Рішення

від 10.05.2011 по справі 5023/3405/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/3405/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2011 р.                                                            Справа № 5023/3405/11

вх. № 3405/11

Суддя господарського суду Тихий П.В. 

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився

відповідача - Бондар К.О.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Электробытприбор", м. Харків  

до  ПП "Твіт-Тер", м. Харків  

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "Электробытприбор" звернувся до суду з позовом до ПП "Твіт-Тер" про визнання недійсним договору №0103/1, підписаного між сторонами 01.03.11

Ухвалою суду від 05.05.11 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 10.05.11.

Представник позивача в судове засідання 10.05.11 не з"явився.

Через канцелярію суду, від позивача надійшли уточнення до позовної заяви, відповідно до яких він просить суд визнати дійсним договір поставки товарів №0103/01 від 01.03.2011 р., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач оспорює дійсність вказаного договору.  

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач  вправі  до  прийняття  рішення  по  справі збільшити розмір  позовних  вимог  за умови дотримання встановленого порядку досудового  врегулювання  спору у випадках, передбачених статтею 5 цього  Кодексу  в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір  позовних  вимог.  До  початку розгляду господарським судом справи  по  суті  позивач  має  право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд, розглянувши заяву позивача, визнав її такою, що не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси, відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та підлягає прийняттю до розгляду.

За таких обставин, суд продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав. Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим та просить в його задоволенні відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи та додані документи, суд встановив наступне.

01.03.2011 р. між ТОВ «Электробытприбор» та ПП «Твіт-Тер» був укладений договір поставки товарів №0103/1, за умовами якого продавець – позивач в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується передати у власність покупцю – відповідач, а покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується прийняти та оплатити товар у кількості та за ціною, що визначаються згідно видаткових накладних. Накладні на товар, що додаються є невід'ємними частинами цього договору, прирівнюються сторонами до специфікації та мають її силу.

Відповідно до п.2.1. договору продавець зобов'язаний не пізніше 100 календарних днів з дня набрання чинності цим договором передати покупцю товар, а відповідно п.2.2. договору покупець зобов'язаний прийняти товар і розрахуватися за нього в 3-місячний термін.

Згідно п. 4.1. договору оплата за товар здійснюється покупцем за визначеною п.1.1 цього договору ціною шляхом перерахування покупцем грошових коштів на банківський поточний рахунок Продавця або шляхом імітування векселя на зазначену суму.

На виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 73 554 490,04 грн.

Факт передачі товару підтверджено видатковими накладними: №16 від 01.03.2011 р. на суму 321772,83 грн., №17 від 01.03.2011 р. на суму 253791,52 грн., №18 від 01.03.2011 р. на суму 347919,26 грн., №19 від 01.03.2011 р. на суму 256694,26 грн., №20 від 01.03.2011 р. на суму 312446,11 грн., №21 від 01.03.2011 р. на суму 238668,20 грн., №22 від 01.03.2011 р. на суму 361500,31 грн., №23 від 01.03.2011 р. на суму 462889,86 грн., №24 від 01.03.2011 р. на суму 2934052,91 грн., №25 від 01.03.2011 р. на суму 2665362,71 грн., №26 від 01.03.2011 р. на суму 1914512,33 грн., №27 від 01.03.2011 р. на суму 2366072,04 грн., №28 від 01.03.2011 р. на суму 2897389,32 грн., №29 від 01.03.2011 р. на суму 2500628,04 грн., №30 від 01.03.2011 р. на суму 1561739,42 грн., №31 від 01.03.2011 р. на суму 2606449,12 грн., №32 від 01.03.2011 р. на суму 2857894,10 грн., №33 від 01.03.2011 р. на суму 3128444,44 грн., №34 від 01.03.2011 р. на суму 2180534,53 грн., №35 від 01.03.2011 р. на суму 3079400,73 грн., №36 від 01.03.2011 р. на суму 2972029,77 грн., №37 від 01.03.2011 р. на суму 2734151,46 грн., №38 від 01.03.2011 р. на суму 1958236,97 грн., №39 від 01.03.2011 р. на суму 2667839,49 грн., №40 від 01.03.2011 р. на суму 2919329,85 грн., №41 від 01.03.2011 р. на суму 1555045,23 грн., №42 від 02.03.2011 р. на суму 459648,23 грн., №43 від 02.03.2011 р. на суму 2324002,09 грн., №44 від 02.03.2011 р. на суму 2648853,33 грн., №45 від 02.03.2011 р. на суму 2756532,09 грн., №46 від 02.03.2011 р. на суму 294978,26 грн., №47 від 02.03.2011 р. на суму 310987,82 грн., №48 від 02.03.2011 р. на суму 295127,46 грн., №49 від 02.03.2011 р. на суму 330645,68 грн., №50 від 02.03.2011 р. на суму 3147744,47 грн., №51 від 02.03.2011 р. на суму 354607,03 грн., №52 від 02.03.2011 р. на суму 238751,18 грн., №53 від 02.03.2011 р. на суму 451639,50 грн., №54 від 02.03.2011 р. на суму 261960,30 грн., №55 від 02.03.2011 р. на суму 373949,11 грн., №56 від 02.03.2011 р. на суму 226449,60 грн., №57 від 02.03.2011 р. на суму 393751,60 грн., №58 від 02.03.2011 р. на суму 562093,94 грн., №59 від 02.03.2011 р. на суму 209081,54 грн., №60 від 02.03.2011 р. на суму 307911,19 грн., №61 від 02.03.2011 р. на суму 370912,98 грн., №62 від 02.03.2011 р. на суму 447173,96 грн., №63 від 02.03.2011 р. на суму 445816,22 грн., №64 від 02.03.2011 р. на суму 354815,50 грн., №65 від 02.03.2011 р. на суму 157651,22 грн., №66 від 02.03.2011 р. на суму 321704,65 грн., №67 від 02.03.2011 р. на суму 294832,04 грн., №68 від 02.03.2011 р. на суму 294616,66 грн., №70 від 02.03.2011 р. на суму 361085,35 грн., №71 від 02.03.2011 р. на суму 360831,43 грн., №72 від 02.03.2011 р. на суму 352697,23 грн., №73 від 02.03.2011 р. на суму 294839,95 грн., №74 від 02.03.2011 р. на суму 459539,54 грн., №75 від 02.03.2011 р. на суму 322595,83 грн., №76 від 02.03.2011 р. на суму 347925,19 грн., №77 від 02.03.2011 р. на суму 439038,55 грн., №78 від 02.03.2011 р. на суму 294764,86 грн., №79 від 02.03.2011 р. на суму 198088,49 грн., №80 від 02.03.2011 р. на суму 308701,58 грн., №81 від 02.03.2011 р. на суму 462889,86 грн., №82 від 02.03.2011 р. на суму 513121,75 грн., №83 від 02.03.2011 р. на суму 357808,15 грн., №84 від 02.03.2011 р. на суму 233685,71 грн., №85 від 02.03.2011 р. на суму 322595,83 грн., №87 від 02.03.2011 р. на суму 526545,71 грн., №88 від 02.03.2011 р. на суму 430540,76 грн., №86 від 02.03.2011 р. на суму 276161,81 грн.

