Рішення

від 11.04.2008 по справі 48/109

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/109

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  48/109

11.04.08

РІШЕННЯ

Іменем України

№ 48/109                                                                                          11.04.2008р.                                                                                

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза»

ДоКомунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»

Провизнання права власності

суддя Сулім В.В.

Секретар судового засідання  Мисник Т.М.

Представники:

Від позивача:Костін К.М. –пред. за довір.

Від відповідача:Трофімов О.Ю. –пред. за довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання права власності на 5 окремих груп приміщень № 283 загальною площею 227,0 кв.м., № 284 загальною площею 440,0 кв.м., № 285 загальною площею 435,4 кв.м., № 273 загальною площею 203,1 кв.м., № 276 загальною площею 436,7 кв.м., що знаходяться в місті Києві по вулиці Фрунзе в будинку 127 (літера «А») як на окремий об'єкт нерухомого майна, та зобов'язання зареєструвати право власності як на окремий об'єкт нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.03.2008р. було порушено провадження у справі № 48/109 та призначено до розгляду на 11.04.2008р. о 10:30.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 ГПК України.

Крім цього, представникам сторін у судовому засіданні роз'яснено вимоги ст. 81-1 ГПК України.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, були складені протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні  представник Позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.  Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як власник групи нежилих приміщень №276, групи приміщень №273 (в літ. «А») загальною площею 1704,00 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 127, і які у результаті поділу розділили на 5 окремих груп приміщень №283, №284, №285, №273, №276, звертався до відповідача з проханням зареєструвати право власності на дані 5 окремих груп приміщень, як на окремі об'єкти нерухомого майна. Позивачу було відмовлено у реєстрації права власності. Позивач вважає дану відмову незаконною, оскільки внаслідок відмови позивач позбавлений можливості у повному обсязі реалізувати своє право власності на належне йому майно, зокрема право розпорядження.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі. Свої заперечення мотивував тим, що позивач при зверненні до відповідача з проханням зареєструвати право власності на 5 окремих груп приміщень за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 127 (літера «А»), не надав відповідні правовстановлюючі документи на об'єкти, а тому позивачу на підставі ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 р. N 1952-IV було відмовлено у реєстрації права власності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, прийнявши до уваги відзив відповідача, всебічно повно з'ясувавши фактичні обставини справи , на яких гуртується позов, об'єктивно оцінивши докази , які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно Договору купівлі –продажу нежилих приміщень від 27 червня 2007 року (зареєстровано в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»в реєстровій книзі № 110п-262 за реєстровим номером 7127-П від 05 липня 2007 року), Акту прийняття –передачі від 27 червня 2007 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза»є власником нежилих приміщень з № 7 по № 30 (групи приміщень №276), з № 1 по № 6 (групи приміщень № 273) (в літ. «А») загальною площею 1704,00 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 127.  

  У результаті поділу груп приміщень № 273, № 276, власником яких є позивач, їх розділено на 5 окремих груп приміщень № 283 загальною площею 227,0 кв.м., № 284 загальною площею 440,0 кв.м., № 285 загальною площею 435,4 кв.м., № 273 загальною площею 203,1 кв.м., № 276 загальною площею 436,7 кв.м.

Як зазначає позивач у позові, він звертався до відповідача з проханням зареєструвати право власності на 5 окремих груп приміщень № 283, № 284, № 285, № 273, № 276, як на окремі об'єкти нерухомого майна, котрі виникли у результаті поділу групи приміщень № 273, № 276, що перебувають у власності Позивача.

Відповідно до листа Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна №8743 від 05.03.2008 року, у відповідь на прохання позивача зареєструвати право власності на 5 окремих груп приміщень № 283, № 284, № 285, № 273, № 276, як на окремі об'єкти нерухомого майна, котрі виникли у результаті поділу групи приміщень № 273, № 276, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 127, - було відмовлено з тих підстав, що позивачем не було надано для проведення державної реєстрації правовстановлюючих документів.

Відповідно до ч.1,2 статті 319 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь –які дії, що не суперечать закону. На даний час, як стверджує позивач у позові, він не має можливості у повному обсязі реалізувати своє право власності, а саме, не може в повній мірі реалізовувати таку складову права власності як право розпорядження, оскільки при наявності у власності позивача нерухомого майна він не має можливості використовувати його як окремий предмет іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку»від 05.06.2003 р. № 898-IV.

Статтею 316 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно вимог статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Стаття 41 Конституції України визначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 р. N 1952-IV та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445 (далі за текстом - Положення № 157/6445).

Відповідно до п. 5 прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 р. N 1952-IV, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру,  реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Аналогічна норма міститься у п. п. 1.3. Положення 157/6445, яким передбачено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно –територіальних одиниць.

