Рішення

від 20.03.2008 по справі 2-376/2008

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СПРАВА № 2-376/2008

СПРАВА № 2-376/2008

Р  І 

Ш  Е  Н 

Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          20 березня 2008 року Лозівський

міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді - Горчакової

О.І., за участю секретаря - Запорожець М.В., розглянувши у відкритому судовому

засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської

області цивільну справу за позовною заявою 

ОСОБА_1до товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 224», в особі

директора Ковалевич Л.В., товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 224»

м. Лозова Харківської області, третя особа: директор товариства з обмеженою

відповідальністю «Аптека 224» - Ковалевич Людмила Василівна, про стягнення

нарахованої, але не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час

затримки розрахунку та вихідної допомоги, -

в с т а

н о в и в:

Позивачка

звернулась до суду 22 січня 2008 року з 

позовом до відповідача про стягнення нарахованої, але не виплаченої

заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку та вихідної

допомоги, посилаючись на те, що 15.11.2007 року вона за власним бажанням

звільнилась з ТОВ «Аптека 224». На день припинення розрахунків по заробітній

платі сума боргу по зарплаті становила 2038,26 гривень. До цього часу позивачці

було частково виплачено: 24.07.2007 року - 50 гривень; 04.08.2007 року - 100

гривень; 11.08.2007 року - 100 гривень; 18.08.2007 року - 135,82 гривень;

20.10.2007 року - 150 грвиень; 27.11.2007 року - 100 гривень. Таким чином на

сьогоднішній день заборгованість становить 1402,44 гривень. У порушення чинного

законодавства позивачці не надана вихідна допомога у розмірі трьох

середньомісячних окладів - 1320 гривень. ОСОБА_1. неодноразово зверталась в

усному та  письмовому вигляді до

директора ТОВ «Аптека 224» з проханням сплатити заборгованість по заробітній

платі на день звільнення, але їй було відмовлено. На багаторазові звернення

позивачки, директор Ковалевич Л.В. не надала довідки про середньомісячну

заробітну плату, хоча у листі від 15.01.2008 року визнала борг по заробітній

платі у розмірі 1402,44 гривень. У зазначеному листі вона заперечує можливість

повного розрахунку, хоча має дохід 3500 гривень щомісячно за рахунок оренди

майна ТОВ «Аптека 224». Позивачка зазначає, що у власності відповідача

достатньо майна для погашення заборгованості. У зв'язку з викладеним позивачка

звернулась до суду і прохає стягнути з відповідача на свою користь нараховану,

але не виплачену їй заробітну плату у сумі 1402,44 гривень, середній заробіток

за період затримки  розрахунку у розмірі

880,00 гривень, вихідну допомогу у сумі 1320,00 гривень.

21 лютого 2008

року та 11 березня 2008 року позивачка уточнила свої позовні вимоги, а саме:

прохала стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 224» м.

Лозова Харківської області заборгованість по заробітній платі за період з

червня 2007 року по листопад 2007 року у розмірі 1939 гривень 18 копійок;

середній заробіток за час затримки розрахунків з 15 листопада 2007 року по 15

березня 2008 року - 1545 гривень; вихідну допомогу у розмірі 1545 гривень;

відшкодувати їй моральну шкоду, яку вона оцінює у 1500 гривень, а також

відшкодувати витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 700 гривень.

У судовому

засіданні позивачка - ОСОБА_1, підтримала позовні вимоги (уточнені), прохала їх

задовольнити у повному обсязі, пояснила, що з 1988 року вона працювала

санітаркою у товаристві з обмеженою відповідальністю ТОВ «Аптека 224». 05

листопада 2007 року нею була написана заява на ім'я директора ТОВ «Аптека 224»

- Ковалевич Людмили Василівни, про звільнення з посади за власним бажанням.

Зазначила, що на день звільнення з нею не було проведено повний розрахунок по

заробітній платі, тому вона змушена була звернутись до суду за захистом свого

порушеного права.

Представник

позивача - ОСОБА_2, підтримала позовні вимоги (уточнені) своєї довірительки,

також прохала їх задовольнити у повному обсязі. Пояснила, що з 1988 року

ОСОБА_1. працювала санітаркою на товаристві з обмеженою відповідальністю ТОВ

«Аптека 224». У листопаді 2007 року остання була звільнена за ст. 38 КЗпП за

власним бажанням. На час звільнення товариство мало заборгованість перед

позивачкою по заробітній платі за період з червня 2007 року по листопад 2007

року, яка складала 2575 гривень, потім зазначена заборгованість була частково

виплачена, а саме, у розмірі 635,82 гривень, тому невиплачена сума складає 1939

гривень 18 копійок, яку представник позивача 

прохав стягнути з відповідача. Вищезазначена сума повинна була бути

виплаченою на час звільнення ОСОБА_1, проте це не було зроблено, тому середній

заробіток за час затримки розрахунків з 15 листопада 2007 року по 15 березня

2008 року складає 1545 гривень. Окрім цього, згідно діючого законодавства,

передбачена виплата вихідної допомоги, яка складає 1545 гривень. Зазначила, що

при порушенні ТОВ «Аптека 224» трудового законодавства позивачці також було

спричинено моральну шкоду, обґрунтуванням якої є сам факт порушення

законодавства у галузі праці, окрім цього, на час зазначеного порушення

ОСОБА_1. являлась єдиним годувальником у сім'ї, адже її чоловік - ОСОБА_3, має

статус потерпілого від наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 2А і

перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення

Лозівської міської ради, отримує лише компенсацію на харчування у розмірі 117

гривень щомісяця та має щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 100 гривень.

У зв'язку з невиплатою заробітної плати ОСОБА_1, її сім'я була поставлена у

скрутне матеріальне становище, що призвело до спричинення моральної шкоди, яку

позивачка оцінює у 1500 гривень. Також при захисті свого порушеного права,

ОСОБА_1. отримувала правову допомогу, за яку сплатила адвокатові 700 гривень,

яку  представник позивача прохав стягнути

з відповідача.

Представник

відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 224» - Шаповал

Леонід Іванович, пояснив, що підставою, яка спричинила невиплату заробітної

плати  та призвела до порушення трудового

законодавства України, являється скрутне фінансове становище

підприємства-відповідача. Зазначив, що через відсутність протягом тривалого

часу контролю, у тому числі з боку ревізійної комісії, яка повинна бути на

підприємстві та яка не діяла значний час, через те, що не залучалися фахівці, у

тому числі у галузі аудиту, до цього часу залишається невідомим, який же у

дійсності був процент надходження доходів ТОВ «Аптека 224»?! Згідно діючого

законодавства, фонд заробітної плати формується з доходів товариства, проте у

даному випадку немає ніяких бухгалтерських обрахувань щодо встановлення

справжніх доходів ТОВ «Аптека 224», також немає ніяких відсилок на господарську

діяльність, ту, яка відбувалась. Позивачка допрацювала до 15 листопада 2007

року, як раз після того, підприємство було реформовано та на дольову участь у

матеріальних ресурсах було допущено приватного підприємця - ОСОБА_4, який

своїми матеріальними ресурсами допомагав ТОВ «Аптека 224». Істині надходження

на час, коли виникла заборгованість перед позивачем по виплаті заробітної

плати, від залучення зазначених матеріальних активів складали 1500 гривень на

місяць, тобто зазначена сума фактично складала всі доходи, які були у

товариства. Філія, яка працювала у смт. Панютине м. Лозова Харківської області,

існувала тільки для того, щоб зберегти ліцензію, яка видається на певний

проміжок часу, тому філія фактично працювала по нулям. Зазначених надходжень

(1500 гривень) не вистачало для виплати усім працівникам заробітної плати.

Підсумовуючи все викладене, представник позивача зазначив, що визнає позовні

вимоги у частині виплати заробітної плати у розмірі 1939 гривень 18 копійок, також

визнає позов у частині відшкодування середнього заробітку за час затримки

розрахунків у сумі 1545 гривень та повернені позивачці, витрачених нею коштів

на правову допомогу - 700 гривень, що стосується моральної шкоди, представник

відповідача - Шаповал Л.І., визнав 500 гривень. Щодо відшкодування ОСОБА_1

вихідної допомоги - 1545 гривень, останній зазначив, що з огляду на діюче

законодавство, немає ніяких підстав для задоволення позову в цій частині. На

підтвердження часткового визнання позову відповідачем, у судовому засіданні

було надано акт погодження сум заборгованості між сторонами, який залучено до

матеріалів справи. 

Третя особа,

директор товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 224» - Ковалевич

Людмила Василівна, також позов визнала частково, погодилась з актом погодження

сум заборгованості, з урахуванням зауважень представника відповідача - ТОВ

«Аптека 224», про що поставила свій підпис у зазначену акті.

Судом

встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Матеріалами

справи встановлено,  що ОСОБА_1 працювала

у товаристві з обмеженою відповідальністю «Аптека 224» з 12 липня 1988 року. 15

листопада 2008 року остання була звільнена на підставі ст. 38 КЗпП України, за

власним бажанням , що підтверджується копією заяви ОСОБА_1 від 05.11.2007 року

(а.с. 39), копією наказу №11 від 12.07.1998 року «Про прийняття на роботу»

(а.с. 37), копією наказу №40 від 15.11.2007 року «Про переведення на інше місце

роботи. Про зменшення навантаження. Про звільнення» (а.с. 38), копією наказу

№42 від 30.11.2007 року «Про звільнення. Про уточнення дати звільнення» (а.с.

36), копією трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 7-9). Відповідно до копії журналу

обліку трудових книжок, остання була видана ОСОБА_1 15 листопада 2007 року

(а.с. 35). Починаючи з 2004 року, позивачка була учасником товариства з

обмеженою відповідальністю «Аптека 224», її частка у Статутному фонді

Товариства складала 3,79% (1130,00 гривень, кількість голосів - 3,79), що

підтверджується копією Статуту ТОВ «Аптека 224», копією протоколу №19 загальних

зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 224» від

06.12.2004 року (а.с. 27-33, 47-49). Наказом №25 від 21.06.2007 року, ОСОБА_1

було встановлено заробітну плату у розмірі мінімальної заробітної плати,

встановленої законом на 21.06.2007 року - 420 гривень, строком на шість

місяців, що підтверджується копією відповідного наказу (а.с. 45-46). Згідно

довідки про нарахування та видачу заробітної плати ОСОБА_1 за період з

01.05.2007 року по 31.11.2007 року, заборгованість ТОВ «Аптека 224» перед

останньою по заробітній платі станом на 01.12.2007 року склала 1402,44 гривень

(а.с. 69). За отримання правової допомоги, яка позивачці надавалась адвокатом

ОСОБА_5, вона понесла витрати у розмірі 700 гривень, що підтверджується

відповідною довідкою  (а.с. 95).

У судовому засіданні було

достовірно встановлено,

що на день звільнення ОСОБА_1,

тобто на 15 листопада 2007

року, ТОВ “Аптека 224”,

не здійснило з нею

розрахунок по заробітній платі, як того вимагає діюче законодавство України про

працю, хоча, вона,

неодноразово зверталась

до керівництва ТОВ “ Аптека 224”,

з вимогами про проведення з нею

розрахунку по заробітній платі, але її звернення залишилися без належної уваги. Отже з боку ТОВ “ Аптека 224” були  порушені права позивачки,

передбачені ст. 43 Конституцією України.

Представник відповідача -

Шаповал Л.І.,

підтвердив, що дійсно перед позивачкою, у ТОВ “ Аптека 224”

є заборгованість по заробітній платі, яка не сплачена їй на день звільнення, тому

він не заперечував проти задоволення позову у цій частині.

Діями, ТОВ “ Аптека 224”, порушено вимоги ч.1 ст.47 КЗпП

України, де зазначено, що власник чи уповноважений ним орган повинен в день

звільнення видати робітнику належним чином оформлену трудову книжку та провести

з ним розрахунки у строки, передбачені статтею 116 даного Кодексу. Згідно

ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі

дні у строки, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не

перевищує шістнадцять календарних днів. Відповідно до ст. 116 КЗпП України при

звільненні працівника виплата всіх належних йому сум, що

належать йому від

підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.  Про нараховані суми, належні працівникові при

звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити

працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до статті 43 Конституції

України та ст.23 Загальної Декларації прав людини, проголошено право кожного на

працю, що включає в себе можливість заробляти собі на життя працею, яку

людина  вільно вибирає, чи на яку

добровільно погоджується. В

ч.7 ст.43 Конституції України зазначено, що право на своєчасне отримання

заробітної плати за працю захищається законом.

Суд,

знаходить позов, в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, таким,

що підлягає  задоволенню.

Позивачкою у

своїй позовній заяві заявлено про стягнення середнього заробітку за затримку

проведення з нею розрахунку по заробітній платі на суму в 1545 гривень за

період з 15 листопада 2007 року по 15 березня 2008 року. В обґрунтування викладених вимог,

позивачка

посилалася на положення статті 117 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, у випадку

невиплати з вини відповідача чи уповноваженого ним органу належних звільненому

працівнику сум в строки, вказані в статті 116 цього Кодексу, при відсутності

спору про їх розмір, підприємство, організація, установа повинні виплатити

працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного

розрахунку.

Виходячи з того,

що ОСОБА_1. отримувала мінімальну заробітну плату, а відповідно до ст. 76

Закону України «Про Держаний бюджет України на 2007 рік», розмір мінімальної

заробітної плати з 01 жовтня 2007 року по 01 січня 2008 року був встановлений у

розмірі 460 гривень, та згідно ст. 59 Закону України «Про Держаний бюджет

України на 2008 рік», розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2008 року

по 01 квітня 2008 року  встановлений у

розмірі 515 гривень, суд приходить до висновку, що заявлені у цій частині позовні

вимоги не відповідають чинному законодавству та інтересам позивачки. Виходячи з

вищевикладеного, з відповідача необхідно стягнути середній заробіток за час

затримки розрахунку при звільненні у 

сумі 1977 гривень 50 копійок, виходячи із наступного обчислення: 230

гривень (з 15.11.2007 року по 01.12.2007 року) + 460 гривень (з 01.12.2007 року

по 01.01.2008 року) + 515 гривень (з 01.01.2008 року по 01.02.2008 року) + 515

гривень (з 01.02.2008 року по 01.03.2008 року) + 257,50 гривень (з 01.03.2008

року по 15.03.2008 року) = 1977 гривень 50 копійок.

Відносно викладеного, необхідно зазначити, що відповідно

до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 в

п. 20 «Про практику застосування законодавства про оплату праці» зазначено, що

установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв»язку із

затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні

йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли  ж  у

цей день він був на роботі - наступного дня після пред»явлення ним вимоги

роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує

на користь працівника середній заробіток за весь період затримання  розрахунку, а при не проведенні його до

розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе

відсутність своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не

виключає його відповідальності.

На підставі

вищевикладеного, суд знаходить позовну вимогу позивачки, в частині стягнення з

відповідача середнього заробітку за затримку проведення розрахунку по

заробітній платі, такою, що підлягає 

частковому задоволенню, збільшуючи позовну вимогу, що відповідає

законним інтересам позивачки.

            Позивачкою

заявлено вимогу про стягнення на її користь з відповідача моральної шкоди на

суму в 1500 гривень, на тій підставі, що заробітна плата, яку відповідач їй не

сплатив, була єдиним джерелом надходження коштів, а від несвоєчасного отримання

заробітної плати страждала позивачка, вся її родина, оскільки вона не могла

організувати належне харчування та забезпечити здоровий спосіб життя ні собі,

ні рідним, вона вимушена звернутися до суду, що не входило у її плани. У

судовому засіданні, позивачка вказала, що її чоловік - ОСОБА_2, має статус

потерпілого від наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 2А і перебуває на

обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Лозівської міської

ради, отримує лише компенсацію на харчування у розмірі 117 гривень щомісяця та

має щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 100 гривень. В обгрунтування

викладеного, позивачка надала суду ксерокопію свідоцтва про укладення шлюбу

(а.с. 65), ксерокопію посвідчення серіїНОМЕР_1 (а.с. 64), довідку про доходи

ОСОБА_3 (а.с. 62), довідку №415 від 18.02.2008 року, видану Управлінням праці

та соціального захисту населення Лозівської міської ради (а.с. 63). 

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України

відшкодування власником чи уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику

проводиться у випадку якщо, порушення його законних прав привели до моральних

страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагають від нього

додаткових зусиль для організації свого життя. Суд вважає за можливе позовні

вимоги позивачки

в частині стягнення моральної шкоди, задовольнити частково  у сумі 500 гривень.

У своїй

позовній заяві ОСОБА_1. прохає стягнути з ТОВ «Аптека 224» вихідну допомогу у

сумі 1545 гривень.

Відповідно

до ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених

у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП України, працівникові

виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного

заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на

альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох

мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або

уповноваженим  ним органом законодавства

про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі,

передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього

заробітку.

З

урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у частині

виплати вихідної допомоги не підлягають задоволенню з тих підстав, що трудовим

законодавством не передбачена виплата зазначеної допомоги, якщо працівник

звільняється за власним бажанням, як була звільнена ОСОБА_1., що

підтверджується копією її власної заяви від 05 листопада 2008 року, копією

наказу №40 від 15.11.2007 року «Про переведення на інше місце роботи. Про

зменшення навантаження. Про звільнення», копією наказу №42 від 30.11.2007 року

«Про звільнення. Про уточнення дати звільнення», копією трудової книжки

ОСОБА_1, копією трудової книжки (а.с. 7-9, 36, 38, 39).

Окрім

всього зазначеного, позивачка прохає стягнути з відповідача витрати на правову

допомогу, які вона понесла при захисті своїх порушених прав і законних

інтересів, у сумі 700 гривень.

Згідно

п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи,

належать витрати на правову допомогу, граничний розмір компенсації якої,

відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України, встановлюється законом.

Відповідно

до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 «Про

граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та

адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» та Додатку

до зазначеної Постанови, граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою

допомогою, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що

зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної

плати за годину її роботи, тобто 206 гривень за одну годину роботи (515 грн. /

100% * 40 = 206 грн.). Загальний час слухання 

справи склав 8 годин 25 хвилин.

Отже,

враховуючи те, що пред'явлена позивачкою сума до оплати витрат на правову

допомогу, яка дорівнює 700 гривень, не перевищує граничного розміру

компенсації, відповідає вимогам чанного законодавства, суд приходить до

висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до

ст.367 п.2 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справі про

присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один

місяць. Тому суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення в

частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середньомісячного заробітку

в сумі 515 гривень.

Відповідно до

ст.88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 51

гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі

30 гривень.

Керуючись

ст.ст. 10, 11, 60, п. 2 ч. 3 ст. 79, ст. 88, 213-215, п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК

України, ст.ст. 47, 115-117, 232, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 21, 24, 27, 32

Законів України «Про оплату праці», Пленумом Верховного Суду України від

24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату

праці», Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. №590 «Про

граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та

адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»суд, -

в и р і

ш и в:

Позовну

заяву ОСОБА_1до товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 224», в особі

директора Ковалевич Л.В., товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 224»

м. Лозова Харківської області, третя особа: директор товариства з обмеженою

відповідальністю «Аптека 224» - Ковалевич Людмила Василівна, про стягнення

нарахованої, але не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час

затримки розрахунку та вихідної допомоги - задовольнити частково.

Стягнути

з товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 224» м. Лозова Харківської

області, розрахунковий рахунок №26002000033319 в АБ Факторіал-Банк, МФО 351715,

код 24486119, поштова адреса: Харківська область, місто Лозова, мікрорайон 2,

буд. 30/2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, яка проживає за адресою:

АДРЕСА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 1977 гривень 50 коп. (одна

тисяча дев'ятсот сімдесят сім гривень 50 коп.).

Стягнути

з товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 224» м. Лозова Харківської

області  на користь ОСОБА_1середній

заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у  сумі 1545 гривень 00 копійок (одна тисяча

п'ятсот сорок п'ять гривень 00 копійок), який обчислений без урахування

утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів; витрати на правову

допомогу у розмірі 700 гривень 00 копійок (сімсот гривень 00 копійок), та

моральну шкоду у сумі 500 гривень 00 копійок (п'ятсот гривень 00 коп.).

В іншій

частині позову - відмовити.

Рішення

в частині стягнення заробітної плати за один місяць у сумі 515 гривень 00

копійок (п'ятсот п'ятнадцять гривень 00 коп.) 

допустити до негайного виконання.

Стягнути

з товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 224» м. Лозова Харківської

області  судовий збір у дохід держави в

розмірі 51 гривні.

Стягнути

з товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 224» м. Лозова Харківської

області  витрати на інформаційно-технічне

забезпечення  розгляду справи в сумі 30

грн. 00 коп. на користь УДК у Лозівському районі м. Лозова, код  ЄДРПОУ 24134414, МФО 851011,  розрахунковий рахунок 31211259700015 за кодом

бюджетної класифікації 22050000 «Оплата витрат з інформаційно-технічного

забезпечення розгляду справ у судах».

Рішення

може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської

області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в

10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і

поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4

ст.295 ЦПК України.

Рішення

суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було

подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у

строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили

після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо

його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним

судом.

                              Головуючий

у

судовому засіданні

             суддя:                                                                                  О.І.Горчакова