Постанова

від 29.09.2006 по справі 7/95а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема,

157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

П О С Т А Н О

В А

Іменем

України

25.09.2006 р.                                                                                     

справа №7/95а

Донецькій апеляційний господарський

суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Величко  Н.Л.

суддів

Агапова  О.Л., Алєєвої  І.В.,

при секретареві судового

засідання

Щетініна І.О.

за участю представників сторін:

від позивача:

не  з"явились,

від відповідача:

Зюкін А.В. - за дов. від

19.09.2006р., 

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу

Державна податкова інспекція у

Куйбишевському районі м.Донецьк

на постанову господарського суду

 Донецької області

від

02.08.2006 року

по справі

№7/95а

за позовом

Приватний підприємець ОСОБА_1

м.Донецьк

до

Державна податкова інспекція у

Куйбишевському районі м.Донецьк

про

Про визнання недійсним рішення

В С Т А Н О В

И В:

1.Стислий виклад суті постанови місцевого господарського

суду

          17.04.2006р. Суб'єкт підприємницької

діяльності -фізична особа ОСОБА_1 м. Донецьк звернувся з позовом до Державної

податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсним

податкового повідомлення-рішення НОМЕР_1.

Ухвалою від 17.04.2006р. позовна

заява була залишена без руху на підставі п.4 ст.2 1 Кодексу адміністративного

судочинства.

Ухвалою від 26.04.2006р. відкрито

провадження в адміністративній справі.

Ухвалою від 30.05.2006 року

провадження в адміністративній справі було зупинено до 04.07.2006р. для надання

додаткових документів.

Ухвалою від 04.07.2006 року

провадження в адміністративній справі було поновлено.

          Постановою господарського суду  Донецької області  від 02.08.2006р. (виготовлена у повному

обсязі 07.08.2006р.) у справі № 7/95а (суддя Малашкевич С.А.) позовні вимоги

Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1   м. Донецьк задоволенні частково.

Визнано недійсним    податкове   

повідомлення-рішення  ДПІ у Куйбишевському

районі м. Донецька НОМЕР_1  в частині

визначення податкового зобов'язання у сумі 12 290,84 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

 Стягнуто з державного бюджету України на

користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1  м. Донецьк судовий збір у сумі 1 грн.70 коп.

Загальний строк розгляду справи

склав  3 місяці 7 днів.

2. Підстави з яких порушено

питання про перегляд постанови

Відповідач з постановою суду від

02.08.2006р. не погодився та подав апеляційну скаргу, в  якій просить скасувати  постанову суду та прийняти нову постанову,

якою відмовити у задоволенні позовних вимог Суб'єкту підприємницької діяльності

- фізичній особі ОСОБА_1 м. Донецьк повністю.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що

господарським судом Донецької області при винесенні постанови були порушені

норми матеріального права, а саме ст. 68 Конституції України, ч.2,  3  

ст.13  Декрету КМУ № 13-92 від

26.12.92р. "Про  прибутковий  податок із громадян", пп. 5.3.9 п.5.3

ст.5 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 42, 49

Господарського кодексу України, ст.1, п.1, 15 ст. З, п.5, 6ст,9 Закону України

№    265/95-ВР   від 06.07.1995 року "Про застосування

реєстраторів розрахункових   

операцій    у    сфері   

торгівлі, громадського   харчування   та  

послуг"   (зі змінами та

доповненнями), п.2.6 Положення "Про форму і зміст розрахункових

документів", затвердженим Наказом ДПА України від 01.12.00 № 614,

зареєстрованим в Мінюсті України 05.02.01 під №105/5296, Постанова КМ України

від 19.04.93 № 283 "Про установлення порядку виробу бланків цінних паперів

і документів строгого рахунку" та Правилами виготовлення бланків цінних

паперів і документів строгого рахунку, затвердженими наказами Міністерства

фінансів України від 25.11.93 НОМЕР_2, Служби безпеки України від 15.11.93 №

118 і Міністерства внутрішніх справ України від 24.11.93 № 740 „Про

затвердження Правил виготовлення бланків цінних паперів І документів строгого

рахунку", зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 14.01.94 під

№8/21.7.

Зазначає, що податковим органом в

ході проведення комплексної планової документальної перевірки суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1  було встановлено порушення ч.2, 3 ст.13

Декрету КМУ „Про прибутковий податок із громадянами" № 13-92 від

26.12.92р. оподатковуваним доходом вважається сукупний доход, тобто різниця між

валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально

підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Абзац

4 пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств"

забороняє включення до складу, валових витрат будь - яких витрат, не

підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами,

обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення полдаткового

обліку . В даному випадку ПП ОСОБА_1 не представив до ДПІ у Куйбишевському

районі м. Донецька будь-які документи підтверджуючи розрахунки за отриманий

товар з ПП ОСОБА_2, які здійснювалися за готівку.

Зазначає, що форми і зміст

розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків

суб'єктами підприємницької діяльності для підтвердження факту продажу товарів,

надання послуг, отримання коштів у сфері торгівлі, громадського харчування та

послуг передбачені Положенням "Про форму і зміст розрахункових

документів", затвердженим Наказом ДПА України від 01.12.00 № 614,

зареєстрованим в Мінюсті України 05.02.01 під №105/5296. Згідно п 2.6

Положення, бланки розрахункових документів, що використовуються суб'єктами

підприємницької діяльності при проведенні розрахункових операцій без

використання РРО, повинні вироблятися по затвердженим зразкам у відповідності з

постановою КМ України.- "Про установлення порядку виробу бланків цінних

паперів і документів строгого рахунку" від 19.04.93 № 283-та Правилами

виготовлення бланків цінних паперів і документів строгого рахунку,

затвердженими наказами Міністерства фінансів України від 25.11.93 НОМЕР_2,

Служби безпеки України від 15.11.93 № 118 і Міністерства внутрішніх справ

України від 24.11.93 № 740.„Про затвердження Правил виготовлення бланків

цінних, паперів і документів строгого рахунку", зареєстрованими в

Міністерстві юстиції України 14.01.94 під №8/21.7.

Вважає, що товарний чек є

розрахунковим документом встановленої форми. Відповідно до Наказу НОМЕР_2

товарний чек виписується у 2-х примірниках, один з яких видається покупцю і

містить номер або найменування торговельного підприємства, назву та ґатунок

товару, його ціну, дату продажу, прізвище, ініціали продавця, та його підпис.

При цьому не дозволяється оформлення товарного чека довільної форми.

Тому при закупівлі товарно -

матеріальних цінностей у приватного підприємця, що знаходиться на спрощеній

системі оподаткування (і який відповідно до законодавства має право не видавати

чек касового апарата або розрахункову квитанцію), необхідно вимагати від нього

надання товарного чека, що містить наведені вище реквізити,.та відповідні

підтверджуючи документи.

Посилається на те, що приватний

підприємець ОСОБА_2, згідно даних ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька, не

перебуває на спрощеній системі оподаткування ("єдиний податок, фіксований

податок), а здійснює діяльність у сфері торгівлі на загальній системі

оподаткування.Тому, на думку податкового органу, він повинен мати РРО та для

підтвердження факту розрахунків повинен був надати касові чеки.

3.Доводи викладені  у відзиві на апеляційну скаргу

Позивач заперечення на апеляційну

скаргу не надав, у судове засідання не з'явився, про день та час судового

засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить приєднане до

матеріалів справи поштове повідомлення про вручення рекомендованого

відправлення, яке було отримане особисто ОСОБА_1,  12.09.2006р. 

Представник відповідача не заперечив проти розгляду справи у відсутність

позивача.

          Судова колегія вважає можливим

розглянути апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському

районі м. Донецька без участі представника позивача, оскільки він був належним

чином повідомлений, оскільки відповідно до п.4 ст.195 КАСУ   не прибуття у судове засідання представника

сторони, повідомленого належним чином не перешкоджає судовому розгляду справи.

4.Як встановлено судом першої

інстанції :

          Фахівцями Державної податкової

інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька була проведена комплексна документальна

перевірка дотримання ОСОБА_1   м.Донецьк

вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002 р. по

31.12.2004 р. по доходам та з 14,09.04 р. по 31.12.04 по ПДВ, за резукльтатами

якої складений акт перевірки НОМЕР_3 (л.с.12-17).

