Рішення

від 09.04.2008 по справі 11/57

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/57

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  11/57

09.04.08

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Консент»

до  1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «МВА»,2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дімір»

пропро розірвання договору від 31.01.07 № П-2 про перевід боргу.

          Суддя  Євсіков О.О.

Представники

від позивача       Дехтяренко С.В. (представник за дов.);

від відповідача-1  Драч В.А. (представник за дов.);

від відповідача-2не з'явилися.

У судовому засіданні 09.04.2008 за згодою представників сторін на підставі ст. 85  ГПК  України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач  звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «МВА»та Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ДІМІР»про розірвання договору про переведення боргу № П-2 від 31.10.2007.

Ухвалою від 29.02.2008 порушено провадження у справі, призначено судове засідання на 08.04.2008, у якому оголошувалась перерва до 09.04.2008.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов п. 2 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Дімір»(первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Консент»(новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «МВА»(кредитор) договору про перевід боргу № П-2 від 31.10.2007 відповідач-2 не перерахував на рахунок позивача суму, яка передбачена договором. Внаслідок невиконання відповідачем-2 взятих на себе зобов'язань для позивача виконання вказаного зобов'язання втратило інтерес, а тому позивач просить розірвати спірний договір.

Відповідач-1 у своєму відзиві, його представник у судовому засіданні позовних вимог не визнали, мотивуючи свої заперечення тим, що невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Дімір»своїх зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Консент»не звільняє інших сторін договору від виконання їх зобов'язань щодо переведення боргу.

Відповідач-2 відзиву на позов не подав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. У зв'язку з нез'явленням представників відповідача-2 та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялися відповідачу-2 за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в його реєстраційних документах.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши  пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНСЕНТ»(новий боржник), Товариством з обмеженою відповідальність Фірма «МВА»(кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ДІМІР»(первісний боржник) укладений договір від 31.10.2007 № П-2 про перевід боргу.

За цим  правочином Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ДІМІР» переводить на нового боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНСЕНТ» борг в розмірі 8.528,64 грн., який виник в результаті поставки будівельних матеріалів на Торгівельний комплекс «Нове місто», що знаходиться за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова 17.

ТОВ Фірма «МВА»зазначена у вказаному договорі як третя сторона –Кредитор.

Судом досліджено Довіреність ТОВ «КОМПАНІЯ ДІМІР»від 07.09.2007 на отримання матеріальних цінностей від ТОВ «МВА», яка видана на ім'я Долматова Г.Г., та видаткову накладну  № 3352 від 17.09.2007. Інших документів, які б підтверджували факт отримання матеріальних цінностей ТОВ «КОМПАНІЄЮ ДІМІР» від ТОВ  Фірма «МВА»сторони суду не надали.

Відповідно до пункту 2 Договору про переведення боргу від 31.10.07 № П-2 Попередній боржник, тобто ТОВ «КОМПАНІЯ ДІМІР», протягом 3-х банківських днів з моменту укладення договору повинна була бути перерахована на рахунок Нового боржника, яким є ТОВ «КОНСЕНТ», суму, що повністю відповідає сумі боргу в пункті 1 договору, тобто 8528,64 грн.

Позивач стверджує, що не отримував від ТОВ Фірми «МВА»жодних товарів, робіт, послуг, матеріальних цінностей, при цьому  зазначивши, що сам не отримав від ТОВ «КОМПАНІЯ ДІМІР»жодної компенсації за переведений борг, як те передбачено умовами оспорюваного договору.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.  Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів та не заперечується сторонами, ТОВ «КОМПАНІЯ ДІМІР»не сплатило ТОВ «КОНСЕНТ»суму, яка відповідає сумі боргу, чим фактично порушило свої зобов'язання за договором, хоча розмір цієї суми, порядок і строки її сплати є істотними умовами договору.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що відповідач-2 порушив вимоги ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, відповідно яких зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексу, інших актів законодавства тощо.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення  зобов'язання  внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання,  якщо це встановлено договором або законом,  або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як встановлено ч. 2 ст.  651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник  у  зобов'язанні  може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Відповідно до ст. 521 ЦК України форма   правочину  щодо  заміни  боржника  у  зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 513 правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин,  на  підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину,  що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований  в  порядку,  встановленому  для  реєстрації  цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 522 ЦК України новий  боржник  у  зобов'язанні  має  право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що грунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

За висновком суду  розірвання спірного договору не  виключає права вимоги ТОВ Фірма «МВА»до ТОВ «КОМПАНІЯ ДІМІР»на стягнення заборгованості, тому що розмір та об'єм зазначеного права не змінився.

Таки чином, суд дійшов висновку, що розірвання спірного договору не порушує права ТОВ Фірми «МВА», оскільки вказане товариство матиме таке саме право вимоги, але до іншої особи –ТОВ «КОМПАНІЯ ДІМІР».

Як зазначалось вище, згідно з ч. 1. ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 6 зазначеної статті встановлює право зобов'язаної сторони на відмову від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Таким чином, несплата ТОВ «КОМПАНІЯ ДІМІР» на користь ТОВ «КОНСЕНТ» суми, яка відповідає сумі боргу відповідно до пункту 2 Договору про переведення боргу від 31.10.2007 П-2 в сумі 8528,64 грн., що є необхідною умовою договору про переведення боргу, була порушена відповідачем-2.

Доказів сплати вказаної суми відповідачем-2 на користь позивача станом на день розгляду спору суду не надано.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Зважаючи на фактичні обставини справи, наявні в ній докази, а також з урахуванням наведених норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідач-2 доказів належного виконання умов спірного договору суду не подав.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати в сумі 203,00 грн. (держмито у сумі 85,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) підлягають відшкодуванню позивачеві відповідачем-2 як стороною, внаслідок неправомірних дій якої виник спір.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати Договір № П-2 від 31.10.2007 про перевід боргу, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНСЕНТ», Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ДІМІР»та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою «МВА».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ДІМІР»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8 А; код ЄДРПОУ 33157443; з п/р 26006002066601 у Одеському філіалі ВАТ «Фінанси та кредит», м. Одеса, МФО 328823; або з будь-якого рахунку, виявленого в ході виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСЕНТ»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-а, код ЄДРПОУ 32493973; п/р 26003110926980 в ВАТ КБ «Кредит-Дніпро», МФО 305749)  державне мито у сумі 85,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку від дати його підписання як такого, що оформлене згідно зі ст. 84 ГПК України.

Суддя                      О.О. Євсіков

Дата підписання рішення –14.04.2008.