Рішення

від 16.03.2009 по справі 46/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2009 р.   Справа 46/11

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Модус, ЛТД”

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика друку”

простягнення 7 612,00 грн.

                                                                                                               Суддя Шабунін С.В.

Представники:

від позивачаБикова О.Ю. —представник за довіреністю від 01.12.2008 р.

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Модус, Лтд” передало на вирішення господарського суду позовну заяву без вихідного номеру та дати про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика друку” 7 612,00 грн. заборгованості за поставлені товари за накладною № КС-РН-00604/5 від 14.05.2008 р.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2009 р. № 46/11, яку призначено до розгляду на 02.02.2009 р.   

У судове засідання, призначене на 02.02.2009 р. позивач та відповідач уповноважених представників не направили, про причини їх неприбуття суд не повідомили, документів на виконання вимог ухвали від 19.01.2009 р. не надали.

Ухвалою від 02.02.2009 р. розгляд справи було відкладено на 16.03.2009 р.

16.03.2009 р. відповідач уповноваженого представника повторно у засідання суду не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал у справі № 46/11 від 19.01.2000 р. та від 02.02.2009 р.не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та  відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Представник позивача заявлені вимоги підтримала, а також подала клопотання від 16.03.2009 р., відповідно до якого просить покласти на відповідача судові витрати по оплаті послуг адвоката.

Як слідує з позовної заяви та пояснень представника позивача позовні вимоги про стягнення з відповідача 7 612,00 грн. мотивовані невиконання відповідачем обов'язку з оплати переданих йому у власність товарів. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано видаткову накладну та рахунок-фактуру, якими стверджується досягнення згоди на купівлю-продаж та передачу товарів, довіреність та отримання товарно-матеріальних цінностей, податкову накладну, вимогу про сплату боргу, акт звірки розрахунків.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до видаткової накладної № КС-РН-00604/5 від 14.05.2008 р., виписаної позивачем згідно з рахунком-фактурою № КС-СФ-03118 (належним чином засвідчені копії в матеріалах справи) позивач передав, а відповідач прийняв у власність товари загальною вартістю 26 624,09 грн., а саме: тканину (банер фронтліт) у кількості 2 080 кв.м.

Факт отримання відповідачем спірного товару та прийняття його у власність стверджується підписом уповноваженої особи та відтиском штампу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика друку” на видатковій накладній, а також дорівеністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯКГ № 984402, від 14.05.2008 р., копія якої міститься в матеріалах справи.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Вимогами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткової накладної № КС-РН-00604/5 від 14.05.2008 р. позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 26 624,09 грн. Отже, такою накладною сторонами досягнуто згоди щодо виду товару, його кількості, одиниці виміру та ціни.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу, оскільки у  позивача  виникли зобов'язання передати відповідачу визначений товар на суму 26 624,09 грн., а у відповідача — прийняти та сплатити грошові кошти (оплатити) його.

За твердженнями позивача, станом на день складання позову відповідач повністю не розрахувався за поставлений товар і його борг становить 7 612,00 грн., оскільки 14.05.2008 р. та 30.09.2008 р. відповідачем було оплачено 11 400,00 грн. та 7 612,09 грн. відповідно.

Розмір заборгованості у сумі 7 612,00 грн. відповідачем визнано шляхом підписання акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2008 р. по 31.10.2008 р.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач свої зобов'язання  щодо передачі відповідачу товару виконав належним чином, а саме: ним було здійснено передачу вищезазначеного товару у визначеній кількості за вищевказаними видатковими накладними, а відповідачем прийнято товар.

Разом з тим, всупереч прийнятому зобов'язанню з оплати переданої позивачем продукції, відповідач не виконав його, оскільки до моменту звернення позивача до суду з даним позовом та порушення провадження у справі № 46/11 не здійснив повну оплату.

24.11.2008 р. позивачем направлено відповідачеві лист-вимогу від 17.11.2008 р. щодо сплати заборгованості в сумі 7 612,00 грн. Відповідь на вказаний лист-вимогу до матеріалів справи не надано, доказів перерахування коштів не пред'явлено.  

Надалі, у січні 2009 року, для захисту своїх порушених прав позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення заборгованості.

Нормами ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено заборону односторонньої відмови від зобов'язання  або односторонньої зміни його умов.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу обґрунтованими, доведеними належними доказами і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

У клопотанні від 16.03.2009 р. позивач просить покласти на відповідача судові витрати, що складаються з витрат на оплату державного мита, на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та на оплату послуг адвоката.   

Виходячи з положень ст. 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.

У ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального України закріплено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. У ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Понесення позивачем судових витрат у розмірі 1 202,00 грн. стверджується матеріалами справи, а саме:квитанціями про сплату 102,00 грн. та 118,00 грн., касовим чеком № РНк-003/09 від 14.02.1009 р., актом здачі-приймання виконаних робіт від 16.03.1009 р.  за адвокатською угодою від 01.12.2008 р.   

На підставі викладеного, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі витрат, понесених позивачем.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

1.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика друку” (04070, м. Київ, вул. Ігоревська, 18-Г, ідентифікаційний код 32960690) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Модус, ЛТД” (61108, м. Харків, вул. Вальтера, 5, к. 72, ідентифікаційний код 21203457) 7 612 (сім тисяч шістсот дванадцять) грн. боргу, 102 (сто дві) грн. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 000 (одну тисячу) грн. витрат на оплату правової допомоги адвоката.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня   його прийняття.  

Суддя                                                                                                   С.В. Шабунін

Справа №  46/11

16.03.09