Рішення

від 18.03.2008 по справі 33/47

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА

01030, м.Київ,

вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

справа

№  33/47

18.03.08

Суддя

Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_1

до товариства з обмеженою

відповідальністю «Інтеравто»

про стягнення 53 964,27 грн.

За участю

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 суб'єкт підприємницької

діяльності -фізична особа.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Суб'єкт

підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського

суду м. Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю

«Інтеравто»про стягнення 53 964,27 грн. заборгованості.

Свої

позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13.09.2006 року між,  позивачем, суб'єктом підприємницької

діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 та відповідачем, товариством з обмеженою

відповідальністю "Інтеравто", згідно ст.4 Конвенції про договір

міжнародної дорожньої перевозки вантажів укладено Договір №13/09/06/21 про

надання транспортно -експедиторських послуг, а саме перевезення вантажу з

Італії в Україну.

Відповідно

п. 6. Договору та ст.5 Конвенції вантаж доставлено в Київ згідно СМR

-міжнародної товарно -транспортної накладної за серією КТS № 000514 , п. 2. отримувач

вантажу -ОСОБА_2.

25.09.2006

року представник зі сторони замовника (відповідача) товароотримувач ОСОБА_2

прийняв вантаж відповідно товарно - транспортним накладним, але примірник

перевізника не повернув у порушення ст.5 Конвенції, замість неї написав акт

прийому-передачі вантажу у якому зафіксовано факт часткового недовантаження

вантажу товаровідправником, зокрема двох банок фарби.   Третя  

особа   - перевізник  товариство з обмеженою відповідальністю

«Камаз-транс-сервіс».

Претензій

і рекламацій у строки передбачені ст.32 Конвенції по строкам перевезення,

якості та комплектності товару від відповідача на адресу позивача  не надходили.

Відповідно

п. 10. Договора відповідач повинен був сплатити позивачу 20 957,00 грн. (що

еквівалентно 4 150 дол. США по курсу НБУ на момент розрахунків). Проте

відповідач за вищезазначеними умовами у п.10 Договору не розрахувався.

25.09.2006          року за № 185 відповідачу був

відправлений рахунок -фактура для відповідної оплати. Відповідач розрахунки не

провів.

31.01.2006           року, 03.03.2007 року, 28.03.2007

року в ході досудового врегулювання спору позивач направив на адресу

відповідача претензію заказною поштою з повідомленням і описом. Відповідач

ухилився від їх отримання. Пошта повернула листи за закінченням терміну

зберігання.

За

твердженням позивача акт прийому -передачі вантажу і копію товарно-транспортної

накладної наданою Київською таможнею він отримав від третьої особи -товариства

з обмеженою відповідальністю "Камаз-транс-сервіс", з якою укладений

договір про здійснення перевезення, і яка має свій власний інтерес по

розрахункам за договором.

Таким

чином вантаж забрав товароотримувач ОСОБА_2 - представник відповідача, товарно

-транспортні  накладні не повернув,

відповідач борг протягом року не сплачує, претензій і рекламацій у передбачені

строки не заявляв, від листування і телефонних розмов ухиляється.

Представник

позивача в судовому підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив

стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 20 957,00 грн., пеню 0,3%

за прострочення платежу за 10 днів в розмірі 628,71 грн., пеню у розмірі 0,5%

за кожен день прострочення платежу та 3% інфляційних від суми основного боргу

також просив судові витрати покласти на відповідача. 

Представник

відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних судом доказів не

подав, жодних клопотань з повідомленням причин своєї неявки не направляв, хоча

про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно

до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським

судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявним в ній

матеріалами.

Заслухавши

пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи  докази суд вважає, що позовні вимоги

підлягають частковому задоволенню.

Відповідно

до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі.

Відповідно

до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або

більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав

та обов'язків.

Відповідно

до статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона

(експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта)

виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з

перевезенням вантажу.

Відповідно

до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (ЦК України) зобов'язання має

виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,

інші актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -

відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не

допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно

до ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння

відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також

відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої

сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно

до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт

наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 20957,00 грн.  належним чином доведений, документально

підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються

судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно

до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання

з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно

до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не

приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений

договором або законом.

Відповідно  до  ч.

4 ст. 231 ГК  України у разі якщо розмір

штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі,

передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено

договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання

або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми

зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до

вартості товарів (робіт, послуг).

Позивач

у своїх вимогах просить стягнути з відповідача 3% інфляційних втрат при тому,

що інфляція - надмірне збільшення маси паперових грошей, що перебувають в

обігу, порівняно з масою реально пропонованого товару й послуг, ціни на які

зростають через падіння купівельної спроможності грошей, тобто зростання

загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу. З

методики його розрахунку суд приходить до висновку, що позивач нараховує саме

3% річних від простроченої в оплаті суми грошових коштів.

Відповідно  до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який

прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний

сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час

прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший

розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії

відповідача щодо несвоєчасної сплати грошових коштів за поставлений товар, є

порушенням грошових зобов'язань, тому вимоги позивача щодо стягнення з

відповідача 3% річних підлягає задоволенню в повному обсязі та складає 628,71

грн.

Пунктом

19 Договору №13/09/06/21 від 13.09.2006 року передбачено що при затримці оплати

замовником послуг експедитора, замовник оплачує пеню в розмірі 0,3 % від суми

перевезення за кожен день прострочки платежу. Але при простроченні більше чим

на 10 днів замовник оплачує штраф у розмірі 0,5% від суми перевезення за кожен

наступний день прострочення.

Оскільки

подвійна відповідальність не допускається нормами чинного законодавства, тому

вимога щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 31749,85 грн. у

якості 0,5% від суми перевезення за кожен наступний день прострочення не

підлягають задоволенню.

Відповідно

до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова

сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення

боржником зобов'язання. При цьому штрафом визначена неустойка, що обчислюється

у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а

пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного

грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким

чином, з огляду на зазначене пунктом 19 Договору передбачено оплату саме пені у

розмірі 0,5% від суми перевезення, оскільки нарахування відбувається за кожен

день прострочення виконання. 

Відповідно

до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення

виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом або договором,

припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно

ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на

користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що

встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової

ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується

пеня.

Дії

відповідача щодо несплати грошових коштів на користь позивача, є порушенням

грошових зобов'язань, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені

підлягають задоволенню та за перерахунком суду складають 1681,15 грн.

Відповідно

до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати

складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової

експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та

дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача,

адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та

інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно

до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають

сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати,

пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при

частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру

задоволених позовних вимог.

Відповідно

до задоволених вимог мито в розмірі 238,60 грн. та витрати на інформаційно

-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 50,88 грн. -покладаються на

відповідача.

На

підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 75, 82 -85 Господарського

процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.

Позов задовольнити частково.

2.Стягнути

з товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеравто»(02154, м. Київ,

Русанівська набережна, 11, р/р 260080119202200,АКІБ «Укрсіббанк», м. Харків,

ідентифікаційний код 31403889,індивідуальний податковий номер 314038826021, реє

страційний номер Мінстата 14606), або з будь -якого іншого рахунку, виявленого

державним виконавцем під час виконання рішення

на

користь  суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1, код НОМЕР_2)

основний

борг у сумі 20957 (двадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 00 коп., пеню у

розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 00 коп., 3 % річних у

розмірі 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 71 коп., державне мито у сумі 238

(двісті тридцять вісім) грн. 60 коп. витрати на інформаційно - технічне

забезпечення судового процесу у розмірі 50 (п'ятдесят) грн. 88 коп., а всього

23556 (двадцять три тисячі п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 19 коп.

3. В

іншій частині позовних вимог відмовити.

4.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення

набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

прийняття.

Суддя                                                                                                     Мудрий

С.М.