Постанова

від 09.06.2008 по справі 46/27

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

46/27

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 09.06.2008                                                                                           № 46/27

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Капацин  Н.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Ніколаєнко В.П. – директор

                     Коломоєць Є.А. (довір. від 01.03.08р.)

відповідача –             1. не з'явився

                     2. не з'явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Легагропромсервіс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 21.04.2008

 у справі № 46/27  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Легагропромсервіс"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ-ІЛ"

                                                  Товариства з обмеженою відповідальністю АПФ "Світанок"

 про                                                  визнання угоди недійсною та витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2008 року у справі№ 46/27 припинено провадження у справі в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрно-промислова фірма „Світанок”, в іншій частині позову відмовлено.

          Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідно до постанови від 20.11.06р. про порушення кримінальної справи № 20-3545 відносно Лисенка С.І. за фактом замаху на заволодіння майном ТОВ „Легагропромсервіс” в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем  директор ТОВ „Легагропромсервіс” Лисенко С.І. уклав від імені Товариства з ЗАТ „Промбуддеталь” договір купівлі-продажу нежилого приміщення у вигляді майнового комплексу, загальною площею 283,9 кв.м., розташоване в місті Києві по вул. Сирецькій, 33-Г, відповідно до якого майно переходило у власність ЗАТ „Промбуддеталь”. В свою чергу, ЗАТ „Промбуддеталь” укладено з ТОВ  договір „Аграрно-промислова фірма „Світанок” договір купівлі-продажу спірного майнового комплексу. Згідно договору від 31.05.06р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Аграрно-промислова фірма „Світанок” в якості продавця та Товариством з обмеженою відповідальністю „Карат-Іл” в якості покупця, ТОВ „Карат-Іл” придбано майновий комплекс загальною площею 283,90 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, 33-г та складається з гаражу-складу загальною площею 151,90 кв.м. літера „А”, склад загальною площею 60,70 кв.м. літера „Б”, гараж загальною площею 71,30 кв.м. літера „В”.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.07 на підставі заяви від 28.08.06 „Легагропромсервіс” про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 11.04.2006 р. у справі № 2/151 рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.06 скасовано, відмовлено ТОВ „Аграрно-промислова фірма „Світанок” в задоволенні позовних вимог до ТОВ „Легагропромсервіс” про визнання права власності на майновий комплекс загальною площею 283,9 кв.м., що складається з нежитлових будівель: гараж-склад літера „А” площею 151,9 кв.м., склад літера „Б” площею 60,7 кв.м., гараж літера „В” площею 71,3 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, 33-Г.

Суд першої інстанції на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України припинив провадження у справі в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрно-промислова фірма „Світанок”, оскільки ТОВ „Аграрно-промислова фірма „Світанок” ліквідовано. Це підтверджується довідкою Головного управління статистики у місті Києві від 18.02.2008 р. № 13-1085 із якої слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Аграрно-промислова фірма „Світанок” ліквідовано за рішенням суду, Печерською райдержадміністрацією міста Києва 06.02.07 вчинено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

Вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю „Карат-Іл” суд залишив без задоволення, оскільки позивач, який вважає себе власником майна, що було предметом договору купівлі-продажу, укладеного відповідачами, має право звернутись до відповідача або особи, яка фактично порушує його майнові права володіння або користування чи розпорядження спірним майновим комплексом з віндікаційним позовом.

Право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачу, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду є обов'язком суду, який має приймати рішення зі справи в межах позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник майна має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (віндікація).

          Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю „Легагропромсервіс” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.08р. та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин справи  та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, за відсутності згоди сторін справи на оголошення вступної та резолютивної частини рішення, суд, в силу приписів статті 85 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язаний оголосити повний текст рішення. Оголошення вступної та резолютивної частини рішення у справі № 46/27 є порушенням норм процесуального та матеріального права. Суд не вирішив питання повернення зайво сплаченого державного мита з бюджету у розмірі 1 488,30 грн.

Позивач зазначає, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні вимоги про визнання недійсним договору від 31.05.06, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Карат-Іл”  і Товариством з обмеженою відповідальністю „Аграрно-промислова фірма „Світанок”, за яким  ТОВ „Карат-Іл” придбав у ТОВ „Аграрно-промислова фірма „Світанок” майновий комплекс. Судом не було враховано порядок набуття права власності на нерухоме майно в тому числі можливість оспорювання набутого права власності у випадку набуття такого права недобросовісним набувачем.

          Розгляд апеляційної скарги призначено на 28.05.08р. У зв'язку з нез'явленням представників відповідачів у судове засідання, розгляд справи № 46/27 відкладено на 09.06.08р.

          В судове засідання 09.06.08 апеляційної інстанції не з'явилися представники відповідачів заяв, клопотань про неможливість прийняти участь в судовому засіданні не надали. Відповідно до довідки Головного управління статистики у місті Києві № 13-4527 від 04.07.07р. ТОВ „Аграрно-промислова фірма „Світанок” станом на 04.07.07р. вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

В матеріалах справи міститься поштове повідомлення № 642563 та довідка поштової установи про повернення поштового відправлення, у зв'язку з не знаходженням ТОВ „Карат-Іл” за вказаною на конверті адресою.

Відповідно до пункту 3.6 роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/289 від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Пункт 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07р. № 01-8/123 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” передбачає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В позовній заяві та в апеляційній скарзі зазначена адреса                    ТОВ „Карат-Іл”: м. Київ, вул. Оранжерейна, 3. За даною адресою судом апеляційної інстанції направлено ухвали від 14.05.08р., від 28.05.08р. Як слідує із телеграми  від 27.05.08р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Карат-Іл” отримало ухвалу Київського апеляційного господарського суду  від 14.05.08р. про призначення до розгляду на 28.05.08 апеляційної скарги ТОВ „Легагропромсервіс”, але свого представника в судове засідання апеляційної інстанції не направило.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до договору № 000383/30 від 04.09.1996 р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (продавець) та Товариством покупців членів трудового колективу Українського монтажно-налагоджувального підприємства (покупець) продавець продав, а покупець купив державне майно цілісного майнового комплексу державного підприємства „Українське монтажно-налагоджувальне підприємство”, яке знаходиться за адресою: 252053,              м. Київ, вул. Воровського, 96. Згідно з протоколом інвентаризації майно підприємства включає в себе всі його активи та пасиви, інвентар, обладнання, устаткування, інше майно та будівлі згідно з довідкою БТІ від 02.09.1996 р. № 900, що посвідчено записом в реєстрову книгу за реєстром 165-3 по вул. Сирецька. Домоволодіння № 33 в цілому складається з нежитлових будівель: гараж-склад літ „А” площею 151,9 кв.м., склад літ „Б” площею 60,7 кв.м., гараж літ „В” площею 71,3 кв.м. Загальна площа 283,2 кв.м., вартістю 48 656 000,00 крб. Актом № 114 від 28.01.1998р. прийому-передачі державного майна цілісного майнового комплексу Українського державного монтажно-налагоджувального підприємства  продавець передав, а покупець прийняв згідно з договором купівлі-продажу куплене ним майно цілісного майнового комплексу.

Пункти 1.1, 1.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Легагропромсервіс” передбачають, що Товариство створено відповідно до діючого законодавства України на базі державного майна цілісного майнового комплексу Українського державного монтажно-налагоджувального підприємства, викупленого засновниками (свідоцтво про власність № 495 від 28.01.1997 р.), їх спільним рішенням від 26.02.1997 р., протокол № 1. Засновниками Товариства є члени Товариства покупців, створеного членами трудового колективу Українського державного монтажно-налагоджувального підприємства. В пункті 1.3 даного Статуту  вказується, що Товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків Українського державного монтажно-налагоджувального підприємства.

В постанові від 20.11.2006 р. про порушення кримінальної справи зазначається, що 19.11.03р. директор товариства „Легагропромсервіс” Лисенко С.І. зловживаючи своїм службовим становищем, не ставлячи до відома інших учасників (співзасновників) товариства, уклав з президентом товариства „Промбуддеталь” Малакеєвим С.Б. договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, згідно умов якого, зазначене приміщення у вигляді майнового комплексу загальною площею 283,9 кв.м., розташоване в м. Києві по  вул. Сирецькій, 33-Г, яке фактично являлось та являється майном ТОВ „Легагропромсервіс” знаходиться на його балансі, переходило у власність ЗАТ „Промбуддеталь”.

Закритим акціонерним товариством „Промбуддеталь” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Аграрно-промислова фірма „Світанок” укладено договір від 10.12.03р. купівлі-продажу спірного майнового комплексу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2006 р. у справі    № 2/151 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрно-промислова фірма „Світанок” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Легагропромсервіс” про визнання права власності на вищевказаний об'єкт нерухомості задоволені позовні вимоги, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю „Аграрно-промислова фірма „Світанок” право власності на майновий комплекс загальною площею 283,9 кв.м., що складається з нежитлових будівель: гараж-склад літера „А” площею 151,9 кв.м., склад літера „Б” площею 60,7 кв.м., гараж літера „В” площею 71,3 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, 33-Г.

