Ухвала

від 12.06.2012 по справі 15/663

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 червня 2012 р. № 15/663 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Мирошниченка С.В. суддів:Демидової А.М. Малетича М.М. Подоляк О.А. Селіваненка В.П.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 27.09.2011 у справі№ 15/663 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" простягнення в сумі 19 104,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.09.2010 у справі № 15/663 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" заборгованості за договором фінансового лізингу задоволено частково: стягнуто з відповідача 16 908,42 грн. боргу за лізинговими платежами, 824,71 грн. пені, 120,69 грн. 3% річних, 666,73 грн. інфляційних втрат, в решті позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.06.2011 у справі № 15/663 рішення господарського суду Житомирської області від 03.09.2010 скасовано, прийнято нове рішення про часткове задоволення позову: стягнуто з відповідача на користь позивача 16 908,42 грн. боргу за лізинговими платежами, 824,71 грн. пені, 120,69 грн. 3% річних, 666,73 грн. інфляційних втрат, в решті позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2011 у справі № 15/663 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.06.2011 та рішення господарського суду Житомирської області від 03.09.2010 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 27.09.2011 у справі № 15/663, у якій заявник просить вказану постанову скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Заява з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 13.04.2011 у справі № 16/660, від 25.08.2011 у справі № 15/662 мотивована неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції приписів статті 605 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та частини третьої статті 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в допуску справи № 15/663 до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Встановлений статтею 111 16 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови суду касаційної інстанції від 27.09.2011 у справі № 15/663, про перегляд якої просить заявник, та постанов від 13.04.2011 у справі № 16/660, від25.08.2011 у справі № 15/662, на які він посилається, вбачається, що судові рішення в цих справах прийнято в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2011 у справі № 15/663, яку заявник просить переглянути, суд касаційної інстанції скасував рішення судів першої та апеляційної інстанції та відмовив у задоволенні позову про стягнення з відповідача заборгованості за договором фінансового лізингу (лізингових платежів, пені, 3% річних, інфляційних втрат). Такого висновку Вищий господарський суд України дійшов на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що: 14.04.2010 сторонами укладена додаткова угода до договору фінансового лізингу, відповідно до якої, сторони погодили вважати діючим додаток № 3/1 від 27.10.2008 до договору фінансового лізингу, згідно якого, у зв'язку із невиконанням лізингоодержувачем своїх зобов'язань на підставі п.6.2.2. та п. 9.1. договору фінансового лізингу лізингодавець припиняє дію цього договору з моменту підписання акту прийому - передачі майна та вилучає майно; виконання зазначеної угоди підтверджено актом прийому-передачі майна від 14.04.2010; крім того сторонами погоджено, що позивач не має претензій щодо сплати сум відшкодування вартості об'єкту лізингу, сум відсотків комісійної згоди за весь час користування об'єктом лізингу до лізингоодержувача, що свідчить про фактичне припинення зобов'язань між сторонами в частині проведення розрахунків за договором.

У постанові від 13.04.2011 у справі № 15/660, на яку заявник посилається, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанцій щодо часткового задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості за договором фінансового лізингу(лізингових платежів, пені, 3% річних, інфляційних втрат). Відповідного висновку Вищий господарський суд України дійшов з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи про те, що відповідач зобов'язання за договором фінансового лізингу, щодо сплати лізингових платежів за період з жовтня 2009 по березень 2010 виконав не в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість; відповідач (лізингоодержувач) порушив пункт 3 частини другої статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", яким передбачено обов'язок лізингоодержувача (відповідача) своєчасно оплачувати лізингові платежі; доказів погашення вказаної заборгованості відповідач суду не надав.

Постановою від 25.08.2011 у справі № 15/662, на яку також посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позову про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу (лізингових платежів, пені, 3% річних, інфляційних втрат). Відповідного висновку Вищий господарський суд України дійшов на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що відповідачем лізингові платежі за договором фінансового лізингу, укладеним сторонами, у повному обсязі та в строки, визначені договором не сплачені, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість. При цьому судом касаційної інстанції зазначено, що судом апеляційної інстанції встановлено, що у справі відсутні докази проведення розрахунків між сторонами у порядку, визначеному статтею 605 Цивільного кодексу України, та визнано помилковим твердження скаржника про припинення зобов'язання на підставі статті 600 Цивільного кодексу України, за приписами якої, зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного, через відсутність у справі доказів про таке.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ні в постанові, яку заявник просить переглянути, ні в тих, на які він посилається, судом касаційної інстанції не застосувались положення частини третьої статті 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", на яку заявник посилається обґрунтовуючи неоднакове застосуванням судом касаційної інстанції норм матеріального права.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, у залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов різних правових висновків.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 111 16 , 111 21 ГПК України Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" у допуску справи № 15/663 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.Мирошниченко СуддіА.Демидова М.Малетич О.Подоляк В.Селіваненко KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)