У акті перевірки зазначено, що

віповідно до ч.2, 3 ст.13 Декрету КМУ „Про прибутковий податок із

громадянами" № 13-92 від 26.12.92р. оподатковуваним доходом вважається

сукупний доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та

натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо

пов'язаними з одержанням доходу. Абзац 4 пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ „Про

оподаткування прибутку підприємств" забороняє включення до складу, валових

витрат будь - яких витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими,

платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких

передбачена правилами ведення податкового обліку. ПП ОСОБА_1 не представив до

ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька будь-які документи підтверджуючі розрахунки

за отриманий товар з ПП ОСОБА_2, які здійснювалися за готівку.

Актом перевірки встановлено

порушення правильності віднесення витрат у горошовій, матеріальній формах на

валові витрати, а саме порушення п..1 ст.19 Закону України від 22.05.2003р. №

889-ІУ "Про податок із доходів фізичних осіб" завищення валових

витрат за 4 квартал 2004 року на суму 103744грн.80коп.

На підставі висновків акту превірки

відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення НОМЕР_1, яким

позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок з доходів

фізичних осіб в сумі 13486,83 грн. (л.с.10-11).

Як з'ясовано у судовому засіданні

відповідач оскаржує постанову суду першої інстанції тільки у частині щодо

визнання недійсним податкового повідомлення-рішення НОМЕР_1  у сумі 12290грн.

Згідно зі статтею 195 Кодексу

адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає

судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд

апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі

встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої

інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

5.Мотиви за якими апеляційна

інстанція виходила при прийнятті постанови

Відповідно до ст.2 КАС України завданням

адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та

юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому

числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди

перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Статтею19 Конституції України

встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх

посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у

спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Право податкових органів

здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та

сплати податків та зборів ( обов'язкових платежів) передбачено ст.. 10 Закону

України „ Про податкову службу України”

Донарахування прибуткового податку

здійснено у зв'язку з тим, що податковим органом вважаються неналежними

розрахунковими документами квитанції до прибуткових касових ордерів та товарні

чеки, видані  приватним підприємцем

ОСОБА_2  у підтвердження розрахунків

готівкою з приватним підприємцем ОСОБА_1.

До матеріалів справи позивачем були

надані копії квитанцій до прибуткових касових ордерів:НОМЕР_4 на суму 13000

грн., НОМЕР_5 на суму 22600 грн., НОМЕР_6 

на суму 38300 грн., НОМЕР_7  на

суму 16170 грн., НОМЕР_8  на суму 9200

грн., НОМЕР_9  на суму 7800 грн., загалом

на суму 112070 грн.(без ПДВ на суму 93391,7 грн.) (л.с.53-54) та товарних

чеків: від 15.10.04 на суму 9249,60 грн., від 14.10.04 на суму 13053,6 грн., від

15.11.04. на суму 39380 грн., від 01.11.04 на суму 22880,9 грн., від 01.12.04

на суму 7680 грн., від 23.12.04 на суму 16170 грн., від 25.11.04 на суму 5040

грн., загалом на суму 113454,1 грн, (без ПДВ на суму 94545,1 грн.) (л.с.47-48)

Суд першої інстанції помилково

вважає ці документи належними доказами здійсненних розрахунків суб'єктом

підприємницької діяльності за проданий товар з огляду на таке:

Згідно ст.19 Господарського Кодексу

України держава здійснює контроль та нагляд за господарською діяльністю суб'єктів

господарювання у тому числі у сферах розрахункової та податкової дисципліни.

З цією метою прийняті нормативні

акти, що регламентують готівкові розрахунки з використанням РРО,РК,КОРО та в

касах підприємств.

Згідно ст. 33 Закону України „ Про

національний банк України” НБУ визначений порядок ведення касових операцій у

національній валюті України.

