Рішення

від 22.04.2008 по справі 5020-5/076

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-5/076

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"22" квітня 2008 р. справа № 5020-5/076

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсалторг” (99011 м. Севастополь, вул. Очаківців, 26)

до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5),

третя особа: Севастопольська міська Рада (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

про спонукання виконати певні дії

Суддя: І.В. Євдокимов

Представники:

позивач - Петров В'ячеслав Юрійович, директор, наказ № 1 від 25.04.03, паспорт ХVІІІ-КБ № 626043 виданий 02.12.95р. УВД Кіровського району м. Казані,  ТОВ "Універсалторг";

відповідач - Гатіятуллін Ерік Дамирович, головний спеціаліст відділу правового забузпечення, довріеність № 407 від 06.02.08, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради;

третя особа –не з'явився,   Севастопольська міська Рада;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, ТОВ „Універсалторг”,  звернувся до суду з позовом до відповідача, Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, третя особа - Севастопольська міська Рада, про спонукання відповідача здійснити продаж об'єкту нерухомого майна, а саме: вбудованих приміщень площею 123,8 кв.м., розташованих на першому поверху житлового трьохповерхового будинку, розташованого за адресою: м. Севастополь, пр. Нахімова, 1.  

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, та просить суд зобов'язати Фонд комунального майна Севастопольської міської ради укласти з позивачем договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: вбудованих приміщень площею 123,8 кв.м., розташованих на першому поверху житлового трьохповерхового будинку, розташованого за адресою: м. Севастополь, пр. Нахімова, 1.  

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмова відповідача на укладання договору купівлі-продажу порушує права позивача.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що рішенням сесії Севастопольської міської Ради № 359 від 11.12.2002 „Про затвердження Переліку об'єктів культурної спадщини, соціально значущих для міста (у тому числі не житлових приміщень, займаних ними), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається, а також, рішенням  Севастопольської міської Ради № 1926 від 15.05.2007 „Про внесення доповнень та змін до рішення Севастопольської міської Ради № 359 від 11.12.2002 „Про затвердження Переліку об'єктів культурної спадщини, соціально значущих для міста (у тому числі не житлових приміщень, займаних ними), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається”, Севастопольська міська Раді визнала спірний об'єкт, таким, що не підлягає приватизації.

Третя особа - Севастопольська міська Рада на оголошення вступної та резолютивної частин рішення не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу  України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази,  суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.11.2003 між позивачем та Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (Орендодавець) був укладений договір оренди нерухомого майна № 172-03.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно: вбудовані приміщення площею 123,8 кв.м., розташовані на першому поверху житлового трьохповерхового будинку, розташованого за адресою: м. Севастополь, пр. Нахімова, 1.

Балансова вартість вказаного приміщення на момент укладення договору оренди складала 287000,00 грн.

Термін дії договору визначений до 29.07.2007.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем за період дії договору оренди були здійснені невідокремлені поліпшення об'єкту оренди на суму 534459,60 грн., що підтверджується звітом ПП „Тарки-Тау” від 31.10.2007, а також аудиторським висновком АФ „Феміда” від 07.12.2007.

Таким чином, вартість невід'ємних поліпшень, які були виконані позивачем перевищує 25 % від остаточної вартості об'єкту оренди.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

Об'єктом оренди можуть бути:

·          державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;

·          нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

·          інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права в разі його порушення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно  статті 16 Цивільного кодексу України  кожна особа  має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути в  тому числи визнання права.

В процесі проведення реконструкції орендованого нежитлового приміщення (за згодою орендодавця)  позивачем були здійснені невідокремлені поліпшення, а також була здійснена реконструкція в результаті якої була відтворена нова річ.

Будівництво та реконструкцію позивач здійснював за власні кошти, отримані в результаті господарської діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до положень статті 7 Закону України “Про приватизацію державного майна” № 2163-ХІІ від 04.03.1992 (з подальшими змінами і доповненнями) державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про приватизацію державного майна” приватизація державного майна –це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до вказаного Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Згідно з частиною 4 статті 3 вказаного Закону, відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними та  підконтрольними.

Згідно зі ст. 8 Закону України „Про приватизацію державного майна” покупцями об'єктів приватизації можуть бути: юридичні особи, зареєстровані на території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”  Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності.

Рішенням Севастопольської міської Ради № 339 від 12.11.2002 затверджено Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, пунктами 6.19, 6.20 якого передбачено, що Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради організує програму приватизації, є органом приватизації по об'єктам права комунальної власності від імені та за дорученням ради, укладає договори купівлі-продажу, здійснює контроль їх виконання.

