Рішення

від 16.06.2006 по справі 15/167

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/167

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.06                                                                                 Справа № 15/167.

Суддя  Пономаренко Є.Ю., розглянувши матеріали  справи за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркрайт", м. Луганськ

до Корпорації “Східна брама”, м. Луганськ

про стягнення 7 415 грн. 85 коп.

За участю представників сторін:від позивача –Карпова І.Г. –представник за довіреністю № 7 від 27.03.06.;від відповідача –Морнев С.М. –представник за довіреністю № 58 від 05.05.06., Шапка О.В. –представник задовіреністю № 59 від 05.05.06.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим, відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України, таке фіксування судом не здійснювалося.

У судовому засіданні 30.05.2006р. оголошувалися перерви, з початку до 09.06.2006р., потім до 16.06.2006р., про що представники сторін повідомлялися належним чином –усно суддею та під розпис.

Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 7 072 грн. 49 коп., інфляційних нарахувань у сумі 282 грн. 90 коп. та річних у сумі 60 грн. 46 коп. (всього 7 415 грн. 85 коп.).

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач зайве перерахував відповідачу кошти у сумі 7 072 грн. 49 коп. по договору підряду від 22.09.2005р. №22/09-1, що встановлено позивачем після того як по завершенні будівництва була встановлена остаточна вартість будівництва.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, зокрема мотивуючи заперечення тим, що зайве перерахована позивачем сума за виконані роботи зарахована відповідачем як штрафні санкції та інфляційні нарахування у зв'язку з простроченням позивачем оплати вартості робіт.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеркрайт»та Корпорацією «Східна брама»22.09.2005р. укладено договір про дольову участь у будівництві нежитлового приміщення.

Предметом наведеного договору є правовідношення, за якими  відповідач зобов'язався за рахунок коштів позивача  побудувати нежитлове приміщення, а відповідач зобов'язався забезпечити фінансування будівництва за погодженим графіком, який є додатком №1 до договору.

За п. 1.3. договору визначена вартість приміщення на момент укладення договору у сумі 212 271 грн.

Відповідно до графіку фінансування будівництва, що є додатком №1 до договору позивач зобов'язався сплачувати грошові кошти наступним чином:

-          до 23.09.2005р. –42 454 грн. 20 коп.;

-          до 15.10.2005р. –106 135 грн. 50 коп.;

-          до 20.10.2005р. –63 681 грн. 30 коп.

Позивач виконував свої зобов'язання неналежним чином допустивши прострочення платежів.

Так, позивач фактично сплачував грошові кошти за договором наступним чином:

- 23.09.2005р. платіжним дорученням № 189 перераховано 42 454 грн. 20 коп.;

- 03.10.2005р. платіжним дорученням № 203 перераховано 28 000 грн.;

- 05.12.2005р. платіжним дорученням № 252 перераховано 208 933 грн.

За таких обставин позивач не сплатив вчасно та у повному обсязі другий та третій платежі передбачені графіком.

Позивач листом від 05.12.2005р. №48 просив відповідача повернути зайве перераховані грошові кошти у сумі 70 454 грн. 20 коп.

Відповідач платіжним дорученням від 05.12.2005р. №276 перерахував позивачеві зайво сплачені ним кошти у розмірі 70 454 грн. 20 коп.

Положеннями п. 1.4. договору передбачено, що вартість приміщення визначена на момент укладення договору є попередньою та остаточна вартість приміщення визначається сторонами після завершення будівництва та оформлюється додатковою угодою підписаною обома сторонами.

Тому, між сторонами укладено додаткову угоду №4 (без дати, орієнтовно у грудні 2005р.), за якою вартість приміщення визначена у сумі 201 860 грн. 51 коп.

Різниця між сплаченими позивачем коштами (208 933 грн.) та вартістю побудованого  приміщення, що визначена додатковою угодою вже після закінчення строків фінансування об'єкта за графіком (201 860 грн. 51 коп.) складає 7 072 грн. 49 коп.

Позивач за позовною заявою вимагає стягнути з відповідача борг у сумі 7 072 грн. 49 коп. та нараховані на цю суму інфляційні та річні.

Відповідач вказує, що із зайве перерахованих коштів у сумі 7 072 грн. 49 коп. ним зараховано як пеня (3 457,56 грн.) та щомісячний індекс інфляції (3 573,97 грн.), нараховані за прострочення виконання позивачем грошового зобов'язання з фінансування об'єкту, у загальній сумі 7 025 грн. 53 коп. Різницю між зайве перерахованою сумою та сумою штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідач перерахував платіжним дорученням від 24.01.2006р. №319 у сумі 46 грн. 96 коп.

Між сторонами 27.12.2005р. складено акт приймання-передачі нежитлового приміщення на виконання умов договору, в якому також зазначено, що сторони одна до одної претензій не мають.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 3.2. договору позивач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від суми простроченого платежу.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не  надав доказів, що могли б спростувати доводи та докази відповідача в частині наявності прострочення виконання грошового зобов'язання та навіть визнав цей факт.