          На підставі пункту 1 договору від 31.05.06р. купівлі-продажу майнового комплексу, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Аграрно-промислова фірма „Світанок” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Карат-Іл”, продавець (ТОВ „Світанок”) продав, а покупець (ТОВ „Карат-Іл”) придбав майновий комплекс загальною площею 283,90 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, 33-г. Пункт 2 даного договору передбачає, що вказаний майновий комплекс належить продавцю на підставі рішення господарського суду міста Києва від 11.04.06р. у справі № 2/151 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації 22.05.06р.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.07 на підставі заяви від 28.08.06 „Легагропромсервіс” про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 11.04.2006 р. у справі № 2/151 рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.06 скасовано, відмовлено ТОВ „Аграрно-промислова фірма „Світанок” в задоволенні позовних вимог до ТОВ „Легагропромсервіс” про визнання права власності на майновий комплекс загальною площею 283,9 кв.м., що складається з нежитлових будівель: гараж-склад літера „А” площею 151,9 кв.м., склад літера „Б” площею 60,7 кв.м., гараж літера „В” площею 71,3 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, 33-Г.

                    Відповідно до приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

           Рішенням суду першої інстанції від 20.11.07 у справі № 2/151  ґрунтується на тому, що в основу рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.06 покладено договір купівлі-продажу від 10.12.03, відповідно до якого в рахунок оплати об'єкта  продажу ТОВ АПФ „Світанок” зобов'язався   передати ЗАТ „Промбуддеталь”  вексель № 32170111709 номінальною вартість 200 000грн., емітований ПП „Вітус”. Сторонами за договором від 10.12.03 підписано акт приймання-передачі вказаного векселя.

В постанові від 20.11.2006 р. про порушення кримінальної справи зазначається, що 19.11.03р. директор товариства „Легагропромсервіс” Лисенко С.І. зловживаючи своїм службовим становищем, не ставлячи до відома інших учасників (співзасновників) товариства, уклав з президентом товариства „Промбуддеталь” Малакеєвим С.Б. договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, згідно умов якого, зазначене приміщення у вигляді майнового комплексу загальною площею 283,9 кв.м., розташоване в м. Києві по  вул. Сирецькій, 33-Г, яке фактично являлось та являється майном ТОВ „Легагропромсервіс” знаходиться на його балансі, переходило у власність ЗАТ „Промбуддеталь”. Згідно додаткової угоди № 1 від 12.12.03до вказаного договору, ЗАТ  „Промбуддеталь” в  рахунок оплати за об'єкт продажу, зобов'язалось передати Лисенку С.І. емітований ПП „Вітус” простий вексель № 32170111709 на суму 200 000 грн. Згідно акта прийому-передачі векселів від 12.12.03р. здійснено передачу вказаного векселя.

В ході досудового слідства 18.06.2007 р. порушено кримінальну справу за фактом вчинення угоди з майном, одержаним внаслідок вчинення суспільне небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів та вчинення дій, спрямованих на приховування та маскування незаконного походження цього майна -майнового комплексу, розташованого по вул. Сирецька, 33г в м. Києві, здобутого злочинним шляхом, вчиненого повторно, за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 209 КК України. Порушена кримінальна справа об'єднана в одне провадження з кримінальною справою № 20-3545. В цей же день порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 224 КК України по факту виготовлення та використання недержавних цінних паперів (векселів), що завдало матеріальної шкоди ТОВ „Легагропромсервіс” в особливо великому розмірі. Дана кримінальна справа виділена в окреме провадження, яку об'єднано з кримінальною справою № 20-3545.

Суд першої інстанції в справі № 2/151 зазначає, що в ході досудового слідства встановлено, що невстановлені особи, в березні - квітні 2006, використовуючи реквізити та печатки ТОВ „Легагропромсервіс” і ЗАТ „Промбуддеталь”, підробили офіційні документи: договір купівлі-продажу нежитлового приміщення - майнового комплексу по вул. Сирецька, 33 від 19.11.2003. акт № 1 від 19.11.2003 прийому-передачі майнового комплексу, додаткову угоду від 12.12.2003р. до договору купівлі-продажу, вексель № 32170111709 та акт прийому-передачі цього векселя від 12.12.2003, в яких містяться неправдиві свідчення про дату укладення цих документів та сам факт вчинення такої угоди, передачі прав на майно і розрахунок векселем. Суд дійшов висновку про те, що простий вексель № 32170111709  не міг бути переданий позивачем в якості оплати за договором від 10.12.03р.

                    Судом першої інстанції в справі № 2/151 встановлено, що ТОВ „Аграрно-промислова фірма „Світанок”, не виконавши умови договору купівлі-продажу від 10.12.03р. щодо оплати об'єкту продажу, не набуло права власності на майновий комплекс загальною площею 283,9 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, 33-Г.

                    Товариство з обмеженою відповідальністю „Легагропромсервіс” звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю „Карат-Іл” з позовом  про визнання недійсним договору від 31.05.06 купівлі-продажу майнового комплексу загальною площею 283,90 кв.м. , що знаходиться за адресою:  м. Київ, вул. Сирецька, 33-г, укладеного між ТОВ „Карат-Іл” і  ТОВ „АПФ „Світанок” та про повернення даного майна у володіння позивача. ТОВ „Легагропромсервіс” подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої Товариство просило суд визнати недійсним договір від 13.05.06 та повернути йому державне мито у сумі 1 488,27 грн. Дана заява ТОВ „Легагропромсервіс” ґрунтується на тому, що згідно довідки Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 7395 від 22.02.08р. спірний майновий комплекс вибув з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю „Карат-Іл”.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, цивільно-правовий договір, який є основною правовою формою договору, що опосередковує рух цивільного обороту. За своєю правовою природою будь-який цивільно-правовий договір є правочином.

          Правочин – це дія особи, спрямована на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

 Відповідно до пункту 1 роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.99 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Пункт 4 даного роз'яснення встановлює, що якщо чинне законодавство не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням угод недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Статтею 2 даного Кодексу передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.

          Тому, твердження суду першої інстанції, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди (правочину), в якій така особа не є стороною є  неправомірними.

          ТОВ „Легагропромсервіс” в своїх поясненнях до апеляційної скарги вказує на те, що в момент укладення спірного договору від 31.05.06 ТОВ „АПФ „Світанок” не мав повноважень власника майнового комплексу – об'єкту спірного договору, що є порушенням приписів статей 203, 215, 658 Цивільного кодексу України. Це доводиться рішенням Господарського суду від 20.11.07 у справі № 2/151, яким встановлена відсутність права власності на  майновий комплекс у ТОВ „АПФ „Світанок” в момент укладення спірного договору. Ряд орендарів приміщень, що знаходяться на території майнового комплексу, а саме ТОВ „А-400”, СПД Мізиченко В.І.,                        СПД Оразов Б.Х., СПД Шатковський В.В. здійснювали сплату грошових коштів, в якості орендної плати, на розрахунковий рахунок                                ТОВ „Легагропромсервіс” (виписки з банківського рахунку знаходяться в матеріалах справи). Даний факт свідчить, що ТОВ „Карат-Іл” не мав наміру користуватися майновим комплексом. ТОВ „Легагропромсервіс” здійснює сплату всіх обов'язкових платежів та витрат пов'язаних із користуванням майновим комплексом, зокрема земельний податок, вартість спожитої на території майнового комплексу електроенергії та сплачує вартість послуг електрозв'язку (копії банківських виписок за період 2006 та 2007 роки знаходяться в матеріалах справи).

          ТОВ „Легагропромсервіс” вказує на те, що спірний договір укладено сторонами оспорюваного договору без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим договором, тобто ні ТОВ „Карат-Іл”, ні ТОВ „АПФ „Світанок” не користувалися своєю власністю та не здійснювали дій, що свідчили б про мету укладення спірного договору – отримання права власності на майновий комплекс та використання цього майнового комплексу, тобто відсутність у ТОВ „Карат-Іл” та ТОВ „АПФ „Світанок” наміру створення правових наслідків.

          Відповідно до статті 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належать власникові товару. Тобто, приймати рішення про відчуження майна має право лише його власник, оскільки за договором купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві не лише само майно, а й право власності на нього.

          Враховуючи, що судом першої інстанції в справі № 2/151 встановлено, що ТОВ „АПФ „Світанок” не набуло права власності на майновий комплекс загальною площею 283,9 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, 33-Г у ТОВ „АПФ „Світанок” не було правових підстав укладати договір купівлі-продажу від 31.05.06.          

