Рішення

від 17.03.2008 по справі 46/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/11

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2008 р.   Справа 46/11

                                                                                     

За позовомВиробничо-збутового підприємства “Нафтогаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

доДочірнього підприємства “Нафтогазобслуговування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

провизнання договору недійсним    

                                                                                                               Суддя Шабунін С.В.

Представники:

від позивачаЛупич К.Ю. —представник за довіреністю від 22.01.2008 р. № 3

від відповідача не з'явився  

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Виробничо-збутове підприємство “Нафтогаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулося до Дочірнього підприємства “Нафтогазобслуговування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” з позовом без вихідного номеру та дати, яким просить визнати недійсним договір оренди автомобіля від 13.03.2006 р. № 367.  

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2007 р. позовну заяву Виробничо-збутового підприємства “Нафтогаз” НАК “Нафтогаз України” повернуто без розгляду в порядку ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2007 р., ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.10.2007 р. № 05-5-46/14327 про повернення позовної заяви скасовано, матеріали передано для розгляду до суду першої інстанції. За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва позовні матеріали передано для розгляду судді Шабуніну С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2008 р. порушено провадження у справі № 46/11 за вищевказаними вимогами Виробничо-збутового підприємства “Нафтогаз” та призначено її розгляд на 11.02.2008 р.  

11.02.208 р. розгляд справи було відкладено на 03.03.2008 р. через неявку в судове засідання представника відповідача та неподання витребуваних судом документів.

03.03.2008 р. в судовому засіданні оголошувалася перерва до 17.03.2008 р.

У судове засідання, що відбулося 17.03.2008 р., відповідач не з'явився, про причини нез'явлення свого представника суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи (розписка від 03.03.2008 р. в матеріалах справи). Враховуючи вищенаведене та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Представник позивача, під час розгляду спору по суті, підтримав позов та просив його задовольнити, визнавши недійсним договір оренди автомобілів № 367 від 13.03.2006 р.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника в обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що під час укладення спірного договору оцінку об'єкта оренди проведено не було, а тому розмір орендної плати розраховувався з балансової вартості автомобіля, що порушує ст. 11 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”. Крім того, на думку позивача п. 7.4 оскаржуваної угоди також не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки суперечить ст. 801 Цивільного кодексу України, де вказується, що підтримувати транспортний засіб у належному стані зобов'язаний наймач, а не наймодавець.

Відповідно до відзиву на позовну заяву Дочірнє підприємство “Нафтогазобслуговування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” заперечує проти задоволення заявлених вимог, так як у позовній заяві не наведено законних та обґрунтованих підстав для визнання договору недійсним, оскільки він відповідає вимогам законодавства та, зокрема, Типовому договору оренди індивідуально визначеного майна (нерухомого або іншого), що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 р. № 1774. Також відповідач зауважує, що при укладенні спірного договору сторонами було досягнуто згоди щодо всіх його істотних моментів, дотримано форми, що вимагається законом, а тому причини для визнання його недійсним відсутні.     

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

                                                    

ВСТАНОВИВ:

13.03.2006 р. між Дочірнім підприємством “Нафтогазобслуговування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в якості орендодавця та Виробничо-збутовим підприємством “Нафтогаз” Національної акціонерної компанії  “Нафтогаз України” в якості орендаря укладено договір оренди автомобіля № 367, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування автомобіль Mercedes Benz E 320, державний номер АА 0132 МІ, 2003 року випуску, балансова вартість якого складає 507 008,03 грн. та зобов'язується своєчасно сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 3.1 договору щомісячна орендна плата за автомобіль складає 13 308,98 грн., розрахунок якої визначається в додатку № 1 до договору. Як слідує з вказаного розрахунку, погоджена сторонами орендна плата розрахована виходячи з балансової вартості орендованого майна, що на думку позивача, порушує ст. 11 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.       

Так, ст. 11 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України і має передувати укладенню договору оренди.  

За твердженнями відповідача, не запереченими позивачем 13.03.2006 р. позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування автомобіль Mercedes Benz E 320, державний номер АА 0132 МІ, про що був складений акт прийому-передачі транспортного засобу та користувався ним до 13.12.2006 р., передавши його по акту прийому-передачі.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.   

Виходячи з п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3,4 спірного договору щомісячна орендна плата за автомобіль складає 13 308,98 грн., в т.ч. 2 218,17 грн. податку на додатну вартість, її розмір збільшується з урахуванням індексу інфляції; розрахунки між сторонами проводяться шляхом щомісячного перерахування орендарем грошових коштів на рахунок орендодавця не пізніше 10-го числа наступного місяця; підставою для проведення остаточних розрахунків за місяць є акт виконаних робіт та рахунок-фактура орендодавця.

Вивчивши всі суттєві моменти спірних правовідносин суд вважає, що оскаржуваний договір відповідає вимогам зазначеної норми закону та Типовому договору оренди індивідуально визначеного майна (нерухомого або іншого), що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 р. № 1774, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.2000 р. за № 931/5152.

У п. 1.1 Типового договору оренди зазначено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно площею __ кв. м, розміщене за адресою:

---

,  на ___ поверсі(ах) __ (будинку, приміщення, будівлі) __, що перебуває на балансі

---

(далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку/актом оцінки і становить за незалежною оцінкою/залишковою вартістю __ грн.

Вартість орендованого автомобіля, що вказана в договорі, була визначена у відповідності з положеннями п. 20 та 21 Методики оцінки вартості об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 р. № 629 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.01.2003 р. № 3), якими передбачено, що у разі оренди окремого індивідуально визначеного майна (крім нерухомого) здійснюється самостійна оцінка майна на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням всіх передбачених законодавством переоцінок і дооцінок, тобто виходячи з балансової (залишкової) вартості автомобіля Mercedes Benz E 320, державний номер АА 0132 МІ, 2003 року випуску, яка становила 507 008,03 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у ст. 5 цього Закону.

Пунктом 8 Переліку документів, які подаються орендодавцеві для укладення договору оренди майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 14.11.2005 р. № 2975 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.01.2006 р. за № 29/11903, передбачено, що орендар подає орендодавцю акт оцінки окремого індивідуально визначеного майна, якщо методикою оцінки не передбачена обов'язкова незалежна оцінка.

Щодо посилань позивача на невідповідність діючому законодавству, а саме ст. 801 Цивільного кодексу України,  п. 7.4 договору, суд зазначає наступне:

Згідно з п. 7.4 договору від 13.03.2006 р. до обов'язків орендодавця віднесено проведення капітального ремонту, технічного обслуговування, заміни автошин, акумуляторів та інших агрегатів, в тому числі ремонтних робіт у випадку пошкодження автомобіля в ДТП.   

Статтею 801 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач зобов'язаний підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані. Витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів, несе наймач.  

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 776 Цивільного кодексу України поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

У силу ч. 1 ст. 12 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Оскільки договір оренди підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками, прийнятий до виконання на добровільно погоджених сторонами умовах, підстави для визнання його недійсним вцілому  відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 -3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Так, відповідно до даної відсилочної норми зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В ході розгляду спору по суті позивачем не доведено належними доказами того, що договір оренди автомобіля № 367 від 13.03.2006 р. в цілому не відповідає вимогам законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, позивачем не наведено в позовній заяві достатній підстав для визнання договору недійсним.

В силу вимог ч. 3 та ч. 4 ст. 49 господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.   

За таких обставин,  керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

          В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.  

Суддя                                                                             С.В. Шабунін

справа №  46/11

17.03.08

За позовом     Виробничо -збутове підприємство "Нафтогаз" НАК "Нафтогаз України"

до                     Дочірнє підприємство "Нафтогазобслуговування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про                    визнання договору недійсним

Суддя  Шабунін С.В.

                                                                                                Шабунін С.В.