Постанова

від 17.05.2011 по справі 9/285пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2011 р. Справа № 9/285пн

Вищий господарський суд України у складі колегії су ддів:

Т. Дроботової - головуючого

Н. Волковицької

Л.Рогач

за участю представників:

позивача не з' явилися (про час і міс це судового засідання повідо млено належно)

відповідача не з' явилися (про час і міс це судового засідання повідо млено належно)

розглянувши у відкритому с удовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову від 23.02.2011 р. Донецького апел яційного господарського су ду

у справі № 9/285пн господарськог о суду Луганської області

за позовом Фізичної особи-підприємц я ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою ві дповідальністю "Мирне Плюс"

про усунення перешкод у прав і користування земельною діл янкою

В С Т А Н О В И В :

ФОП ОСОБА_1 звернув ся до господарського суду Лу ганської області з позовом д о ТОВ "Мирне Плюс" про зобов'яз ання відповідача припинити д ії, що порушують права позива ча, а саме: використовувати зе мельну ділянку № 436 площею 11,2615 г а та не чинити перешкоди у кор истуванні цією земельною діл янкою, посилаючись, зокрема, н а приписи частини 1 статті 410 Ци вільного кодексу України та статті 93, 95, 124, 125, 126, 152, 211, 212 Земельного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтова ні тим, що позивач є орендарем земельної ділянки ріллі № 436 (к олишнього КСП "Мирне") площею 1 1,2615 га, згідно договору оренди земельної ділянки від 10.10.2008 р., у кладеного з власником земель ної ділянки - ОСОБА_2, яка ви користовується позивачем дл я ведення товарного сільсько господарського виробництва .

30.03.2009 р. позивачем за актом при ймання - передачі земельна д ілянка була прийнята від оре ндодавця та були визначені м ежі зазначеної земельної діл янки.

Проте, відповідач у 2009 році в порушення частини 2 статті 124, ч астин 2, 3 статті 125 Земельного к одексу України та норм Закон у України "Про оренду землі" не законно розпочав використан ня земельної ділянки ріллі № 436 (колишнього КСП "Мирне") площ ею 11,2615 га шляхом її засіяння яч менем, чим перешкоджає позив ачу використовувати орендов ану ним земельну ділянку за ц ільовим призначенням, відмов ляючись звільнити цю земельн у ділянку та завдаючи позива чу збитків.

Вказані обставини були під ставою для повідомлення РВ У МВС Макарівського району щод о самовільного зайняття земе льної ділянки відповідачем, про що було складено відпові дний протокол.

У відзиві на позовну заяву Т ОВ "Мирне Плюс" зокрема, вказув ало на наявність спору між то вариством, ОСОБА_1., ОСОБ А_2, яка є власником спірної з емельної ділянки, який розгл ядається у Макарівському рай онному суді.

Рішенням господарського с уду Луганської області від 22.1 1.2010 р. (суддя Ворожцов А.Г.) позов ні вимоги задоволені в повно му обсязі, зобов'язано ТОВ "Мир не Плюс" припинити дії, що пору шують права підприємця ОСОБА_1 а саме: використовув ати земельну ділянку № 436 площ ею 11,2615 га та не чинити перешкод и у користуванні цією земель ною ділянкою.

Мотивуючи рішення суд перш ої інстанції дійшов висновку щодо доведеності позовних в имог, при цьому вказавши, що ві дповідачем не надано доказів , які б свідчили про його право на спірну земельну ділянку.

За апеляційною скаргою ТОВ "Мирне Плюс" Донецький апеляц ійний господарський суд (суд ді: Запорощенко М.Д., Дучал Н.М., Калантай М.В.) переглянувши рі шення господарського суду Лу ганської області від 22.11.2010 р. в а пеляційному поряду, постанов ою від 23.02.2011 р. скасував його, при йняв нове рішення про відмов у у задоволенні позовних вим ог.

Суд апеляційної інстанції посилаючись на приписи стат ті 35 Господарського процесуа льного кодексу України взявш и до уваги факти, встановлені судовими рішення у справі № 2а -5668/10/1270 зазначив, що право власно сті на земельну ділянку № 436 не було оформлено з дотримання м всіх необхідних вимог, внас лідок чого договір оренди ві д 10.10.08, держреєстрація від 30.03.2009 р ., запис в Державному реєстрі з емель за № 225888040940000056, укладений мі ж ОСОБА_1. та ОСОБА_2 не м оже вважатись належним доказ ом наявності у позивача повн оважень орендаря на спірну з емельну ділянку, а позовні ви моги є недоведеними.

