Рішення

від 21.04.2008 по справі 46/27

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/27

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2008 р.   Справа 46/27

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Легагропромсервіс”

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Карат-Іл”,Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрно-промислова фірма “Світанок”

провизнання угоди недійсною та витребування майна з чужого незаконного володіння

                                                                                                               Суддя Шабунін С.В.

Представники:

Від позивачаНіколаєнко В.П. —директор, Коломієць Є.А. —представник за довіреністю від 11.02.2008 р.

Від відповідача-1не з'явився

Від відповідача-2не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Легагропромсервіс” звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю ”Карат-Іл” з позовом від 05.12.2007 р. № 47-с/07 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу загальною площею 283,90 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, 33-г від 31.05.2006 р. укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю “Карат-Іл” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аграрно-промислова фірма “Світанок” та про повернення його у володіння позивача.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2008 р. № 46/27, яку призначено до розгляду на 25.02.2008 р. Крім того, ухвалою від 30.01.2008 р. за ініціативою суду до участі у справі в якості другого  відповідача залучено сторону оскаржуваного договору —Товариство з обмеженою відповідальністю “Аграрно-промислова фірма “Світанок”.  

05.03.2008 р. представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю “Легагропромсервіс” просить розглядати спір лише в частині вимог про визнання недійсним договору від 13.05.2006 р. та повернути йому державне мито у сумі 1 488,27 грн. Обґрунтовуючи подану заяву, позивач посилається на довідку Комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна” № 7395 від 22.02.2008 р., з якої слідує, що спірний майновий комплекс вибув з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю “Карат-Іл”.

31.03.2008 р. від позивача до суду надійшла заява № 31/03 про зміну предмету позову, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю “Легагропромсервіс” просить суд долучити до справи № 46/27 матеріали господарської справи № 2/151, котра розглядалася Господарським судом міста Києва, що містить копії документів, на які посилається позивач. Крім того, заявою від 31.03.2008 р. позивач фактично збільшує позовні вимоги та просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилих будівель (майнового комплексу) загальною площею 283,9 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, 33, що складається з гаражу-складу, площею 151,9 кв.м., складу, площею 60.7 кв.м., та гаражів, площею 71,3 кв.м., укладений між ним та Закритим акціонерним товариством “Промбуддеталь” від 19.11.2003 р., договір Закритого акціонерного товариства “Промбуддеталь” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрно-промислова фірма “Світанок” від 10.12.2003 р. про купівлю-продаж вище визначеного майнового комплексу та договір купівлі-продажу від 31.05.2006 р., укладений між відповідачами.

Ухвалою від 03.04.2008 р. заяву від 31.03.2008 р. № 31/03 вимог про визнання недійсним договору від 19.11.2003 р., укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю “Легагропромсервіс” та Закритим акціонерним товариством “Промбуддеталь” та договору між Закритим акціонерним товариством “Промбуддеталь” і Товариством з обмеженою відповідальністю “Аграрно-промислова фірма “Світанок” від 10.12.2003 р. повернути без розгляду в порядку .п. 5, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з позовної заяви, заяви про зміну предмету позову, письмових та усних пояснень представника позивача заявлені вимоги мотивовані неправомірністю дій колишнього керівника підприємства позивача, відповідачів та Закритого акціонерного товариства “Промбуддеталь” щодо відчуження належних позивачу нежилих будівель (майнового комплексу) загальною площею 283,9 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, 33, що складається з гаражу-складу, площею 151,9 кв.м., складу, площею 60.7 кв.м., та гаражів, площею 71,3 кв.м.

Позивач зазначає, що спірна угода не відповідає вимогам закону та порушує його право власності на зазначений майновий комплекс, оскільки є нікчемними, а тому має бути визнаний судом недійсним.

Своє право на звернення до суду з вимогами про визнання недійсними договорів, в який позивач не виступав стороною, останній мотивує можливістю, встановленою в ч. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України.     

Обґрунтовуючи вимогу про визнання недійсним договору від 31.05.2006 р., позивач вказує на його спрямованість на незаконне заволодіння спірним майновим комплексом, адже даний договір укладено внаслідок кримінального злочину, що став приводом порушення кримінальної справи № 20-3545, а відповідач-2, котрий відчужував майно, не був його законним власником, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2007 р.   

21.04.2008 р. відповідач-1 в засідання не прибув, уповноваженого представника не направив, хоч був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Відповідно до довідки Головного управління статистики у м. Києві відповідач-2 ліквідований як юридична особа. Враховуючи вищенаведене та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про спірні правовідносини.

В ході розгляду справи, 21.04.2008 р. представник позивача клопотання про витребування документів, викладене в заяві від 31.03.2008 р. не підтримав, щодо суті заявлених вимог —просив позов задовольнити в редакції заяви від 31.03.2008 р.    

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

04.09.1996 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (продавець) та Товариством покупців членів трудового колективу Українського монтажно-налагоджувального підприємства (покупець) укладено договір № 000383/30, за умовами якого продавець продав, а покупець купив державне майно цілісного майнового комплексу державного підприємства “Українське монтажно-налагоджувальне підприємство”, яке знаходиться за адресою: 252053, м. Київ, вул. Воровського, 9б. Згідно з протоколом інвентаризації майно підприємства включає в себе всі його активи та пасиви, інвентар, обладнання, устаткування, інше майно та будівлі згідно з довідкою БТІ від 02.09.1996 р. № 900, посвідчувань записом в реєстрову книгу за реєстром 165-з по вул. Сирецька. Домоволодіння № 33 в цілому складається з нежитлових будівель: гараж-склад літ “А” площею 151,9 кв.м., склад літ “Б” площею 60,7 кв.м., гараж літ “В” площею 71,3 кв.м. Загальна площа 283,2 кв.м., вартістю 48 656 000,00 крб.

В пункті 1.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Легагропромсервіс” вказано, що дана юридична особа створена відповідно до діючого законодавства України на базі державного майна цілісного майнового комплексу Українського державного монтажно-налагоджувального підприємства, викупленого засновниками (свідоцтво про власність № 495 від 28.01.1997 р.), їх спільним рішенням від 26.02.1997 р., протокол № 1.     

З наведеного слідує, що позивач є правонаступником Українського державного монтажно-налагоджувального підприємства.

Як встановлено постановою від 20.11.2006 р. про порушення кримінальної справи відносно Лисенка С.І. за фактом замаху на заволодіння майном Товариства з обмеженою відповідальністю “Легагропромсервіс” в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України № 20-3545 19.11.2003 р. директор Товариства з обмеженою відповідальністю “Легагропромсервіс” Лисенко С.І., зловживаючи своїм службовим становищем, не ставлячи до відома інших учасників (співзасновників) товариства уклав з президентом товариства “Промбуддеталь” Малакеєвим С.Б. договір купівлі-продажу нежилого приміщення, згідно з умовами якого зазначене приміщення у вигляді майнового комплексу, загальною площею 283,9 кв.м., розташоване в м. Києві по вул. Сиренькій, 33-Г переходило у власність ЗАТ “Промбуддеталь”.

Виходячи з наявних в матеріалах справи документів судом встановлено, що 10.12.2003 р. Закритим акціонерним товариством “Промбуддеталь” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аграрно-промислова фірма “Світанок” укладено договір купівлі-продажу спірного майнового комплексу.

15.03.2006 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Аграрно-промислова фірма “Світанок” звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю “Легагропромсервіс” з позовом про визнання права власності на вищевказаний об'єкт нерухомості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2006 р. у справі № 2/151 повністю задоволені позовні вимоги відповідача-2 та визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю “Аграрно-промислова фірма “Світанок” право власності на майновий комплекс загальною площею 283,9 кв.м., що складається з нежитлових будівель: гараж-склад літера “А” площею 151,9 кв.м., склад літера “Б” площею 60,7 кв.м., гараж літера “В” площею 71,3 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, 33-Г.

31.05.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Аграрно-промислова фірма “Світанок” в якості продавця та Товариством з обмеженою відповідальністю “Карат-Іл” в якості покупця укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу загальною площею 283,90 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, 33-г та складається з гаражу-складу загальною площею 151,90 кв.м. літера “А”, склад загальною площею 60,70 кв.м. літера “Б”, гараж загальною площею 71,30 кв.м. літера “В”.

28.08.2007 р. позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 11.04.2006 р. у справі № 2/151.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2007 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Легапромсервіс” про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2006 р. у справі № 2/151 за нововиявленими обставинами задоволено, вказане рішення скасоване, у позові відмовлено повністю.

Рішенням від 20.11.2007 р. встановлено наступне: “…в силу п. 2.1 договору від 10.12.2003 р. в рахунок оплати об'єкта продажу позивач зобов'язався передати Закритому акціонерному товариству “Промбуддеталь” вексель № 32170111709 номінальною вартістю 200 000,00 грн., емітований Приватним підприємством “Вітус”.

11.12.2003 р. сторонами за договором був підписаний акт приймання-передачі вказаного векселя.

Як вбачається з доказів, доданих Товариством з обмеженою відповідальністю  “Легапромсервіс” до заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, СУ ГУМВС України в м. Києві 21.05.2007 р. порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України по факту заволодіння шляхом шахрайства майном, яке належить ТОВ “Легагропромсервіс”, - майновим комплексом по вул. Сирецька, 33-г.

В ході досудового слідства 18.06.2007 р. порушено кримінальну справу за фактом вчинення угоди з майном, одержаним внаслідок вчинення суспільне небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів та вчинення дій, спрямованих на приховування та маскування незаконного походження цього майна - майнового комплексу, розташованого по вул. Сирецька, 33г в м. Києві, здобутого злочинним шляхом, вчиненого повторно, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України. Порушена кримінальна справа об'єднана в одне провадження з кримінальною справою № 20-3545. В цей же день порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 224 КК України по факту виготовлення та використання недержавних цінних паперів (векселів), що завдало матеріальної шкоди ТОВ “Легагропромсервіс”в особливо великому розмірі. Дана кримінальна справа виділена в окреме провадження, яку об'єднано з кримінальною справою № 20-3545.

На виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 24.09.2007 р. № 2/151 СУ ГУМВС України в м. Києві суду була надана довідка про хід розслідування кримінальної справи № 20-3545.

З вказаної довідки вбачається, що в ході досудового слідства встановлено, що невстановлені особи, в березні - квітні 2006, використовуючи реквізити та печатки ТОВ  “Легагропромсервіс”і ЗАТ “Промбуддеталь”, підробили офіційні документи: договір купівлі-продажу нежитлового приміщення - майнового комплексу по вул. Сирецька, 33 від 19.11.2003. акт № 1 від 19.11.2003 прийому-передачі майнового комплексу, додаткову угоду від 12.12.2003 до договору купівлі-продажу, вексель № 32170111709 та акт прийому-передачі цього векселя від 12.12.2003. в яких містяться неправдиві свідчення про дату укладення цих документів та сам факт вчинення такої угоди, передачі прав на майно і розрахунок векселем.

Під час розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами судом було зроблено запит до ГУ НБУ по м. Києву і Київській області з приводу реалізації бланку простого векселя № 32170111709.

Як вбачається з листа ГУ НБУ по м. Києву і Київській області від 06.11.2007 р. № 08-009/28311, бланк простого векселя № 32170111709 був реалізований Головним управлінням 07.04.2004 р. ЗАТ “Український кредитний банк”.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про те, що простий вексель № 32170111709 не міг бути переданий позивачем в якості оплати за договором  від 10.12.2003 р.

Таким чином позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю “Аграрно-промислова фірма “Світанок”), не виконавши умови договору від 10.12.2003 р. щодо оплати об'єкту продажу, не набув права власності на  майновий комплекс загальною площею 283,9 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, 33-Г”.

На вищевказаних підставах Господарським судом міста Києва було скасовано за нововиявленими обставинами рішення від 11.04.2006 р. у справі № 2/151 та відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Аграрно-промислова фірма “Світанок” у задоволенні позову про визнання права власності на спірний майновий комплекс, загальною площею 283,9 кв.м.

Відповідно до довідки Головного управління статистики у м. Києві від 18.02.2008 р. № 13-1085 Товариство з обмеженою відповідальністю “Аграрно-промислова фірма “Світанок” (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 6, кв. 74, ідентифікаційний код 31606479) ліквідовано як юридична особа.

У відповідності з п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано.

Зважаючи на наявність в матеріалах справи доказів, якими стверджується ліквідація підприємства відповідача-2, провадження у справі  в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрно-промислова фірма “Світанок” підлягає припиненню.

В частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “Карат-Іл” суд не вбачає підстав для їх задоволення, зважаючи на наступне:

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання правочину недійсним.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачу, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду є обов'язком суду, який має приймати рішення зі справи в межах  позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи.

Позивач вважає себе власником майна, яке було предметом договору купівлі-продажу від 31.05.2006 р., укладеного відповідачами, у зв'язку з чим вважає, що відповідач-1 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для відчуження майна та просить суд визнати недійсним укладений відповідачами договір.

Проте, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди (правочину), в якій така особа не є стороною. Захист прав такої особи можливий шляхом подання віндікаційного позову. (Зазначена позиція узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у п.п. 27.3 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 р. №04-5/120).

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник майна має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (віндікація).

Таким чином, позивач, який вважає себе власником майна, що було предметом договору купівлі-продажу, укладеного відповідачами, має право звернутись до відповідача-1 або особи, яка фактично порушує його майнові права володіння або користування чи розпорядження спірним майновим комплексом з віндікаційним позовом.

Враховуючи те, що позивачем обрано спосіб захисту, який не відповідає наявному порушенню та меті судового розгляду, підстави для задоволення позову відсутні у зв'язку з чим у його задоволенні слід відмовити повністю.   

При цьому, суд звертає увагу на твердження позивача по те, що фактично спірне майно залишалося у володінні і користуванні позивача, право власності на майно не перереєстровувалося. А також, приймає до уваги наведені позивачем обґрунтування позовних вимог шляхом посилання на ч. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України, але вважає їх недоречними, адже дана стаття веде моду про правові наслідки недійсності правочину вцілому, тоді як заявлені вимоги не стосуються наслідків недійсності правочину, оскільки позивачем відповідні вимоги (двостороння реституція, відшкодування збитків) не заявлялися.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, решта доданих до матеріалів справи доказів  до уваги судом не приймаються як такі, що не мають значення для вирішення справи.

Оскільки позивачем заявлені вимоги було зменшено, державне мита перерахуванню не підлягає.  

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1.          Провадження у справі в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрно-промислова фірма “Світанок” припинити.

2.          В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.  

Суддя                                                                                                            С.В. Шабунін

справа №  46/27

21.04.08

За позовом     Товариство з обмеженою відповідальністю "Легагропромсервіс"

до                     Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРАТ-ІЛ"

про                    визнання угоди недійсною та витребування майна із чужого незаконного володіння

Суддя  Шабунін С.В.

Суддя                                                                                                        Шабунін С.В.