Постанова

від 20.05.2011 по справі 2а-10128/10/1270

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чернявська Т.І.

Суддя-доповідач - Міроно ва Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИ Й АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2011 року справ а №2а-10128/10/1270

приміщення суду за адресою : 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністратив ного суду у складі:

головуючого судді Міронов ої Г.М.

суддів Блохіна А.А. , Юрко І .В.

при секретарі судового за сідання Задоєнку О.В., за учас тю представників сторін: поз ивача ОСОБА_2, що діє на під ставі довіреності № 2004/11 від 20.04. 2011 року, розглянувши у відкрит ому судовому засіданні апеля ційну скаргу Товариства з об меженою відповідальністю «Т ехнорма» на постанову Луганс ького окружного адміністрат ивного суду від 17 лютого 2011 рок у у справі № 2а-10128/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відпо відальністю «Технорма» до Де ржавної податкової інспекці ї в Артемівському районі у м. Л уганська про визнання протип равним податкового повідомл ення - рішення від 14 грудня 20 10 року № 0001112300/0,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач 21.12.2010 року звер нувся до суду з позовом до Дер жавної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Лу ганська про визнання протипр авним податкового повідомле ння - рішення від 14 грудня 2010 рок у № 0001112300/0, яким йому визначено по даткове зобов' язання з пода тку на додану вартість з урах уванням штрафних (фінансових ) санкцій у розмірі 175629,00 грн., у то му числі 117086,00 грн. - за основним п латежем, 58543,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позо ву вказує, що визнання недійс ними установчих документів ю ридичної особи та подальше а нулювання свідоцтва платник а податку на додану вартість самі по собі не призвели до не дійсності всіх угод, укладен их з моменту державної реєст рації такої особи до моменту виключення її з державного р еєстру, та не позбавляє право вого значення видані за цими господарськими операціями п одаткові накладні. Якщо прод авці, на момент проведення го сподарських операцій були вк лючені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фі зичних осіб-підприємців, а та кож мали свідоцтво про реєст рацію платника податку на до дану вартість, то покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків прод авцями, ні за можливу недосто вірність відомостей про них, наведених у зазначеному реє стрі. Приватне підприємство «КФ «Парадигма» на момент ск ладення податкових накладни х, а саме з 01.11.2008 року по 31.01.2010 року б уло зареєстроване як платник податку на додану вартість, а отже, мало право на виписуван ня податкових накладних, як т ого вимагає підпункт 7.2.4 пункт у 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про под аток на додану вартість». Нес плата податку продавцем (при ватним підприємством «КФ «Па радигма») при здійсненні гос подарських операції не вплив ає на податковий кредит поку пця - товариства з обмеженою в ідповідальністю «Технорма» ). Податкові органи не можуть н араховувати податок на додан у вартість та накладати штра фні санкції на покупця при не сплаті цього податку продавц ем, оскільки діюче законодав ство не встановлює підстав д ля такого нарахування на нак ладення таких санкцій за буд ь-яких обставин.

Постановою Лугансь кого окружного адміністрати вного суду від 17 лютого 2011 року у задоволенні позовних вимо г було відмовлено.

Не погодившись з постаново ю суду першої інстанції, пози вачем подано апеляційну скар гу, в якій він просить скасува ти постанову суду першої інс танції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги .

Вважає оскаржувану постан ову незаконною, необґрунтова ною та такою, що підлягає скас уванню.

В обґрунтування апеляційн ої скарги зазначає, що подато к на додану вартість (надалі - ПДВ) в розмірі 117 085,92 грн. було ві днесено ТОВ «Технорма» до по даткового кредиту за підсумк ами господарських операцій з ПП «КФ «Парадігма» на підста ві належним чином складених та оформлених продавцем пода ткових накладних. Апелянт по силається на ті ж обставини, щ о і в позовній заяві та вказує , що відповідач не звертався д о суду з позовом щодо визнанн я угод між ТОВ «Технорма» та П П «КФ «Парадігма» недійсними і стягнення в доход держави к оштів, одержаних ними за таки ми угодами, що свідчить про не доведеність підстав нікчемн ості відповідних договорів. Апелянт вважає, що судом перш ої інстанції порушено норми матеріального та процесуаль ного права, що призвело до неп равильного вирішення справи .

В судовому засіданні предс тавник апелянта підтримав до води та наполягав на задовол енні апеляційної скарги.

Представник відпові дача до судового засідання н е з' явився, надав клопотанн я про розгляд справи за відсу тності його представника.

Колегія суддів, заслу хавши доповідь судді-доповід ача, пояснення представника позивача, перевіривши матер іали справи і обговоривши до води апеляційної скарги та н аданих заперечень, перевірив ши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встанов лення, дослідивши правильніс ть застосування судом першої інстанції норм матеріальног о та процесуального права, вв ажає за необхідне вимоги, вик ладені в апеляційній скарзі, задовольнити, а судове рішен ня - скасувати, з наступних п ідстав.

30 листопада 2010 року від повідачем проведена невиїзн а документальна перевірка то вариства з обмеженою відпові дальністю «Технорма» з питан ь дотримання вимог податково го законодавства з податку н а додану вартість по взаємов ідносинам з приватним підпри ємством «КФ «Парадигма» з 01.11.20 08 по 31.01.2010, за результатами якої с кладено акт від 01.12.2010 за № 656/2300/34525137.

Актом перевірки встано влено порушення позивачем пі дпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункті в 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закон у України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану в артість», в результаті чого п ідприємством занижено подат ок на додану вартість всього у сумі 117086,00 грн., у тому числі: за листопад 2008 року на суму 11709,00 грн ., за грудень 2008 року на суму 13471,00 грн., за січень 2009 року на суму 462 2,00 грн., за лютий 2009 року на суму 4154,00 грн., за березень 2009 року на с уму 10382,00 грн., за квітень 2009 року н а суму 5045,00 грн., за травень 2009 рок у на суму 4007,00 грн., за червень 2009 р оку на суму 3458,00 грн., за липень 20 09 року на суму 4960,00 грн., за серпен ь 2009 року на суму 3975,00 грн., за вер есень 2009 року на суму 6394,00 грн., за жовтень 2009 року на суму 18551,00 грн. , за листопад 2009 року на суму 6694,00 грн., за грудень 2009 року на суму 14641,00 грн., за січень 2010 року на сум у 5023,00 грн.

Договір від 01.11.2008 № 03-11/08 м іж приватним підприємством « КФ «Парадигма» та позивачем на постачання товарно-матері альних цінностей за тверджен ням податкового органу є так им, що суперечить інтересам д ержави і суспільства, а отже, в ідповідно до частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Ци вільного кодексу України є н ікчемним і в силу статті 216 Цив ільного кодексу України не с творює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його н едійсністю, та підлягає викл юченню з податкового обліку підприємства.

На підставі акта пере вірки державною податковою і нспекцією в Артемівському ра йоні у м. Луганську винесено п одаткове повідомлення - ріше ння від 14 грудня 2010 року № 0001112300/0, як им товариству з обмеженою ві дповідальністю «Технорма» в изначено податкове зобов' я зання з податку на додану вар тість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмір і 175629,00 грн., у тому числі 117086,00 грн. - з а основним платежем, 58543,00 грн. - з а штрафними (фінансовими) сан кціями.

Як вбачається з матер іалів справи, між приватним п ідприємством «КФ «Парадигма » та товариством з обмеженою відповідальністю «Технорма » укладений договір від 03.11.2008 № 03/11-08 купівлі-продажу товару, на підставі чого приватним під приємством «КФ «Парадигма» б ули виписані позивачу податк ові та видаткові накладні (то м 1, арк. справи 46-135).

Згідно 5 додатку «Розш ифровки податкових зобов' я зань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» това риством з обмеженою відповід альністю «Технорма» до склад у податкового кредиту за пер іод з листопада 2008 року по січе нь 2010 року включно по господар ським взаємовідносинам з при ватним підприємством «КФ «Па радигма», внесена сума 117085,92 грн .

