6/47
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.02.2008 № 6/47
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Рєпіної Л.О.
Синиці О.Ф.
при секретарі: Голюк Н.І.
За участю представників:
Від позивача – Тарасун В. Г. – по довіреності.
Від відповідача – Муштей Л. Ю. – по довіреності.
Від третьої особи – Южда С. М. – по довіреності.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгові мережі"
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.12.2007 р.
у справі № 6/47 (Сівакова В.В.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Центральний гастроном"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгові мережі"
третя особа ЗАТ "Сільпо Рітейл"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов"язання повернення майна.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.12.2007 р. у справі № 6/47 заяву ВАТ “Центральний гастроном” про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 01.06.2006 р. у справі № 6/47 за нововиявленими обставинами було задоволено частково. Було скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 01.06.2006 р. у справі № 6/47, позов задоволений частково; визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого будинку, який був укладений 28.09.2004 р. між ВАТ “Центральний гастроном” та ТОВ “Торгові мережі”, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченком В. В. та зареєстрований за № 2361; визнано за ВАТ “Центральний гастроном” (м. Київ, проспект Перемоги, 47, код ЄДРПОУ 01565307) право власності на нежилий будинок, що знаходиться в м. Києві по проспекту Перемоги під номером 47, загальною площею 5 019 кв. м. Цим же рішенням було припинено провадження у справі відносно вимоги про виселення ТОВ “Торгові мережі” з нежилого будинку, що знаходиться в м. Києві по проспекту Перемоги під номером 47, загальною площею 5 019 кв. м., а також вирішено стягнути з ТОВ “Торгові мережі” на користь ВАТ “Центральний гастроном” 25 415,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 12 707 грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита за перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, ТОВ “Торгові мережі” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, прийняти постанову, якою у задоволенні заяви ВАТ “Центральний гастроном” про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 01.06.2006 р. у справі № 6/47 за нововиявленими обставинами відмовити повністю, а рішення Господарського суду м. Києва від 01.06.2006 р. у справі № 6/47 залишити без змін, оскільки вважає, що воно було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2008 р. було порушено апеляційне провадження у справі № 6/47 та призначено розгляд справи на 20.02.2008 р.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу та відзив ВАТ “Центральний гастроном” на неї, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Статтею 112 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
До нововиявлених обставин, як вказано у пункті 1 роз'яснення Вищого господарського суду України № 04-5/563 від 21.05.2002 р. “Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами”, відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. При цьому, судове рішення може бути переглянуто за двох умов: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору або розгляду справи про банкрутство і виявлення їх після прийняття судового рішення зі справи.
В обґрунтування своєї заяви ВАТ “Центральний гастроном” посилається на факт набуття законної чинності 14.09.2006 р. рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17.07.2006 р. у справі 2-5579/06 про визнання недійсним рішення правління ВАТ “Центральний гастроном” від 27.09.2004 р. (протокол № 39) про відчуження будівлі по проспекту Перемоги, 47.
За змістом зазначеної норми, нововиявлені обставини характеризуються тим, що вони: існували під час розгляду справи, але не були відомі заявнику; є істотними, тобто такими, що можуть вплинути на висновок суду щодо наявності певних прав та обов'язків у сторін, а також інших осіб, що брали участь у справі, а отже і вплинути на законність та обґрунтованість постановленого судового акта.
При цьому, нововиявленими обставинами є матеріально-правові факти, що входять до підстав позову або висунутих проти нього заперечень іншої сторони та інші юридичні факти, що мають значення для вирішення спору, які характеризуються наявністю вищезазначених ознак у сукупності. Тобто, це факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення прав та обов'язків осіб, які беруть участь у справі.
Отже, нововиявлена обставина це: юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду: юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом: юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.
Згідно пункту 1.2. роз'яснення Вищого господарського суду України № 04-5/563 від 21.05.2002 р. “Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами”, істотність нововиявлених обставин полягає в тому, що фактичні дані, які містяться в нововиявлених обставинах, в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені. Так, підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами може бути скасування рішення чи вироку суду, які у відповідності з частинами третьою і четвертою статті 35 ГПК України були обов'язкові для господарського суду щодо фактів або певних подій і покладені ним в основу судового рішення.
В мотивувальній частині постанови Верховного Суду України від 23.10.2007 р. у справі № 6/47 Верховний Суд України зазначив, що “як на нововиявлену обставину ВАТ “Центральний гастроном” послався на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17.07.2006 р. про визнання недійсним рішення правління ВАТ “Центральний гастроном” від 27.09.2004 р., яким приймалося рішення щодо продажу нежилого будинку № 47 на проспекті Перемоги в м. Києві.
Це рішення правління міститься в матеріалах справи № 6/47, а відтак було предметом дослідження господарських судів всіх інстанцій згідно з визначеною законом юрисдикцією. В основі всіх винесених у даній справі судових рішеннях є посилання на вказане рішення правління як на підставу продажу ВАТ “Центральний гастроном” спірного нерухомого майна. Також сторони у справі № 6/47 свої вимоги та заперечення обґрунтовували посиланням на рішення правління ВАТ “Центральний гастроном” від 27.09.2004 р”.
Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені заявником обставини мають суттєве значення для вирішення спору у даній справі, оскільки спростовують факти, які було покладено в основу рішення Господарського суду м. Києва від 01.06.2006 р. у справі № 6/47.
28.09.2004 р. між ВАТ “Центральний гастроном” та ТОВ “Торгові мережі” був укладений договір купівлі-продажу нежилого будинку (далі по тексту – “договір”), за умовами якого позивач продав відповідачу нежилий будинок, що знаходиться у м. Києві на проспекті Перемоги під номером 47, загальною площею 5 019 кв. м.
Балансова вартість приміщення, як зазначено у договорі (п. 2.1), становить 1 978 385,45 грн. Водночас, приміщення було продано за ринковою вартістю у розмірі 4 738 210,00 грн., яка була визначена відповідно до експертного висновку оціночної діяльності – ТОВ “Міжгалузевий кліринговий центр “Євроконсалтинг”.
Звіт про незалежну оцінку ринкової вартості майна у вигляді нежитлової будівлі гастроному загальною площею 5 019 кв. м., що розташована за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 47, було виконано ТОВ “Міжгалузевий кліринговий центр “Євроконсалтинг”, яке має сертифікат № 1297/02 суб'єкта оціночної діяльності від 06.09.2002 р., на замовлення ВАТ “Центральний гастроном”.
Рішення про продаж будинку згідно з експертною оцінкою було прийнято правлінням ЗАТ “Центральний гастроном” 27.09.2004 р., на якому були присутні чотири члени правління.
З боку ВАТ “Центральний гастроном” договір було підписано його представником – головою правління Андрущак Катериною Василівною, з боку ТОВ “Торгові мережі” – директором Фроленковою Людмилою Олександрівною.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, Фроленкова Л. О. на момент укладання спірного договору одночасно обіймала посаду директора ТОВ “Торгові мережі” та приймала участь в управлінні ВАТ “Центральний гастроном”, в якості члена правління, та голосуванні по відчуженню спірного майна (протокол засідання правління ВАТ “Центральний гастроном” від 27.09.2004 р.).
Крім звіту про незалежну оцінку ринкової вартості майна, складеного 31.07.2004 р. ТОВ “Міжгалузевий кліринговий центр “Євроконсалтинг”, згідно якого вартість об'єкту продажу за договором становить 4 738 210 грн., на момент укладання спірного договору в розпорядженні правління ВАТ “Центральний гастроном” був висновок про оціночну вартість ТОВ “Сі-інформ” складений 30.06.2004 р., зі змісту якого вбачається, що загальна оціночна вартість того ж об'єкту складає 15 488 918,00 грн.
Таким чином, у зазначених оціночних висновках очевидною є суттєва розбіжність у визначенні вартості спірного майна на суму, що складає 10 750 708,00 грн.
При цьому, обидва звіти складені до укладення спірного договору, а метою продажу майна, згідно протоколу засідання правління, було поліпшення фінансового стану ВАТ “Центральний гастроном”. Крім того, з наявних у суду матеріалів неможливо встановити причини прийняття до уваги вартості нерухомого майна згідно експертного висновку ТОВ “Міжгалузевий кліринговий центр “Євроконсалтинг” і зазначення відповідної ціни майна у договорі, та не взяття за основу ціни, зазначену у висновку ТОВ “Сі-інформ”. При цьому, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що свідчать про обставини, які б спричинили зменшення вартості відповідного нерухомого майна (пожежа, руйнування тощо) за період часу, що минув між однією (30.06.2004 р.) та другою (31.07.2004 р.) експертизами. При цьому судом встановлено, що вартість майна у розмірі, визначеному згідно експертної оцінки ТОВ “Сі-інформ” була взята ВАТ “Центральний гастроном” при укладенні інших угод.
Так, між ВАТ “Центральний гастроном” та ВАТ АБ “Укргазбанк” був укладений договір застави, згідно якого ВАТ “Центральний гастроном” виступив перед банком заставодавцем за кредитними зобов'язаннями ЗАТ “Центральне”, передавши в забезпечення виконання зобов'язань нежилий будинок № 47 в м. Києві на проспекті Перемоги, оціночна вартість якого становила 15 494 000,00 грн. (п. 2.2 договору застави).
Крім того, згідно узгодження про надання майнової поруки, укладене між ВАТ “Центральний гастроном” та ЗАТ “Центральне”, згідно якого сума майнової поруки становить 15 494 000,00 грн.
До того ж, за наслідком проведення судової будівельно – технічної експертизи (висновок № 1883) від 06.04.2005 р. визначено дійсну (ринкову) вартість будівлі, на час укладання спірного договору в розмірі 18 040 877,00 грн., що підтверджує факт справедливої оцінки будівлі здійсненої ТОВ “Сі-інформ”.
Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що під час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу спеціальною метою представників обох сторін був намір надати за рахунок ВАТ “Центральний гастроном” такі переваги ТОВ “Торгові мережі”, які останнє не могло б отримати у випадку добросовісного виконання членами правління ВАТ “Центральний гастроном” своїх обов'язків. Як зазначено вище, метою продажу майна, у відповідності до протоколу засідання правління, було поліпшення фінансового стану ВАТ “Центральний гастроном”.
Інститут представництва регламентовано главою 17 Цивільного Кодексу України, відповідно до ч. 1 ст. 237 Цивільного Кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч. 3 ст. 237 Цивільного Кодексу України).
Згідно ч. 1 та ч. 3 статті 92, статті 154 Цивільного Кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; установчим документам акціонерного товариства є його статут; статут акціонерного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 даного Кодексу, має містити, зокрема, відомості про склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень.
Зі статуту позивача вбачається (абзац 2 пункту 9.16 статті 9 статуту ВАТ “Центральний гастроном»), що до компетенції голови правління як вищої його посадової особи віднесено керівництво розробкою поточних планів діяльності і заходів, необхідних для вирішення статутних завдань товариства. У зв'язку з цим він має право укладати будь-які угоди, видавати доручення, відкривати в установах банків розрахункові та інші рахунки (абзац 12 пункту 9.16 статті 9 статуту ВАТ “Центральний гастроном”).
У свою чергу, правління позивача є виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, і до компетенції якого відносяться будь-які оперативні питання управління повсякденною виробничо-комерційною діяльністю товариства та вирішення питань, які за чинним законодавством, цим статутом або постановою загальних зборів акціонерів не віднесені до компетенції іншого органу управління товариства.
Нормами ст. ст. 97, 99, 161 Цивільного Кодексу України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи (загальні збори і виконавчий орган); виконавчий орган створюють загальні збори в складі однієї або кількох осіб і він діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом товариства і законом; виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.
Отже, голова правління товариства не є самостійним органом управління, бо останній складається не з однієї, а кількох осіб (пункт 9.14 статуту), а тому для набуття товариством цивільних прав та обов'язків він повинен виносити відповідні питання на розгляд засідання правління чи загальних зборів акціонерів (частина друга ст. 99, ст. 161 Цивільного Кодексу України).
Таким чином, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що твердження відповідача про те, що голова правління ВАТ “Центральний гастроном” в межах статуту товариства мав повноваження на укладення спірного договору купівлі-продажу від 28.09.2004 р. є необґрунтованим і не відповідає вимогам законодавства, що регулює спірні відносини.
Водночас, у п. 4.1 статуту ВАТ “Центральний гастроном” визначено, що товариство створене з метою одержання прибутку від господарської діяльності в інтересах акціонерів.
Згідно з п. 3.3.1 Принципів корпоративного управління, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.12.2003 р. № 571 – Посадові особи органів товариства повинні добросовісно та розумно діяти в найкращих інтересах товариства:
Обов'язок добросовісно та розумно діяти в найкращих інтересах товариства передбачає, що посадові особи органів товариства повинні під час виконання своїх функцій, визначених чинним законодавством та внутрішніми документами товариства, виявляти турботливість та обачність, які, як правило, очікуються від людини, яка приймає виважені рішення, в аналогічній ситуації.
Обов'язок діяти в найкращих інтересах товариства передбачає, що посадові особи органів товариства повинні використовувати свої повноваження та можливості, пов'язані зі займаними ними посадами, виключно в інтересах товариства.
Посадові особи органів товариства не повинні здійснювати дії, які суперечать чи не відповідають інтересам товариства. Зокрема, посадові особи не мають права отримувати будь-яку винагороду (прямо чи опосередковано) за здійснення ними впливу на ухвалення рішень органами товариства, використовувати у власних інтересах чи інтересах третіх осіб майно товариства, розкривати інформацію з обмеженим доступом тощо.
Зазначені обов'язки правління ВАТ “Центральний гастроном” закріплені також п. 3 ст. 92 Цивільного Кодексу України: орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (п. 3 ст. 92 Цивільного Кодексу України).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17.07.2006 р. у справі № 2-5579/06 рішення правління ВАТ “Центральний гастроном” від 27.09.2003 р., оформлене протоколом № 39, визнано недійсним. Рішенням апеляційного суду м. Києва вказане рішення місцевого суду змінено в частині застосування матеріального права, а в іншій частині рішення суду залишено без змін.
Згаданим вище рішенням встановлено, що правління ВАТ “Центральний гастроном” на чолі з головою правління Андрущак К. В. прийняло рішення про продаж будівлі по проспекту Перемоги, 47 на підставі обставин, які не відповідають дійсності, а, отже, діяло недобросовісно, нерозумно та не в інтересах товариства та акціонерів, всупереч вимогам, які встановлюють загальний, публічний порядок виконання своїх обов'язків виконавчим органом, та в порушення публічного порядку, встановленого ст. 41 Конституції України щодо правомочності власника вільно (на підставі власної дійсної волі) володіти, користуватись, розпоряджатись власним майном.
Частиною 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Крім того, Київським апеляційним господарським судом постановою від 29.09.2006 р. у даній справі спростовано висновки про те, що волевиявлення позивача було наслідком його дійсної волі на продаж будівлі за ціною 4 738 210,00 грн.
Відповідно до встановлених апеляційним судом обставин, Фроленкова Л. О. на момент укладення спірного договору одночасно обіймала посаду директора ТОВ “Торгові мережі” та брала участь в управлінні ВАТ “Центральний гастроном” як член правління та голосувала по відчуженню спірного майна.
Згідно з положеннями статуту “Торгові мережі” єдиними учасником товариства є ЗАТ “Центральне”, генеральним директором якого є син Андрущак К. В. – Андрущак Ростислав Олегович, який на момент укладення договору купівлі-продажу був членом правління ВАТ “Центральний гастроном” та брав участь у голосуванні стосовного відчуження спірного майна.
Отже, під час укладення оспорюваного договору спеціальною метою представників обох сторін був намір надати за рахунок ВАТ “Центральний гастроном” такі переваги ТОВ “Торгові мережі”, які остання не могла б отримати у випадку добросовісного виконання членами правління ВАТ “Центральний гастроном” своїх обов'язків.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 203 Цивільного Кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільного Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно ст. 319 Цивільного Кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Таким чином, чинним законодавством України гарантовано власнику право вільного розпорядження його власністю, а, отже, визначаючим критерієм права власності є воля власника.
Частиною 3 п. 1 ст. 203 Цивільного Кодексу України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. За інших обставин буде порушено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Таким чином, оскільки договір був укладений на виконання рішення правління ВАТ “Центральний гастроном” від 27.09.2004 р. оформленого протоколом № 39 про відчуження будівлі по проспекту Перемоги, 47, яке визнано рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17.07.2006 р. у справі 2-5579/06 зі змінами внесеними згідно рішення апеляційного суду м. Києва від 14.09.2006 р. недійсним, а так само враховуючи, що спірний правочин не відповідає вимогам ч. 3 ст. 92, ч. 3 ст. 238, ч. 1 та ч. 3 ст. 203 Цивільного Кодексу України, даний договір є недійсним.
Зі змісту статті 216 Цивільного Кодексу України вбачається, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Зважаючи на вище зазначене, суд дійшов висновку про наявність нововиявлених обставин, що мають істотне значення для даної справи, а саме набуття законної сили 14.09.2006 р. рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17.07.2006 р. у справі 2-5579/06 про визнання недійсним рішення правління ВАТ “Центральний гастроном” від 27.09.2004 р. (протокол № 39) про відчуження будівлі по проспекту Перемоги, 47.
Що стосується вимоги заявника про виселення ТОВ “Торгові мережі” з нежилого будинку, що знаходиться в м. Києві по проспекту Перемоги під номером 47, загальною площею 5 019 кв. м., то, як вбачається з матеріалів справи, а саме рішення Господарського суду м. Києва у справі № 33/51, яке згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України набрало законної сили, спірне приміщення знаходиться у користуванні ЗАТ “Сільпо Рітейл” та ТОВ “Фоззі-фуд”, що свідчить про відсутність спору між позивачем та відповідачем в цій частині у даній справі, та у відповідності до п. 1-1 ст. 80 ГПК України є підставою для припинення провадження у справі.
Враховуючи викладене вище, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 17.12.2007 р. у справі № 6/47 відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгові мережі” на рішення Господарського суду м. Києва від 17.12.2007 р. у справі № 6/47 – залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 17.12.2007 р. у справі № 6/47 – залишити без змін.
3. Матеріали справи № 6/47 повернути Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя Зеленін В.О.
Судді Рєпіна Л.О.
Синиця О.Ф.
22.02.08 (відправлено)
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 20.02.2008 |
Оприлюднено | 27.05.2008 |
Номер документу | 1632060 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні