Ухвала

від 09.10.2014 по справі 2а-1640/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/3600/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Карася О.В.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 0 9 . 10.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2011

у справі № 2а-1640/11/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інкордіа Україна"

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -

рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Інкордіа Україна" звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (правонаступник - Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень: № 0000932302/0/12570 від 19.05.2010; № 0000932302/1/20551 від 04.08.2010; № 0000932302/4/28494 від 20.10.2010; № 0000932302/2/36485 від 21.12.2010.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2011 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2011 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2011 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення: № 0000932302/0/12570 від 19.05.2010; № 0000932302/1/20551 від 04.08.2010; № 0000932302/4/28494 від 20.10.2010; № 0000932302/2/36485 від 21.12.2010.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив її в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, відповідачем проведена перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.04.2008 по 30.09.2009 та складено акт № 689/23- 2/35855016 від 18.03.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0000932302/0/12570 від 19.05.2010; №0000932302/1/20551 від 04.08.2010; № 0000932302/4/28494 від 20.10.2010; № 0000932302/2/36485 від 21.12.2010, якими підприємству було визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 501170 грн.: 334113 грн. основний платіж, 167057 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено порушення п. 6.5 ст. 6, пп. 7.6.5 п.7.6. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", відсутність у позивача авторських прав на комп'ютерні програми, виключні майнові права на які передані згідно договору № 01/11-08 від 20.11.2008 „Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності" нерезиденту України фірмі "Літіум афарскомунікейшин АВ", занижено податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 334113 грн.

Як встановлено у ході проведеної перевірки, позивачем було укладено договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності №01/11-08 від 20.11.2008 з фірмою "Літіум афарскомунікейшн АВ", зареєстрованої за законами Королівства Швеції, яка є нерезидентом України.

Відповідно до пп. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передання чи надання авторських прав, патентів, ліцензій, а також суміжних прав, у тому числі торгових марок та інше.

За правилами ч. 2 ст. 1114 ЦК України факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації.

Таким чином, оскільки для виникнення та здійснення авторського права на комп'ютерні програми та (або) бази даних (компіляції баз даних) не вимагається державної реєстрації, то відповідно державній реєстрації не підлягає і передання виключних майнових прав такої інтелектуальної власності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у ході проведення перевірки ТОВ "Інкордіа Україна" контролюючим органом, ні у ході судового розгляду даної справи не було надано належних доказів на підтвердження висновку відповідача про те, що між позивачем і фірмою "Літіум афарскомунікейшн АВ" існують відносини з надання послуг по створенню комп'ютерних програм.

Також судом встановлено, що позивачу передано фірмою "Літіум афарскомунікейшн АВ" виключні майнові права інтелектуальної власності.

Передача майнових прав інтелектуальної власності підтверджується актами приймання-передачі майнових права на зазначені у них комп'ютерні програми та (або) бази даних (компіляції баз даних).

За правилами пп. "д" п. 6.5. ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість" місцем поставки послуг вважається місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації - місце постійної адреси або постійного проживання, в разі якщо покупці, яким надаються послуги, проживають за межами митної території України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2011 у справі № 2а-1640/11/1370 залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2011 у справі № 2а-1640/11/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді О.В. Карась О.І. Степашко