ТОВ „Легагропромсервіс” в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції за відсутності згоди сторін по справі в судовому засіданні 21.04.08 оголошено вступну та резолютивну частини рішення, що є порушенням статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

          Частини 1, 2 статті 85 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що прийняте рішення оголошується суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи, за згодою сторін суддя може оголосити тільки вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначається у протоколі судового засідання.

          В пункті 12 листа № 01-8/91 від 10.03.1998 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів” (зі змінами згідно з листом Вищого господарського суду України від 25.06.03 № 01-8/711) Вищий господарський суд України вказав на те, що згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України прийняте рішення оголошується суддею у засіданні після закінчення розгляду справи, суддя має право оголосити тільки резолютивну частину рішення, яка повинна бути викладена в письмовій формі, підписана суддею (суддями) і приєднана до справи.

          В протоколі судового засідання Господарського суду міста Києва від 21.04.08 відсутня інформація про те, що в судовому засіданні 21.04.08р. по справі № 46/27 оголошена резолютивна частина рішення по справі. До матеріалів справи не приєднана викладена в письмовій формі, підписана суддею резолютивна частина рішення від 21.04.08р. по справі № 46/27.

Разом з тим, судом першої інстанції 21.04.08р. підписано рішення по даній справі від 21.04.08. Тому, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що судом першої інстанції порушено приписи статті 85 Господарського процесуального кодексу. Крім того, проголошення вступної та резолютивної частин рішення без згоди представників сторін в силу частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України не може бути безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

ТОВ „Легагропромсервіс” в апеляційній скарзі вказує на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не вирішено питання повернення державного мита з бюджету. Позивач звертався до суду з клопотанням від 05.03.08р. про повернення зайве сплаченого державного мита у розмірі 1 488,30 грн.

Частина 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. Відповідно до статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках, зокрема, внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством України та коли особа відмовилася від подання позову після сплати державного мита.

Пункт 4.5 роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/78 від 04.03.98 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України  передбачає, що у випадку об'єднання в одній заяві вимог як майнового так і не майнового характеру державне мито згідно з пунктом 36 Інструкції підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Легагропромсервіс” звернулося з позовом про визнання недійсним договору та повернення даного майна у володіння позивача. Згідно квитанцій № 244 від 14.11.07 і б/н від 06.12.07р. позивачем за подачу позовної заяви сплачено 85 грн. та 1 488,30 грн. державного мита.

Враховуючи приписи статті 47 Господарського процесуального кодексу України та статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” ТОВ „Легагропромсервіс” підлягає поверненню державне мито у розмірі 1 488,30 грн.

Відповідно до довідки Головного управління статистики у місті Києві від 18.02.08р. № 13-1085 Товариство з обмеженою відповідальністю „Аграрно-промислова фірма „Світанок” (ідентифікаційний код 31606479) ліквідовано як юридичну особу.

Тому, враховуючи норми пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу  України господарський суд припиняє провадження у справі в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрно-промислова фірма „Світанок” .                                       

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.08 по даній справі підлягає частковому скасуванню.

ПОСТАНОВИВ:

 1. Частково задовольнити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Легагропромсервіс”.

2. Частково скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.08р.

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу майнового комплексу від 31.05.06р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Карат-Іл”          і Товариством з обмеженою відповідальністю „Аграрно-промислова фірма „Світанок”.

Рішення в частині припинення провадження у справі в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрно-промислова фірма „Світанок”  залишити без змін.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Легагропромсервіс” з Державного бюджету державне мито у розмірі 1 488,30 грн. за подачу позовної заяви, сплачене квитанцією б/н від 06.12.07р., яка знаходиться в матеріалах справи № 46/27.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Карат-Іл”            (м. Київ, вул. Оранжерейна, 3 ідентифікаційний код 34001206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Легагропромсервіс” (м. Київ,  пр-т. Сталінграду, 9-А, кв. 37, код ЄДРПОУ 21477953) державне мито у розмірі 42,50 грн. за подачу апеляційної скарги.

6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Легагропромсервіс” з Державного бюджету державне мито у розмірі 85 грн. за подачу апеляційної скарги, сплачене квитанцією № 402  від 23.04.08р., яка знаходиться в матеріалах справи № 46/27.

7. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 46/27 повернути до Господарського суду    міста Києва.      

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 12.06.08 (відправлено)