Постанова

від 28.04.2011 по справі 2а-1640/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018,  м. Львів,  вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

28 квітня 2011 р.                                                                                    № 2а-1640/11/1370  

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді                              Тертичного В.Г.                                                     

при секретарі судового засідання       Голуба О.Є.

за участю представників сторін:

від позивача –ОСОБА_1 (директор)

                         ОСОБА_2 (дов. б/н  від 25.02.2011 року)

від відповідача –ОСОБА_3 (дов. № 6164/9/10-016 від 17.02.2011 року )

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкордіа Україна»до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова  про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень –рішень № 0000932302/12570 від 19.05.2010 року; №0000932302/1/20551 від 04.08.2010 року, № 0000932302/4/28494 від 20.10.2010 року, № 0000932302/2/36485 від 21.12.2010 року, -

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інкордіа Україна»звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень –рішень № 0000932302/0/12570 від 19.05.2010 року; №0000932302/1/20551 від 04.08.2010 року, № 0000932302/4/28494 від 20.10.2010 року, № 0000932302/2/36485 від 21.12.2010 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем за результатами виїзної планової перевірки дотримання вимого податкового та валютного законодавства за період з 10.04.2008 року по 30.09.2009 року було складено акт від 18.03.2010 року № 689/23-2/35855016,  , яким встановлено порушення підпункту 7.6.5 п.7.6 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 6.5 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 1.9 ст.1, п.п. 4.2.9 п.4.2 ст.4, п.п.6.3.3 «е»п.6.3 ст. 6, п.п. 8.1.2 п.8.1 ст. 8, ст.17, п.19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». На підставі вказаного акту було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення № 0000932302/0/12570 від 19.05.2010 року; №0000932302/1/20551 від 04.08.2010 року, № 0000932302/4/28494 від 20.10.2010 року, № 0000932302/2/36485 від 21.12.2010 року. Вважає, що відповідачем не застосовано до спірних правовідносин підпункт «д»п.6.5 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки, як зазначає позивач, місце поставки послуг відповідно до договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності № 01/11-08 від 20.11.2008 року є митна територія Швеції, а відтак відповідачем безпідставно визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали повністю. Обґрунтували позовні вимоги порушенням відповідачем ст. ст. 204, 418, 429, 430, 437 Цивільного кодексу України, п.1.4 ст. 1, п.3.1 ст. 3, п.п. «д»п.6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 11 Закону України «Про авторське право та суміжні права». Просять позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач проти позову заперечив, з підстав зазначених у письмовому запереченні  №8888/9/10-008 від 10.03.2011 року, в якому він просить в позові відмовити.

Представник відповідача проти позову заперечив, в судовому засіданні пояснив, що позивачем, в порушення п. 6.5 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», після здійснення відповідних господарських операцій занижено податкове зобов’язання у розмірі 334 113 грн. Також зазначив про порушення позивачем п.п. 7.6.5 п.7.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Заслухавши представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інкордіа Україна»зареєстроване 09.04.2008 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради, Свідоцтво про державну реєстрацію № 14151020000019822.

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова 24.02.2010 року видано направлення № 111 про проведення перевірки ТзОВ «Інкордіа Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 10.04.2008 року по 30.09.2009 року.

За наслідками проведеної перевірки було складено Акт від 18.03.2010 року № 689/23-2/35855016 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкордіа Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.04.2008 року по 30.09.2009 року»,  яким Державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова встановила відсутність у позивача авторських прав на комп’ютерні програми, виключні майнові права на які передані згідно договору від 20.11.2008 року № 01/11-08 «Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності»нерезиденту України «Літіум афарскомунікейшин АВ», а відтак –про порушення позивачем вимог п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вищевказаного Акту від 18.03.2010 року № 689/23-2/35855016, Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000932302/0/12570 від 19.05.2010 року; №0000932302/1/20551 від 04.08.2010 року, № 0000932302/4/28494 від 20.10.2010 року, № 0000932302/2/36485 від 21.12.2010 року.

22.07.2010 року Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова за результатом розгляду скарги позивача на податкове повідомлення – рішення № 0000932302/0/12570 від 19.05.2010 року прийнято рішення № 19496/10/25-005/154 про результати розгляду первинної скарги, яким податкове повідомлення –рішення № 0000932302/12570 від 19.05.2010 року залишено без змін, скаргу позивача –відповідно без задоволення.

30.09.2010 року Державною податковою інспекцією у м. Львові Львова, за результатом розгляду повторної  скарги позивача, податкові повідомлення –рішення № 0000932302/0/12570 від 19.05.2010 року,  №0000932302/1/20551 від 04.08.2010 року залишено без змін, скаргу позивача –відповідно без задоволення,  про що прийнято відповідне рішення № 18708/10/25-005/262.

19.11.2010 року Державною податковою адміністрацією у Львівській області, за результатом розгляду повторної  скарги позивача, податкові повідомлення –рішення № 0000932302/12570 від 19.05.2010 року, №0000932302/1/20551 від 04.08.2010 року залишено без змін, скаргу позивача –відповідно без задоволення, про що прийнято відповідне рішення № 26916/10/25-005/1176.

02.02.2011 року Державною податковою адміністрацією України, за результатом розгляду повторної  скарги позивача, податкові повідомлення –рішення № 0000932302/12570 від 19.05.2010 року, №0000932302/1/20551 від 04.08.2010 року залишено без змін, скаргу позивача –відповідно без задоволення,  про що прийнято відповідне рішення № 2269/6/25-0115.

Перелік платників податку на додану вартість, об’єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, в тому числі з поставки товарів, робіт, послуг визначаються Законом України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість». Вказаний закон діяв під час господарських операцій, здійснених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інкордіа Україна»та фірмою –нерезидентом України «Літіум афарскомунікейшин АВ», за результатом яких Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова було визначено податкові зобов’язання відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до п. 3.1. Закону України «Про податок на додану вартість», об’єктом оподаткування є операції з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, ввезення товарів (супутніх товарів) у митному режимі імпорту або реімпорту  згідно з положеннями глав 29-30 Митного кодексу України, поставка (вивезення, пересилання) товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту згідно з положеннями глав 31-32 Митного кодексу України за кошти або інші види компенсацій (винагороди).

Підпунктом «г»пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що при наданні послуг нерезидентом, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є постійне представництво такого нерезидента, а при відсутності такого –особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України.

Пунктом 4.3 ст. 4 Закону передбачено, що базою оподаткування для послуг, які поставляються  нерезидентами з місцем їх надання на митній території України, є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов’язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну поставки робіт (послуг) згідно із  законами України з питань оподаткування.

Відповідно до підпункту «д»пункту 6.5 статті 6 даного Закону, місцем поставки послуг, перерахованих у цьому підпункті, вважається місце реєстрації покупця або його постійного представництва. За відсутності такого місця реєстрації –місце постійної адреси або постійного проживання у разі, якщо покупці, яким надаються нижченаведені послуги, проживають за межами митної території України.

Таким чином, для визначення об’єкта та бази оподаткування податком на додану вартість щодо операцій з надання послуг нерезидентам чи отриманні їх від нерезидента є визначення місця їх фактичної поставки.

Як вбачається з документів, наданих позивачем в обгрунтування своїх вимог, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інкордіа Україна»на замовлення нерезидента України - «Літіум афарскомунікейшин АВ»було передано виключні майнові права  інтелектуальної власності у відповідності до укладеного між ними Договору № 01/11-08 від 20.11.2008 року.

Судом встановлено, що позивачем на замовлення фірми «Літіум афарскомунікейшин АВ»було виготовлено комп’ютерні програми та бази даних за відповідним переліком згідно підписаних актів прийому –передачі шляхом попереднього придбання їх у суб'єтків підприємницької діяльності та створення їх безпосередньо працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкордіа Україна».

Відповідно до п.3 ч.1 ст.8 Закону України «Про авторське право та суміжні права»від 23.12.1993 року № 3792 –ХІІ із внесеними змінами і доповненнями, об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме  комп'ютерні програми, бази даних.

Згідно п. 5 ст. 11 Закону України «Про авторське право та суміжні права», суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.  Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, здійснюється Установою відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 1114  Цивільного кодексу України, факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації.

Позивачем не надано суду доказів здійснення державної реєстрації авторських прав, а відтак суд дійшов висновку про відсутність таких у позивача.

Отже, позивачем у встановленому порядку не доведено наявності у нього авторських прав на комп’ютерні програми, виключні майнові права на які передані згідно договору № 01/11-08 від 20.11.2008 року.

Створення комп’ютерних програм і передача прав на їх використання є різними по своїй суті господарськими операціями, які оформляються відповідно різного роду договорами.

З огляду на таке суд вважає, що операції з надання послуг по створенню комп'ютерних программ та баз даних, що мало місце у спірних правовідносинах, не розглядаються як операції з передання чи надання авторських прав, а місцем поставки таких операцій визначається саме митна територія України з наступним оподаткуванням даних операцій податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків у загальновстановленому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах встановлених законом.

Положеннями ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»№1251-XIІ від 25.06.1991 року, встановлено обов’язок платників податків сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлених законами розмірах та строки.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.                                                                                                                                                              У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, оцінивши матеріали справи, пояснення представників сторін, прийшов до висновку, про не доведення позивачем  порушення його прав внаслідок прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а відтак позов не підлягає задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 98, 158, 160, 162, 163, 167  Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), суд –

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкордіа Україна»(79025, м.Львів, вул. Левандівська, 22а/5, код ЄДРПОУ 35855016) до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень –рішень № 0000932302/0/12570 від 19.05.2010 року; №0000932302/1/20551 від 04.08.2010 року, № 0000932302/4/28494 від 20.10.2010 року, № 0000932302/2/36485 від 21.12.2010 року - відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

           Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 05.05.2011 року.

      Суддя                                                                                                          Тертичний В.Г.