Постанова

від 08.06.2011 по справі 5002-30/3030-2010

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5002-30/3030-2010

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

 08 червня 2011 року   Справа № 5002-30/3030-2010

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Проценко О.І.,

суддів                                                                      Воронцової Н.В.,

                                                                                          Ткаченка М.І.,

за участю представників сторін:

прокурора –не з'явився;

позивача –явку уповноваженого представника не забезпечив,   Феодосійська міська рада;

відповідача –явку уповноваженого представника не забезпечив,  приватне підприємство "Технопласт плюс";

відповідача: –явку уповноваженого представника не забезпечив,  товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Аттіка";

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Технопласт плюс" та товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Аттіка” на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю.) від 29 березня 2011 року у справі № 5002-30/3030-2010

за позовом           прокурора міста Феодосії в інтересах держави в особі (вул. Українська, 5,Феодосія,98100)

Феодосійської міської ради (вул. Земська, 4,Феодосія,98100)

до приватного підприємства "Технопласт плюс" (вул. Українська, 44,Феодосія,98100)

товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Аттіка" (вул. Гарнаєва, 77-а,Феодосія,98100)

про зміну умов договору оренди земельної ділянки

                                                            ВСТАНОВИВ:

Прокурор міста Феодосії звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим  в інтересах держави в особі Феодосійської міської ради, з позовом до відповідачів: приватного підприємства „Технопласт плюс” та товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Аттіка” про зміну умов договору оренди землі від 14 березня 2008 року, реєстраційний номер 040801900065, укладеного між Феодосійською міською радою та приватним підприємством „Технопласт плюс”, товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма „Аттіка”.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі в порушення умов договору  оренди землі від 14 березня 2008 року та норм чинного законодавства відмовляються від підписання додаткових угод про внесення змін до договору оренди землі в частині зміни розміру орендної плати.

Відповідачі проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву (т.1 а.с.48-49, 59-60).          

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 серпня 2010 року було зупинено провадження по справі до набрання законної сили рішення у справі №2-а-1884/10р.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від                 09 березня 2011 року було поновлено провадження по даній справі.

21 березня 2011 року представник приватного підприємства „Технопласт плюс” подав клопотання про зупинення провадження по справі до вирішення Феодосійським міським судом адміністративної справи №2-а-3913/2009, яка за його думкою пов'язана зі справою №5002-30/3030-2010.

Суд першої інстанції залишив відповідну заяву без задоволення з підстав недоведеності відповідачем неможливості розгляду даної справи до набрання законної сили рішення по справі №2-а-3913/2009.

29 березня 2011 року представник Приватного підприємства „Технопласт плюс” заявив клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду Севастопольським апеляційним господарським судом справи №5002-5/6215-2010.

Суд першої інстанції залишив дану заяву без задоволення з підстав недоведеності відповідачем неможливості розгляду справи №5002-30/3030-2010 до набрання законної сили рішення по справі №5002-5/6215-2010.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим  від              29 березня 2011 року у справі №5002-30/3030-2010 позовні вимоги задоволені частково. Змінено  умови договору оренди землі, реєстраційний номер 040801900065, від  14 березня 2008 року, укладеного Феодосійською міською радою з приватним підприємством “Технопласт плюс” та товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма Аттіка”, виклавши пункти Договору у наступній редакції:

“1. Пункт 1 - слова “зона “Північно-Західна” оціночний район №74” читати: “з 01 січня 2009 року економіко –планувальна зона №15”,

“2. Пункт 5 - читати у наступній редакції: “Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить:

з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року - ділянка №1 (під гуртожитком) -1944465,36 гривень, ділянка №2 (під магазином) -          310582,03 гривень,

з 01 січня 2009 року - ділянка №1 (під гуртожитком) - 2059188,82 гривень, ділянка №2 (під магазином) - 328906,37 гривень.”