Як свідчать матеріали справи, позивачу на підставі договору оренди надано у оренду вбудовані приміщення площею 123,8 кв.м., розташовані на першому поверху житлового трьохповерхового будинку, розташованого за адресою: м. Севастополь, пр. Нахімова, 1, від викупу цього приміщення позивач не відмовлявся.

Відповідно до статті 4 Закону України “Про приватизацію державного майна” державна програма приватизації визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, розробляється Фондом державного майна України і затверджується Верховною Радою України.

Згідно з пунктом 51 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки, затвердженою Законом України “Про Державну програму приватизації” у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.

Крім того, Наказами Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради від позивачу були надані дозволи на проведення невідокремлених поліпшень нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Севастополь, пр. Нахімова, 1.

Як вбачається із матеріалів справи, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради відмовляючи позивачу посилається на  рішення  Севастопольської міської Ради № 1926 від 15.05.2007 „Про внесення доповнень та змін до рішення Севастопольської міської Ради № 359 від 11.12.2002 „Про затвердження Переліку об'єктів культурної спадщини, соціально значущих для міста (у тому числі не житлових приміщень, займаних ними), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається” в якому Севастопольська міська Раді признала спірний об'єкт, таким, що не підлягає приватизації.

Проте, вказане рішення прийнято після того, як Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради узгодив, а позивач здійснив поліпшення орендованого майна більш ніж на 25%, тобто придбав право на приватизацію шляхом викупу.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що таки дії Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради порушують права позивача, а також, вимоги діючого законодавства України.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”  об'єктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; окреме індивідуально визначене майно; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 2 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”   не можуть бути об'єктами малої приватизації будівлі (споруди, приміщення) або їх окремі частини, які становлять національну, культурну та історичну цінність і перебувають під охороною держави.

Відповідно до п. 5 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” не підлягають приватизації визначені в установленому порядку спеціалізовані підприємства торгівлі, що обслуговують виключно громадян, які мають пільги згідно з чинним законодавством.

Згідно зі ст. 6 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” заклади культури, приміщення та будівлі соціально-побутового призначення, споруджені за рахунок коштів державних підприємств, які обслуговують населені пункти, райони чи мікрорайони у містах, громадські організації або певні професійні (виробничі) колективи можуть бути у встановленому порядку виключені з переліку об'єктів малої приватизації за рішенням Фонду державного майна України, його регіональних відділень та представництв у районах та містах, Фонду майна Автономної Республіки Крим та його представництв, а також за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих Рад відповідного рівня.

Відповідно до п. 2 ст. 5 закону України, приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.

Загальнодержавне значення мають:

а) об'єкти, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема:

майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, майно Збройних Сил України (крім майна, щодо якого цим Законом встановлено особливості приватизації), Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, правоохоронних і митних органів;

надра, корисні копалини загальнодержавного значення, водні ресурси та інші природні ресурси, які є об'єктами права власності Українського народу;

майнові комплекси підприємств з лісовідновлення, лісорозведення та охорони лісу, лісництва, їх підрозділи;

сортовипробувальні станції, дільниці, інші організації з експертизи сортів рослин;

золотий і валютний фонди та запаси, державні матеріальні резерви;

емісійна система, майнові комплекси підприємств і установ, що забезпечують випуск та зберігання грошових знаків і цінних паперів;

радіотелевізійні передавальні центри, а також об'єкти, що забезпечують зв'язком органи законодавчої та виконавчої влади; 

державні радіоканали та телевізійні канали;

засоби урядового, фельд'єгерського та спеціального зв'язку;

інші об'єкти права державної власності, які забезпечують виконання державою своїх функцій;

б) об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, зокрема:

об'єкти Національного космічного агентства України при Кабінеті Міністрів України;

архіви;

майнові комплекси установ Національної академії наук України з основних напрямів досліджень;

об'єкти культури, мистецтва, архітектури, меморіальні комплекси, заповідники, парки тощо загальнонаціонального значення;

об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету;

в) об'єкти, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв, зокрема:

майнові комплекси підприємств по виготовленню та ремонту всіх видів зброї, яка є на озброєнні Збройних Сил України, Служби безпеки України;

майнові комплекси підприємств по випуску наркотичних, бактеріологічних, біологічних, психотропних, сильнодіючих хімічних та отруйних засобів (крім аптек);

майнові комплекси підприємств, що забезпечують діяльність у сфері обігу зброї та радіоактивних речовин;

захисні споруди цивільної оборони;

полігони, будови, споруди та устаткування для захоронення твердих промислових та побутових відходів, скотомогильники;

г) об'єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, зокрема:

структурні підрозділи майнових комплексів, що забезпечують постійне розміщення і зберігання державних резервів і мобілізаційних запасів;

пенітенціарні заклади;

майнові комплекси підприємств геологічної, картографічної, гідрометеорологічної служб, служби контролю за станом навколишнього природного середовища;

об'єкти державних систем стандартизації, метрології та сертифікації продукції;

майнові комплекси підприємств авіаційної промисловості;

автомобільні дороги, крім тих, що належать підприємствам до першого розгалуження їх за межами території цих підприємств;

майнові комплекси підприємств, які здійснюють виробництво основної залізничної техніки (електровози, тепловози, дизель-поїзди, вагони);

майнові комплекси підприємств залізничного транспорту з їх інфраструктурою;

метрополітен, міський електротранспорт;

майно, що забезпечує цілісність об'єднаної енергетичної системи України та диспетчерське (оперативно-технологічне) управління, магістральні та міждержавні електричні мережі;

атомні електростанції, гідроелектростанції з греблями, що забезпечують водопостачання споживачам та проведення гідромеліоративних робіт, теплоелектроцентралі;

магістральні нафто - і газопроводи та магістральний трубопровідний транспорт, що обслуговують потреби держави в цілому, підземні нафто- та газосховища;

транспортні засоби спеціального призначення, що забезпечують виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією пожеж, наслідків стихійних лих;

об'єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов'язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод;

майнові комплекси структурних підрозділів хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств, що забезпечують розміщення і зберігання мобілізаційних запасів та майно хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств, що входить до статутного капіталу Державної акціонерної компанії "Хліб України";

майнові комплекси підприємств соляної промисловості;

акваторії портів, причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідрографічні споруди, набережні причалів, захисні споруди та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури та споруди зв'язку, енерговодопостачання та водовідведення, автомобільні дороги та залізничні колії (до першого розгалуження за межами території порту), навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій;

водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди;

майнові комплекси підприємств, що виготовляють спирт, вина і лікеро-горілчані вироби;

крематорії, кладовища.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2000 по справі № 1-16/2000 щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” зазначено, що положення частин першої, третьої статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" щодо ініціативи покупців про включення відповідного майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації треба розуміти як право покупця пропонувати проведення приватизації конкретного об'єкта малої приватизації у вказаний ним спосіб, зокрема шляхом викупу.

Пропозиція покупця щодо способу приватизації підлягає розгляду у визначений законом строк, але вона не є обов'язковою для органів, які визначають або затверджують переліки об'єктів малої приватизації, за винятком випадків, передбачених статтею 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та іншими законами.

Виходячи з того, що спосіб приватизації визначає орган, який затверджує переліки об'єктів малої приватизації, положення частини п'ятої статті 7 Закону слід розуміти таким чином, що орган приватизації, який отримав заяву від покупця, зобов'язаний розглянути її та в разі відсутності підстав для відмови включити конкретне підприємство до переліку об'єктів, що підлягають приватизації у встановлений спосіб, або відмовити у приватизації.

Посилання відповідача на те, що в цей час приміщення, що орендуються позивачем, не підлягають приватизації, з посиланням на рішення Севастопольської міської Ради № 1926 від 15.05.2007 “Про внесення змін та доповнень в рішення Севастопольської міської Ради № 359 від 11.12.2002 “Про затвердження переліку об'єктів культурної спадщини та об'єктів соціально значимих для міста (у тому числі приміщень, що займані ними), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається”, не приймається судом до уваги, оскільки на момент звернення позивача із заявою про приватизацію орендуємого ним приміщення та протягом строку, в який відповідачі повинні були здійснити відповідні дії, ніяких обмежень щодо приватизації будинку № 10 по пр. Нахімова міста Севастополя не існувало.

Таким чином, з матеріалів справи  вбачається, що на той момент, коли орган приватизації відповідно до закону повинен був вирішити питання про приватизацію орендованого об'єкту, ніяких обмежень щодо приватизації таких об'єктів не існувало, позивач мав право на приватизацію шляхом викупу приміщень, які знаходились у нього в оренді.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 82 –85  Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Зобов'язати Фонд комунального майна Севастопольської міської ради  (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, код в ЄДРПОУ 25750044) укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю „Універсалторг” (99011 м. Севастополь, вул. Очаківців, 26, код ЄДРПОУ 32496707) договір купівлі-продажу вбудованих приміщень площею 123,8 кв.м., розташованих на першому поверху житлового трьохповерхового будинку, розташованого за адресою: м. Севастополь, пр. Нахімова, 1.  

    Суддя                                                                                                    І.В.  Євдокимов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

05.05.2008

Розсилка:

1.          ТОВ „Універсалторг” (99011 м. Севастополь, вул. Очаківців, 26)

2.          Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

3.          Севастопольська міська Рада (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

4.          Справа