Крім того, в матеріалах справи містяться видані позивачем податкові накладні на вказані в у видаткових накладних суми, а саме: №0000016 від 01.03.2011 р., №0000017 від 01.03.2011 р., №0000018 від 01.03.2011 р., №0000019 від 01.03.2011 р., №0000020 від 01.03.2011 р., №0000021 від 01.03.2011 р., №0000022 від 01.03.2011 р., №0000023 від 01.03.2011 р., №0000024 від 01.03.2011 р., №0000025 від 01.03.2011 р., №0000026 від 01.03.2011 р., №0000027 від 01.03.2011 р., №0000028 від 01.03.2011 р., №0000029 від 01.03.2011 р., №0000030 від 01.03.2011 р., №0000031 від 01.03.2011 р., №0000032 від 01.03.2011 р., №0000033 від 01.03.2011 р., №0000034 від 01.03.2011 р., №0000035 від 01.03.2011 р., №0000036 від 01.03.2011 р., №0000037 від 01.03.2011 р., №0000038 від 01.03.2011 р., №0000039 від 01.03.2011 р., №0000040 від 01.03.2011 р., №0000041 від 02.03.2011 р., №0000042 від 02.03.2011 р., №0000043 від 02.03.2011 р., №0000044 від 02.03.2011 р., №0000045 від 02.03.2011 р., №0000046 від 02.03.2011 р., №0000047 від 02.03.2011 р., №0000048 від 02.03.2011 р., №0000049 від 02.03.2011 р., №0000050 від 02.03.2011 р., №0000051 від 02.03.2011 р., №0000051 від 02.03.2011 р., №0000053 від 02.03.2011 р., №0000054 від 02.03.2011 р., №0000055 від 02.03.2011 р., №0000056 від 02.03.2011 р., №0000057 від 02.03.2011 р., №0000058 від 02.03.2011 р., №0000059 від 02.03.2011 р., №0000060 від 02.03.2011 р., №0000061 від 02.03.2011 р., №0000062 від 01.03.2011 р., №0000063 від 02.03.2011 р., №0000064 від 02.03.2011 р., №0000065 від 02.03.2011 р., №0000066 від 02.03.2011 р., №0000067 від 02.03.2011 р., №0000068 від 02.03.2011 р., №0000070 від 02.03.2011 р., №0000071 від 02.03.2011 р. №0000072 від 02.03.2011 р., №0000073 від 02.03.2011 р., №0000074 від 02.03.2011 р., №0000075 від 02.03.2011 р., №0000076 від 02.03.2011 р., №0000077 від 02.03.2011 р., №0000078 від 02.03.2011 р., №0000079 від 02.03.2011 р., №0000080 від 02.03.2011 р., №0000081 від 02.03.2011 р., №0000082 від 02.03.2011 р., №0000083 від 02.03.2011 р., №0000084 від 02.03.2011 р., №0000085 від 02.03.2011 р., №0000087 від 02.03.2011 р., №0000088 від 02.03.2011 р., №0000086 від 02.03.2011 р.

Аналізуючи вищевказані накладні, суд дійшов до висновку, що вони складені у відповідності з ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ЗУ «Про податок на додану вартість» та «Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (в редакціях, що були чинні на момент укладення та виконання спірного правочину), якими обумовлено кількість, найменування, асортимент та ціна товару, а також підписами відповідальних осіб позивача та відповідача.

Однак, як зазначає позивач, відповідач вважає укладений між сторонами договір поставки товарів №0103/1 від 01.03.2011 р. нікчемним, оскільки він порушує публічний порядок, у зв'язку з чим просив позивача розглянути можливість щодо застосування до правовідносин, які виникли за згаданим договором наслідків недійсності правочину.

Позивач вважає, що, з огляду на наведене вище, його права та охоронювані законом інтереси оспорюються відповідачем, що обумовило необхідність звернення за судовим захистом з позовом про визнання договору поставки товарів №0103/1 від 01.03.2011 р., укладеного між ним та відповідачем, - дійсним.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд зазначає наступне:

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського Кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити кошти, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (п. 1 ст.626, ст. 627, п.1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 статті 180 ГК України також передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч.3 ст.180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Поняття договору поставки закріплено в частині 1 статті 712 ЦК України. Відповідно до зазначеної норми за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім, або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Дослідивши надані до матеріалів справи договір, видаткові та податкові накладні судом встановлено, що в них сторони узгодили найменування продукції, кількість одиниць товару, ціну та загальну вартість товару. Зазначені документи підписані сторонами, засвідчені їх печатками, а тому є невід'ємними частинами договору поставки товарів №0103/01 від 01.03.2011 р., укладеного між ТОВ «Электробытприбор» та ПП «Твіт-Тер».

Дослідивши копію договору поставки товарів №0103/01 від 01.03.2011 р., наданого до матеріалів справи, суд встановив, що сторони при його підписанні домовилися щодо предмету договору, своїх прав та обов'язків, відповідальності, ціни, строку дії та порядку його розірвання та інших умов. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками.

Договір було скріплено печатками підприємств, що посвідчує його дійсність та реальність наміру сторін на його виконання, оскільки за змістом ч.2 ст.207 ЦК України підпис на правочині, який вчиняє юридична особа, скріплюється печаткою, а тому печатка підтверджує підпис, що проставляється на документі.

Судом встановлено, що сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину додержані всі необхідні вимоги чинного законодавства України, він підписаний двома сторонами, в договорі зазначені усі суттєві умови, що характерні для договору купівлі - продажу, а саме: предмет, якість та кількість товару, зобов'язання сторін, ціна товару та порядок розрахунків, умови та строк поставки, відповідальність сторін, вирішення спорів, строк дії договору. Крім того, матеріалами справи підтверджуються, що сторони вчинили дії, спрямовані на виконання договору поставки товарів №0103/01 від 01.03.2011 р.

Підставою недійсності правочину згідно з ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо умов його дійсності, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст.203 ЦК України.

Під недійсним правочином відповідно до вимог чинного законодавства слід розуміти дії фізичних і юридичних осіб, які, хоч і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків, але не створюють цих наслідків через невідповідність вчинених дій вимогам закону.

Таким чином, підставами для визнання правочину недійсним можуть бути:

1.дефекти суб'єктного складу (відсутність правоздатності юридичної особи);

2.дефекти форми правочину;

3.дефекти змісту правочину;

4.дефекти волі.

Надані позивачем письмові докази свідчать про те, що спільні дії позивача та відповідача при укладенні та виконанні договору поставки товарів №0103/01 від 01.03.2011 р. були направленні на набуття тих прав та обов'язків, які випливають саме з цього договору. Таким чином, правочин у вигляді договору поставки товарів №0103/01 від 01.03.2011 р., укладеного між ТОВ «Электробытприбор» та ПП «Твіт-Тер», спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: невідповідності змісту правочину вимогам Цивільного Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; відсутності право- дієздатності сторін правочину; відсутності свободи волевиявлення учасників правочину та невідповідністі волевиявлення їх внутрішній волі; не спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; дійсність договору відповідачем, всупереч вимог ст.4-3, 33, 44 ГПК України, не спростована.

Щодо можливості захисту оспорюваних прав позивача шляхом визнання договору дійсним, суд зазначає наступне.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Спосіб захисту повинен відповідати правовідносинам, що склалися між сторонами та призводити до відновлення порушеного (оспорюваного) права, оскільки саме відновлення такого права є метою захисту та одночасно і його призначенням.

Пунктом 6.3. договору поставки товарів №0103/01 від 01.03.2011 р., сторони передбачили можливість захисту прав та охоронюваних законом інтересів у такий спосіб як визнання укладеного договору дійсним.

З огляду на наведене вище, суд вважає за можливе захистити цивільне право та інтерес позивача шляхом визнання договору поставки товарів №0103/01 від 01.03.2011 р., укладеного між ТОВ «Электробытприбор» та ПП «Твіт-Тер», дійсним.

Враховуючи викладене, суд вважає договір поставки товарів №0103/01 від 01.03.2011 р., укладений між ТОВ «Электробытприбор» та ПП «Твіт-Тер», таким, що відповідає вимогам діючого законодавства України, у зв'язку з чим позовні вимоги вважає законними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові – на позивача.

За таких обставин, суд, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

Прийняти уточнення до позовної заяви.

Позов задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір поставки товарів №0103/1 від 01.03.2011 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Электробытприбор» (код ЄДРПОУ 32136050, 61001, м. Харків, пр.Гагаріна, 1) та Приватним Підприємством «Твіт-Тер» (код ЄДРПОУ 36457516, 61134, м. Харків, пр.50-річчя ВЛКСМ, 56).

Стягнути з Приватного підприємства «Твіт-Тер»(код ЄДРПОУ 36457516, 61134, м. Харків, пр.50-річчя ВЛКСМ, 56) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Электробытприбор»(код ЄДРПОУ 32136050, 61001, м. Харків, пр.Гагаріна, 1) 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                 Тихий П.В.