Ухвала

від 06.11.2013 по справі 2а-10128/10/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/41884/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська (далі - ДПІ)

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.05.2011

у справі № 2а-10128/10/1270

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технорма" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010 року Товариство звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 14.12.2010 № 0001112300/0.

Постановою названого суду від 17.02.2011 у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що податкові накладні, підписані невстановленою особою, не можуть підтверджувати право платника на податковий кредит.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.05.2011 зазначену постанову суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; визнано протиправним оспорюване податкове повідомлення-рішення. У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що установлена вироком суду фіктивність реєстрації контрагента позивача не є свідченням безтоварності спірних операцій, тоді як податковий кредит було сформовано Товариства на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що містять необхідні відомості про зміст господарської операції.

Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду положенням підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статям 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду як помилково скасовану.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, ДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з приватним підприємством «КФ «Парадігма» (далі - ПП «КФ «Парадігма») за період з 01.11.2008 по 31.01.2010.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 01.12.2010 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.12.2010 № 0001112300/0, за яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 175 629 грн. (у тому числі 117 086 грн. за основним платежем та 58 543 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для цього донарахування стало невизнання податковим органом права позивача на включення до податкового кредиту сум ПДВ, пред'явлених названим постачальником у ціні поставленого товару в рамках виконання договору купівлі-продажу від 03.11.2008 № 03-11/08.

При цьому ДПІ посилається на те, що директора ПП «КФ «Парадігма» ОСОБА_1 засуджено згідно з вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 21.10.2010 за вчинення злочинів, передбачених статтею 205 (фіктивне підприємництво) та статтею 358 (підроблення документів) Кримінального кодексу України, внаслідок встановлення факту реєстрації цього підприємства виключно з метою провадження незаконної фінансово-господарської діяльності. Крім того, податкова інспекція зазначає, що у ПП «КФ «Парадігма» були відсутні необхідні умови як для провадження реальної підприємницької діяльності, так і для виконання спірних операцій в силу відсутності основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та трудових ресурсів; під час перевірки Товариством не було надано будь-якої товарно-транспортної документації на підтвердження факту перевезення спірного товару у процесі виконання розглядуваних операцій.

На підставі цього ДПІ зазначає, що складені від імені ПП «КФ «Парадігма» первинні документи (у тому числі податкові накладні) не є достовірними, не підтверджують фактичного виконання спірних операцій з поставки товарів в адресу позивача, а відтак не можуть бути підставою для формування товариством даних податкового обліку (зокрема, податкового кредиту).

Як випливає з визначення, що міститься у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 цієї ж статті Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавством пов'язує реалізацію права платника на податковий кредит.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету.

У справі, що переглядається, податковою інспекцією встановлені та документально підтверджені наступні обставини: недостовірність відомостей у поданих позивачем первинних документах про керівника постачальника (з урахуванням установленого вироком суду факту непричетності директора ПП «КФ «Парадігма» ОСОБА_1 до участі у фінансово-господарській діяльності цього підприємства та до підписання будь-яких документів), відсутність необхідних умов для досягнення результатів виконання спірних операцій в силу відсутності персоналу, основних засобів, виробничих активів.

У матеріалах справи відсутні докази залучення ПП «КФ «Парадігма» третіх осіб для виконання своїх зобов'язань перед Товариством.

На підставі цього суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку про те, що подані Товариством первинні документи на обґрунтування права на податковий кредит не відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пунктам 2, 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, не можуть слугувати підставою для внесення відповідних записів до бухгалтерського обліку та, відповідно, не можуть враховуватися Товариством при формуванні податкового кредиту.

Доводи позивача про те, що на час виконання розглядуваних операцій його контрагент (ПП «КФ «Парадігма») був зареєстрований в установленому порядку та не мав дефектів у правовому статусі, цілком об'єктивно були відхилені судом першої інстанції. Адже платник податку повинен був розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників. Позивачем під час розгляду справи не представлено будь-яких доказів на підтвердження того, що він перевірив повноваження осіб, які діяли від імені його контрагента, ідентифікував осіб, що підписували документи від імені ПП «КФ «Парадігма».

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції цілком обґрунтовано відмовив у позові Товариства, а тому у апеляційного суду були відсутні процесуальні підстави для скасування правильної та вмотивованої постанови Луганського окружного адміністративного суду зі спору.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.05.2011 у справі № 2а-10128/10/1270 скасувати.

3. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.02.2011 у справі № 2а-10128/10/1270 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько