Постанова

від 04.03.2008 по справі 30/398-06-8/43/07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

30/398-06-8/43/07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 04 березня 2008 р.                                                                                    № 30/398-06-8/43/07  

       Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                              Плюшка І.А.

Суддів                                        Грека Б.М.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства «Енергогідромеханізація»

на рішеннята постановуГосподарського суду Запорізької області від 30.03.2007 р.Запорізького апеляційного господарського суду 20.07.2007 р.

у справі 30/398-06-8/43/07 господарського суду Запорізької області

за позовомПриватного підприємства «Санрайз», м. Дніпропетровськ

доПриватного підприємства «Комос», м. Дніпропетровськ

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача –Відкрите акціонерне товариство «Енергогідромеханізація», м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

про визнання Недійсним договору купівлі-продажу №2507/1 від 25.07.2003 р.

за участю представників сторін:

від позивача:                                не з'явився

від відповідача:                            не з'явився

від третьої особи                       Амбразевич О.С., дов. №11-69 від 19.11.2007 р.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення сторони у справі,

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.03.2007 року у справі №30/398-06-8/43/07 в позовних вимог ПП «Санрайз»до ПП «Комос», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –ВАТ «Енергогідромеханізація»про визнання недійсним договору купівлі-продажу №2507/1 від 25.07.2003 р. було відмовлено в повному обсязі.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.07.2007 р. зазначене рішення господарського суду першої інстанції було залишено без змін, а апеляційніі скарги ПП  «Санрайз»та ВАТ «Енергогідромеханізація»залишені без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями суддів першої та апеляційної інстанції Відкрите акціонерне товариство «Енергогідромеханізація»(далі –скаржник) на підставі ст.107 ГПК України звернулося з касаційною скаргою на прийняті судові рішення, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення з мотивів неправильного застосування та порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПП  «Санрайз»в повному обсязі. Подання касаційної скарги мотивовано тим, що рішення по даній справі може вплинути на права та обов'язки ВАТ «Енергогідромеханізація», оскільки відчужені земснаряди знаходяться у власності підприємства та ніколи не вибували із володіння ВАТ «Енергогідромеханізація».

Переглянувши оскаржувані судові рішення по справі на предмет дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи по суті, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Вирішуючи справу по суті суди першої та апеляційної інстанції встановили, що позивач ПП «Санрайз»звернулося з позовом до суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу товару №2507/1  від 25.07.2003 року, предметом якого є передача у власність майна, обумовленого у специфікаціях, які вважаються невід'ємною частиною договору і є додатками до цього договору. Відповідно до специфікацій предметом договору є земснаряди:350-50 Л 1972 р. випуску, 350-50 Л 1974 р. випуску, 350-50 Л 1982 р. випуску, 4000-70 1985 р. випуску.

При цьому суди попередніх інстанцій прийшли до висновку що посилання Позивача та третьої особи на ту обставину, що ПП «Санрайз»ніколи не володіло земснарядами, які є предметом купівлі-продажу та не мало права власності на них, не приймаються до уваги, оскільки угода, укладена особою, яка не мала права власності на спірне майно, протирічить вимогам ст. 225 ЦК УРСР, оскільки право продажу майна належить лише власнику, та у відповідності до ст. 48 ЦК УРСР, вважається угодою, яка не відповідає вимогам закону.

          Проте, судова колегія не може погодитись з такими висновкам судів попередніх інстанцій оскільки згідно зі ст. 225 ЦК УРСР право  продажу  майна,  крім  випадків  примусового  продажу, належить власникові. Якщо продавець майна  не  є  його  власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли  згідно з статтею 145 цього Кодексу  власник  не  вправі  витребувати  від нього майно.

          Відчуження майна особою, яка не є власником та не має відповідних повноважень від власника є підставою для визнання такої угоди недійсною в силу невідповідності її вимогам ст. 225 ЦК УРСР.

          За таких обставин очевидно, що задля правильного вирішення даного спору необхідно дослідити ряд обставин, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, зокрема:

          кому належить право власності на земснаряди, які є предметом купівлі-продажу за спірним договором і чим це підтверджується;

          чи мало ПП «Санрайз» повноваження на відчуження спірного майна.

Як свідчать матеріали справи вказані обставини судом не були досліджені.

Крім того, суди попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень прийшли до висновку, що угоду не може бути визнано недійсною на підставі ст. 58 ЦК УССР, оскільки рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №17/19 від 28.02.2006 року встановлено факт укладення та виконання ПП «Санрайз»та ПП «Комос»договору №2507/1 від 25.07.2003 року.

          Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦК УССР, недійсною є угода, укладена лише про людське око, без  наміру  створити юридичні наслідки (мнима угода).

          Згідно ст. 224 ЦК УССР, за  договором  купівлі-продажу    продавець    зобов'язується  передати майно у власність покупцеві,  а  покупець зобов'язується  прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

          Юридичними наслідками укладення договору купівлі-продажу є набуття права власності на майно Покупцем та отримання Продавцем певної грошової суми.

          Як свідчать матеріали справи підтвердженням факту виконання умов договору є рахунки-фактури від 28.07.2003 року постачальника –ПП «Санрайз», виставлені ПП «Комос»на сплату земснарядів та товарні накладні, за якими ПП «Комос»начебто одержало товар.

          Проте, як факт виставлення рахунків не є доказом належного виконання Покупцем зобов'язань по договору купівлі-продажу та оплати придбаного товару, так і товарні накладні не є доказом набуття права власності на земснаряди Покупцем товару. За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не встановлено обстави виконання умов договору, які є необхідними при встановленні обставин мнимості угоди.          

За таких обставин, судова колегія прийшла до висновку про порушення судами попередніх інстанцій вимог ст. 43 ГПК України в частині всебічного, повного та об'єктивного дослідження в судовому процесі всіх обставин справи, щодо фактичного виконання сторонами угоди №2507/1 від 25.07.2003 року.

          Згідно ст. 111-7 ГПК України  касаційна інстанція  не  має  права встановлювати або вважати  доведеними  обставини,  що  не  були  встановлені  у  рішенні  або  постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання

про достовірність  того  чи  іншого  доказу,  про  перевагу  одних  доказів  над іншими,  збирати нові докази або додатково перевіряти  докази.

          Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, вимагаючи припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення права.

          Згідно роз'яснення пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 року №11 «Про судове рішення», обґрунтованими визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджується достовірними доказами, досліджені в судовому засіданні.

          Перевіривши оскаржувані судові рішення на предмет дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегіє суддів касаційної інстанції прийшла до висновку, що суд не здійснив всебічну перевірку всіх обставин справи, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

          З огляду на вищевикладене, керуючись, ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарсько-процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Енергогідромеханізація»задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду Запорізької області від 30.03.2007 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20.07.2007 року по справі №30/398-06-8/43/07 скасувати.

3.          Справу передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Головуючий суддя                                                   І. Плюшко

Судді                                                                      Б. Грек

                                                                                 С. Самусенко