як 

такий, що укладено з пороком 

волі) він є дійсним та відповідно до статті 629 Цивільного кодексу

України є обов"язковим для виконання сторонами.

Зважаючи на

наведене місцевий господарський  суд дійшов

правильного висновку про те, що доплата, здійснена позивачем на рахунок

відповідача в розмірі 19 773,00 грн за 

три метри квадратних площі, відповідає умовам договору доручення, у

зв"язку з чим підстави для задоволення 

позову про її повернення відсутні. 

Щодо позовних

вимог про стягнення  18 100,00 грн.

штрафу, місцевий господарський  суд також

дійшов правильного висновку про відмову в їх задоволенні, виходячи з

наступного.

Пунктом

5.2.  договору доручення,  встановлена 

відповідальність відповідача перед позивачем за несвоєчасну передачу

приміщення у вигляді штрафу в розмірі 100,00 грн., за кожний день порушення

строку передачі.

Пункт    2.1.5. цього ж договору передбачає, що

відповідач зобов'язується передати позивачу приміщення протягом 30 днів з

моменту здачі культурно-ділового торгового центру в експлуатацію. 

Згідно з

п.3.1.вищевказаного договору, який передбачає при яких умовах здійснюється

передача  приміщення у власність,

вказано, що відповідач передає позивачу 

у власність приміщення після підписання державною приймальною комісією

Акту приймання-здачі, при умові сплати довірителем повної суми вартості

приміщення, яка зазначена в п. 1.1.3 договору доручення.

Пунктом 29

Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого

Постановою КМ України №1243 від 2004 року передбачено, що датою введення в

експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата затвердження акту

державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об'єкту

органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, створившим

комісію.

Як вбачається з

матеріалів справи акт державної приймальної комісії про прийняття в

експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта культурно-ділового торговельного

центру з даховою котельнею і підземною парковкою поАДРЕСА_1ТОВ «АВІСТА»було

складено і

- 4 -

підписано

27.01.2007 року, який затверджений рішенням виконавчого комітету Харківської

міської ради 21.03.2007 року за №280.

Але як було

наведено вище, через те, що на момент здачі приміщення  в 

експлуатацію його площа за даними КП "Харківське міське  бюро технічної інвентаризації" виявилась

більшою на 3  кв.м. від площі зазначеної

в  п. 1.1.2. договору  15.05.2007 року сторонами у відповідності з

пунктами 1.1.4 та 7.2. договору  було

укладено додаткову угоду до нього,  якою

змінено площу приміщення і його вартість.

Відповідно до

п.3.1 договору доручення  сплата повної

суми вартості приміщення є необхідною умовою для його передачі позивачу.

Як  вже було зазначено доплата коштів за

приміщення, а відповідно і повна сплата суми його вартості, була здійснена

позивачем на рахунок відповідача 16.05.2007 року.

Виходячи з умов

договору доручення і додаткової угоди до нього, саме з цієї дати починається

перебіг 30-ти денного строку, на протязі якого відповідач зобов'язався передати

позивачу передбачене договором приміщення.

Як

підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 16.05.2007 р.відповідач

передав позивачу у власність приміщення площею 53,80 кв.м., яке знаходиться на

другому поверсі в культурно-діловому торговому центрі за адресою м. Харків,

вул. Чернишевського, 13  16.05.2007 року,

а отже умови договору, стосовно терміну передачі,  ТОВ «АВІСТА»не порушено.

Зважаючи

огляду  на наведене, позивач необгрунтовано

посилається на те, що   відповідачем

приміщення передано з пропуском строку на 181 день, який  почався 

на його думку  з 31 травня 2006

року. 

Місцевий

господарський суд також вірно зазначив, що хоча, відповідно до пунктів 1.1.5 і

2.1.4 договору доручення строк закінчення будівництва встановлений 31 травня

2007 року і обов'язок введення в експлуатацію в даний термін покладено на ТОВ

«АВІСТА», але відповідальність, за порушення даних умов договору, договором

доручення №15/09/05 від 15.09.2005 року сторонами не передбачена.

Пунктом 5.2.

договору доручення №  15/09/05  передбачена відповідальність ТОВ «АВІСТА»за

порушення терміну передачі приміщення,  а  пунктами 2.1.5 і 3.1. цього ж договору  визначені порядок та умови такої передачі,

оскільки   ТОВ «АВІСТА»не порушило

термінів передачі приміщення, підстави для стягнення з нього штрафу,

передбаченого п. 5.2. зазначеного 

договору   в розмірі 18 100,00

грн. відсутні.

Зважаючи на

наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення прийнято без порушень

норм матеріального та процесуального права та підстави  для його скасування відсутні.

      Керуючись статтями 33, 43, 99, 101,

103-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну

скаргу залишити без задоволення.

Рішення  господарського суду Харківської області

від  16.01.2008 р. у  справі № 35/435-07 залишити без змін.

Постанову

складено в  повному обсязі 18.03.2008 р.

         Головуючий суддя                          (підпис)                             Слюсарева Л.В. 

                                Суддя                          (підпис)                             Білоконь Н.Д. 

                                Суддя                          (підпис)                             Фоміна В.О.