Рішення

від 10.06.2011 по справі 2-146/2011

НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26  

10.06.2011                                                                                                                            

Справа № 2-146/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

          Новоархангельський районний суд Кіровоградської області в складі

головуючого  судді:                                                                      Краснопольської Л.П.

при секретарі судового засідання:                                                  Лясковській О.М.

          розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа —приватний нотаріус ОСОБА_4, про визнання договору дарування недійсним,

В С Т А Н О В И В :

          Позивачка звернулась до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним, зазначивши в позові, що 18.01.2001 року вона разом із сином ОСОБА_5 звернулась до приватного нотаріуса ОСОБА_4 для складання від її імені заповіту на належну їй земельну частку (пай) згідно сертифікату на земельну частку (пай) серії КР № 0241777 на користь сина. Нотаріус, як вважала позивачка, склала заповіт, і в цьому не сумнівалась, оскільки всі ці роки отримувала плату за оренду земельної ділянки. Про те, що 18.01.2001 року у нотаріальній конторі було підписано договір дарування належної їй земельної ділянки на користь сина, вона дізналась лише після смерті сина ОСОБА_5, коли відкрилась спадщина, і крім неї спадкоємцями першої черги є ще двоє дітей померлого —відповідачі по справі. Позивачка вважає, що договір дарування земельної ділянки 18.01.2001 року було укладено нею внаслідок помилки, через що вона змушена звертатись до суду з даним позовом для визнання укладеного договору дарування недійсним.

          Просить  визнати недійсним договір дарування сертифікату про право на земельну частку (пай), серії ІІІ-КР № 0241777 від 18.01.2011 року, який вчинено нотаріально між позивачкою та ОСОБА_5, а також визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР №003865, виданий 18.10.2001 року на імя ОСОБА_5.  Також просить зобовязати Новоаохангельський  ДЗК видати державний акт на право приватної власності на землю на імя ОСОБА_1.

          В судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх в повному обсязі.

          Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала повністю, заявлені  позовні вимоги просить  задовольнити в повному обсязі.

          Відповідачі позовні вимоги в судовому засіданні визнали, не заперечували проти задоволення позову в попередньому судовому засіданні, про що надали суду письмові заяви.

          Третя особа  на стороні відповідачів - приватний нотаріус  ОСОБА_4  в судове засідання не зявилась, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила та не подала клопотання про розгляд справи у їх відсутності. Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов’язанні повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суд про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з’явилися в судове засідання без поважних причин.    Приймаючи до уваги вимоги ч. 4 ст. 169 ЦПК України, суд вважає, що відповідачі повідомлені належним чином і не з’явилися у судове засідання без поважних причин, а тому суд може вирішувати справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

          Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

          Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174  ЦПК України. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, заслухавши позивачку, представника позивача, відповідачів, врахувавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, які є у  матеріалах справи, дійшов до висновку, що позов  підлягає  частковому задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що предметом спору в даній справі є визнання недійсним  договору дарування  сертифікату про право на земельну частку (пай), серії ІІІ-КР № 0241777 від 18.01.2011 року з моменту його укладення. Підставою для визнання   договору недійсним  у позовній заяві вказано, що він був укладений без волевиявлення  ОСОБА_1 Договір було  укладено  18 січня 2001 року.  

Оскільки  спірний  договір посвідчено  до 01.01.2004 року,  тобто  до введення  в дію  Цивільного Кодексу України 2003 р, зазначені  правовідносини,  згідно  приписів  п.4, п.7 «Прикінцевих  та  перехідних положень»до  зазначеного ЦК України, регулюються ЦК України 1963 року, отже правовідносини, що є предметом даного спору регулювалися Цивільним кодексом України 1963 року, тому і визнання  правочину недійсним (в даному випадку –заповіту) слід розглядати за правилами ст.ст. 44-58  ЦК УРСР 1963 року.    

Позовна  давність, встановлена  для  позовів  про визнання заперечуваного правочину  недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на  пред’явлення  яких виникло  до 01.01.2004 року,  застосовується  також відповідно  до вимог ЦК України 1963 року.

          У гл. 3 ЦК 1963 р. дано вичерпний перелік підстав, за наявності яких угода може бути визнана недійсною. Згідно з роз’ясненнями, що містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»(зі змінами; далі —постанова Пленуму), угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Згідно ст. 57 ЦК України (1963 р) недійсною є та угода, що не  відповідає  вимогам Закону, тобто укладена  внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди  представника однієї сторони з другою, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай  невигідних для себе  умовах внаслідок  збігу  тяжких обставин .

          Відповідно до вимог ст. 58 ЦК  України (1963 р) недійсною є  також угода, укладена лише про людське око, без наміру  створити  юридичні наслідки (мнима, фіктивна угода), тобто  зовнішнє волевиявлення  особи  має відповідати  його внутрішній волі.

          Фактичні дії особи, які не призводять безпосередньо до виникнення, зміни чи припинення  цивільних прав  та  обов’язків, не можуть розглядатися  як угода. За правилами  ст. 48 ЦК України (1963р) угода  може бути  визнана  недійсною при невідповідності  її  Закону  чи іншим актам, виданим  органами державної  влади  та  управління  в межах  наданої їм компетенції .

          В судовому засідання встановлено, що ОСОБА_5 був сином ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії ІІ-ЯР №465000 від 01.06.1959 року, позивачка у січні 2001 року звернулась із сином до нотаріальної контори  як вона вважала для скадення заповіту, підписала при цьому пакет документів, що надала їй приватний  нотаріус Новоархангельського нотаріального округу. При цьому витрати за складання договору були покладені на обдарованого ОСОБА_5 ОСОБА_1 ніяких грошей в нотаріальній конторі не сплачувала Протягом десяти років вона отримувала орендну плату у виді натуральної плати зерном із  ТОВ "Добробут" і вважала, що   вона заповіла земельну ділянку синові, а не подарувала.

          З оголошених і досліджених в судовому засіданні документів слідує, що даний договір дарування сертифікату про право на земельну частку (пай), серії ІІІ-КР № 0241777 від 18.01.2011 року, зареєстровано за №208. На підставі вказаного договору  ОСОБА_5 виготовив на своє імя державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР №003865, що був виданий Надлацькою сільською  радою Новоархангельського району 18.10.2001 року.  19.09.2009 року ОСОБА_1 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на все належне йому майно, в тому числі і на земельну ділянку, яка в даний час є предметом спору.  Після відкриття спадщини позивачка  дізналась, що вона в нотаріальній которі підписала договір дарування, а не заповіт як вона вважала протягом всього часу.  Тобто   було вчинено угоду внаслідок помилки однієї із сторін.

Відповідно до вимог ст. 56 ЦК УРСР угода, вчинена внаслідок помилки, що має істотне значення може бути визнана судом недійсною за позовом сторони, що діяла під впливогм помилки.

          Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.   Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.   Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

З цих підстав суд доходить висновку про те, що договір  дарування є недійсним, так як   дійсного волевиявлення сторін при укладенні зазначеного  договору не було. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені  законом, тобто відсутність волевиявлення на укладення правочину.   

          Виходячи з викладеного суд вважає, що в судовому засіданні беззаперечно встановлено факт укладення договору без дійсного волевиявлення позивача, а тому позов  в частині визнання договору дарування недійсним підлягає задоволенню.

          Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.  Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.  Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.   Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.  

Згідно ст.ст. 1, 10 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

          Відповідно до ст.129 Конституції України одним із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

          Ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.

          Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом роз’яснювались позивачу положення ст.ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України та наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.    

          Частиною 1 ст. 58 ЦПК передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.  Згідно із ч.2 ст.59  ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Оскільки в судовому засіданні встановлено,  що є всі необхідні підстави для визнання договору дарування сертифікату про право на земельну частку (пай), серії ІІІ-КР № 0241777 від 18.01.2011 року недійсним, а вимоги позивача про визнання   державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР №003865, що був виданий Надлацькою сільською  радою Новоархангельського району 18.10.2001 року на землю є похідними від заявлених вимог щодо недійсності договору, то підлягають   задоволенню позовні вимоги  в  цій частині. Договір дарування сертифікату на право на земельну частку (пай), на підставі якого видано спірний державний акт на право приватної власності на землю відповідачу визнаний недійсним,  правових підстав для набуття відповідачем права на земельну частку не існує,  тому суд вважає, що вказаний державний акт відповідач отримав незаконно,  а тому вимоги позивачки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Земельна ділянка, що використовується без правових підстав, у відповідності до ст.212 ЗК України підлягає поверненню власнику землі, а тому позовні вимоги у цій частині також задовольняються судом.

          Таким чином,  суд приходить до висновку, що є всі правові підстави визнати в судовому порядку  державний  акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР №003865,  загальною площею 3,85 га, яка  розташована на території Надлацької  сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області - недійсним та повернути земельну ділянку власнику.

          Що стосується позовних вимог щодо зобов"язання Новоаохангельського ДЗК видати державний акт на право приватної власності на землю на ім"я ОСОБА_1 вони не підлягають задоволенню, так як  зазначені вимоги не є юрисдикцією цивільного судочинства.

          Виходячи з вищенаведених обставин справи, а також норм діючого матеріального закону, з урахуванням загальних засад цивільного судочинства відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного Кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню. Вимоги позивача до відповідачів пред’явлені на законних підставах, позов є доведеним  та обгрунтованим.

На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.  В судовому засідання позивачка заявила клопотання про віднесення судових витрат на її рахунок.  

Враховуючи вищевикладене та керуючись постановою ПВС України від  28 квітня 1978 р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»(зі змінами), постановою ПВС України від  06 листопада 2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 44-48, 534, 541, 545 ЦК України 1963 року, ст.ст. 1, 10, 11, 12, 57-61, 79, 151, 212-215 ЦПК України,  ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод,  суд

В И Р І Ш И В :

          Позовну заяву  ОСОБА_1  задовольнити частково.

          Визнати договір  дарування сертифікату про право на земельну частку (пай), серії ІІІ-КР № 0241777 від 18.01.2011 року,  вчинений ОСОБА_1 на  користь ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області, зареєстрований за № 208 —недійсним з моменту укладення.

          Визнати державний акт на право власності на земельну ділянку серії   ІІІ-КР №003865, що був виданий Надлацькою сільською  радою Новоархангельського району 18.10.2001 року  на ім"я ОСОБА_5  недійсним.

           Зобов’язати Кіровоградську регіональну філію "Центр державного земельного кадастру" скасувати  державну реєстрацію державного акту серії  ІІІ-КР №003865, що був виданий Надлацькою сільською  радою Новоархангельського району 18.10.2001 року  на ім"я ОСОБА_5.

          Земельну ділянку  № 777 площею 3,85 га, кадастровий номер 3523682900:02:000:0365, розташовану на території Надлацької  сільської ради Новоархангельського  району Кіровоградської області, повернути за належністю ОСОБА_1

          Рішення може бути оскаржено у судову палату у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги через Новоархангельський районний суд. У разі подання  апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: