Постанова

від 10.04.2008 по справі 20-5/288

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-5/288

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 квітня 2008 р.                                                                                    № 20-5/288  

Вищий  господарський  суду  України  в складі колегії

суддів:Грейц К.В. –головуючого,Бакуліної С.В., Муравйова О.В.,

розглянувши касаційну  скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради

на  постановувід 20.11.2007

Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі господарського суду міста Севастополя  № 20-5/288

за позовомЗАТ "Торгівельний комплекс "Магазин № 48"

до

3-і особиФонду комунального майна Севастопольської міської ради- РВ ФДМ України в АР Крим та місті Севастополі- Севастопольська міська рада- Відділ державної служби охорони культурної спадщини Управління культури і туризму Севастопольської міської державної адміністрації

проспонукання здійснити оцінку майна і укласти договір купівлі-продажу

за участю представників:- позивача    Спичака В.Г., Андриєвського К.В.

- відповідачаСарахмана С.О.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 16.08.2007 у справі № 20-5/288 (суддя I.B.Євдокимов), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.11.2007 (колегія суддів у складі головуючого судді К.В.Волкова, суддів І.В.Черткова, О.А.Щепанської), позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Торгівельний комплекс "Магазин № 48" до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про спонукання здійснити оцінку нежитлових приміщень магазину, розташованого в жилому будинку за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, 52 загальною площею 575,2 кв.м і укласти договір купівлі-продажу цих приміщень задоволені.

Фонд комунального майна Севастопольської міської ради з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судами попередніх інстанцій не застосовані норми чинного законодавства України, що підлягали застосуванню, зокрема, пункт 5 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств", пункт 30 статті 26, пункт 6 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", статті 49 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки. Крім того скаржник зазначає, що спірний об'єкт знаходиться в комунальній власності міста, отже, рішення та постанова у справі порушують права власника на самостійне управління та розпорядження цим майном.

ЗАТ "Торгівельний комплекс "Магазин № 48" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, як необґрунтовану, а рішення та постанову у справі –без змін.

Розпорядженням Заступника голови Вищого господарського суду України від 10.04.2008 № 02-12.2/129, в зв'язку з хворобою судді Глос О.І., для розгляду касаційної скарги призначено колегією суддів у складі: головуючого судді Грейц К.В., суддів Бакуліної С.В., Муравйова О.В.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу № 32/40к від 08.06.1995, укладеному на виконання наказу № 1901 від 16.02.1995 Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю в процесі приватизації, позивач набув право власності на державне майно цілісного майнового комплексу Орендного підприємства "Магазин №48", розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, 52.

Згідно з пунктом 3 статті 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" за наявності заборони на приватизацію будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт приватизації, або у разі відмови покупця від приватизації будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт, що приватизується шляхом викупу, зазначені будівлі (споруди, приміщення) передаються у встановленому порядку власникам приватизованих об'єктів в оренду на строк не менш як десять років.

Оскільки позивач в процесі приватизації не скористався своїм правом на приватизацію спірного приміщення, в якому розташований об'єкт приватизації, йому на праві оренди надано у строкове платне користування нежиле приміщення, загальною площею 575,2 кв.м, розташоване в м. Севастополі по вул. В.Морська, 52, що підтверджується: договором оренди від 23.05.1995 № 1211, укладеним між Управлінням загальнодержавної та комунальної власності м. Севастополя та ОП "Магазин № 48", договором оренди від 26.12.1995 № 1423, укладеним між Управлінням майном комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступником якого відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 4657 від 31.01.2006 є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Торговельний комплекс Магазин № 48", який є правонаступником ОП "Магазин № 48" (Орендар), договором оренди від 18.04.2001 № 101-01, укладеним між тими ж сторонами.

Позивач 14.06.2004 звернувся до Фонду комунального майна із заявою про включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, вбудованого нежилого приміщення по вул. В.Морська, 52 в місті Севастополі.

15.06.2004 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради листом  № 905 повідомив позивача, що заява про включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, вбудованого нежилого приміщення по вул. В.Морська,52 в місті Севастополі буде розглянуто при формуванні змін та доповнень до Переліку об'єктів комунальної власності (у тому числі будинків, приміщень та споруд, які знаходяться в оренді), які підлягають приватизації шляхом продажу за викупом, на аукціоні, за конкурсом, та винесено на розгляд сесії Севастопольської міської Ради.

12.12.2004 листом № 1342 Фонд комунального майна повідомив позивача, що будинок по вул. В.Морська, 52 включений до Реєстру нерухомих пам'яток об'єктів культурної спадщини національного та місцевого значення по м. Севастополю, у зв'язку з чим питання про включення вказаного об'єкту до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, буде розглядатися Севастопольською міською Радою після зняття обмежень, які діють відповідно до Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини".

В подальшому, у відповідь на запит від 11.08.2006 відповідач листом від 17.08.2006 № 1636 повідомив позивача, що його заява від 14.06.2004 була винесена на розгляд тимчасової комісії, утвореної на підставі рішення Севастопольської міської Ради № 2648 від 22.12.2004, проте, за результатами роботи цієї комісії та розгляду заяви на сесії міської Ради, рішення про включення об'єктів комунальної власності до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, не було прийнято, оскільки будинок № 52 по вул. В.Морська в м. Севастополі включений до Реєстру нерухомих пам'яток об'єктів культурної спадщини національного та місцевого значення по м. Севастополю на підставі Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини".

Вважаючи своє право на приватизацію спірного об'єкту порушеним, позивач вимагає зобов'язати відповідача в примусовому порядку здійснити оцінку нежилого приміщення загальною площею 575,2 кв.м, розташованого в м. Севастополі по вул. В.Морська, 52, і укласти з ним договір його купівлі-продажу.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що на той момент, коли орган приватизації відповідно до закону повинен був вирішити питання про приватизацію об'єкту по вул. В.Морська, 52 в м. Севастополі, ніяких обмежень щодо приватизації цього об'єкту не існувало, отже, позивач має право на приватизацію шляхом викупу приміщень, які знаходяться у нього в оренді.

Втім, висновки судів попередніх інстанцій про підставність і ґрунтовність позовних вимог колегія суддів вважає суперечливими і передчасними.

Згідно з пунктом 49 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки, затвердженою Законом України "Про Державну програму приватизації" покупець, який став власником об'єкта приватизації групи А і не скористався на момент приватизації об'єкта правом викупу будівлі (споруди, приміщення) у межах займаної цим об'єктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, приміщення) у разі, якщо це не заборонено законодавством України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим (щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим) чи відповідною місцевою радою (щодо об'єктів права комунальної власності).

Разом з тим, Законом України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" тимчасово зупинена приватизація пам'яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку таких пам'яток.

Рішенням Виконавчого комітету Севастопольської міської ради від 17.07.1990 № 11/915 затверджений перелік пам'ятників архітерктури і містобудівництва місцевого значення, до якого внесений житловий будинок № 52 по вул. В.Морська.

Зазначений будинок станом на 01.01.2004 перебував в Реєстрі нерухомих пам'ятників об'єктів культурної спадщини національного і місцевого значення по м. Севастополю, внесених в Державний реєстр нерухомих пам'ятників України (а.с.2 т.2).

Таким чином, станом на час звернення позивача з цим позовом і ухвалення судових актів у цій справі існує законодавча заборона на приватизацію спірного майна, що не прийнято до уваги судами попередніх інстанцій, а їх посилання на відсутність такої заборони на момент звернення позивача з заявою від 14.06.2004 до Фонду комунального майна про включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, вбудованого нежилого приміщення по вул. В.Морська, 52 в місті Севастополі., колегія суддів вважає помилковим, адже, зазначена заява не є вимогою укласти договір купівлі-продажу об'єкту, щодо якого вже була виконана передприватизаційна підготовка, оскільки процес приватизації спірного приміщення до прийняття Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" від 01.02.2005 навіть не розпочався.

Відповідно до пункту 5 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" відмова у приватизації можлива, зокрема, у разі встановленого законодавством обмеження на приватизацію об'єкта.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів пункту 30 статті 26, пункту 6 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції Севастопольської міської ради, як власника комунального майна, належить прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна, затвердження місцевих програм приватизації, переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації, визначення доцільності, порядку та умов приватизації таких об'єктів.

Втім, суди попередніх інстанцій не врахували, що приватизації має передувати рішення власника комунального майна і не встановили обставин дотримання зазначених вимог, а також не звернули увагу, що задоволення позову про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу спірних приміщень призводить до порушення передбачених нормою пункту 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" та ст. ст. 319, 321 Цивільного кодексу України прав територіальної громади міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради, як власника комунального майна, щодо володіння, доцільного і ефективного користування і вільного розпорядження належним територіальній громаді майном.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин, викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Однак, в порушення цих приписів судами не встановлена наявність чи відсутність обставин, які входять до предмету доказування і з якими закон пов'язує настання у органу приватизації зобов'язання здійснити оцінку майна, яке вимагається позивачем до приватизації, і укласти з ним договір купівлі-продажу цього майна, а в порушення вимог ст. 84 ГПК України судами при задоволенні таких вимог не зазначені умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір з посиланням на поданий позивачем проект договору, адже, такий договір навіть відсутній в матеріалах справи.

Таким чином, не встановлення судами попередніх інстанцій зазначених обставин, які мають суттєве значення у справі, та відсутність їх правової оцінки є порушенням вимог ч. 1 ст.43 ГПК України і виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу  України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:       

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.11.2007 у справі господарського суду міста Севастополя  № 20-5/288  та рішення від 16.08.2007 у цій справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Касаційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради задовольнити частково.

Головуючий суддя                                                                          К.В.Грейц                                                                  

Судді                                                                                                         С.В.Бакуліна

                                                                                                         О.В.Муравйов