“3. Пункт 9 - читати “Орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем починаючи з дня набрання цим рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим законної сили, у грошовій формі загальним розміром 28762,11 грн. (Двадцять вісім тисяч сімсот шістдесят дві гривні 11 коп.), у том числі:

ділянка №1 - із зазначенням 1 відсотка нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 19444,65 грн. (Дев'ятнадцять тисяч чотириста сорок чотири гривні 65 коп.),

ділянка №2 - із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 9317,46 грн. (Дев'ять тисяч триста сімнадцять гривень 46 коп.), починаючи з 01 січня 2010 року, у грошовій формі загальним розміром 30459,08 грн. (Тридцять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять гривень 08 коп.), у тому числі:

ділянка №1  - із зазначенням  1  відсотка нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 20591,89 грн. (Двадцять тисяч п'ятсот дев'яносто одна гривня 89 коп.),

ділянка №2 - із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 9867,19 грн. (Дев'ять тисяч вісімсот шістдесят сім гривень 19 коп.) за рік.”

“4. Пункт 36 - читати у наступній редакції: “Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткових угод, які являються невід'ємною частиною основного договору. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.”

“5. Доповнити пункт 48 у наступній редакції: “Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного фонду власником земельної ділянки, крім випадків, визначених законом”.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на  Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні”, дійшов висновку про правомірність вимоги прокурора щодо внесення змін до договору оренди землі, оскільки акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, які є обов'язковими для виконання і є підставами для перегляду розміру орендної плати, та внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Не погодившись з постановленим судовим актом, приватне підприємство “Технопласт  плюс” та товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Аттіка” звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких  просять скасувати рішення господарського суду першої інстанції, прийняти нове рішення, якім відмовити в задоволенні позовних вимог.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявники апеляційної скарги вважають неповне з'ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Свої доводи приватне підприємство “Технопласт  плюс” обґрунтовує тим, що судом першої інстанції рішення винесено передчасно, без врахування того, що рішення Феодосійської міської ради №1698 від 29 серпня 2008 року оскаржено в судовому порядку.

Крім того, приватне підприємство “Технопласт  плюс” просить зупинити провадження по даній справі до набрання законної сили рішенням по адміністративній справі №2-а-3913/2009, яке розглядається Феодосійським місцевим судом.

Доводи товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Аттіка” мотивовані тим, що суд першої інстанції в обґрунтування позовних вимог посилався на Закон України „Про плату за землю”, проте, відповідно до пункту 2 розділу ХІХ прикінцевих положень Податкового кодексу України, з 01 січня 2011 року цей Закон втратив силу. Також зазначив, що внесення до договору додаткового пункту 48 протирічить пункту 40 договору оренди земельної ділянки від 14 березня 2008 року. Інші доводи та обґрунтування викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від           12 травня 2011 року апеляційні скарги приватного підприємства “Технопласт  плюс” та товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Аттіка”  прийняті до провадження у складі колегії: головуючого судді Проценко О.І., судді Остапової К.А., судді Заплава Л.М. та призначена до розгляду.

Розпорядженням керівництва суду від 25 травня 2011 року у справі №5002-30/3030-2010 суддю Остапову К.А. замінено на суддю Ткаченка М.І. та суддю Заплава Л.М. замінено на суддю Воронцову Н.В.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від           25 травня 2011 року відкладений розгляд апеляційної скарги на 08 червня     2011 року.

В судове засідання 08 червня 2011 року прокурор та сторони явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до приписів чинного законодавства.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, відповідач висловив свої доводи у попередніх засіданнях, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.

Судова колегія, розглянувши клопотання представника приватного підприємства   “Технопласт  плюс” про зупинення розгляду апеляційної скарги, залишила його без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає  справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду  справи до вирішення справи іншім судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншім судом, не можуть  бути  встановлені  господарським  судом самостійно у даній справі.

Дослідивши доводи заяви приватного підприємства “Технопласт  плюс” колегія суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що в даному випадку правові підстави для зупинення провадження у справі відсутні, оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів, підтверджуючих обставини справи, а вирішення спору у справі №2-а-3913/2009 не може вплинути на правомірність рішення та на з'ясування прав і обов'язків сторін стосовно предмету спору в даній справі.

Отже, належні докази в підтвердження обставин, які б свідчили про неможливість розгляду даної справи до вирішення справи №2-а-3913/2009, у приватного підприємства “Технопласт  плюс” відсутні.  

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

На підставі рішення 16 сесії 5 скликання Феодосійської міської ради від 30 березня 2007 року №735 (т.1 а.с.18) між Феодосійською міською радою та приватним підприємством „Технопласт плюс” і товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма „Аттіка” 08 серпня 2007 року був укладений договір оренди землі (далі –Договір, т.1 а.с.10-12), відповідно до умов якого, Феодосійська міська рада (орендодавець) надає, а приватне підприємство „Технопласт плюс” і товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Аттіка” (орендарі) приймають в строкове платне користування земельні ділянки, які знаходяться за адресою: місто Феодосія, вул. Гарнаєва, буд. 77, 77-А, зона "Північно-Західна", оціночний район №74, кадастровий номер ділянки –0111600000010110368.

Пунктом 5 Договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, станом на момент укладання договору оренди землі складала: земельна ділянка №1 - 605622,22 грн., земельна ділянка №2 -   96738,76 грн.

Відповідно до пункту 8 Договору строк оренди земельної ділянки встановлений до 30 березня 2055 року.

Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем починаючи з моменту державної реєстрації загальним розміром 9925,77 грн. за рік: ділянка №1 - у грошовій формі із зазначенням 1 відсотка нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 6056,22 грн., ділянка №2 - у грошовій формі із зазначенням 4 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 3869,55 грн.

Договір зареєстрований у Феодосійському міському відділенні Кримської регіональної філії „Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14 березня 2008 року за №040801900065.

Згідно пункту 45 Договору він набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації, отже дата укладення договору є 14 березня 2008 року.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року 161-XIV, зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03 червня 2008 року №309-VI, річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.

Рішенням 37-ої сесії 5-го скликання Феодосійської міської ради від          29 серпня 2008 року № 1698 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Феодосія" затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Феодосія та введено в дію нову нормативну грошову оцінку земель, вирішено всі зміни в розмірі орендної плати по договорам оренди землі, що пов'язані із змінами в законодавстві України та щорічною індексацією грошової оцінки землі, фіксувати в додаткових угодах до договорів про оренду землі  (т.1 а.с.22).

Також пунктом 4.1 даного рішення вказано на необхідність укладання додаткових угод до договорів оренди землі, з метою приведення їх у відповідність до чинного законодавства.

28 листопада 2008 року рішенням 41-ої сесії 5 скликання Феодосійської міської ради № 1842 „Про введення ставок орендної плати за землю” встановлено розмір річної орендної плати за земельні ділянки, згідно з Українським класифікатором цільового використання землі - для інших видів використання, що дорівнює 3 відсоткам нормативної грошової оцінки (т.1 а.с.21).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до норм Закону України “Про основи державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” всі вищезазначені рішення Феодосійської міської ради були опубліковані в місцевих засобах масової інформації, тим самим були доведені до відома орендаря (т.2 а.с.50-53).

23 лютого 2010 року за вих.№02-30-26 Феодосійською міською радою надіслана відповідачам додаткова угода від 15 січня 2010 року до договору оренди землі від 14 березня 2008 року № 040801900065 (т.1 а.с.14, 15), відповідно до якої було запропоновано деякі пункти договору оренди від           14 березня 2008 року викласти в наступній редакції:

“1. Пункт 1 - слова “зона “Північно-Західна” оціночний район №74” читати: “з 01 січня 2009 року економіко –планувальна зона №15”,

“2. Пункт 5 - читати у наступній редакції: “Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить:

з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року - ділянка №1 (під гуртожитком) -1944465,36 гривень, ділянка №2 (під магазином) -          310582,03 гривень,

з 01 січня 2010 року - ділянка №1 (під гуртожитком) - 2059188,82 гривень, ділянка №2 (під магазином) - 328906,37 гривень.”

3. Пункт  9 - читати „Орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем починаючи з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, у грошовій формі загальним розміром 28762,11 грн.; (Двадцять вісім тисяч сімсот шістдесят дві гривні 11 коп.), утом числі:

ділянка №1 - із зазначенням 1 відсотка нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 19444,65 грн. (Дев'ятнадцять тисяч чотириста сорок чотири гривні 65 коп.),

ділянка №2 - із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 9317,46 грн. (Дев'ять тисяч триста сімнадцять гривень 46 коп.), починаючи з 01 січня 2010 року, у грошовій формі загальним розміром 30459,08 грн. (Тридцять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять гривень 08 коп.), у тому числі:

ділянка №1 - із зазначенням 1 відсотка нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 20591,89 грн. (Двадцять тисяч п'ятсот дев'яносто одна гривня 89 коп.),

ділянка №2 - із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 9867,19 грн. (Дев'ять тисяч вісімсот шістдесят сім гривень 19 коп.) за рік.”

4. Пункт 36 - читати у наступній редакції: „Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткових угод, які являються невід'ємною часиною основного договору. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона мас право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим, рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.”          

5. Доповнити пункт 48 у наступній редакції: „Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного фонду власником земельної ділянки, крім випадків, визначених законом.

6. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди землі від 14 березня 2008 року реєстраційний номер 040801900065.

Факт отримання 24 лютого 2010 року відповідачами зазначеного листа з додатковою угодою підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (т.1 а. с.16, 17).

Вказана додаткова угода не була підписана відповідачами, що і стало підставою для звернення прокурора міста Феодосії до господарського суду Автономної Республіки Крим з відповідним позовом в інтересах держави в особі Феодосійської міської ради.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи спірні відносини між сторонами виникли у зв'язку з недосягненням згоди щодо зміни умов договору оренди землі.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998, № 161-XIV, зі змінами та доповненнями (далі - Закон України "Про оренду землі") відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно частин першої та третьої статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР, зі змінами та доповненнями, акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.

Частинами 3, 4 статті 11 Цивільного кодексу України від 16 січня         2003 року   №435-IV, зі змінами та доповненнями (далі - Цивільний кодекс України)  встановлено, що циві льні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного зако нодавства, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 189 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV, зі змінами та доповненнями (далі - Господарський кодекс України), статті 632 Цивільного кодексу України ціна є істотною умовою договору, у випадках, вста новлених законом застосовуються ціни, які встановлюються або регулюються уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самовряду вання.

Згідно пункту 13 Договору розмір орендної плати переглядається щорічно у разі:  зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін та тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Отже, сторони домовилися про те, що договір може бути змінений при певних обставинах, перелік яких не є вичерпним. Умови договору оренди не виключають можливість зміни суми орендної плати через зміну нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України "Про оцінку земель" від 11.12.2003, № 1378-IV, зі змінами та доповненнями, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.

Тому здійснення нормативної грошової оцінки землі, внаслідок якої змінився її розмір та віднесено її до іншої економіко-планувальної зони, відповідає вимогам діючого законодавства.

Згідно цього, зміна ціни землі призвела до зміни розміру земельного податку та орендної плати, у зв'язку з чим виникли підстави для перегляду останньої та внесення необхідних змін до договору оренди.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно довідці, яка складена на підставі рішення 37-ї сесії 5-го скликання Феодосійської міської ради від 29 серпня 2008 року №1698 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Феодосія",   нормативна грошова оцінка земельної ділянки по вул. Гарнаєва, 77, 77-А міста Феодосія ділянки №1 складає 1944465,36 грн., ділянки №2 –310582,03 грн.,  економіко-планувальна зона №15 (т.1 а.с.20).

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.  

Як вже зазначалось раніше, листом від 23 лютого 2010 року за вих.№02-30-26 Феодосійська міська рада надіслала відповідачам додаткову угоду від      15 січня 2010 року до договору оренди землі №040801900065 від 14 березня 2008 року, в якій запропонувала відповідачу змінити спірні пункти договору.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Згідно статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір, або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Відповідно до частини першої статті 641 Цивіль ного кодексу України пропозиція щодо зміни істотних умов договору повинна містити істотні умови договору.

Умови договору оренди не виключають мож ливості зміни суми орендної плати через зміну нормативної грошової оцінки землі. Ці обставини змінилися настільки, що якби сторони могли передбачити інший розмір нормативної грошової оцінки землі, то вони б уклали договір на інших умовах - передбачили більшу суму орендної плати.

При цьому, в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Зміна обставин зумовлена причинами, які за цікавлений орендодавець не міг усунути після їх виникнення при всій турбо тливості та обачності, які від нього вимагалися, тому що зобов'язання органу місцевого самоврядування переглядати у певний строк нормативну грошову оцінку землі встановлено законом.

Виконання договору на колишніх умовах порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договору - отримання орендної плати у розмірі, який не нижче встановленого мінімального розміру орендної плати та нормативної грошової оцінки землі.

В даному договорі не визначено, що ризик зміни обставин несе орендодавець. Тобто, одночасно є певні умови, з якими закон - частина друга статті 652 Цивільного кодексу України, пов'язує мож ливість зміни договору за рішенням суду.

Згідно статті 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою дого вору оренди землі.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Відповідно до статті 11128 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Позицію, аналогічну вищенаведеної викладає Верховний суд України у постановах від 06.12.2010 у справі №2-1/10068-2008 та у справі №27/15-10  від 27 грудня 2010 року.

Крім цього, згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень визначених законом, приймають рішення які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому в разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки, ці обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що прийняття Феодосійською міською радою рішення 28 листопада 2008 року №1842 "Про введення ставок орендної плати за землю" є підставою для внесення змін в договір сторін про оренду землі щодо орендної плати за землю.

Водночас, судова колегія не погоджується з судом першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про зміну орендної ставки та нормативної грошової оцінки земельних ділянок за попередні періоди з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року, а застосовує частину п'яту статті 188 Господарського кодексу України щодо моменту, з якого вважається зміненим договір, відповідно до якої, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Доводи орендодавця про те, що з 01 січня 2009 року почала діяти нова нормативна грошова оцінка землі в місті Феодосії, а тому саме з цього часу слід застосувати грошову оцінку у новому розмірі не може бути прийнята до уваги, тому що рішення органу місцевого самоврядування (яким є позивач) про введення такої нової оцінки землі прийнято 29 серпня 2008 року, тобто у позивача до 01 січня 2009 року було достатньо часу для направлення орендарю пропозиції про збільшення суми орендної плати, починаючи з 01 січня          2009 року (як він того бажає). Однак, пропозицію внести такі зміни позивач направив відповідачу лише 23 лютого 2010 року. Слід врахувати, що відповідно до закону орендар мав право надати відповідь на пропозицію орендодавця протягом двадцяти днів.

Іншого обґрунтування початку дії змін до договору, які вносяться за судовим рішенням, позивач не навів, а тому апеляційний господарський суд вважає правильним застосувати загальне правило та ввести в дію зміни до договору, починаючи з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17 травня 2011 року.

Що стосується змін до Договору оренди щодо порядку здійснення обчислення, перегляду розміру орендної плати, порядку зміни договору, доповнення договору пунктом 48, згідно з яким право оренди може відчужуватися та 36 щодо порядку внесення змін або розірвання договору, судова колегія вважає, що позивачем не доведено наявність передбачених статтею 652 Цивільного кодексу України умов, необхідних для внесення цих зміни до договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 26 квітня 2011 року у справі №5002-8/5337-2010.  

Прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови "Про затвердження Типового договору оренди землі" №220 від 02.03.2004 не може бути підставою для внесення змін до діючого договору за рішенням суду.

Оскільки, згідно з положенням чинного законодавства України, зокрема статей 179, 184 Господарського кодексу України, наявність затвердженого постановою КМУ типового договору оренди є підставою для укладення в подальшому договорів на основі типового, а не внесення змін до раніше укладених та чинних договорів.

До того ж, законом не передбачена необхідність внесення змін до договору оренди лише задля того, щоб відобразити в ньому приписи статті 118 Цивільного кодексу України та статті 93 Земельного кодексу України. Вказані положення закріплені на законодавчому рівні та є обов'язковими для сторін незалежно від їх наявності в умовах договору.

При цьому, на момент укладення спірного договору між сторонами Типова форма договору оренди землі вже була затверджена, а відтак позивач мав повне право при укладенні спірного договору, привести його умови у відповідність до Типового договору оренди землі. Проте, позивачем цього зроблено не було, а необхідність внесення таких змін саме на даний час, останнім не доведено.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Проте, місцевим господарським судом не було надано оцінки таким вимогам позивача, щодо доповнення спірного договору оренди пунктами 36 і 48 та не вказано мотивів їх задоволення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог про внесення змін в договір оренди землі шляхом його доповнення пунктами 36 і 48.

Також судова колегія не приймає довід товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Аттіка”, що місцевим господарським судом застосовані положення норм Закону України "Про плату за землю" які втратили чинність з 01 січня 2011 року в зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України, у зв'язку з наступним.

Як вбачається із матеріалів справи, у відповідності із частиною третьою статті 188 Господарського кодексу України, спір між сторонами виник в березні 2010 року та провадження у даній справі, за позовом прокурора міста Феодосія в інтересах держави в особі Феодосійської міської ради, порушено ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2010 року (т.1 а.с.1).

Відповідно до частини четвертої статті 4 Господарського процесуального кодексу  України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

Конституційний суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно –правових актів) від 09 лютого 1999р. №1 –рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно –правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип закріплений в частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно –правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовуються той закон або інший нормативно –правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.

Таким чином, з урахуванням наведеного та враховуючи, що на момент виникнення спору між сторонами у даній справі, діяв Закон України "Про плату за землю", а Податковий кодекс України набрав чинності тільки з 01 січня    2011 року, місцевий господарський суд правомірно та цілком обґрунтовано застосував до правовідносин сторін саме норми вищевказаного закону, яким на момент виникнення спору і регулювалися відносини, щодо плати за землю.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

-          неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

-          недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

-          невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

-          порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір державного мита, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах.

При цьому, норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо господарський суд не застосував закон, який підлягає застосуванню, або застосував закон, який не підлягає застосуванню при вирішенні спору по суті.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення зазначеним нормам матеріального права частково не відповідає, з огляду на те, що при його ухваленні судом першої інстанції не було надано оцінки таким вимогам позивача, щодо доповнення спірного договору оренди пунктами 36 і 48, а тому підлягає зміні.

                    Керуючись статтею 101, пунктом 4 частини першої статті 103, пунктом 4 частини першої статті 104, статтею 105  Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

Апеляційні скарги приватного підприємства "Технопласт плюс" та товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Аттіка” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 березня 2011 року у справі № 5002-30/3030-2010 змінити.

Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

„Змінити умови договору оренди землі, реєстраційний номер 040801900065, від  14 березня 2008 року, укладеного Феодосійською міською радою з приватним підприємством “Техношіаст плюс” та товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма Аттіка”, виклавши пункти Договору у наступній редакції:

1. Пункт 1 - слова “зона “Північно-Західна” оціночний район №74” замінено на  “економіко –планувальна зона №15”.

2. Пункт 5 - читати у наступній редакції: “Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить:

ділянка №1 (під гуртожитком) - 2059188,82 гривень, ділянка №2 (під магазином) - 328906,37 гривень.

3. Пункт 9 - читати у наступній редакції: "Орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем починаючі з дня набрання цим рішенням законної сили, у грошовій формі загальним розміром  30459,08 грн. (тридцять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять гривень вісім копійок), у тому числі: ділянка №1 - із зазначенням 1 відсотка нормативної грошової оцінки земельної ділянки –20591,89 грн. (двадцять тисяч п'ятсот дев'яносто одна гривня вісімдесят дев'ять копійок), ділянка №2 –із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки –9867,19 грн. (дев'ять тисяч вісімсот шістдесят сім гривень дев'ятнадцять копійок) за рік."

В решті позовних вимог відмовити.”

В іншій частині рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 березня 2011 року у справі № 5002-30/3030-2010 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                            О.І. Проценко

Судді                                                                                          Н.В. Воронцова

                                                                                          М.І. Ткаченко