Постанова

від 31.05.2011 по справі 5004/650/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5004/650/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2011 р.                                                           Справа № 5004/650/11  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                                                     Мельник О.В.

суддя                                                                             Огороднік К.М. ,

 суддя                                                                             Коломис В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Агропродукт" на  рішення  господарського суду Волинської області від 27.04.11 р. у справі № 5004/650/11

за позовом дочірнього підприємства "Альта"

до  Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Агропродукт"

про стягнення заборгованості в розмірі 234006,57 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Новіков Г.М., Мироненко О.О.,

відповідача - Кучма В.Ю.,

  ВСТАНОВИВ:

04.04.2011 року дочірнє підприємство "Альта" звернулось до господарського суду із позовом  до  Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Агропродукт" про стягнення заборгованості в розмірі 234006,57 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 27.04.2011 р. позов задоволено.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував ст. ст. 526, 599, 655 ЦК України, ст. 193 ГК України та вказав, що внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за договором поставки № Ф-29/09-08 від 29.09.2008 року, додаткової угоди № 1 за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 234006,57 грн. Враховуючи, що доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати відповідач не подав, суд прийшов до висновку, що позовна вимога обґрунтована і підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ ВКФ "Агропродукт" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 27.04.2011 року скасувати та прийняти нову постанову про відмову в позові.  

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції розглянув справу без участі представника відповідача, який подав клопотання про відкладення судового засідання, без врахування сум боргу позивача перед відповідачем та не встановлено факт передачі позивачу товару в рахунок погашення суми заборгованості. Вказує, що у позивача відсутні будь-які документи, які б підтверджували заборгованість за одержаний товар, жодні договори та накладні на товар відповідачем не підписано.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві вказує, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи та завчасно отримав копію позовної заяви. Зазначає, що ТОВ ВКФ "Агропродукт"  не здійснило жодного платежу, спрямованого на погашення боргу та позивач не отримував товару в рахунок погашення існуючого боргу.

У судовому засіданні представник відповідача просив задоволити апеляційну скаргу, з підстав викладених у ній та скасувати рішення господарського суду першої інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні просив рішення від 27.04.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 27.04.2011 року у справі  № 5004/650/11 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 29.09.2008 року між ДП "Альта" та ТОВ ВКФ "Агропродукт" укладено договір поставки № 29/09-08, згідно п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві вугілля марки АК (антрацит кулак), а покупець - прийняти товар і здійснити його оплату. Ціна, якість, об'єм поставки товару визначаються в додатку, який є невід'ємною частиною даного договору (далі - договір) (а.с. 10-12).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що строки та об'єми поставок, а також реквізити вантажоотримувачів визначаються у затверджених постачальником заявках покупця.

Відповідно до п. 2.7 договору, по кожній партії товару постачальник, протягом 2-х календарних днів з моменту відправки, зобов'язаний надати покупцю: посвідчення якості, рахунок-фактуру.

Платежі за даним договором проводяться перерахунком грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах 100 % передплати згідно виставленого рахунку (п. 3.2 договору).

29.09.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 29/09-08, згідно якого ДП "Альта" та ТОВ ВКФ "Агропродукт" погодили, що вугілля АК 50-100 мм, в кількості 800 т, за ціною 1 т - 760 грн. з ПДВ, мало бути поставлено у жовтні 2008 року. Сума поставки по даній специфікації 608000 грн. Ціна на товар вказана без врахування з/д тарифу. Оплата за продукцію проводиться на умові 100% передплати за товар та з/д тариф (а.с. 13).

Додатковою угодою № 1 від 15.09.2009 року до договору поставки № 29/09-08, сторонами узгоджено розстрочити суму боргу покупця на таких умовах: договір поставки №29/09-08 від 29.09.2008 року продовжується даною додатковою угодою № 1 до 31.01.2009 року в частині суми боргу та факту поставки. Сума боргу покупця перед постачальником станом на 15.09.2009 року становить - 234006,57 грн. Покупець зобов'язується сплачувати на рахунок постачальника суму боргу за наступним графіком: до 30.09.2009 року - 35000 грн., до 31.10.2009 року - 70000 грн., до 30.11.2009 року - 70000 грн., до 31.12.2009 року - 59006,57 грн. з правом на дострокове погашення боргу до 31.12.2009 року. Дана додаткова угода є невід'ємною частиною договору поставки від 29.09.2008 року і право вимоги на суми боргу виникає з моменту прострочення боргу в цілому і без штрафних санкцій (а.с. 17).

