Постанова

від 08.05.2008 по справі 5/271-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/271-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2008 р.                                                           Справа № 5/271-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. ,  Плужник О.В.

при секретарі Гудковій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з*явився

відповідача -  Такул О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 809С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 14.01.08 р. по справі № 5/271-07

за позовом ТОВ "Славіч", м. Суми

до Сумського міського об"єднання громадян "Громадське бюро "Правозахист", м. Суми

про стягнення 76158,87 грн.

встановила:

У квітні 2007 р. позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 61086,40 грн. основного боргу, суми пені у розмірі 5787,31 грн., інфляційних  збитків в розмірі 9285,16 грн. та судових витрат. 31.05.2007 р.  позивач   подав заяву  про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 2901,68 грн.

     Ухвалою господарського суду Сумської області від 04.06.2007 р. провадження у справі зупинено. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2007 р. ухвалу господарського суду Сумської області від 04.06.2007 р. залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

     Постановою Вищого господарського суду від 23.10.07 р. ухвалу господарського суду Сумської області від 04.06.2007 року та постанову  Харківського апеляційного господарського суду  від 03.07.2007 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд.

     Рішенням господарського суду Сумської області від 14.01.2008 р. по справі № 5/271-07 (суддя - Соп'яненко О.Ю.) позов задоволено частково, з відповідача стягнуто  5787,31 грн. пені, 9285,16 грн. інфляційних збитків, 2901,68 грн. 3 % річних, 790,61 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення основного боргу в сумі 61086,40 грн. провадження у справі припинено.

        Рішення мотивоване тим, що між сторонами укладений договір, який виконаний позивачем та частково виконаний відповідачем, сума основного боргу сплачена, а на підставі ст.ст. 526, 611, 625 ЦК України в зв'язку з порушенням строків оплати відповідач зобов'язаний  сплатити  пеню, інфляційні збитки та 3 % річних.

      Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду частково скасувати в частині стягнення пені, інфляційних збитків та 3 % річних, посилаючись на те, що договір ЧВ-6 від 23.09.2005 р. не був укладений, так як не було дотримано вимог ст.ст. 625, 626, 628, 631, 632, 639, 651 ЦК України, та ст.ст. 180, 181 ГК України, договір не підписувався директором. Відповідач вважає, що в даному випадку домовленість була досягнута в усному договорі на суму 23 000 тис. грн., який виконаний, оскільки зобов'язання по сплаті 23 000 грн.  сплачено вчасно згідно усного договору.  В частині стягнення пені, інфляційних збитків та 3 % річних відповідач заперечує, посилаючись на те, що посилання позивача на ст. 625 ЦК України є необґрунтованим. Відповідачем на користь позивача 04.09.2007 р. було перераховано 70 564 грн.

      Позивач  з обставинами, викладеними у апеляційній скарзі не погоджується, подав відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення господарського суду  законним, обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального права, посилаючись на те, що договір № ЧВ-6 від 23.09.2005 р. підписаний повноважними представниками сторін, скріплений печатками, відповідає вимогам передбаченими ст.ст. 628, 639, 837 ЦК України, та на підставі ст.ст. 526, 611, 625 ЦК України суд обґрунтовано стягнув  пеню, інфляційні збитки та 3 % річних.

      Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду  апеляційної скарги, про причини неприбуття в судове засідання не повідомив, не з'явлення  представника позивача не перешкоджає розгляду скарги.

Судова колегія, перевіривши матеріали справи, вислухавши відповідача, встановила :    

23.09.2005 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № ЧВ - 6 на виконання ремонтних робіт на об'єкті за адресою: м. Суми, Червона площа, буд. № 6, який, як зазначено в договорі, підписаний з боку позивача - директором М. Чистовським, а з боку відповідача - директором О.Такул та скріплений печатками сторін.  

Пунктом  п. 2.2 договору сторони передбачили попередню оплату в розмірі 35000,00 грн. та остаточну оплату у розмірі 58 564,00 грн. на підставі підписаного сторонами акту здачі - прийому робіт протягом п'яти банківських днів після його підписання та надання оформлених рахунку і податкової накладної, тобто грошове зобов'язання за договором (вартість робіт та матеріалів) складало 93564 грн.

       Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що відповідно до умов договору від 23.09.2005 р. № ЧВ-6 позивачем були виконані ремонтні роботи на загальну суму 84086 грн. 40 коп., що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін актом приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) за вересень 2005 року.

Як свідчать матеріали справи,  відповідач 04.09.2007 року здійснив розрахунок з позивачем   шляхом перерахування коштів в сумі 70564 грн., як оплату за  виконані роботи згідно акту приймання виконаних підрядних робіт - форма № КБ-2 В за вересень 2005 року, що підтверджується копією банківської виписки від 04.09.07 р.

Зазначена сума складається із залишку заборгованості за виконані ремонтні роботи фасаду та приміщень згідно договору № ЧВ-6 від 23.09.2005 р. по акту приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) за вересень 2005 р. в сумі 61086,40 грн. (сума основного боргу за позовом) та заборгованості за виконані електромонтажні роботи  згідно акту приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість таких робіт (форма № КБ-3) за вересень 2005 р. в сумі 9477,60 грн. (яка не є предметом спору).

      В зв'язку з чим,  суд першої інстанції обґрунтовано припинив  провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 61086,40 грн.  на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

      Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

      Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.     

     Посилання відповідача на не укладання договору від 23.09.2005 р. та укладання усного договору на суму 23000 грн. безпідставне та   спростовується матеріалами справи, зокрема договором підписаним та скріпленим печаткою відповідача, платіжним дорученням № 34 від 19.10.2005 р., яким перераховано 15000 грн.; платіжним дорученням № 35 від 27.10.2005 р., яким перераховано 8000 грн.  

     Проведення відповідачем оплати виконаних робіт саме за договором № ЧВ-6 від 23.09.2005 р. підтверджується копіями банківських виписок від 19.10.2005 р., 27.10.2005 р. та 04.09.2007 р., в яких зазначено призначення платежу: «оплата за виконані ремонтні роботи згідно умов договору № ЧВ-6 від 23.09.2005 р.»  

       Відповідач не надав доказів утрати печатки, звернення до правоохоронних органів, а також не пояснив причин часткового виконання договору в частині оплати, в зв'язку з чим його посилання на не підписання договору директором необґрунтоване. Згідно зі ст.180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, а ч. 1 ст. 181  ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

    Договір № ЧВ-6 від 23.09.2005 р. відповідає зазначеним вимогам, схвалений повноважною особою і підстави вважати його не укладеним відсутні.

   Відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його виконання

       Таким чином, повноважна особа відповідача: директор  Такул О. вчинила дії по оплаті боргу, з посиланням на  договір № ЧВ-6 від 23.09.2005 р., що свідчить про прийняття договору до виконання та створює цивільні права та обов'язки за договором.

    Посилання відповідача на укладання усного договору на суму 23000 грн. необґрунтовано та спростовується матеріалами справи, якими підтверджено укладання та виконання договору   № ЧВ-6 від 23.09.2005 р.

      Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а згідно зі ст. 611 ЦК України  у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

     Суд першої інстанції правомірно встановив, що п. 5.4 договору  передбачена відповідальність за затримку оплати виконаних робіт, тобто за неналежне виконання своїх обов'язків, у вигляді пені  у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день затримки, але не більше 10%  цієї суми.

      Сума пені за порушення строків оплати згідно наданого позивачем розрахунку складає 5787 грн. 31 коп., визначена з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та положень ч. 6 ст. 232  Господарського кодексу України.

         Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

        Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги  щодо стягнення  3% річних в сумі 2901 грн. 68 коп. та  9285 грн. 16 коп. збитків від інфляції.

     Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.   

        Таким чином, рішення господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а доводи відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 180, 181, 193, 232 ГК України, ст. ст. 241, 525, 526, 610, 611 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України,

постановила:

      Рішення господарського суду Сумської області від  14.01.08 по справі № 5/271-07   залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.                                                     

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Плужник О.В.  

Повний текст постанови підписано 08.05.2008 р.