Постанова

від 03.04.2008 по справі 9/93-38

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

9/93-38

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 03 квітня 2008 р.                                                                                    № 9/93-38  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого      Грейц К.В.,

суддів:Глос О.І., Бакуліної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Ельбрус"

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 20.11.2007 р.

у справі№9/93-38

господарського суду Волинської області

за позовомТОВ "Ельбрус"

доПідгаєцької сільської ради

простягнення 20 619,32 грн. заборгованості, індексу інфляції та трьох відсотків річних

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:Сидун О.С.

від відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 27.08.2007 р. у справі №9/93-38 (суддя Соломка Л.І.) позов задоволено повністю: стягнуто з Підгаєцької сільської ради на користь ТОВ "Ельбрус" 20 619,32 грн. заборгованості з врахуванням індексу інфляції та 3% річних, 206,00 грн. витрат зі сплати державного мита, та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області, Підгаєцькою сільською радою було подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.11.2007 р.  у справі №9/93-38 (судді: Кузь В.Л., Городечна М.І., Юркевич М.В.) апеляційну скаргу Підгаєцької сільської ради задоволено: рішення господарського суду Волинської області від 27.08.2007 р. у справі №9/93-38 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Ельбрус" до Підгаєцької сільської ради про стягнення 20 619,32 грн. заборгованості з врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Ельбрус" просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.11.2007 р.  у справі №9/93-38 та залишити без змін рішення господарського суду Волинської області від 27.08.2007 р. у справі №9/93-38, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

25.11.2005 р. між позивачем та відповідачем було підписано акт виконаних підрядних робіт, згідно з яким позивач виконав підрядні роботи відповідно до договору від 27.09.2005 р. №24, а саме: заповнення віконних прорізів готовими одинарними блоками з металопластику та заповнення дверних прорізів готовими імпортними блоками з металопластику. Підрядні роботи згідно з даним актом виконані позивачем по об'єкту —тамбур будинку культури с.Підгайці, що знаходиться по вул.Шкільній, 26, на загальну суму 18 478,80 грн.

Позивач, вважаючи, що взяті на себе зобов'язання за договором від 27.09.2005 р. №24 він виконав у повному обсязі, а відповідач свого зобов'язання з оплати виконаних робіт не виконав, чим порушив умови договору, звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до Підгаєцької сільської ради про стягнення з відповідача на користь ТОВ "Ельбрус" 20 619,32 грн. заборгованості з врахуванням індексу інфляції та річних.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив із того, що факт своєчасного виконання позивачем обумовлених договором від 27.09.2005 р. №24 підрядних робіт підтверджено матеріалами справи (актом приймання виконаних робіт за листопад 2005 р. від 25.11.2005 р. та довідкою про вартість виконаних робіт за листопад 2005 р.), а відповідач роботу прийняв, але не оплатив у встановлені договором строки.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд апеляційної інстанції виходив із того, що: по-перше, зазначені в акті приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2005 р. роботи не є договірними, оскільки договір від 27.09.2005 р. №24 не було підписано підрядником; по-друге, виконані підрядні роботи не відповідають умовам договору від 27.09.2005 р. №24, оскільки згідно з умовами вказаного договору підрядник зобов'язався виконати роботи з заміни 5 вікон з дерев'яних на металопластикові у спорткомплексі, тоді як згідно з актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2005 р. (на який позивач посилається в обґрунтування позовних вимог) позивачем виконано роботи зі встановлення вікна з металопластику та дверей у тамбурі будинку культури с.Підгайці (який знаходиться за іншою адресою, ніж спорткомплекс); по-третє, оскільки виконані позивачем роботи у тамбурі будинку культури є позадоговірними, а актом виконаних підрядних робіт не встановлено термін проведення оплати, підлягає застосуванню ст. 530 Цивільного кодексу України, а позивачем вимога про оплату робіт відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України не ставилась.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки господарського суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання —відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконувалися роботи, не передбачені умовами договору від 27.09.2005 р. №24, і не на тому об'єкті, який передбачений вказаним договором, оскільки відповідно до умов договору від 27.09.2005 р. №24 позивач зобов'язувався виконати роботи по заміні вікон із дерев'яних на металопластикові в кількості 5 штук у спорткомплексі, однак відповідно до акта приймання виконаних підрядних робіт від 25.11.2005 р. позивачем виконані роботи зі встановлення вікна з металопластику та дверей у тамбурі будинку культури.

Окрім того, господарським судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що договір від 27.09.2005 р. №24 не підписаний підрядником, у зв'язку з чим зазначені в акті приймання виконаних робіт за листопад 2005 р. роботи не є договірними.

Оскільки виконані позивачем у тамбурі будинку культури роботи є позадоговірними, висновки господарського суду апеляційної інстанції про застосування в даному випадку ст. 530 Цивільного кодексу України щодо визначення терміну виконання зобов'язання з оплати робіт є законними та обґрунтованими з огляду на невстановлення в акті приймання виконаних робіт за листопад 2005 р. терміну їх оплати.

Господарським судом апеляційної інстанції також встановлено, що позивач з вимогою про оплату виконаних робіт відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України не звертався.

За таких обставин, встановлені господарським судом апеляційної інстанції із дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 20.11.2007 р. у справі №9/93-38  відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Ельбрус" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.11.2007 р. у справі №9/93-38 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.11.2007 р. у справі №9/93-38 —без змін.

Головуючий                                                                                           К.Грейц

Судді                                                                                                        О.Глос

                                                                                                       С.Бакуліна