Постанова

від 02.08.2006 по справі 7/95а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

02.08.06

р.                                                                                

Справа № 7/95а

Суддя господарського суду Донецької

області Малашкевич С. А.

при секретарі судового засідання

Юриній І. Є.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні господарського суду справу

за позовом: суб”єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1,

м. Донецьк

до відповідача : ДПІ у

Куйбишевському районі м. Донецька

про визнання недійсним податкового

повідомлення-рішення НОМЕР_1

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 - за довір.

від відповідача - Фролова С.А. - за

довір.

                        В С Т А Н О В И В:

          Приватний підприємець ОСОБА_1,

м.Донецьк звернувся з позовом про визнання недійсним податкового

повідомлення-рішення НОМЕР_1 прийнятого ДПІ у Куйбишевському районі м.

Донецька.

          Позовні вимоги обгрунтовуються  наявністю та наданням для перевірки первинних

документів, які підтверджують понесені витрати і правомірність врахування таких

витрат при обчисленні податку з доходів фізичних осіб. Чинним законодавством не

передбачений обов”язок позивача, при здійсненні господарських операцій,

перевіряти яку систему оподаткування застосовує його контрагент. Документи,

отримані як підтвердження понесених витрат, передбачені чинним законодавством,

зокрема Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у

сфері торгівлі,громадського харчування та послуг”( далі Закон “Про РРО”).

           Відповідач вимоги заперечив,

посилаючись при цьому, на встановлені перевіркою факти завищення позивачем

витрат, що потягнуло за собою заниження останнім податку з доходів фізичних

осіб за 2004 рік на суму 13486,83 грн. Належні документи, що підтверджують

розрахунки позивача з приватним підприємцем ОСОБА_3 до перевірки не були

надані. Документи складені ПП ОСОБА_3, які є у наявності  у позивача, на думку відповідача, не можуть

підтверджувати витрати, оскільки  ПП

ОСОБА_3 застосовує загальну систему оподаткування, і не мав права видавати

позивачу документи що складаються при застосуванні спрощеної системи

оподаткування.

           Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення сторін, суд встановив.

           За результатами комплексної

документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового та валютного

законодавства за період з 01.04.02 р. по 31.12.04 р. по доходам та  з 14.09.04 р. по 31.12.04   по  

ПДВ    відповідачем  був    

складений   акт    перевірки 

НОМЕР_2 ( далі “акт перевірки”).

          Перевіркою було встановлено і в акті

відображено порушення позивачем п. 13 Декрету КМУ “Про прибутковий податок з

громадян”, а саме заниження прибуткового податку за 2004 рік на 13486,83 грн.

          На підставі висновків акта превірки,

відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення НОМЕР_1, яким

позивачу визначено податкове зобов'язання в сумі 13486,83 грн. за

платежем-податок з доходів фізичних осіб. Зазначене податкове

повідомлення-рішення  позивач просить

визнати недійсним.

         Вимоги позивача підлягають частковому

задоволенню з наступних мотивів.

Згідно п.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про

протиправність рішень, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень

обов'язок щодо доказування  правомірності

свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він

заперечує проти адміністративного позову.

         Як на підставу прийняття рішення та

докази наявності порушень відповідач посилається на письмові докази - матеріали

перевірки позивача, перед усім, на акт перевірки.

         Виходячи з п.п.2.2 акта перевірки

відповідачем було встановлено порушення при перевірці валових витрат позивача

за 2004 рік. На думку перевіряючих, порушено п.1 ст.19 Закону України “Про

податок з доходів фізичних осіб”, позивачем були завищені валові витрати за 4

квартал 2004 року на суму 103744,80 грн. Такий висновок зроблений у зв'язку з

непредставленням, як зазначено в акті, для перевірки будь - яких документів

підтверджуючих розрахунки за отриманий товар з ПП ОСОБА_3, які здійснювалися за

готівку. Інших порушень, в частині валових витрат, в акті не відображено.

          При дослідженні та аналізі усіх

матеріалів перевірки та наданих позивачем письмових доказів, факт ненадання

документів, які підтверджують розрахунки та витрати позивача по господарських  операціях з ПП ОСОБА_3, частково

спростовується. Зокрема, як слідує з опису документів представлених позивачем у

відділ документальних перевірок відповідача, перевіряючими були прийняті

первинні документи, складені ПП ОСОБА_3 на підтверджених розрахунків з

позивачем, а саме квитанції до прибуткових касових ордерів від 10.06.05 р. в

кількості 7 штук, товарні чеки від 10.06.05 р. в кількості 7 штук. Зазначені

документи були надані позивачем суду, копії їх додані до матеріалів справи. Це

наступні документи: квитанції до прибуткових касових ордерів :НОМЕР_3 на суму

13000 грн., НОМЕР_4 на суму 22600 грн., НОМЕР_5 на суму 38300 грн., НОМЕР_6 на

суму 16170 грн., НОМЕР_7 на суму 9200 грн., НОМЕР_8 на суму 7800 грн., загалом

на суму 112070 грн.(без ПДВ на суму 93391,7 грн.). 

            Товарні чеки: від ІНФОРМАЦІЯ_1,

загалом на суму 113454,1 грн. (без ПДВ на суму 94545,1 грн.).

            Надання перелічених документів під

час перевірки підтверджуються й поясненнями самого відповідача у листі від

НОМЕР_9 на адресу господарського суду.

         Крім того, з опису

документів наданих для перевірки, слідує що позивачем, також, надавалися

перевіряючим накладні за жовтень - грудень 2004 р. В матеріали справи позивачем

додані накладні та податкові накладні, які складалися по взаєморозрахункам з ПП

ОСОБА_3 у листопаді - грудні 2004 р. Отже, такі документи, також, були у

перевіряючих.

             За перелічених вище обставин,

наведеними письмовими доказами, складеними у т.ч. й  самими перевіряючими, спростовуються факти на

які  вказується в акті перевірки, а саме

не подання позивачем до перевірки документів, що підтверджують витрати по

розрахунках з ПП ОСОБА_3, та, як наслідок, висновок про завищення витрат на

суму 94545,08 грн. Документи по сплаті зазначеної суми (товарні чеки, квитанції

до прибуткових касових ордерів) надавалися для перевірки, про що повинно було

бути зазначено в акті перевірки і враховано при обчисленні суми податку.

               Стосовно        заперечень     відповідача  у   відзиві  на    

позов,   в  частині  

того,    що  ПП ОСОБА_3 не мав права видавати такі

документи (товарні чеки, квитанції тощо) на підтвердження  отримання від позивача готівки, оскільки він

застосовує не спрощену систему оподаткування, а загальну, не беруться судом до

уваги. Зазначені обставини не вказані і не описані в акті перевірки, на

підставі якого було прийняте оспорюване рішення. Це є порушенням п.2 розділу ІІ

чинного на час перевірки Порядку оформлення результатів документальних

перевірок дотримання податкового і валютного законодавства суб'єктами

підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та

іншими відособленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від

16.09.02 № 429, зареєстрованому в Мінюсті України від 29.12.02. № 1023/734, а

також не відповідає вимогам п.13 Інструкції про порядок застосування та

стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової

служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.01 № 110 зареєстрованого в

Мінюсті України 23.03.01 № 268/5459. Перелічені нормативні акти встановлюють

обов'язок перевіряючих (посадових осіб податкових  органів), в акті перевірки чітко викладати

зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказанням

конкретних їх пунктів та статей. Акт перевірки, складений відповідачем не

містить змісту такого порушення, як невідповідність первинних документів

наданих позивачем в якості підтверджуючих його витрати, вимогам якого-небудь

законодавчого акта, з вказанням конкретних статей і пунктів цього законодавчого

акта.

          Отже, посилання відповідача на порушення,

які не були встановленні і відображені в акті перевірки, на підставі якого

прийняте податкове повідомлення - рішення, неправомірні і не можуть

враховуватися судом. До того ж, не ґрунтуються на чинному законодавстві вимоги

відповідача та його доводи  про обов'язок

позивача встановлювати  яку систему

оподаткування  застосовують його

контрагенти і, відповідно до цього, вимагати необхідні документи для

підтвердження розрахунків за готівку. Законодавством такий обов'язок позивача

не визначений, а відповідальність за видачу належних документів, що

підтверджують отримання готівки в розрахунках за проданий товар (послуги)

покладається на продавця, що виписує відповідні документи. Що стосується

виданих ПП ОСОБА_3 документів на підтвердження отримання готівки від позивача,

то слід зауважити, що товарні чеки та розрахункові квитанції, згідно ст. 2  Закону України „Про РРО” є одними з

розрахункових документів, що підтверджують факт продажу товарів, надання

послуг, отримання коштів. Отже, отримуючи зазначені документи, як докази сплати

готівки позивач, будучи не обізнаний, яку систему оподаткування застосовує його

контрагент, не мав підстав для неврахування або до  виключення відповідних сум витрат при

обчисленні прибуткового податку.

             В частині відсутності у позивача

документів, які б доводили сплату (понесення витрат) по розрахункам з ПП

ОСОБА_3 в сумі 9199,92 грн., факти, встановлені в акті перевірки

підтверджуються. Дійсно, як встановлено у судовому засіданні, такі документи не

були надані для перевірки, а також і на вимогу суду. Отже, визначення

податкового зобов'язання позивачу в сумі 1195,99 грн. правомірне і  у задоволенні вимог в цій частині позову слід

відмовити.

             Зважаючи на наведене,  керуючись Законом України  „Про застосування  реєстраторів розрахункових операцій у сфері

торгівлі, громадського харчування та послуг”, ст.ст.71, 94, 159, 160, 162, 163

Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

             Позовні вимоги суб”єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Донецьк до ДПІ у

Куйбишевському районі м.Донецька про визнання недійсним податкового

повідомлення-рішення НОМЕР_1 задовольнити частково.

             Визнати недійсним податкове

повідомлення-рішення НОМЕР_1

в частині визначення податкового

зобов'язання сумі 12290,84 грн.

             В іншій частині позову відмовити.

             Стягнути з Державного бюджету

України на користь  суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Донецьк судовий збір в

сумі 1,70 грн.

             Постанова набирає законної сили

після закінчення десятиденного строку подання заяви про апеляційне оскарження.

             Постанова може бути оскаржена в

апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про

апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі

складення постанови в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти

днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

            Постанова складена у повному обсязі

07.08.06 р.

Суддя                                                                                               

Малашкевич С.А.