Суд першої інстанції як на підставу для відмови у з адоволенні позову послався н а те, що вироком Ленінського районного суду м. Луганська в ід 21 жовтня 2010 року у справі № 1-887 ОСОБА_3, засновника та дире ктора приватного підприємст ва «КФ «Парадигма», було визн ано винним у скоєнні злочині в, направлених на порушення п орядку здійснення підприємн ицької діяльності та порядку оподаткування (частиною 2 ста тті 27, частиною 1 статті 205 Кримі нального кодексу України). За значений вирок набрав законн ої сили.

В силу частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок с уду в кримінальній справі, як ий набрав законної сили, є обо в'язковим для адміністративн ого суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи б ездіяльності особи, щодо яко ї ухвалений вирок або постан ова суду, лише в питаннях, чи м ало місце діяння та чи вчинен е воно цією особою.

Так, вироком встановл ено, що ОСОБА_3 вчинив прот иправні діяння, які полягают ь у реєстрації на його ім' я п риватного підприємства «Ком ерційна фірма «Парадигма» бе з мети здійснення підприємни цької діяльності за грошову винагороду. Останній відноше ння до фінансово-господарськ ої діяльності підприємства н е має.

Колегія суддів вважа є, що даний вирок не є доказом недійсності укладених угод між ТОВ «Технорма» та «КФ «Па радигма» з огляду на те, що да ний вирок не встановив недій сності господарських догов орів, укладених від імені «КФ «Парадигма» з іншими господ арюючими суб' єктами. Вирок ом встановлена вина фізичної особи, яка без належного вста новлення у вироку обставин, щ о впливають на діяльність і в ідповідальність юридичної о соби, не може впливати на резу льтати господарської діяльн ості контрагента підприємст ва. Взагалі вирок не містить посилання на господарські в заємовідносини «КФ «Парадиг ма» з ТОВ «Технорма», тому він не може служити доказом в роз умінні ч. 1 ст. 79 Кодексу адмініс тративного судочинства Укра їни. При цьому слід враховува ти й те, що суд першої інстанці ї посилався на пояснення ОС ОБА_3 в якості обвинувачено го, але це є матеріалами досуд ового слідства, копії яких не зрозумілим чином потрапили в матеріали даної справи від п одаткового органу і які не мо жуть служити доказом, оскіль ки потребують перевірки судо м. А у вироку суду такі обстави ни не встановлені (а.с. 25 - 30 т. 2) .

Частиною 1 статті 202 Цив ільного кодексу України визн ачено, що правочин це дія особ и, спрямована на набуття, змін у або припинення цивільних п рав та обов' язків. Договір - це домовленість (погоджена д ія) двох або більше сторін, спр ямована на встановлення, змі ну або припинення цивільних прав та обов' язків (стаття 626 ЦК). За змістом правочин не мо же суперечити Цивільному код ексу України, іншим актам цив ільного законодавства, а так ож моральним засадам суспіль ства (частина 1 статті 203 ЦК). Пр иписи частини 1 статті 203 ЦК узг оджуються з наступними норма ми: Під нікчемним правочином необхідно розуміти правочин , недійсність якого встановл ена законом.

Статтею 204 Цивільного кодек су України передбачена през умпція правомірності право чину, під якою розуміється те , що правочин є правомірним, як що його недійсність прямо не встановлена законом або якщ о він не визнаний судом недій сним. Презумпція правомірнос ті правочину є важливою гара нтією реалізації цивільних п рав учасниками цивільних від носин, яки, вчиняючи правочин , діють правомірно. При цьому, не вимагається прямої вказів ки на правомірність тих чи ін ших дій в акті цивільного зак онодавства: достатньо, що зак он не визначає ці дії як забор онені. Спростувати презумпці ю правомірності правочину мо жливо лише у випадку, коли нед ійсність правочину передбач ена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідк и такого правочину можливо л ише за санкціями встановлени ми законом. Проте, у спірних пр авовідносинах податковий ор ган всупереч вимог частини 2 с татті 71 Кодексу адміністрати вного судочинства України не довів ні факту нікчемності п равочину, ні підстав для заст осування санкції до відповід ача у вигляді правомірності донарахування податку на дод ану вартість.

Закон України «Про п одаток на додану вартість» (д алі - закон № 168) визначає платн иків податку на додану варті сть, об'єкти, базу та ставки оп одаткування, перелік неопода тковуваних та звільнених від оподаткування операцій, о собливості оподаткування експортних та імпортних оп ерацій, поняття податкової н акладної, порядок обліку, зві тування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до Порядк у заповнення і подання подат кової декларації з податку н а додану вартість, затвердже ного наказом Державної подат кової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 (далі - пор ядок № 166), платник податку само стійно обчислює суму податко вого зобов'язання, яку зазнач ає в декларації. Дані, наведен і в декларації, повинні відпо відати даним бухгалтерськог о та податкового обліку плат ника (пункт 3.4 Порядку), оскільк и, як визначено пунктом 2 статт і 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітніст ь в Україні", фінансова, податк ова, статистична та інші види звітності, що використовуют ь грошовий вимірник, ґрунтую ться на даних бухгалтерськог о обліку.

Згідно зі ст. 9 Закону У країни «Про бухгалтерський о блік та фінансову звітність» встановлено, що підставою дл я бухгалтерського обліку гос подарських операцій є первин ні документи, які фіксують фа кти здійснення господарськи х операцій, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а як що це неможливо - безпосередн ьо після її закінчення, перви нні документи повинні мати о бов'язкові реквізити - назву д окументу, дату і місце його ск ладання, назву підприємства від імені якого складено док умент, зміст та обсяг господа рської операції, одиницю вим іру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпи с або інші дані, що дають можли вість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненн і господарської операції.

Такі ж вимоги до перв инних документів містяться і в Положенні про документаль не забезпечення записів бухг алтерського обліку, затвердж еного Наказом Міністерства ф інансів України від 24 травня 1 995 року № 88, зареєстрованого у М іністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704.

Крім того, у відповідності до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану варті сть», не підлягають включенн ю до складу податкового кред иту суми сплаченого (нарахов аного) податку у зв'язку з прид банням товарів (послуг), не під тверджені податковими накла дними чи митними деклараціям и (іншими подібними документ ами згідно з підпунктом 7.2.6 цьо го пункту). У разі коли на моме нт перевірки платника податк у органом державної податков ої служби суми податку, попер едньо включені до складу под аткового кредиту, залишаютьс я не підтвердженими зазначен ими цим підпунктом документа ми, платник податку несе відп овідальність у вигляді фінан сових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту , не підтверджену зазначеним и цим підпунктом документами . Тобто, відповідальність пла тника податку настає у разі н е підтвердження на момент пе ревірки сум податку, поперед ньо включених до складу пода ткового кредиту, податковими накладними.

Закон України «Про по даток на додану вартість» ви значає лише два випадки, за як их неможливе включення витра т по сплаті податку на додану вартість до податкового кре диту звітного періоду. Так, ві дповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказа ного Закону, якщо платник под атку придбаває (виготовляє) м атеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призн ачаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума пода тку, сплаченого у зв'язку з так им придбанням (виготовленням ), не включається до складу под аткового кредиту. А згідно п. п . 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підл ягають включенню до складу п одаткового кредиту суми спла ченого (нарахованого) податк у у зв'язку з придбанням тов арів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи м итними деклараціями (іншими подібними документами згідн о з підпунктом 7.2.6 цього пункту ). У разі коли на момент переві рки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо вкл ючені до склад " податкового к редиту, залишаються не підтв ердженими зазначеними цим пі дпунктом документами, платни к податку несе відповідальні сть у вигляді фінансових сан кцій. установлених законодав ством, нарахованих на суму по даткового кредиту, не підтве рджену зазначеними підпункт ом документами. згідно з п. п. 7.2 .4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про п одаток на додану вартість» п раво на нарахування податку та складання податкових накл адних надається виключно осо бам, зареєстрованим як платн ики податку у порядку. передб аченому статтею 9 цього Закон у. Порушень позивачем порядк у відображення в деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобов'язань в ідповідачем не встановлено, а порушення контрагентами по зивача податкового законода вства, на думку судової колег ії, не є підставою для висновк у про порушення саме позивач ем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану варті сть».

Помилковим є висново к суду першої інстанції про т е, що позивач не підтвердив св оє право на податковий креди т з огляду на наявність обвин увального вироку.

Колегія суддів вважа є, що оскільки «КФ «Парадигма » перебуває в Єдиному держав ному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприєм ців (витяг від 19.05.11 року), судом н е приймалося рішення про виз нання недійсним запису про д ержавну реєстрацію контраге нта позивача, який видав пода ткові накладні, то подальше а нулювання свідоцтва платник а ПДВ само по собі не призвело до недійсності всіх угод, укл адених з моменту державної р еєстрації такої особи, та не п озбавило правового значення видані за цими господарськи ми операціями податкові накл адні.

Суд першої інстанці ї послався на те, що податкові накладні від імені приватно го підприємства «КФ «Парадиг ма» виписані та підписані не директором ОСОБА_3, а іншо ю особою, яку неможливо ідент ифікувати, з огляду на що пода ткові накладні складені в по рушення вимог чинного законо давства, не мають юридичної с или і не можуть слугувати док ументом, який підтверджує пр аво позивача на включення до податкового кредиту за пері од з листопада 2008 року по січен ь 2010 року включно суми податку на додану вартість у загальн ому розмірі 117085,92 грн.

Колегія суддів зазн ачає, що таке посилання є безп ідставним з огляду на відсут ність у вироку стосовно ОСО БА_3 встановлення обставин, які б спростовували видання «КФ «Парадигма» податкових накладних, або наявності вис новку експертизи про невідпо відність підписів на угодах і податкових документах.

Колегія суддів не погоджує ться з висновком суду першої інстанції про непідтверджен ня позивачем суми податку на додану вартість, які позивач включив до складу податково го кредиту, оскільки надав ко пії відповідних податкових н акладних, які містять відомо сті про придбані товари (робо ти, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відп овідну суму податку на додан у вартість, а також дають змог у ідентифікувати особу, яка в идала податкову накладну та особу, яка її отримала. Тому ві дсутні підстави для донараху вання позивачу податкових зо бов' язань та застосування ш трафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомл енням-рішенням.

Такий судовий захист п орушеного права юридичної ос оби відповідає вимогам стате й 106 та 162 Кодексу адміністратив ного судочинства України.

Виходячи з вищезазна чених вимог законодавства та встановлених судом обставин у справі, колегія суддів дохо дить висновку, що постанова с уду від 17 лютого 2011 року є такою , що винесена з правильним вст ановленням обставин, що мают ь значення для справи, але без додержання норм матеріально го та процесуального права. Д оводами апеляційної скарги висновки суду спростовують ся, тому позовні вимоги підля гають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196 , п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, 207, 211, 212, 254 Кодексу а дміністративного судочинст ва України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Тов ариства з обмеженою відповід альністю «Технорма» на поста нову Луганського окружного а дміністративного суду від 17 л ютого 2011 року у справі № 2а-10128/10/1270 - задовольнити.

Постанову Луганськог о окружного адміністративно го суду від 17 лютого 2011 року у с праві № 2а-10128/10/1270 за позовом Това риства з обмеженою відповіда льністю «Технорма» до Держав ної податкової інспекції в А ртемівському районі у м. Луга нська про визнання протиправ ним податкового повідомленн я - рішення від 14 грудня 2010 рок у № 0001112300/0 - скасувати.

Позовні вимоги Товар иства з обмеженою відповідал ьністю «Технорма» задовольн ити.

Визнати протиправним податкове повідомлення - ріш ення від 14 грудня 2010 року № 0001112300/0, я ким Товариству з обмеженою в ідповідальністю «Технорма» визначено податкове зобов' язання з податку на додану ва ртість з урахуванням штрафни х (фінансових) санкцій у розмі рі 175629,00 грн., у тому числі: 117086,00 грн . - за основним платежем, 58543,00 грн . - за штрафними (фінансовими) с анкціями.

Постанова суду апеляційно ї інстанції за наслідками пе регляду набирає законної сил и з моменту проголошення та м оже бути оскаржена безпосере дньо до Вищого адміністратив ного суду України протягом д вадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенн ям суду апеляційної інстанці ї, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 стат ті 160 цього Кодексу - з дня склад ення в повному обсязі.

Повний текст складено 27 тр авня 2011 року.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Блохін А.А.

Юрко І.В.