Відповідно до встановленого порядку

організації готівкових розрахунків (р.2“Положення про ведення касових операцій

у національній валюті в Україні”, затвердженого постановою Правління

Національного банку України від 19.02.2001р. №72) підприємства (підприємці),

які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти

на договірних умовах, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями,

що виникають у господарських відносинах, пріоритетно у безготівковій формі (за

допомогою розрахункових документів у паперовому або електронному вигляді,

уключаючи платіжні картки), а також у готівковій формі (з дотриманням діючих

обмежень) у порядку, установленому законодавством України, у тому числі

нормативно-правовими актами Національного банку України.

Сума готівкового розрахунку одного

підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) через їх каси,

каси банків, інших фінансових установ, які надають послуги з переказу грошей,

та підприємств поштового зв'язку не має перевищувати десяти тисяч гривень

протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. Платежі понад

установлену граничну суму проводяться виключно в безготівковому порядку.

Кількість підприємств (підприємців), з якими проводяться розрахунки, протягом

дня не обмежується.

         Відповідно до розділу 3 “Положення про

ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженого

постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. №72 (зі

змінами та доповненнями) касові операції оформляються прибутковими та

видатковими касовими ордерами, типові форми і порядок заповнення яких

затверджений наказом Міністерства статистики України від 15.02.96р. N 51

"Про затвердження типових форм первинного обліку  касових 

операцій" ,  і   мають застосовуватися усіма підприємствами.

Приймання  готівки 

касами  підприємств,  у тому числі й одержаної з банку,  проводиться за прибутковими касовими

ордерами, підписаними   головним

бухгалтером   або  особою, уповноваженою керівником

підприємства.

Про приймання   готівки  

видається  квитанція  за 

підписами головного  

бухгалтера   або   особи,  

уповноваженої   керівником

підприємства,  і касира, засвідчена печаткою

підприємства.

Тобто головною умовою при внесенні

готівкових коштів є наявність на підприємстві каси.

У розділі 4 “Положення про ведення

касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженого постановою

Правління Національного банку України від 19.02.2001р. №72 (зі змінами та

доповненнями) зазначено, що з  метою  забезпечення 

здійснення  розрахунків готівкою підприємство

повинно мати касу,  а його керівники

мають  обладнати касу  та 

забезпечити  надійне зберігання

готівкових коштів у ній.

Усі надходження

і видача готівки в  національній  валюті підприємства  враховують 

у  касовій  книзі 

(типова  форма  КО-4, затверджена наказом Мінстату (

v0051202-96 ).

Кожне підприємство,  що  є

юридичною особою і має касу,  веде одну

касову книгу для обліку операцій з 

готівкою  в  національній валюті

(без урахування кас відокремлених підрозділів.

Як вбачається з наведеного

Положення НБУ можливість здійснення розрахунків готівкою з видачею прибуткових

касових ордерів передбачено тільки для підприємств - юридичних осіб, які мають

спеціально обладнані для цього приміщення каси, приймання готівки

підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру за підписами

головного бухгалтера та касира скріпленими печаткою підприємтва.

Як вбачається з матеріалів справи,

СПД - фізична особа ОСОБА_2,  не є

юридичною особою, тому на нього не поширюється порядок приймання готівки  передбачений розділом 3 “Положення про

ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженого

постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. №72 .

Квитанції до прибуткових касових ордерів не оформлені належним чином ( не

підписані касиром та головним бухгалтером),тому не є належними доказами, згідно

ст.70 КАСУ.

У відповідності зі ст.1 Закону

України №265/95-ВР від 06.07.1995 року "Про застосування реєстраторів

розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та

послуг" (зі змінами та доповненнями), реєстратори розрахункових операцій

застосовуються фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності або

юридичними особами, які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в

безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі,

громадського харчування та послуг.

Згідно п. 1 ст. 3 Закону України №

265/95-ВР від 06.07.1995 року "Про застосування реєстраторів розрахункових

операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (зі змінами

та доповненнями) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють

розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі у сфері

торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові

операції на повну суму покупки (надання послуг) через зареєстровані,

опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО

з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують

виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із

застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

У відповідності з п.5 ст.9 Закону України

№ 265/95-ВР від 06.07.1995 року "Про застосування реєстраторів

розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та

послуг" (зі змінами та доповненнями), РРО та розрахункові книжки не

застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами

підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких від

такої діяльності здійснюється за фіксованим розміром податку шляхом придбання

патенту відповідно до законодавства з питань оподаткування прибутковим податком

з громадян, якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів

(крім пива на розлив).

Згідно п.6 ст.9 Закону України №

265/95-ВР від 06.07.1995 року "Про застосування реєстраторів розрахункових

операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (зі змінами

та доповненнями),  РРО та розрахункові

книжки також, можуть не застосовуватись при продажу товарів (наданні послуг)

суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування

доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування

суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про

сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних

товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами  книг обліку доходів і витрат у порядку,

визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу,

уповноваженого провадити державну регуляторну політику.

Форми і зміст розрахункових

документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб'єктами підприємницької

діяльності для підтвердження факту продажу товарів, надання послуг, отримання

коштів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг передбачені

Положенням "Про форму і зміст розрахункових документів", яке

затверджене Наказом ДПА України від 01.12.2000р. № 614, зареєстрованим в

Мінюсті України 05.02.01 під №105/5296.

Згідно п 2.6 цього Положення,

бланки розрахункових документів, що використовуються суб'єктами підприємницької

діяльності при проведенні розрахункових операцій без використання РРО, повинні

вироблятися по затвердженим зразкам у відповідності з постановою Кабінета

Мінстрів України "Про встановлення порядку виробу бланків цінних паперів і

документів строгого рахунку" від 19.04.93 № 283 та Правилами виготовлення

бланків цінних паперів і документів строгого рахунку, затвердженими наказами

Міністерства фінансів України від 25.11.93 НОМЕР_2, Служби безпеки України від

15.11.93 № 118 і Міністерства внутрішніх справ України від 24.11.93 № 740

"Про затвердження Правил виготовлення бланків цінних, паперів і документів

строгого рахунку", зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 14.01.94

під №8/21.7.

Товарний чек є розрахунковим

документом встановленої форми та відповідно до Наказу Міністерства фінансів

України від 25.11.93р. НОМЕР_2 товарний чек виписується у 2-х примірниках, один

з яких видається покупцю і містить номер або найменування торговельного

підприємства, назву та ґатунок товару, його ціну, дату продажу, прізвище,

ініціали продавця, та його підпис. При цьому не дозволяється оформлення

товарного чека довільної форми.

Приватний підприємець ОСОБА_2,

згідно даних ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька, не перебуває на спрощеній

системі оподаткування (єдиний податок, фіксований податок), а здійснює

діяльність у сфері торгівлі на загальній системі оподаткування. Тому належним

доказом здійснення розрахунків готівкою 

для підтвердження факту розрахунків є касові чеки або виписана

розрахункова квитанція, встановленого зразка.

Відповідно до ст.70 Кодексу

адміністративного судочинства України 

обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами

доказування , не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування,

крім випадків коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 Кодексу

адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна

довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

                  За таких підстав, податковим

органом правомірно застосовані до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної

особи ОСОБА_1 м. Донецьк  податковим    повідомленням-рішенням  НОМЕР_1 

у сумі 12 290,84 грн.

На підставі викладеного, керуючись

ст.ст.184,195,п.3ст.198,п.4ст.202, 205,207,212 п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих

та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України судова

колегія , -

                                             П

О С Т А Н О В И Л А:

          Апеляційну скаргу Державної

податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька  задовольнити.

Постанову господарського суду

Донецької області по справі                         по справі  № 7/95а від 02.08.2006р. (складена у повному

обсязі 07.08.2006р.) скасувати частково.

          Відмовити у позові Суб'єкту

підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1  м. Донецьк щодо визнання недійсним    податкового повідомлення-рішення  ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька

НОМЕР_1 повністю.

Постанова Донецького апеляційного

господарського суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути

оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після

складання повного тексту постанови. Касаційна скарга подається безпосередньо до

Вищого адміністративного суду України.

Постанова виготовлена в повному

обсязі  29 .09.2006р.

Головуючий:          Н.Л. 

Величко

Судді:           О.Л. 

Агапов

          І.В. 

Алєєва

           Надруковано:  4 примір.

          1 -позивачу

          1 -відповідачу

          1 -до справи

          1 -ДАГС