Постанова

від 14.05.2008 по справі 4/102

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/102

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

          "14" травня 2008 р.       Справа №  4/102

   Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилько Ю.І.,за участю секретаря судового засідання Волоткевича А.В., розглянув справу

за адміністративним позовом: Світловодського міжрайонного прокурора в інтересах держави, в особі якої виступає управління Пенсійного фонду України в м. Світловодськ, м. Світловодськ

до відповідача: приватної виробничо-комерційної фірми "Агат",                         м. Світловодськ     

про стягнення 3919,50 грн.  

Час прийняття вступної та резолютивної частини постанови 11 год. 50 хвилин.

Представники:

від прокуратури - Гребенюк Т.Г., посвідчення № 457;

від позивача - Жеглата Т.В., довіреність № 926/08-28 від 15.02.2008 року;

від відповідача - участі не брав. Про час та місце розгляду справи відповідач належним чином повідомлений у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України. Направлена відповідачу поштова кореспонденція за його юридичною адресою: м. Світловодськ, вул. Богуна, 11 повернута до суду з відміткою установи поштового зв'язку про відсутність відповідача за вказаною адресою. В позовній заяві прокурором вказано саме цю адресу, оскільки згідно до наданих позивачем розрахунків суми страхових внесків за липень та серпень 2007 року саме вказана адреса зазначалась відповідачем та розрахунки скріплювались підписами керівника і головного бухгалтера відповідача.

При цьому, господарським судом враховується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п. можуть вважатись належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Відповідач несе відповідальність за всі можливі наслідки неподання відомостей стосовно змін свого місцезнаходження, оскільки згідно правил статті 19 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” юридичні особи зобов'язані подавати відомості стосовно змін свого місцезнаходження державному реєстратору.

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Водночас, законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст.93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор звернувся з позовом про стягнення заборгованості (недоїмки) по страхових внесках в розмірі 3919 грн. 50 коп. з відповідача на користь управління Пенсійного фонду України в м. Світловодськ.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача і прокурора , обговоривши усі обставини справи,  господарський суд,

                                                ВСТАНОВИВ :

Позовні вимоги обґрунтовано слідуючим:

На обліку в управлінні Пенсійного фонду м. Світловодськ знаходиться приватна виробничо-комерційна фірма "Агат", м. Світловодськ (відповідач).

Відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Однак, в період з серпня по вересень 2007 року відповідач надавав розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають оплаті, але оплату не провів в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість на суму 3919 грн.50 коп.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 з наступними змінами та доповненнями,  управління пенсійного фонду України є органом виконавчої влади на місцях та утворюють систему органів Фонду, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення в межах району.  

Згідно п. 1 вказаного „Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах”, управління контролює надходження збору та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати збору.

Управління має право вживати в установленому законодавством порядку заходів, спрямованих на стягнення не внесених своєчасно сум збору разом з нарахованою пенею, а також застосовувати штрафні санкції відповідно до законодавства.

Відповідач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду як платник внесків.

Абзацом 8 частини третьої статті 106 Закону України № 1058 „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який вступив в силу з 01.01.2004 року, передбачено право органу Пенсійного фонду на звернення до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки

Відповідно до ст. 8 „Про пенсійне забезпечення” виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України відповідно фонд якого формується за рахунок коштів, що відраховується підприємствами і організаціями.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі Закону - 1058), до страхових внесків відносяться кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст.ст. 18, 19, 20 п. 1, п. 8 Розділу 15 Закону-1058 страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та  застрахованими особами на умовах і в порядку, визначеному цим Законом, та у розмірах, передбачених Законом України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 року № 400/97, тобто платник нараховує та сплачує страхові внески у встановлений граничний термін за ставкою 32% від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників і відраховує та перераховує страхові внески від об'єкті оподаткування застрахованих осіб - найманих працівників за ставкою 1-2% від їх сукупного оподатковуваного доходу.

Згідно з п. 6 та 12 ст. 20 Закону-1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески нараховані за відповідний базовий звітний період (календарний місяць), не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до п. 2 ст. 106 Закону 1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальником у визначені строки вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і сплачуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Матеріали справи свідчать, що заборгованість відповідача складає 3919 грн. 50 коп. як заборгованість по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за липень та серпень 2007 року, строк оплати який фактично настав відповідно 20 серпня та  20 вересня 2007 року.

Зазначене підтверджується копією розрахунку зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за  відповідний період.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідач господарському суду не подав.

Враховуючи правовий статус органів Пенсійного Фонду України та його структурного підрозділу управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську, господарський суд прийшов до переконання про необхідність розглянути спір по суті в порядку Кодексу адміністративного судочинства України враховуючи наступне. Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні  ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства,  в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Відтак необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Визначившись з питанням щодо правовідносинами між учасниками спору про віднесення їх до таких, які підлягають до розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, провівши розгляд адміністративної справи за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд враховує особливість вказаного Кодексу стосовно презумпції винності суб'єкта владних повноважень та приписи ст. 71 КАС України про обов'язок доказування кожною стороною обставин на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, приходить до переконання, що позивачем надано безспірні докази про наявність правопорушення з боку відповідача, наданими позивачем доказами повністю доведено факт скоєного правопорушення, тобто порушення права позивача на своєчасне отримання страхових внесків.

Крім того, надані відповідачем розрахунки суми страхових внесків за липень та серпень 2007 року господарський суд визнає узгодженим зобов'язанням відповідача щодо внесення вказаних в них платежів, оскільки вони складені та підписані повноважними представниками відповідача, їх підписи скріплено відтисками печатки підприємства та вказані розрахунки були передані позивачу та прийняті ним в якості офіційних документів.

За вказаних обставин позовні вимоги прокурора та позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю в сумі 3919 грн. 50 коп.

Керуючись Законами України № 1058 „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 року № 400/97, ст.ст. 160, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

                                          П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватної виробничо-комерційної фірми "Агат", 27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Богуна, 11 (р/р 26001054702200 в АКІБ "Укрсіббанк" м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 20641511) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську, 27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Леніна, 96 (р/р 256053121233 в ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 323475, код ЄДРПОУ 20650208) заборгованість по страхових внесках в розмірі 3919 грн. 50 коп.

Після набрання судовим рішенням законної сили, за заявою стягувача, буде виданий виконавчий лист.

Сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову в порядку і строки відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова виготовлена в повному обсязі 15 травня  2008 року.

           Суддя

  Ю. І. Хилько