Постанова

від 28.09.2006 по справі 20/29

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/29

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.09.2006 р.                                                                                    справа №20/29

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Діброви  Г.І.

суддівДзюби  О.М., Стойки  О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача:Козлюк А.І. – генеральний директор (наказ №1-к від 23.04.1998р.),

від відповідача:Смирнова Т.В. (довіреність №04-01пд від 24.01.2006р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариство з обмеженою відповідальністю "Полюс і К" с.Курахівка

на постанову (ухвалу) господарського суду

Донецької області

від24.03.2006 року

по справі№20/29

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання"Техресурс" м.Донецьк

доТовариство з обмеженою відповідальністю "Полюс і К" с.Курахівка

простягнення 109238 грн. 38коп.

В С Т А Н О В И В:

У 2006 році позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Техресурс», м. Донецьк, звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс і К», с. Кураховка Донецької області про стягнення 109238 грн. 38 коп.

Рішенням від 24.03.2006р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого об'єднання «Техресурс», м. Донецьк задоволені. Судове рішення мотивоване тим, що позивач довів свої позовні вимоги, а відповідач обставини, викладені позивачем, не спростував, доказів погашення заборгованості не надав.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Полюс і К», с. Кураховка Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його частково неправомірним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням та неправильним застосуванням вимог матеріального і процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 24.03.2006р. скасувати частково.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду змінена колегія суддів для розгляду апеляційної скарги.

Позивач надав судовій колегії відзив на апеляційну скаргу, в якому погодився із доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі та просив суд зменшити неправомірно нараховану суму заборгованості з урахуванням інфляційних.

В судовому засіданні сторони надали судовій колегії уточнений розрахунок інфляційних.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи №20/29.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону Україну “Про судоустрій” та ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні”, ст.ст. 44,811 Господарського процесуального кодексу України був здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності  - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи,  висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до пп. 2,3,4 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у  доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України обов'язки виникають  з угод, передбачених законом, а також угод, хоч і не передбачених законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Як вбачається із матеріалів справи між сторонами склалися довгострокові правовідносини на підставі укладених договорів №13 від 10.07.2002р., №26/09 від 26.09.2002р., №01/01-04 від 01.01.2004. Відповідно до умов вказаних договорів позивач надавав відповідачеві послуги з переміщення та відвантаження вугілля, а відповідач зобов'язався оплачувати надані послуги своєчасно та у повному обсязі.

Відповідач, в порушення умов укладених сторонами договорів, свої зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в наслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 58564 грн. 90 коп., що підтверджується наданими суду доказами: актами виконаних робіт, актами здачі-приймання робіт, рахунками-фактур.

Позивачем на адресу відповідача неодноразово направлялися листи №№ 01/120, 01/195, 01/70, 01/118 з вимогами погасити заборгованість, яка утворилася внаслідок невиконання умов договорів.

07.11.2005р. позивач направив на адресу відповідача претензію №01/107 та акт звірки розрахунків.

Відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення, акт звірки розрахунків не підписав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення сторін, судова колегія дійшла висновку, що:

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері і положення Цивільного кодексу України, як загального акту законодавства.

Відповідно до абзацу 2 п.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 ст. 124 Конституції України –юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно із рішенням Конституційного суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002р. положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення передбачено право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами, договором.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

Згідно із ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідач, свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг не виконав, тому, господарський суд Донецької області правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 58564 грн. 90 коп. обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.

Судом першої інстанції правомірно задоволені вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 543 грн. 93 коп.

Посилання сторін на невідповідність розрахунку суми інфляційних вимогам чинного законодавства прийняті судовою колегією до уваги. В судовому засіданні сторони досягли згоди щодо розміру суми інфляційних, нарахованих на суму основного боргу в межах строку позовної давності, в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України. Розмір інфляційних, заявлений до стягнення позивачем та визнаний відповідачем, перевірений судовою колегією, складає 10367 грн. 65 коп. та вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення в частині стягнення суми основного боргу та 3% річних прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи, та підлягає зміні в частині розміру суми нарахованих інфляційних витрат.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України  рішення господарського суду Донецької області від 24.03.2006 року у справі №20/29 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, але потребує зміни в частині визначення суми інфляційних витрат.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на сторони, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117, 122, Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

                                                  П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс і К», с. Кураховка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 24.03.2006 року у справі №20/29 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 24.03.2006 року у справі №20/29  – змінити в частині розміру нарахування інфляційних витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс і К», 85490, с. Кураховка Донецької області, ЗКПО 31114848, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого об'єднання «Техресурс», 83052, м. Донецьк, пр. Миру, 52, ЗКПО 25580398, суму основного боргу в розмірі 58564 грн. 90 коп., інфляційні в розмірі 10367 грн. 65 коп., 3% річних в сумі 543 грн. 93 коп., витрати по сплаті держмита в розмірі 694 грн. 76 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 75 грн. 05 коп.

В решті позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат –відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду від 24.03.2006 року у справі №20/29 –залишити без змін.

Зобов'язати господарський суд Донецької області видати поворотний наказ в частині внесених змін.

Головуючий          Діброва  Г.І.

Судді:          Дзюба  О.М.

          Стойка  О.В.

Надр.5 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3 –відповідачу;

4 –ДАГС;

5 –ГС Дон. обл.;

Богомолова Ю.І