Преамбулою положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 р. N 1952-IV встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав. Закон спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість, створення сприятливих умов для забезпечення розвитку ринкових відносин, активізації інвестиційної діяльності, збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 р. N 1952-IV, він регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Ч. 5 ст. 3 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 р. N 1952-IV передбачено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно –правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 р. N 1952-IV та пп.. 1.5. Положення № 157/6445 встановлено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 р. N 1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходяться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Таким чином, судом встановлено, що відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 р. N 1952-IV та Положення № 157/6445, Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний зареєструвати право власності на об'єкти нерухомості. При цьому державою визнається право позивача на таку реєстрацію на підставі документів, які хоча не передбачені Законом, але підтверджують правомірність набуття такого права власності.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Стаття 182 ЦК України визначає, що відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Згідно статі 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», передбачено обов'язковість державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України «Про затвердження Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна»від 18.06.2007 р. № 55, зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 6 липня 2007 р. за № 774/14041, поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна, виділ в натурі частки з об'єкта нерухомого майна здійснюється Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»відповідно до законодавства та даної Інструкції з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна або Висновку щодо технічної можливості виділу частки з об'єкта нерухомого майна.

Крім того, згідно статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини 2 статті 16 ЦК України).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач, відповідно договору купівлі –продажу від 27.06.2007 р., є власником групи нежилих приміщень № 276, №273 (в літ. «А») загальною площею 1704,00  кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 127, що були поділені на 5 окремих груп приміщень, і має усі підстави для оформлення на нього права власності як на окремі об'єкти нерухомого майна у встановленому законом порядку.

Відповідно ж до Додатку 1 п. 2.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 (із наступними змінами і доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за N 157/6445, до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкт нерухомого майна віднесені, і, зокрема, рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна (п. 10).

Ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодекс України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи, що обставинами справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, судом визнається, що в позовній заяві позивачем наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог позивача. Докази, подані позивачем на обґрунтування своїх вимог, підтверджуються обставинами, на які позивач посилається як на підставу задоволення позову. Відповідач доводів, які б спростовували доводи позивача не навів, і належних та допустимих доказів на спростування не подав.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання права власності на 5 окремих груп приміщень № 283 загальною площею 227,0 кв.м., № 284 загальною площею 440,0 кв.м., № 285 загальною площею 435,4 кв.м., № 273 загальною площею 203,1 кв.м., № 276 загальною площею 436,7 кв.м., що знаходяться в місті Києві по вулиці Фрунзе в будинку 127 (літера «А») як на окремий об'єкт нерухомого майна, та зобов'язання зареєструвати право власності як на окремий об'єкт нерухомого майна –є обґрунтованими та законними, доведеними належними та допустимим доказами, а тому підлягають задоволенню.

Державне мито і судові витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Судом встановлено, що позивачем було сплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на неналежний рахунок.

Таким чином, суд визнав за необхідне стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з  відповідача  на рахунок державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст.  33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза»право власності на:

групу приміщень № 283 загальною площею 227,0 кв.м. як на окремий об'єкт нерухомого майна;

групу приміщень № 284 загальною площею 440,0 кв.м. як на окремий об'єкт нерухомого майна;

групу приміщень № 285 загальною площею 435,4 кв.м. як на окремий об'єкт нерухомого майна;

групу приміщень № 273 загальною площею 203,1 кв.м. як на окремий об'єкт нерухомого майна;  

групу приміщень № 276 загальною площею 436,7 кв.м. як на окремий об'єкт нерухомого майна;  

які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 127 (літ. «А»).

3. Зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об‘єкти нерухомого майна»(код ЄДРПОУ 03359836)  провести державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза»на:

групу приміщень № 283 загальною площею 227,0 кв.м. як на окремий об'єкт нерухомого майна;

групу приміщень № 284 загальною площею 440,0 кв.м. як на окремий об'єкт нерухомого майна;

групу приміщень № 285 загальною площею 435,4 кв.м. як на окремий об'єкт нерухомого майна;

групу приміщень № 273 загальною площею 203,1 кв.м. як на окремий об'єкт нерухомого майна;  

групу приміщень № 276 загальною площею 436,7 кв.м. як на окремий об'єкт нерухомого майна;  

які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 127 (літ. «А»).

4. Стягнути з Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об‘єкти нерухомого майна»(01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-в, код ЄДРПОУ 03359836) з будь –якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза»(03126, м. Київ, вул. Івана Лепсе, 50, код ЄДРПОУ 19124621) судові витрати по сплаті державного мита  у розмірі -85 (вісімдесят п'яти) грн. 00 коп.

5. Стягнути з Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об‘єкти нерухомого майна»(01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-в, код ЄДРПОУ 03359836) з будь –якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь державного бюджету за кодом економічної класифікації доходів 22050000 на рахунок 31213259700011, одержувач УДК у Шевченківському районі, ідентифікаційний код 26077968, банк одержувача ГУДКУ у м. Києві, МФО 820019 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

6. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           Сулім В.В.