Постанова

від 16.05.2011 по справі 8/12-д

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/12-Д

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2011 р.                                                           Справа № 8/12-Д  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                         Тимошенко О.М.

судді                                                   Грязнов В.В. ,

 судді                                                   Савченко Г.І.   

при секретарі Яковлєв Д.В.

за участю представників сторін:

від органу прокуратури - Сандер Л.М.

від позивача - не з'явився

від відповідача -  Баклан О.В., Сич В.І. (директор)

від третьої особи (ГУДК в Житомирськаій області) - не з'явився

від третьої особи (Житомирська обласна рада) - Федосюк Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 10.03.11 р. у справі № 8/12-Д

за позовом Перший заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації

до  Житомирська орендна виробничо-комерційна фірма по ремонту побутової радіоелектронної апаратури "Побутрадіотехніка"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- Головне управління державного казначейства в Житомирській області

- Житомирська обласна рада

про розірвання договору оренди від 12.04.1990р. та додаткової угоди до договору від 01.07.2001р., зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 44 176 грн. 79 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 10.03.11 р. у справі № 8/12-Д (суддя Давидюк В.К.) позов першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації про розірвання договору оренди від 12.04.1990 р. та додаткової угоди до договору від 01.07.2001р., зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 44 176 грн. 79 коп.- задоволено частково. Присуджено до стягнення з Житомирської орендної виробничо-комерційної фірми по ремонту побутової радіоелектронної апаратури "Побутрадіотехніка" на користь  Житомирської обласної державної адміністрації  22 111,31 грн. - заборгованості по орендній платі; 2 510,45 грн. - інфляційних; 1 275,44 грн. - 3% річних;  601,19 грн. –пені; стягнено в дохід Державного бюджету України 406,54 –судових витрат. Щодо стягнення 16 828,24 грн. заборгованості по орендній платі, 807,18 грн. 3% річних та 42,98 грн. пені - відмовлено. В частині розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу "Побутрадіотехніка" від 12.04.1990р. та додаткової угоди до договору від 01.07.2001р. –відмовлено. В частині зобов'язання Житомирської орендної виробничо-комерційної фірми по ремонту побутової радіоелектронної апаратури "Побутрадіотехніка" звільнити та повернути приміщення –відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги частково відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами у відповідній частині. (т.3 арк.справи 164-168).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, перший заступник прокурора Житомирської області подав апеляційну скаргу, в якій просить останнє скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю. Зокрема скаржник зазначає, що судом першої інстанції невірно оцінено докази в підтвердження належної сплати відповідачем орендної плати згідно спірної додаткової угоди від 01.07.2001 р. Відтак, висновок суду про те, що "ненадходження коштів за оренду приміщень до обласного бюджету відбулось не з вини відповідача", не відповідає обставинам справи та наданим сторонами доказам.  (т.4 арк.справи 3-9).

В судовому засіданні апеляційної інстанції 16.05.2011р. представник органу прокуратури підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить скаргу залишити без задоволення, а рішення –без змін.

Позивач - Житомирська обласна державна адміністрація свого представника в призначене на 16.05.2011р. судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоч про час та місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому порядку.

Третьою особою - Житомирська обласна рада подані письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких останньою підтримано доводи скарги прокурора. (а.с. 17-22 т. 4).  

Оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №8/12-Д від 07.04.2011р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою та додаткові докази не витребовувались, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Житомирської області від 10.03.11 р. у справі № 8/12-Д з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.1990р. Міністерство побутового обслуговування населення та Житомирська орендна виробничо-комерційна фірма "Побутрадіотехніка" уклали Договір оренди, на підставі якого відповідачеві був переданий в оренду цілісний майновий комплекс "Побутрадіотехніка" строком на 5 років. (т.1 арк.справи 6-8).

Відповідно до п. 4.8 Договору оренди, договір по закінченню строку дії, при відсутності заяв однієї із сторін про його припинення або внесення змін, вважається продовженим на той же самий строк і на тих же умовах.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, в подальшому строк дії даного договору було автоматично продовжено на підставі зазначеного вище п.4.8 Договору оренди.

01.07.2001р. Житомирська обласна державна адміністрація (орендодавець) та Житомирська орендна  виробничо - комерційна фірма по ремонту побутової радіоелектронної апаратури "Побутрадіотехніка" уклали Додаткову угоду про внесення змін і доповнень до Договору оренди, яка є невід'ємною частиною Договору оренди, відповідно до умов якої орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс "Побутрадіотехніка", склад і вартість якого зазначені в Додатку №1. Додаткова угода набуває чинності з дня її підписання сторонами і діє до 01.07.2006 р. (т.1 арк.справи 9-13).

У відповідності до п.7.4 Додаткової угоди, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну даного договору до закінчення строку його дії, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

Як встановлено місцевим судом в судовому засіданні, жодна із сторін не заявляла про намір припинення дії Договору, тому строк дії Додаткової угоди від 01.07.2001р. продовжено до 01.07.2011 року.

Згідно п.3.1 Додаткової угоди, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням обласної ради від 29.02.2000р. і становить 1 763,35 грн. за квартал та перераховується орендарем на розрахунковий рахунок обласного бюджету в управлінні державного казначейства в області в 5-ти денний термін  від дати, встановленої для подання квартальних бухгалтерських звітів, з урахуванням індексу інфляції.

Прокурор в позовній заяві стверджує, що Відповідач протягом періоду з липня 2006р. по червень 2009р. не сплачував орендну плату по зазначеному вище договору, тому за відповідачем рахується борг по орендній платі за вказаний період в сумі 38 939,55 грн., яку прокурор і просить суд стягнути на рахунок обласного бюджету.

Однак, листами Головного управління державного казначейства України в Житомирській області, листом Житомирської філії "Західінкомбанку" та банківськими виписками (т.1 арк.справи 71, 82-84, 103-104, 151) стверджується, що в період з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року від відповідача надходили кошти до державного бюджету на рахунок обліку надходжень, відкритий за класифікацією доходів бюджету 22080100 "Плата за оренду цілісних майнових комплексів" в загальній сумі 31902,81 грн.

З викладеного вбачається, що кошти за оренду цілісного майнового комплексу від відповідача надходили до державного бюджету, а не на рахунок обласного бюджету, що було передбачено п. 3.1 додаткової угоди від 01.07.2001 р.

Головне фінансове управління державного казначейства України в Житомирській області, як одержувач коштів, неодноразово листами повідомляло Головне фінансове управління облдержадміністрації про зміну рахунків, а також вказувало перелік рахунків з обліку надходжень до обласного бюджету.(т.3 арк.справи 71-74, 112-129).

Однак, Відповідача про зміну реквізитів оплати за оренду цілісного майнового комплексу повідомлено не було, що не заперечували представники сторін та прокурор в судовому засіданні першої інстанції. Згідно пояснень представника Відповідача Орендодавець його не повідомляв на протязі всього часу оренди майна про зміну рахунків. Рахунки, на які здійснювалась оплата за оренду майна, були надані безпосередньо казначейством.

Відповідно до ст.613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

З огляду на викладене суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що саме дії Позивача призвели до того, що Відповідач не міг виконати свого обов'язку по оплаті орендної плати належним чином, оскільки оплата по неналежних реквізитах була спричинена діями позивача. Крім того, факт несвоєчасного повідомлення є підставою для відстрочки виконання відповідачем зобов'язань по сплаті орендної плати відповідно до ст. 613 ЦК України.

Згідно ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Враховуючи зазначені норми, суд першої інстанції підставно зазначив, що ненадходження коштів за оренду приміщень згідно угоди від 01.07.01р. до обласного бюджету відбулось не з вини Відповідача.

Аналогічну  правову  позицію  висловив   Вищий  господарський  суд України  у постанові  від 12.07.2005  року  №2/328 (т.3 арк.справи 102).

Разом з цим, заборгованість по орендній платі за цілісний майновий комплекс у відповідача перед обласним бюджетом існує, оскільки кошти до обласного бюджету не надходили.

Згідно розрахунку заборгованості по орендній платі Позивача, сума боргу за період з липня 2006р. по червень 2009р. становить 38 939,55 грн. (т.3 арк.справи 22-23).

Однак, як вірно відмічено судом першої інстанції, вищевказаний розрахунок зроблений неправильно і підлягає перерахуванню, оскільки відповідно до п.3.1 Додаткової угоди, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням обласної ради від 29.02.2000р. і становить 1 763,35 грн. за квартал, з урахуванням індексу інфляції. З вказаного розрахунку вбачається, що сума боргу за кожен наступний квартал збільшувалась на індекс інфляції за попередні квартали, в яких існув борг, що не було передбачено договором.

Згідно перерахунку місцевого суду, з яким погоджується і колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, заборгованість відповідача по орендній платі перед обласним бюджетом становить лише 22 111,31 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.4.5 додаткової угоди від 01.07.01р., у випадку несплати за користування об'єктом оренди за два квартали з дня закінчення строку платежу з орендаря стягується заборгованість по орендній платі з урахуванням пені за кожен день прострочки.

Як передбачено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Прокурор в заяві про збільшення позовних вимог просить суд стягнути з Відповідача 2 510,45 грн. –інфляційних втрат, 2 082,62 грн. - 3% річних та 644,17 грн. - пені.

Місцевим судом було здійснено перерахунок, оскільки Позивач нараховував інфляційні, 3% річних та пеню на суму боргу, зазначену в розрахунку Позивача, а не встановлену судом.

Таким чином, розмір 3% річних, який підлягає стягненню, становить лише 1 275,44 грн., пені - 601,19 грн.

Поряд з цим, за перерахунком суду розмір інфляційних нарахувань складає 8287,61 грн. Проте, оскільки прокурором в заяві про збільшення позовних вимог заявлено до стягнення 2 510,45 грн. інфляційних, то судом, враховуючи межі позовних вимог, правомірно задоволено позов в частині стягнення 2 510,45 грн. інфляційних втрат.

За наведених обставин в частині стягнення 807,18 грн. процентів річних та 42,98 грн. пені судом правомірно відмовлено.

Щодо заявлених Позивачем вимог про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу від 12.04.1990р. і додаткової угоди до договору від 01.07.2001р.; про зобов'язання відповідача повернути Житомирській обласній раді цілісний майновий комплекс "Побутрадіотехніка" та про зобов'язання Відповідача звільнити приміщення, які увійшли до складу цілісного майнового комплексу "Побутрадіотехніка", слід відмовити з врахуванням наступного.

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На  підставі  ст.783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач  користується  річчю  всупереч  договору або призначенню речі; наймач  без  дозволу  наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Законом України "Про оренду державного та комунального майна", на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду, що Відповідач прострочив сплату орендної плати з вини саме Позивача, що не є підставою для розірвання договору оренди.

В зв'язку з відсутністю підстав для розірвання договору оренди, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача повернути Житомирській обласній раді цілісний майновий комплекс "Побутрадіотехніка" та в частині зобов'язання відповідача звільнити приміщення, які увійшли до складу цілісного майнового комплексу.

10.03.2011р. представником Відповідача було заявлено про застосування строків позовної давності. (т.3 арк.справи 161).

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Місцевим судом правомірно встановлено, що прокурором не пропущено строк позовної давності за зверненням з даним позовом до суду, оскільки перебіг позовної давності почався з 15.12.09 р., тобто з моменту, коли прокуратурі Житомирської області стало відомо зі звернення голови Житомирської обласної ради про порушення прав та інтересів позивачів, яке надійшло до прокуратури 15.12.09р. (т.1 арк.справи 163-164).

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського  процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'-єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги першого заступника прокурора Житомирської області від 25.03.2011 року № 05/2-1808-10 відмовити.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 10.03.2011 року у справі № 8/12-Д залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

4. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Житомирської області.

Головуючий суддя                                                                       Тимошенко О.М.  

Суддя                                                                                              Грязнов В.В.  

Суддя                                                                                              Савченко Г.І.