Позивач зазначає, що у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування санкцій, тому, що порушення строків фінансування було допущено позивачем з вини відповідача і як наслідок звільняє позивача від відповідальності. При цьому позивач вказує, що з метою недопущення зриву графіку фінансування  будівництва позивач звертався до банку за отриманням кредиту.

Позивач не довів, що порушення ним строків фінансування об'єкта допущено з вини відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відсутність коштів та оформлення протягом певного часу кредиту не звільняє від виконання чинних договірних зобов'язань.

На момент настання строку виконання грошових зобов'язань сторонами не укладено додаткову угоду щодо перенесення строків фінансування об'єкту.

За таких обставин, слід визнати, що позивач повинен був, з метою забезпечення вчасного виконання грошового зобов'язання, заздалегідь потурбуватися про забезпечення наявності (пошуку) грошових коштів та належного виконання чинного договірного зобов'язання.

Відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;  у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Таким чином, в цілому відповідач правомірно прийняв рішення про можливість нарахування пені, передбаченої договором та щомісячного індексу інфляції при перерахуванні відповідачем коштів за договором. Разом з тим відповідач не цілком обґрунтовано здійснив безпосередньо розрахунок.

Так, обґрунтований розмір щомісячного індексу інфляції нарахованого відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання позивачем грошового зобов'язання складає  всього 2 432 грн. 81 коп., з яких: за період з 16.10.2005р. по 20.10.2005р. (5 днів) на суму боргу 78 135 грн. 50 коп. сума індексу інфляції складає 113 грн. 42 коп.; за період з 21.10.2005р. по 31.10.2005р. (11 днів) на суму боргу 141 816 грн. 80 коп. - складає 452 грн. 90 коп.; за листопад на суму боргу 141 816 грн. 80 коп. –складає 1701 грн. 80 коп.; за період з 01.12.2005р. по 04(включно).12.2005р. (4 дні) на суму 141 816 грн. 80 коп. –складає 164 грн. 69 коп.

Обґрунтований розмір пені нарахованої відповідно до п. 3.2 договору за прострочення виконання позивачем грошового зобов'язання  складає 3451 грн. 56 коп.

Згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана його повернути. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був при одержанні від позивача зайве перерахованої суми врахувати вказані суми пені та щомісячного індексу інфляції і решту у сумі 1 188 грн. 12 коп. повернути позивачу.

Доводи позивача про те, що відповідач не вправі був нараховувати на суму боргу суму щомісячного індексу інфляції, оскільки її сума була врахована в остаточній вартості об'єкту судом відхиляються з наступних підстав.

По-перше, позивачем не доведено включення до остаточної вартості об'єкта інфляційної складової. З додаткової угоди №4 до договору на яку посилається позивач таких обставин не вбачається.

По-друге, вартість об'єкту (навіть з урахуванням будь-яких складових) визначена договором, яка підлягає до сплати та щомісячний індекс інфляції, нарахування якого передбачено ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання на суму боргу є різними категоріями.

Вимоги позивача про стягнення нарахованих щомісячного індексу інфляції та процентів не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми.

Так, позивачем не доведено наявності у відповідача грошового зобов'язання за прострочення якого позивач нарахував вказані суми.

Лист від 05.12.2005р. №48, на який посилається позивач в обґрунтування заявлення вимоги про повернення зайве перерахованих коштів у сумі 7 072 грн. 49 коп. не містить такої вимоги. Листом від 05.12.2005р. №48 позивач просив відповідача повернути зайве перераховані грошові кошти у сумі 70 454 грн. 20 коп., які перераховані платіжними дорученнями від 23.09.2005р. № 189 на суму 42454 грн. 20 коп. та від 03.10.2005р. № 203 на суму 28 000 грн. Відповідач платіжним дорученням від 05.12.2005р. №276 перерахував позивачеві зайво сплачені ним кошти у розмірі 70 454 грн. 20 коп., які вимагалися вищевказаним листом позивача.

Так, позивач не довів пред'явлення вимоги та виникнення у відповідача грошового зобов'язання з повернення 7 072 грн. 49 коп. у період за який позивачем здійснені нарахування сум інфляційних нарахувань та процентів.

Таким чином, оцінивши доводи сторін та наявні докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача підлягає стягненню борг як зайво перераховані кошти у сумі 1 188 грн. 12 коп.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у складі: 16 грн. 34 коп. державного мита, а також 18 грн. 90 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою присутніх у судовому засіданні представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Корпорації “Східна брама”, м. Луганськ, вул. Херсонська, б. 31, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32419072 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркрайт", м. Луганськ, вул. Ватутіна, б. 87а, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31138984:  борг як зайво перераховані кошти у сумі 1 188 грн. 12 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі  16 грн. 34 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі   18 грн. 90 коп.  Наказ видати.

3.          У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписано 21.06.2006р.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко