Постанова

від 10.06.2011 по справі 15/663

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/663

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2011 р.                                                           Справа № 15/663  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                                                      Мельник О.В.

суддя                                                                             Огороднік К.М. ,

 суддя                                                                             Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Ващук К.О.,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача  Товариства  з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" на  рішення  господарського суду Житомирської області від 03.09.10 р. у справі № 15/663     

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім"

до  Товариства  з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія"

про стягнення в сумі 19 104 грн. 60 коп.

за участю представників сторін:

позивача - Орєхов Р.В.,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.09.2010р. у справі № 15/663 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" до  Товариства  з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія", про стягнення в сумі 19104,60 грн., позов задоволено частково в сумі 16908,42 грн. - борг за лізинговими платежами; 824,71 грн. - пеня; 120,69 грн. - 3% річних; 666,73 грн. - інфляційних,  185,21 грн. - витрати по сплаті державного мита та 228,79 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Відповідач не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій вказує на його незаконність з підстав неправильного застосування норм матеріального і процесуального права. Просить рішення господарського суду Житомирської області від 03.09.2010р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог  в повному обсязі.

Скаржник в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не було належним чином його повідомлено про час  і місце розгляду справи, а тому відповідач був позбавлений права захисту своїх інтересів (не подав відзив, документи в обґрунтування), що передбачено ст. 22 ГПК України. Вказує, що внаслідок розгляду справи без його участі, він був позбавлений права надати суду для оцінки додаткову угоду від 14.04.2010 року, акт приймання-передачі предметів лізингу та акт приймання-передачі майна, згідно яких лізингодавець та лізингоодержувач погодились, що претензій щодо сплати сум відшкодування вартості об'єкту лізингу, сум відсотків комісійної згоди, загальною сумою заборгованості 18018,95 грн., сторони один до одного не мають. Апелянт вважає, що господарським судом Житомирської області не дотримано вимог статті  43 ГПК України, якою встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесу всіх обставин справи в їх сукупності та керуючись законом. Просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 03.09.2010р. у справі № 15/663 та прийняти нове рішення про відмову в позові.

У судове засідання на розгляд апеляційної скарги скаржник не з'явився, його представником було подане клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою.

Враховуючи відсутність будь-яких доказів у підтвердження поважності причин неявки на розгляд справи представника відповідача, відсутність у відповідача, як юридичної особи  перешкод у запрошенні до участі у справі будь-якого іншого представника, враховуючи надання відповідачем апеляційному суду доказів у підтвердження доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе проведення розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні заявив, що вимоги апеляційної  скарги є безпідставними, доводи скаржника необґрунтованими,  а тому просить  в задоволенні  апеляційної скарги відмовити, рішення залишити без змін (а.с. 97-98).

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 03.09.2010 року підлягає скасування, а апеляційна скарга частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що 15.11.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" (відповідач) було укладено договір фінансового лізингу (оренди) № 364/1107 (а.с. 11-16).

Згідно п. 1.1. договору фінансового лізингу № 364/1107, лізингодавець (позивач) передає лізингоодержувачу (відповідачу), а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, а саме : автомобіль Chevrolet Lacetti NF 4861.

Майно, що передається в лізинг, придбано на підставі наданої лізингоодержувачем "Заявки". Назва цього майна, вартість, тип, модель, інші індивідуальні ознаки та експлуатаційні характеристики, комплектність, технічний стан, тощо, вказані у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2 договору № 364/1107).

Згідно із специфікацією (додаток № 1 до договору фінансового лізингу № 364/1107 від 15.11.2007р.), предметом договору фінансового лізингу є автомобіль Chevrolet Lacetti 771315 у кількості 1 шт., вартістю 97512,00 грн. з ПДВ. (а.с. 17).

Пунктом 2.5 договору фінансового лізингу (оренди) № 364/1107 від 15.11.2007р. передбачено, що передача майна лізингоодержувачу здійснюється за актом прийому-передачі (додаток №2), який підписують уповноважені представники сторін.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору фінансового лізингу (оренди) № 364/1107 від 15.11.2007р., лізингоодержувач за користування майном вносить періодичні лізингові платежі, які включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

Розмір, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів визначаються у графіку платежів, викладеному у Додатку №3 до цього договору, який з моменту підписання обома сторонами стає його невід'ємною частиною (п. 4.3 договору № 364/1107).

Додатком № 3 до договору № 364/1107 від 15.11.2007р. є графік лізингових платежів (а.с. 18).

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором фінансового лізину №364/1107 від 15.11.2007р., виконав належним чином. Зокрема, відповідно до акту прийому - передачі від 10.12.2007р., ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" передало ТОВ "Ємільчинська гірничопромислова компанія" у користування (лізинг) автомобіль Chevrolet Lacetti NF4861 у кількості 1 шт., вартістю 97512,00 грн. з ПДВ. (а.с.21).

Натомість, ТОВ "Ємільчинська гірничопромислова компанія" розрахунки за договором фінансового лізингу № 364/1107 від 15.11.2007р. в частині сплати лізингових платежів згідно графіку сплати лізингових платежів (додаток № 3 до договору (а.с. 18) своєчасно не проводило.

Зокрема, з поданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" розрахунку заборгованості (а.с. 47) вбачається, що в результаті часткової несплати відповідачем лізингового платежу за вересень 2009 року в сумі 1199,94грн., та повної несплати лізингових платежів: за жовтень 2009 року в сумі 3148,07грн., за листопад 2009 року в сумі 3116,91грн., за грудень 2009 року в сумі 2391,12грн., за січень 2010 року в сумі 2370,96грн., за лютий 2010 року в сумі 2350,79грн., за березень 2010 року в сумі 2330,63грн., у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по сплаті лізингових платежів на загальну суму 16908,42грн., яку позивач і просить стягнути в позовній заяві.

Докази погашення заборгованості в сумі 16908,42 грн. на час розгляду справи місцевим судом відповідач суду не надав.

Отже, колегія суддів апеляційного суду на підставі ст.ст. 1, 2 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 526-530, 806 Цивільного кодексу України, погоджується з висновком господарського суду Житомирської області про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" в частині стягнення основного боргу в сумі 16908,42 грн. підлягають задоволенню.

Апеляційний господарський суд не може прийняти до уваги в спростовування вказаного вище висновку про необхідність стягнення боргу з відповідача укладення сторонами додаткової угоди від 14.04.2010 року, виходячи з наступного.

Так, 14.04.2010р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору фінансового лізингу № 364/1107 від 15.11.07р., відповідно до якої, сторони погодили вважати діючим Додаток № 3/1 від 27.10.08р. до договору фінансового лізингу № 364/1107 від 15.11.07р., згідно якого, у зв'язку із невиконанням лізингоодержувачем своїх зобов'язань на підставі п.6.2.2. та п. 9.1. Договору № 364/1107 від 15.11.07р. лізингодавець припиняє дію цього договору з моменту підписання акту прийому - передачі майна та вилучає майно згідно п.10.2. цього договору. Лізингоодержувач зобов'язаний передати протягом п'яти банківських днів лізингодавцю майно за актом прийому-передачі, яке ним одержано згідно Додатку № 2  Договору № 364/1107 від 15.11.07р. з необхідними документами.

Окрім того, лізингодавець та лізингоодержувач погодились, що претензій щодо сплати сум відшкодування вартості об'єкту лізингу в розмірі 9153,04 грн., сум відсотків комісійної згоди за весь час користування об'єктом лізингу в розмірі 8865,93 грн. (загальна сума заборгованості згідно договору фінансового лізингу № 364/1107 від 15.11.07р. - 18018,95 грн.), лізингодавець до лізингоодержувача не має (а.с.72).

Указане положення фактично свідчить про припинення зобов'язань між сторонами в частині проведення розрахунків за договором фінансового лізингу № 364/1107 від 15.11.07р.

Згідно ст. 605 ЦК України, зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Отже, для припинення зобов'язань за договором фінансового лізингу № 364/1107 від 15.11.07р. у спосіб, визначений додатковою угодою від 14.04.2010 року необхідне дотримання обов'язкової умови, а саме: відсутність порушення прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Поряд з тим, як встановлено апеляційним господарським судом, ухвалою господарського суду Львівської області від 27.02.2010 року (справа № 21/11), за заявою ТзОВ "Компанія «Лізинговий дім" порушене провадження у справі про його банкрутство та відкрито процедуру санації. Призначено керуючого санацією та розпорядника майна.

Згідно з положенням ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", метою відкриття процедури санації, зокрема є  також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.

Отже, укладення сторонами додаткової угоди від 14.04.2010 року в період процедури санації боржника, не може тягнути на підставі ст. 605 ЦК України припинення зобов'язання відповідача за договором фінансового лізингу № 364/1107 від 15.11.07р., оскільки за таких обставин це порушить права третіх осіб щодо майна позивача, як кредитора за договором фінансового лізингу.   

Крім вимог про стягнення заборгованості за лізинговими платежами, позивач просить стягнути з відповідача 1288,89 грн. пені нарахованої за період з 15.10.2009р. по 16.03.2010р., 162,69 грн. - 3% річних нарахованих за період з 15.10.2009р. по 16.03.2010р., 744,60 грн. інфляційних нарахованих за період з жовтня 2009 року по березень 2010 року.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.                     

Відповідно до ч.1 статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Пунктом 9.2 договору фінансового лізингу № 364/1107 від 15.11.2007р. сторони у тому числі погодили, що за порушення термінів сплати лізингових платежів лізингоодержувачем сплачується пеня в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу за кожен день протермінування, незалежно від терміну тривання порушення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із ст. 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем проведено нарахування пені починаючи з 15 жовтня 2009 року по 16 березня 2010 року. У нормативно-правовому обґрунтуванні від 26.08.2010р. позивач зазначив, що нарахування штрафних санкцій проведено починаючи з 15 числа кожного періоду, оскільки згідно умов договору фінансового лізингу № 364/1107 від 15.11.2007р. кожен черговий лізинговий платіж мав бути здійснений до 15 числа відповідного місяця, а отже, 15 число є першим днем порушення.

З цього приводу судова колегія вважає за необхідне врахувати наступні положення чинного законодавства України.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності з ч.ч. 1,2 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно статті 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язаного його початок (ст. 253 ЦК України).

З графіку лізингових платежів (додаток № 3 до договору фінансового лізингу №364/1107 від 15.11.2007р.) вбачається, що сторони погодили терміни сплати лізингових платежів у вигляді календарної дати, а саме 15 число місяця.

Отже, враховуючи передбачені Цивільним кодексом України загальні правила обчислення строків та термінів, останнім днем здійснення лізингового платежу є 15 число відповідного місяця, а прострочення починається з наступного дня - з 16 числа.

Перевіривши проведені позивачем нарахування пені, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що правомірним є нарахування пені в сумі 824,71 грн. з урахуванням того, що прострочення починається з 16 числа за періоду - з 16 жовтня 2009р. по 16 березня 2010р., та з урахуванням передбаченого сторонами у п. 9.2 договору порядку нарахування пені, а саме незалежно від терміну тривання порушення (без обмеження його шести місячним строком).

Поряд з тим, суд апеляційної інстанції визнає обґрунтованим висновок місцевого суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 464,18 грн. за безпідставністю її нарахування.

Відповідно до ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи проведені судом першої інстанції дослідження, нарахування 3% річних за період - з 15 жовтня 2009 року по 16 березня 2010 року в сумі 162,69 грн. та інфляційних за період з листопада 2009р. по березень 2010р. в сумі 744,60 грн. позивачем  нараховані неправомірно.

Відповідно до розрахунку, здійсненого місцевим судом, сума 3% річних за період з 16.10.2009р. по 16.03.2010р. становить - 120,69 грн. Тому, в нарахуванні 3% річних в розмірі 42,00 грн. місцевий суд правомірно відмовив за необґрунтованістю їх нарахування.  

На підставі перевірки здійсненого позивачем розрахунку інфляційних, суд першої інстанції стягнув із відповідача на користь позивача інфляційних в сумі 666,73 грн., в частині стягнення 77,87 грн. інфляційних  -  відмовив.

Перевіривши розрахунок місцевого господарського суду, судова колегія апеляційної інстанції погоджується із його обґрунтованістю.          

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню: 16908,42 грн. - борг по лізингових платежах, 824,71 грн. - пені, 3% річних в сумі 120,69 грн. та  інфляційних -  666,73 грн.

Проте, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу відповідача в частині скасування рішення господарського суду Житомирської області від 03.09.2010р. у справі № 15/663  та прийняття нового рішення слід задоволити, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 42 ГПК України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зміст даного принципу полягає, зокрема, у встановленні для сторін рівних можливостей для здійснення своїх процесуальних прав і виконання обов'язків.

Згідно зі ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. До прав сторін, зокрема, належать право брати участь в судових засіданнях; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Приймаючи рішення від 03.09.2010р., суд першої інстанції допустив порушення вищенаведених норм процесуального права, оскільки не забезпечив відповідачу можливості реалізувати надані йому законом процесуальні права, а саме прийняв рішення за відсутності представника відповідача. При цьому, сторону не було належним чином повідомлено про час і місце засідання суду.

З матеріалів справи вбачається, що згідно ухвали господарського суду Житомирської області від 16.08.2010 р. розгляд справи № 15/663 перенесено на 31.08.2010р. Відповідно до протоколу судового засідання від 31.08.2010 р. у справі № 15/663 господарським судом Житомирської області було оголошено перерву до 03.09.2010р. з метою перевірки проведених позивачем нарахувань штрафних санкцій. Перерву було оголошено за відсутності представника відповідача, у зв'язку з чим останнього не було повідомлено належним чином про час і місце судового розгляду.

Таким чином, рішенням місцевого суду від 03.09.2010р. у справі № 15/663 вирішено спір по суті без участі відповідача, не повідомленого належним чином про час і місце судового розгляду.

За правилами п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є  в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Водночас, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, з врахуванням встановлених обставин справи .

З врахуванням викладеного, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 16908,42 грн. - боргу по лізингових платежах  відповідають нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджено належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі. Щодо стягнення штрафних санкцій, то задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 824,71 грн. - пені, 3% річних в сумі 120,69 грн. та  інфляційних -  666,73 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд  -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія"  задоволити частково.

2. Рішення  господарського суду Житомирської області від 03.09.2010 р. у справі № 15/663 скасувати.

3. Прийняти нове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" (11243, Житомирська обл., Ємільчинський район, село Куліші, вул. Шевченка, 25, ідентифікаційний код 34547145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (79057, м. Львів, вул. Коновальця, 103/605, ідентифікаційний код 31730064) - 16908,42 грн. боргу за лізинговими платежами; 824,71 грн. пені;  120,69 грн. - 3% річних;  666,73 грн. інфляційних;  185,21 грн. витрат по сплаті державного мита та  228,79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

4. Господарському суду Житомирської області видати відповідний наказ.

5. Справу № 15/663 направити в господарський суд  Житомирської області.

Головуючий суддя                                                                       Мельник О.В.  

Суддя                                                                                              Огороднік К.М.  

Суддя                                                                                              Коломис В.В.