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у виконання своїх зобов'язань позивач поставив відповідачу вугілля на загальну суму 234006,57 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-00025 від 30.09.2008 року, № РН-00027 від 24.10.2008 року, № РН-00028 від 06.11.2008 року, підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками (а.с. 14-15).

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК  України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи, що відповідач оплату товару у строки встановлені додатковою угодою № 1  від 15.09.2009 року не здійснив, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність вимог позивача про стягнення з ТОВ ВКФ "Агропродукт" заборгованість в розмірі 234006,57 грн. за договором поставки № 29/09-08 від 29.09.2008 року.

Твердження апелянта про те, що в рахунок часткового погашення суми заборгованості позивачу поставлено товар на загальну суму 140000 грн., що підтверджується копією видаткової накладної № РН-0000072 від 23.04.2010 року, відхиляються апеляційним судом, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов"язання вважається виконаним належним чином, якщо воно виконане відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з умовами п. 3.2 договору, оплата за поставлений товар відповідачем проводиться  шляхом перерахування грошових коштів, а не товаром й будь-яких змін до таких умов договору сторонами не внесено, тому зустрічна поставка товару для позивача відповідно до наданої відповідачем копії накладної, витікає з інших, а не спірних правовідносин та не спростовує висновок суду першої інстанції про наявність боргу. Жодних належних, допустимих та достатніх доказів поставки товару позивачу в рахунок погашення заборгованості за договором від 29.09.2008 року, відповідач ні господарському суду Волинської області, ні суду апеляційної інстанції не надав.

Щодо твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, слід зазначити наступне.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 05.04.2011 року порушено провадження у даній справі та призначено до розгляду на 27.04.2011 року на 09 год. 30 хв.

Згідно ч. 1 ст. 64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

26.04.2011 року господарським судом Волинської області зареєстровано клопотання директора ТОВ ВКФ "Агропродукт" про відкладення слухання справи, оскільки копію даної ухвали отримано ним лише 26.04.2011 року. Зазначено також, що борг частково погашено, тому просить суд зобов'язати позивача з'явитися до офісу відповідача для проведення взаємозвірки та підписання акту з врахування взаєморозрахунків (а.с. 30).

Вказане клопотання обґрунтовано відхилене судом першої інстанції, оскільки ухвалу суду від 05.04.2011 року отримано представником відповідача 08.04.2011 року, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 28), отже доводи апелянта в цій частині не відповідають дійсності. Крім того, діючий Господарський процесуальний кодекс України не наділяє суд правом зобов'язувати сторону на вчинення будь-яких дій направлених на проведення звірки розрахунків.   

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.   

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.   

Поряд з тим, ч. 2 ст. 77 ГПК України визначено обов'язок суду відкласти розгляд справи лише в тому разі, якщо за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не скористався своїм правом бути присутнім при розгляді справи, однак колегія суддів вважає, що досліджених судом першої інстанції доказів було достатньо для завершення розгляду справи та встановлення дійсних правовідносин сторін, а відповідач, як уже зазначалось вище, не надав жодного доказу у підтвердження проведення часткового розрахунку з позивачем.

Відтак, враховуючи, що на день подачі клопотання належних та допустимих доказів у підтвердження обставин, викладених у ньому, відповідач суду першої інстанції не подав, останній правомірно відмовив у задоволенні такого клопотання та розглянув справу за відсутності представника відповідача, який був належним чином та в установленому порядку повідомлений про дату судового засідання.

Інші доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до ст. 47 ГПК України, оскаржуване судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд – 

  ПОСТАНОВИВ :

1.  Рішення господарського суду Волинської області від 27.04.2011 року у справі № 5004/650/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Агропродукт" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                       Мельник О.В.  

Суддя                                                                                              Огороднік К.М.  

Суддя                                                                                              Коломис В.В.