Рішення

від 19.05.2011 по справі 5005/2870/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.05.11р.

Справа № 5005/2870/2011

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат", м. Київ 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю науково-впроваджувальної компанії "Технополіс", м. Дніпропетровськ 

про стягнення 342 072,28 грн. та розірвання договору № 1-10/06-08 від 10.06.2008 року

Суддя  Рудовська І.А.

Представники:

 Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №01-14/419 від 20.10.2010 року

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н  від 01.10.2010 року 

СУТЬ СПОРУ:

          Рішенням   господарського  суду Дніпропетровської області від 26.10.2010 року  первісний  позов було задоволено  частково -  розірвано договір № 1-10/06-08 від 10.06.2008 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-впроваджувальної компанії "Технополіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-впроваджувальної компанії "Технополіс"  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" - заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 164 305 грн. 20 коп., заборгованість за користування коштами в розмірі 5% річних в розмірі 38 229 грн. 48 коп., 2 110 грн.  35 коп. витрат на державне мито, 139 грн. 73 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  У задоволенні позовних вимог пов'язаних із стягненням пені у розмірі 139 537грн. 60 коп. –відмовлено. В задоволенні зустрічної позовної заяви відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.02.11 року рішення господарського суду в частині первісного позову скасовано та справу № 10/290-10 направлено в цій частині на новий розгляд, в частині зустрічного позову рішення господарського суду Дніпропетровської області залишено без змін.

В судовому засіданні  17.05.2011 року оголошено перерву до 19.05.2011 року.

В судове засіданнях Позивач підтримав позовні вимоги та просить задовольнити їх в повному обсязі. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

             В судовому засіданні 19.05.2011 року оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін,  суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.06.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю науково - впроваджувальна компанія "Технополіс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" (Покупець) укладено Договір № 1-10/06-08, відповідно до якого  Постачальник зобов’язується поставити у власність Покупця козловий кран по узгодженому габаритному кресленню, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в Договорі обладнання, номенклатура, кількість і вартість якого вказані в Специфікації, оформленої у вигляді додатку до Договору, що є невід’ємною його частиною (п. 1.1. договору).

           Відповідно до п. 3.1 договору, ціна Обладнання за одиницю і по позиціям вказується в специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору. Ціна обладнання приймається на базисних умовах, викладених в специфікаціях.

             У Специфікації № 1, яка є додатком до договору № 1   зазначено найменування Обладнання –Кран козловий у кількості 1, загальною вартістю з ПДВ –763 500 грн.

             Умови оплати, відповідно до п. 2 Специфікації : 60 % - передплати; 30 5 по факту поставки металоконструкцій крану і 10 % - по закінченню виконання пуско-наладочних робіт.

             Пункт 3 Специфікації передбачає, що строк виконання поставки –протягом 75 календарних  днів з дати внесення 60 % передоплати.

      Поставка Обладнання на умовах франко-склад Товариства з обмеженою відповідальністю „Побужський феронікелевий комбінат” (п. 4 Специфікації).

       Умови, строки поставки обладнання і в разі необхідності, перелік вантажовідправників, вантажоотримувачів та виготовлювачів вказуються в додатках до договору (п. 4.1. договору).

            Розрахунками по даному договору здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на умовах, обумовлених в специфікації, оформленої у вигляді додатку до договору, що є невід’ємною його частиною ( п. 6.1. договору ).

           24.06.2008 року на рахунок відповідача була перерахована попередня оплата в розмірі 458 100 грн., що становить 60 % вартості обладнання.

За твердженням Позивача (та не заперечується відповідачем) в ході виконання Договору, з метою купівлі Відповідачем необхідних матеріалів вузлів та агрегатів для виготовлення Обладнання, сторонами було досягнуто усної домовленості про сплату Позивачем повної вартості Обладнання. На виконання даної домовленості, 18.07.2008 р. Позивач сплатив Відповідачу 230 000 грн. (платіжне доручення № 2049 від 18.07.2008 р.), 03.09.2008 р. 45 000 грн. ( платіжне доручення № 404 від 03.09.2008 р. ) та 09.06.2009 р.   - 30 400 грн. що в сумі становить 305 400 грн.).

Відповідач свої зобов'язання у повному обсязі не виконав та у встановлені Договором строки Обладнання не поставив.

Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію № 10-14/4332 від 30.10.2008 р. з вимогою поставити Обладнання або повернути суму попередньої оплати.

На вказану претензію, Відповідач надіслав лист № 1-05/11 від 05.11.2008 р., яким повністю визнав вину із затримки виготовлення Обладнання відповідно до Договору та зобов'язався в строк до 20.12.2008 р. поставити Обладнання.

Основні  засади  господарювання  в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини,  що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між  суб'єктами господарювання,  а  також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

           Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за

відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

            До    виконання    господарських   договорів   застосовуються відповідні положення  Цивільного  кодексу  України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

       Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

      Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на  користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.        

  Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.       

           Згідно із ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця  передати  товар  покупцеві  вважається виконаним у момент: вручення  товару  покупцеві,  якщо  договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження  покупця,  якщо  товар  має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

           Продавець, відповідно до ст. 682 Цивільного кодексу України зобов'язаний   передати  покупцеві  товар,  що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності.

           У  разі передання некомплектного товару покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни;  2) доукомплектування товару в розумний строк.  Якщо  продавець у розумний строк не доукомплектував товар, покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати заміни некомплектного товару на комплектний; 2) відмовитися від договору і вимагати  повернення  сплаченої грошової суми ( ст. 684 ЦК України ).

        Ст. 693 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо  продавець,  який  одержав  суму  попередньої  оплати товару,  не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати  передання  оплаченого   товару   або   повернення   суми попередньої оплати.

Всього на виконання умов укладеного договору позивачем перераховано 763 500 грн., що становить повну вартість спірного обладнання і підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Відповідно до накладної №10 від 10.09.2009 ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" отримало від ТОВ НВК "Технополіс" на виконання умов договору №1-10/06-08 від 10.06.2008 комплектуючі крана козлового ККС на суму 610 800 грн.

Таким чином, матеріали справи підтверджують виконання відповідачем умов вищезазначеного договору лише на суму 610 800 грн., документів які б підтверджували повне виконання відповідачем умов договору на суму, яку було оплачена позивачем, тобто на 763 500 грн. до матеріалів справи відповідачем не подано.

      Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення основного боргу у розмірі 152 700 грн., вказуючи на те, що поставлений кран був укомплектований у повному обсязі та відповідач не звертався до нього з вимогою про виконання монтажних робіт козлового крану, але матеріалами справи спростовують доводи відповідача, оскільки сторони у п. 1 специфікації узгодили, що поставка включає транспортування, проект реконструкції, комплектацію, монтаж і пуск-наладку козлового крану.  Тобто посилання відповідача на те, що сторонами не було укладено додаткового договору на монтаж та пуск-наладку козлового крану є безпідставними.

На підставі вищевикладеного суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 152 700 грн. 00 коп. –суми основного боргу.

Позивач просить розірвати договір № 1-10/06-08 від 10.06.2008 року внаслідок порушення відповідачем договірних зобов’язань.

Відповідач доказів поставки крану козлового в установлені договором строки та згідно з п. 1 специфікації або повернення суми передоплати у розмірі 152 700 грн. не надав, до того ж відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує проти задоволення позовної заяви в частині розірвання вищезазначеного договору.

В силу ст. 610 ЦК  України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1)          припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання,

якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2)          зміна умов зобов'язання;

3)          сплата неустойки;

4)          відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.  Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Не виконуючи своїх договірних зобов’язань у встановлені договором строки або  повернення суми переплати, відповідач допустив істотне порушення умов договору, що є підставою для розірвання договору.

Враховуючи, що відповідач допустив істотне порушення умов договору, вимога позивача щодо розірвання договору № 1-10/06-08 від 10.06.2008 року підлягає задоволенню.

Позивач наполягає на стягненні з відповідача 11 605 грн. 20 коп. - інфляційних втрат.

Відповідно до статті  625 Цивільного  кодексу України  боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.  

В частині стягнення інфляційних витрат позовні вимоги задоволенню не підлягають,  оскільки відповідно до статті 625 ЦК України  боржник повинен сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних  від простроченої суми  за прострочку  виконання грошового зобов’язання,  а за спірним договором  у відповідача зобов’язання  з  поставки  крану козлового по узгодженому габаритному кресленню.

Пунктом 7.3. договору сторони узгодили, що за несвоєчасну поставку Постачальник сплачує Покупцеві пеню за кожен день  прострочення в розмірі 0,05 % від вартості недопоставленого обладнання (але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

        Позивачем нарахована пеня у розмірі 139 537 грн. 60коп., за період з 30.04.2008 р. до  29.06.2010 р.

        Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

        Згідно зі ст. 231 ГК України, законом   щодо   окремих   видів   зобов'язань  може  бути визначений розмір штрафних санкцій,  зміна  якого  за  погодженням сторін не допускається.

        Вимогу  щодо  сплати  штрафних  санкцій  за   господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин,  права чи законні інтереси якого порушено. Нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано ( ст. 232 ГК України ).

       Ст. 258 ЦК України передбачає, що для  окремих  видів  вимог  законом  може  встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік  застосовується,  зокрема,  до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

       Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна  давність  застосовується  судом  лише  за  заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив  позовної  давності,  про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

       Господарський суд застосовує спеціальна позовну  давність  до нарахування позивачем суми пені за заявою відповідача.

       Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

      Сплив спеціальної позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта ст.267 Цивільного кодексу України).

       Враховуючи сплив  позовної  давності щодо нарахування Позивачем пені, суд відмовляє Позивачеві в задоволені позовних вимог в частині стягненням пені у розмірі 139 537 грн. 60 коп., нарахованої за період з 30.04.2008 р. до  29.06.2010 р.

         Крім того, за несвоєчасне виконання зобов'язань Позивач просить стягнути з відповідача  5% річних за користування чужими коштами від суми заборгованості у розмірі 38 229 грн. 48 коп.  Зазначену вимогу обґрунтовує ст.ст. 536 Цивільного кодексу  України та пунктом 67  Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого Постановою РМ СРСР від 25.07.88р. № 888, що за користування безпідставно отриманими грошовими сумами при розрахунках за продукцію (товари) винна сторона сплачує іншій стороні за весь час користування 5 процентів річних.

Статтею 536 Цивільного кодексу України визначене зобов’язання боржника сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Також, згідно ч.2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюються договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

         Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 р. № 1545-ХІІ “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР ” встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.     

         Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення 1988р. підлягає застосуванню тільки в тому випадку, коли сторони визначили у договорі, що при поставці товару діють норми цього положення.

     Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання вчиняться у письмовій формі.

         Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Але суд, вважає за необхідне зазначити, що позивачем і відповідачем при укладенні договору не передбачено застосування норм вказаного Положення у випадках щодо відповідальності за неналежне виконання умов договору № 1-10/06-08  від 10.06.2008р.

         Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення  5 % відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 38 229 грн. 48 коп.

На підставі викладеного, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 152 700 грн. основної заборгованості.  

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.    

Суд вважає за необхідне відхили клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи на боці відповідача –ТОВ ТПФ "Укрвнешторг" з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Враховуючи те, що ТОВ ТПФ "Укрвнешторг" не є стороною спірного договору і зазначений договір не створює для нього цивільних прав та обов’язків і рішення по справі № 5005/2870/2011 не може вплинути на права та обов’язки цієї осіб, суд вирішив дане клопотання відхилити.

До того ж, якщо ТОВ ТПФ "Укрвнешторг" вважає, що прийняте судове рішення порушує її права, то воно не позбавлено права оскаржувати його відповідно до діючого процесуального законодавства. Відповідач не представив належних доказів на підтвердження права захищати в суді права іншої особи.

Доданий відповідачем до матеріалів справи договір № 2-10/06-08 від 10.06.2008 року укладений між ТОВ НВК "Технополіс" та ТОВ ТПФ "Укрвнешторг". Предметом спору у справі є стягнення коштів у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1-10/06-08 від 10.06.2008 року. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог повинна знаходитись з однією із сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін. Таким чином у суду відсутні підстави для залучення третьої особи –ТОВ "Укрвнешторг" до участі у справі, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних відносин перед позивачем.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне  рішення  та  ухвали  надсилаються сторонам, прокурору, третім  особам,  які  брали участь в судовому процесі, але не були присутні   у   судовому   засіданні.   

Керуючись, ст.ст. 47, 33, 49, ст. ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

           Розірвати договір № 1-10/06-08 від 10.06.2008 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-впроваджувальної компанії "Технополіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат".

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-впроваджувальної компанії "Технополіс" (49068, м. Дніпропетровськ, вул. Братів Трохимових, 4/4, к. 4, код ЄДРПОУ 31793433) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13, к. 3, код ЄДРПОУ 31076956) 152 700 (сто п’ятдесят дві тисячі сімсот) грн. –основної заборгованості,                1 527 грн. –державного мита, 105 грн. 35 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        Видати наказ.

В решті задоволення позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

           І.А. Рудовська

Рішення підписано 06.06.2011 р.