Постанова

від 18.05.2011 по справі 24/45-33/277

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "18" травня 2011 р.                                                                                    

Справа № 24/45-33/277  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого

Дунаєвської Н.Г.

суддів :

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу

ТОВ "Українсько-Чеське підприємство "Ройал. ЛТД"

на постанову

Київського апеляційного

господарського суду від 19.01.2011 р.

та рішення

господарського суду міста Києва від 13.09.2010 р.

у справі

№ 24/45-33/277

за позовом

ТОВ "Українсько-Чеське підприємство "Ройал. ЛТД" (надалі –Товариство)

до

АКБ "Національний кредит"

(надалі –Банк)

про

стягнення коштів

за участю представників:

від позивача

- Кондратюк В.В.

від відповідача

- не з'явились

В С Т А Н О В И В:

В травні 2010 року Товариство звернулось до господарського суду з позовом до Банку про стягнення пені в розмірі 47 550 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, 05.01.2000 р. між сторонами укладено договір на розрахунково-касове обслуговування, відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався відкрити позивачу рахунок та здійснювати його розрахунково-касове обслуговування. У зв'язку з тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за вказаним договором, а саме не здійснив згідно поданих позивачем платіжних доручень переказ коштів вчасно, а з порушенням строків понад 186 днів, позивач просить стягнути з відповідача пеню, на підставі п. 32.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" в сумі 47 500 грн., яка нарахована в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення і не перевищує 10% суми переказу.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи про безпідставність позовних вимог. Окрім того, відповідач подав суду заяву про застосування строків позовної давності.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.09.2010 р. (суддя Мудрий С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 р. (судді: Лосєв А.М., Іваненко Ю.Г., Борисенко І.В.), в позові відмовлено.

Рішення та постанова мотивовані пропуском позивачем строку позовної давності. Також, суд апеляційної інстанції в своїй постанові зазначив про необґрунтованість по суті позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 05.01.2000 р. між Товариством (Клієнт) та Банком укладено договір про розрахунково-касове обслуговування, відповідно до умов якого Банк зобов'язався відкрити Клієнту рахунок та здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.

02.12.2008 р. Товариство ініціювало переказ грошових коштів у загальній сумі 475 500 грн. шляхом подання платіжних доручень від 02.12.2008 р.: № 1 на суму 76 850 грн., № 2 на суму 144 900 грн.; № 3 на суму 46 200 грн.; № 4 на суму 25 550 грн.; № 5 на суму 182 000 грн.

В той же день, 02.12.2008 р., відповідач надіслав позивачу повідомлення № 337, № 338, № 339, № 340, № 341 про невиконання вищевказаних розрахункових документів у зв'язку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку.

Постановою Правління Національного банку України № 439 від 19.12.2008 р., з метою забезпечення схоронності капіталу й активів, відновлення платоспроможності й ліквідності АКБ "Національний кредит" (відповідача), в Банку призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 19.12.2008 р. до 05.08.2009 р. та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Правління Національного банку України № 451 від 05.08.2009 р. продовжено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів Банку з 05.08.2009 р. до 18.12.2009 р.

В подальшому, рішенням господарського суду Львівської області від 05.02.2010 р. позовні вимоги Товариства до Банку про стягнення 477 767,15 грн. (кошти Товариства, що залишились на розрахунковому рахунку в Банку) задоволені повністю.

На виконання вказаного рішення відповідач перерахував кошти в повному обсязі.

Звертаючись з позовом до суду позивач, вказуючи на порушення відповідачем строків виконання доручення позивача більше ніж на 186 днів, просив суд стягнути з відповідача на його користь штрафні санкції у вигляді пені на підставі п. 32.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" в сумі 47 500 грн.

Згідно п. 32.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до положень ст. 230 ГК України пеня є одним із видів штрафних санкцій.

Згідно ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем розраховано пеню, заявлену до стягнення, за 6 місяців, а саме з 02.12.2008 р. (день повідомлення Банком Товариства про невиконання його розрахункових документів) по 02.06.2009 р.

Позовна заява подана позивачем до господарського суду 21.05.2010 р.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 ст. 259 ЦК України передбачено можливість зміни строку позовної давності за домовленістю сторін.

Судами встановлено, що в договорі від 05.01.2000 р. на здійснення розрахунково-касового обслуговування, сторонами не було передбачено продовження строку позовної давності.

Отже, суди, врахувавши заяву відповідача про застосування строків позовної давності, дійшли вірних висновків, що у позивача сплинув строк позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 02.12.2008 р. по 21.05.2009 р.

Щодо вимог позивача про стягнення пені нарахованої за період з 21.05.2009 р. по 02.06.2009 р., то колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції безпідставно вказали на пропуск позивачем строку позовної давності в цій частині.

Проте, ч. 2 ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, зокрема, у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), (пп. 2 ч.3 ст. 85 України "Про банки і банківську діяльність").

З огляду на те, що в період з 21.05.2009 р. по 02.06.2009 р. тривала дія мораторію, то пеня, згідно вказаних норм чинного законодавства, не нараховувалась у вказаний період, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Проте, невірне застосування судами попередніх інстанцій у вказаній частині позову строку позовної давності не вплинуло на правильність прийнятого ними рішення.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За таких обставин постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 р. та рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2010 р. у даній справі підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Українсько-Чеське підприємство "Ройал. ЛТД" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 р. та рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2010 р. у справі № 24/45-33/277 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                           Н. Дунаєвська

Судді                                                                                                         Н. Мележик

                                                                                                                   О. Подоляк