ОСОБА_1 подав до Вищого гос подарського суду України кас аційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляц ійного господарського суду в ід 23.03.2011 р. скасувати, а рішення с уду першої інстанції від 22.11.2010 р . залишити без змін, обґрунтов уючи доводи касаційної скарг и порушенням та неправильним застосуванням судом апеляці йної інстанції норм матеріал ьного та процесуального прав а.

Скаржник зазначає щодо пом илковості висновку суду апел яційної інстанції стосовно т ого, що договір оренди земель ної ділянки від 10.10.2008 р., укладен ий між позивачем та ОСОБА_2 згідно умов якого позивач є о рендарем спірної земельної д ілянки № 436, не є доказом наявно сті у позивача повноважень о рендаря, оскільки як зазначи в скаржник цей договір є чинн им, не розірваний та не визнан ий недійсним, а висновки судо м апеляційної інстанції зроб лені без врахування норм Зак ону України "Про оренду землі " та статті 126 Земельного кодек су України.

При цьому, на думку заявника касаційної скарги, суд апеля ційної інстанції вийшов за м ежі перегляду справи та розг лянув питання щодо правомірн ості набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділян ку № 436 за наявності у неї чинно го Державного акта на право в ласності на землю, а також сто совно правомірності договор у оренди землі від 10.10.2008 р., який є чинним з 30.03.2009 р., укладеного між позивачем та ОСОБА_2 Разо м з цим, скаржником зазначено , що наявність будь - яких дог оворів міни не має.

Скаржник також зазначив, що посилаючись на приписи стат ті 35 Господарського процесуа льного кодексу України, судо м апеляційної інстанції не б уло зазначено які саме підст ави, визначені вказаною норм ою, були застосовані судом пр и встановленні цих фактів.

Заслухавши доповідь судд і - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на п редмет правильності юридичн ої оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рі шенні та постанові, колегія с уддів вважає, що касаційна ск ар га підлягає задоволенню ч астково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судам и під час розгляду справи, спі рна земельна ділянка № 436 площ ею 11,2615 га є власністю фізичної особи ОСОБА_2., що підтверд жується Державним актом на п раво приватної власності на землю ІV-ЛГ № 064437, виданим Сичанс ькою сільрадою 16.12.2002 р.

10.10.2008 р. між підприємцем ОСО БА_1. та фізичною особою ОС ОБА_2 був укладений договір оренди від 10.10.2008 р., держреєстра ція від 30.03.2009 р., про що міститься запис в Державному реєстрі з емель за № 225888040940000056.

Земельна ділянка була пере дана ОСОБА_1 за актом прий мання-передачі земельної діл янки від 30.03.2009 р. строком на 5 рокі в з визначенням переважного права поновлення договору на новий строк згідно пунктом 8 д оговору оренди.

Предметом спору у даній сп раві є вимога ОСОБА_1. про з обов'язання ТОВ "Мирне Плюс" пр ипинити дії, що порушують пра ва позивача, а саме: використо вувати земельну ділянку № 436 п лощею 11,2615 га та не чинити переш коди у користуванні цією зем ельною ділянкою, посилаючись , на приписи частини 1 статті 410 Цивільного кодексу України т а статті 93, 95, 124, 125, 126, 152, 211, 212 Земельног о кодексу України, обґрунтов уючи позовні вимоги самовіль ним зайняттям відповідачем о рендованої позивачем земель ної ділянки № 436 (колишнього КС П "Мирне") площею 11,2615 га шляхом ї ї засіяння ячменем, про що поз ивачем було повідомлено РВ У МВС Макарівського району, як им складено протокол огляду земельної ділянки.

За приписами статей 125, 126 Земе льного кодексу України, прав о на оренду земельної ділянк и виникає після укладення до говору оренди і його державн ої реєстрації. Приступати до використання земельної діля нки до встановлення її меж у н атурі (на місцевості), одержан ня документа, що посвідчує пр аво на неї, та державної реєст рації забороняється. Право в ласності та право постійного користування на земельну ді лянку посвідчується державн ими актами, а право оренди зем лі оформляється договором, я кий реєструється відповідно до закону.

Відповідно до статті 212 Земе льного кодексу України самов ільно зайняті земельні ділян ки підлягають поверненню вла сникам землі або землекорист увачам без відшкодування зат рат, понесених за час незакон ного користування ними. Прив едення земельних ділянок у п ридатний для використання ст ан, включаючи знесення будин ків, будівель і споруд, здійсн юється за рахунок громадян а бо юридичних осіб, які самові льно зайняли земельні ділянк и. Повернення самовільно зай нятих земельних ділянок пров адиться за рішенням суду.

Згідно зі статтею 1 Закону У країни "Про державний контро ль за використанням та охоро ною земель", у якій міститься в изначення термінів, самовіль не зайняття земельної ділянк и - це будь-які дії, які свідча ть про фактичне використання земельної ділянки за відсут ності відповідного рішення о ргану виконавчої влади чи ор гану місцевого самоврядуван ня про її передачу у власніст ь або надання у користування (оренду) або за відсутності вч иненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятк ом дій, які відповідно до зако ну є правомірними.

Відповідно до статті 15 Циві льного кодексу України, кожн а особа має право на захист св ого цивільного права у разі й ого порушення, невизнання аб о оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільног о законодавства.

Згідно з пунктом 2 статті 20 Го сподарського суду України ко жний суб' єкт господарюван ня та споживач має право на за хист своїх прав і законних ін тересів.

Порядок захисту прав суб' єктів господарювання та спож ивачів визначається Цивільн им кодексом України, Господа рським кодексом України, інш ими законами.

За приписами статей 1 та 2 Гос подарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установ и, організації реалізують на дане їм право захищати в судо вому порядку свої порушені а бо оспорюванні права та охор онювані законом інтереси у с посіб, передбачений, зокрема , статтею 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 32 Госп одарського процесуального к одексу України доказами у сп раві є будь-які фактичні дані , на підставі яких господарсь кий суд у визначеному законо м порядку встановлює наявніс ть чи відсутність обставин, н а яких ґрунтуються вимоги і з аперечення сторін, а також ін ші обставини, які мають значе ння для правильного вирішенн я господарського спору. Ці да ні встановлюються такими зас обами: письмовими і речовими доказами, висновками судови х експертів; поясненнями пре дставників сторін та інших о сіб, які беруть участь в судов ому процесі.

Зі змісту вказаної норми вб ачається, що до обставин, на як их сторони обґрунтовують сво ї вимоги та заперечення, відн осять обставини, які становл ять предмет доказування у сп раві. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх не обхідно встановити для прави льного вирішення справи. У пр едмет доказування включають ся факти матеріально-правово го характеру, що є підставою в имог позивача і заперечень в ідповідача. У предмет доказу вання включається також факт приводу для позову, який явля є собою обставини, що підтвер джують право на звернення до суду, тобто факти порушення с уб'єктивного права позивача.

Згідно зі статтею 33 Господа рського процесуального коде ксу України, кожна сторона по винна довести ті обставини, н а які вона посилається як на п ідставу своїх вимог і запере чень. Докази подаються сторо нами та іншими учасниками су дового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають зн ачення для справи. Обставини справи, які відповідно до зак онодавства повинні бути підт верджені певними засобами до казування, не можуть підтвер джуватись іншими засобами до казування (стаття 34 цього Коде ксу).

Відповідно до статті 36 Госп одарського процесуального к одексу України письмовими до казами є документи і матеріа ли, які містять дані про обста вини, що мають значення для пр авильного вирішення спору. П исьмові докази подаються в о ригіналі або в належним чино м засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значенн я лише частина документа, под ається засвідчений витяг з н ього. Оригінали документів п одаються, коли обставини спр ави відповідно до законодавс тва мають бути засвідчені ті льки такими документами, а та кож в інших випадках на вимог у господарського суду.

За приписами вказаної норм и, письмові докази - це докумен ти, в яких містяться відомост і про певні обставини, що мают ь значення для справи, які пов инні містити відомості, що ма ють значення для справи та ви конані у формі цифрового, гра фічного запису або іншим спо собом, який дає змогу встанов ити достовірність документа .

Проте, під час здійснення су дового розгляду справи, а ні с удом першої, а ні судом апеляц ійної інстанції не з'ясовува лись обставини справи, зокре ма, щодо наявності у позивача порушеного права, ким саме та ке право порушене, а також щод о наявності доказів самовіль ного зайняття спірної земель ної ділянки саме ТОВ "Мирне Пл юс" чи будь - якою іншою особо ю, вчинення перешкод позивач у на використання цієї земел ьної ділянки та наявності у н ього підстав для звернення д о ТОВ "Мирне Плюс" з таким позо вом, з урахуванням наданих ст оронами доказів на підтвердж ення таких обставин та своїх доводів.

Крім того, судова колегія вв ажає за необхідне зазначити, що здійснюючи судовий розгл яд справи суд апеляційної ін станції на підставі статті 35 Г осподарського процесуально го кодексу України посилався на факти, встановлені Луганс ьким окружним адміністратив ним судом у постанові від 20.10.10 п о справі № 2а-5668/10/1270.

За приписами статті 35 Гос подарського процесуального кодексу України Обставин и, визнані господарським суд ом загальновідомими, не потр ебують доказування. Факти, вс тановлені рішенням господар ського суду (іншого органу, як ий вирішує господарські спор и), за винятком встановлених р ішенням третейського суду, п ід час розгляду однієї справ и, не доводяться знову при вир ішенні інших спорів, в яких бе руть участь ті самі сторони. В ирок суду з кримінальної спр ави, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарсь кого суду при вирішенні спор у з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішен ня суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов 'язковим для господарського суду щодо фактів, які встанов лені судом і мають значення д ля вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаю ться встановленими, не довод яться при розгляді справи. Та ке припущення може бути спро стовано в загальному порядку .

Вказаною нормою встановле но, що преюдиціальні факти сл ід відрізняти від оцінки інш им судом певних обставин. Не м ають преюдиціального значен ня оціночні судження, зробле ні судом при вирішенні іншої справи, ототожнення фактів, в становлених цим судом, з їх юр идичною оцінкою.

Для рішень господарських с удів важливою умовою преюдиц іальності фактів, що містять ся в рішенні господарського суду, є суб'єктивний склад спо ру.

Преюдиціальне значення ма ють лише рішення зі справи, в я кій беруть участь ті самі сто рони, що й у справі, яка розгля дається.

Отже, повна тотожність суб'є ктивного складу спору є обов 'язковою умовою преюдиціальн ості щодо сторін.

Проте, в даному випадку, під час розгляду справи, судом ап еляційної інстанції вказані норми законодавства залишен і поза увагою та не з' ясован о питання щодо преюдиціально го значення постанови Луганс ького окружного адміністрат ивного суду від 20.10.10 по справі № 2а-5668/10/1270 та питання щодо суб'єкт ивного складу спору у даній с праві та справі адміністрати вного суду, на яку посилався с уд апеляційної інстанції під час розгляду справи.

Статтею 43 Господарського пр оцесуального кодексу Україн и передбачено, що господарсь кий суд оцінює докази за свої м внутрішнім переконанням, щ о ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгл яді в судовому процесі всіх о бставин справи в їх сукупнос ті, керуючись законом. Ніякі д окази не мають для господарс ького суду заздалегідь встан овленої сили. Визнання одніє ю стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарсь кого суду не є обов'язковим.

Оскільки передбачені проц есуальним законом межі перег ляду справи в касаційній інс танції не дають їй права вста новлювати або вважати доведе ними обставини, що не були вст ановлені в рішенні суду чи ві дхилені ним, вирішувати пита ння про достовірність того ч и іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, зби рати нові докази або додатко во перевіряти докази, рішенн я та постанова у справі підля гають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Луга нської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати ви кладене, всебічно і повно пер евірити доводи, на яких ґрунт уються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від уст ановлених обставин вирішити спір у відповідності з норма ми матеріального права, що пі длягають застосуванню до дан их правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунк том 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Г осподарського процесуально го кодексу України Вищий гос подарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Донецького а пеляційного господарського суду від 23.02.2011 р. у справі № 9/285пн та рішення господарсь кого суду Луганської області від 22.11.2010 р. скасувати, справу на правити на новий розгляд до г осподарського суду Луганськ ої області.

Касаційну скаргу задоволь нити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач