Постанова

від 06.03.2008 по справі 37/266-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

37/266-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 06 березня 2008 р.                                                                                    № 37/266-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого   Добролюбової Т.В.

суддів    Гоголь Т.Г.,  Швеця В.О.

за участю представників сторінпозивача

відповідача

розглянувши у відкритомусудовому засіданні касаційну скаргу    Бєлєвцова О.С. дов від 01.10.2007 року

Корнієнко Г.Т. дов від 12.10.2007 року

Головного управління юстиції у Харківській області

на постановуХарківського апеляційного господарського суду

від14.11.2007 року  

у справі№ 37/266-07

за позовомПриватного підприємства "Золота Нива-1"   

до

третя особа на стороні відповідачаПриватного сільськогосподарського підприємства "Чистоводівське" Головне управління юстиції у Харківській області

провизнання права власності та звільнення з під арешту  

Приватне підприємство “Золота нива 1” звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства “Чистоводівське” про визнання права власності на рухоме майно –посіви озимої пшениці врожаю 2007 року, що знаходяться на

Доповідач: Гоголь Т.Г.

земельних ділянках приватної та державної власності загальною площею 804,00 га, які знаходяться на території Чистоводівської сільської ради та звільнення зазначеного майна з-під арешту, накладеного 02.07.2007 року, згідно акту опису й арешту майна серії АА №785401, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Харківській області при здійсненні виконавчих дій в межах зведеного виконавчого провадження по стягненню заборгованості з боржника –Приватного сільськогосподарського підприємства, яке є відповідачем у справі. Свої позовні вимоги, щодо права власності на описане та арештоване майно позивач обґрунтував тим, що згідно укладеного поміж Приватним підприємством “Золота нива 1” та Приватним сільськогосподарським підприємством “Чистоводівське” договору купівлі-продажу сукупних валових активів б/н від 31.10.2006 року за актом приймання-передачі відповідач передав у власність позивачу майно, що є предметом спору. З цього часу позивач став власником майна і здійснював його оброблення добривами та гербіцидами, а також уклав договори оренди земельних ділянок приватної та державної форм власності, на яких розташовані посіви озимої пшениці врожаю 2007року, з управненими особами (власниками).

          Господарський суд   Харківської області рішенням від 13.07.2007 року ( головуючий суддя Доленчук Д.О., судді Хотенець П.В., Калініченко Н.В.) позов задовольнив повністю, визнав право власності за Приватним підприємством “Золота нива 1”на посіви озимої пшениці врожаю 2007 року, розташовані на території Чистоводівської та Куньєвської сільських рад Ізюмського району Харківської області загальною площею 804,00 га.;  зобов'язав підрозділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Харківській області звільнити з-під арешту, накладеного згідно акту опису й арешту майна від 02.07.2007 року, посіви озимої пшениці врожаю 2007 року, розташовані на території Чистоводівської та  Куньєвської сільських рад Ізюмського району Харківської області загальною площею 804,00 га. , пославшись на те , що наклавши арешт на майно позивача, третя особа на боці відповідача тим самим порушила вимоги статей 5, 24, 55 Закону України “Про виконавче провадження ”, відповідно до яких державний виконавець вправі накласти арешт виключно на майно боржника. Судові витрати покладено на відповідача у справі.

Харківський апеляційний господарський суд постановою від 14.11.2007 року ( судді Погребняк В.Я., Горбачова Л.П., Істоміна О.А.) рішення господарського суду Харківської області  від 13.07.2007 року залишив без змін з тих самих підстав.

Головне управління юстиції у Харківській області, не погоджуючись ухваленими у справі судовими актами, подало до Вищого господарського суду України  касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2007 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2007 року, як такі , що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: частини 1 статті 8, частини 4 статті 105, частини 1 статті 109, статей 220, 520 , 657 Цивільного кодексу України , статті 1, 24, частини 1 статті  80, статті 83 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі припинити. В обґрунтування своїх вимог скаржник, зокрема, посилається на те, що місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваного судового рішення порушив правила про підвідомчість справ господарським судам та розглянув справу зі спору, який не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки,  як слідує з матеріалів зведеного виконавчого провадження, стягувачами у даному провадженні є фізичні особи –не підприємці та юридичні особи, які набули статусу стягувачів до складення акту від 02.07.2007 року. Отже, на думку касатора, оскільки у даному спорі боржником є приватне сільськогосподарське підприємство “Чистоводівське”, а стягувачами –юридичні особи та фізичні особи –не підприємці, даний спір не є підвідомчим господарським судам. Крім того,  скаржник вважає, що договір  купівлі –продажу  сукупних активів б/н від 31.10.2006 року  суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим, на думку скаржника, господарський суд  приймаючи рішення повинен був скористатися правом, наданим йому  пунктом 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України  та визнати недійсним зазначений договір.

Приватне підприємство “Золота нива -1”  направила до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, проти доводів якої заперечує, просить ухвалені у справі судові рішення залиши без змін, як законні та обґрунтовані.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення в рішенні господарського суду Харківської області та постанові Харківського апеляційного господарського суду у даній справі, правильності застосування норм матеріального та процесуального права, касаційна інстанція вважає, що касаційна скарга Головного управління юстиції у Харківській області не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 31.10.2006 року між Приватним сільськогосподарським підприємством  “Чистоводівське” та Приватним підприємством “Золота нива -1” було укладено договір купівлі –продажу частини сукупних валових активів .

За умовами пункту 1.1. зазначеного договору Приватне сільськогосподарське підприємство „Чистоводівське" передало, а Приватне підприємство "Золота нива 1" прийняло частину сукупних валових активів. Передання частини сукупних валових активів вчинено шляхом виділення із загальної маси активів відповідача і включення виділених активів до складу сукупних  активів позивача згідно пункту 1.2. договору.

За умовами договору купівлі-продажу частини сукупних валових активів від 31.10.2006 року позивач придбав  також право власності на обігові засоби - незавершене виробництво - посіви озимої пшениці на площі 804  га за ціною 400,00 грн. на суму 320000,00 грн.  

02.07.2007 року в селі Чистоводівське Ізюмського району Харківської області старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Харківській області Банніковим А.С. проведено виконавчі дії по арешту й опису майна, про що складено акт опису й арешту майна  (серія АА № 785401) ( а.с. 12-13 т.1).

Виконавчими діями накладено арешт на посіви озимої пшениці врожаю 2007 року. Посіви розташовані на полях Приватного сільськогосподарського підприємства “Чистоводівське” загальною площею 804 га.

Листом від 02.07.2007 року №235 позивач повідомив державного виконавця про своє право власності на описане майно, надавши право-встановлюючі документи, а саме копію договору купівлі-продажу частини сукупних валових активів б/н від 31.10.2006 року, копію попереднього договору про укладення договору оренди земельних ділянок з Ізюмською РДА від 21.05.2007 року, копії договорів про користування земельними ділянками з громадянами-власниками, копію податкової декларації орендної плати за земельні ділянки, копію податкового розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку ( а.с. 14.т.1). Відповідач також підтвердив право власності позивача на арештоване майно.  Крім того судами було встановлено, що при здійсненні виконавчих дій державним виконавцем не було з'ясовано яке майно належить відповідачеві та яке майно, в першу чергу можна описувати і накладати арешт.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Згідно з частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У  відповідності до  приписів  статті 328  Цивільного кодексу України,  право  власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно зі статтею 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до пункту 1 статті 346 Цивільного кодексу України, право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна. Статтею 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Згідно зі статтею 5 Закону України “Про виконавче провадження ” державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Відповідно до статті 50 цього ж Закону, стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Отже, як встановлено попередніми судовими інстанціями,  наклавши арешт на майно позивача, Головне управління юстиції у Харківській області тим самим порушило вимоги статей 5, 24, 55 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до яких державний виконавець вправі накласти арешт виключно на майно боржника.

За приписами частини 1 статті 59 Закону України “Про виконавче провадження ” особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання прав на майно і про звільнення цього майна з-під арешту.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанції. Згідно з приписами частини 2 цієї норми Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, відхилених господарським судом при розгляді спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 ?Про судове рішення?, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.  

Згідно з пунктом 1 статті  1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що постанова прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків викладених в рішенні господарського суду  Харківської області  та постанові Харківського апеляційного господарського суду у даній справі та не можуть бути підставами для зміни або скасування прийнятого у справі   рішення, під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені попередніми судовими інстанціями на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

З  огляду  на  зазначене та керуючись статтями  108,    1115 ,  1117 , 1119,  11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий  господарський суд  України

                    ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2007  року та  постанову Харківського  апеляційного  господарського суду  від 14.11.2007  року у справі  №   37/266-07 залишити без змін, а касаційну скаргу  Головного управління юстиції у Харківській області  - без задоволення

Головуючий        суддя                                                   Т. Добролюбова

Судді                                                                                 Т.Гоголь

                                                                                          В.Швець