Постанова

від 13.05.2008 по справі 31/1-08-54

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31/1-08-54

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"13" травня 2008 р. Справа № 31/1-08-54

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Журавльова О.О.,

суддів  Тофана В.М., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання Бритавській Ю.С.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 22.04.2008 р.

від позивача: Кирплюк Д.В., довіреність №1948/01 від 12.07.2007р.;

від відповідача: Юрченко О.А., довіреність №13 від 02.01.2008р.;

                         Попова Н.О., довіреність №5 від 02.01.2008р.;

від прокуратури: Лянна О.А., посвідчення №98 від 04.11.1998р.;

за участю представників сторін в судовому засіданні від 13.05.2008 р.

від позивача: Кирплюк Д.В., довіреність №1948/01 від 12.07.2007р.;

від відповідача: Юрченко О.А., довіреність №13 від 02.01.2008р.;

                         Попова Н.О., довіреність №5 від 02.01.2008р.;

від прокуратури: Лянна О.А., посвідчення №98 від 04.11.1998р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Державної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря

на рішення господарського суду Одеської області

від 20 березня 2008 року

по справі №31/1-08-54

за позовом: Державної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря

за участю Прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі позивача

до Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт”

про стягнення 16151,43 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу здійснювалась повна фіксація судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулося 22.04.2008р., оголошено перерву до 13.05.2008р..

                                                  В С Т А Н О В И В :

          Рішенням господарського суду Одеської області від 20.03.2008р. по справі №31/1-08-54 (суддя Лєсогоров В.М.) відмовлено у задоволенні позову Державної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря за участю прокуратури Одеської області до ДП „Іллічівський морський торговельний порт” про стягнення 16151,43 грн., з посиланням на те, що: 1) з акту перевірки, складеного позивачем 10.04.2007р. не вбачається, про які саме відходи йдеться щодо засмічення, не зазначено, які саме відходи потрапили у землю з названих відходів, які негативні зміни щодо якості та/або кількості відбулися з землею щодо факту спричинення шкоди землі, будь-які докази та дослідження щодо встановлення негативних змін щодо якості та/або кількості внаслідок складування відходів; 2) судом відхилено протокол від 18.04.2007р. про адміністративне правопорушення та постанову від 18.04.2007р. про накладення адміністративного стягнення, оскільки ці документи не встановлюють факт спричинення шкоди земельним ділянкам; 3) з розрахунку відшкодування шкоди, зробленого позивачем вбачається, що відсутні відомості щодо речовини, яка забруднила землю; 4) Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства встановлює, що шкода землі полягає у кількісних або якісних змінах у землі, в даному випадку доказів будь-яких кількісних або якісних змін у вищевказаних земельних ділянках позивачем ненадані, а отже позивачем не було доведено факту спричинення шкоди земельним ділянкам; 5) позивач не має права вимагати стягнення відповідних сум на свою користь, оскільки кошти від відшкодування шкоди, спричиненої порушенням природоохоронного законодавства, спрямовуються у відповідних частках до Державного і місцевого бюджетів, в свою чергу Бюджетний кодекс України прямо забороняє органам стягнення акумулювати на своїх рахунках грошові кошти, які мають безпосередньо зараховуватись на рахунки Державного та місцевого бюджетів, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача 16151,43 грн. на свою користь прямо суперечить ст. ст. 7, 52 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” та ст. ст. 50, 78 Бюджетного кодексу України.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням звернувся заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, в якому просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 20.03.2008р. і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря до ДП „Іллічівський морський торговельний порт” про стягнення 16151,43 грн., мотивуючи це тим, що:  1)господарським судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р. №02-5/744 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища”, відповідно до п. 1.6 яких, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини, а отже позивач не повинен доводити  наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди; 2)господарським судом першої інстанції необґрунтовано відхилено протокол про адміністративне правопорушення від 18.04.2007р., постанову про накладення адміністративного стягнення від 18.04.2007р. та фотознімки, які надавалися представником позивача у якості доказів спричинення відповідачем шкоди, оскільки відповідач не надав жодних заперечень щодо їх залучення до матеріалів справи; 3)судом також помилково зроблено висновок про те, що позивачем не зазначено конкретного виду відходів, оскільки на фотознімках, які є додатком до акту перевірки від 28.03.2006р. №75, види відходів спостерігаються, це і будівельні відходи, побутове сміття, гума, пілолісовідходи, металобрухт та інше; 4) не відповідає дійсності висновок суду щодо стягнення позивачем розміру шкоди на свою користь, оскільки стягнення здійснюється не на рахунки позивача, а до Державного бюджету України –рахунки, надані ГУДК України в Одеській області.  

09.04.2008р. до Одеського апеляційного господарського суду від ДП „Іллічівський морський торговельний порт” надійшов відзив на апеляційне подання заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, в якому просить рішення господарського суду залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційне подання –без задоволення.

24.04.2008р. до Одеського апеляційного господарського суду від Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України надійшли пояснення по справі, в яких позивач в обґрунтування наданого до позову розрахунку посилається на лист Держекоінспекції Мінприроди України від 12.05.2006р. №9/2-8-274.

08.05.2008р. ДП „Іллічівський морський торговельний порт” подало до Одеського апеляційного господарського суду доповнення до відзиву на апеляційне подання, в якому зазначено, що застосування п. 1.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р. №02-5/744 в даному випадку не має під собою правових підстав, оскільки у заявлених позовних вимогах мова йде не про наявність вини порту, а про розмір шкоди, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не доведено факту спричинення шкоди.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційного подання заступника прокурора Одеської області, заслухавши представників сторін та прокуратури, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційне подання заступника прокурора Одеської області слід задовольнити, а рішення господарського суду першої інстанції - скасувати, з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 10.04.2007р. представниками Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря здійснено перевірку виконання природоохоронного законодавства України ДП „Іллічівський морський торговельний порт”, внаслідок якої було складено акт перевірки виконання природоохоронного законодавства від 10.04.2007р., в якому встановлено, що під час комплексної перевірки ДП „Іллічівський морський торговельний порт” встановлено несанкціоноване складування відходів на території ДП „Іллічівський морський торговельний порт”, чим здійснено засмічення та забруднення земельних ділянок на території причалу №25, розміром: 1) 12,3м х 5,8м; 2) 7,8м х 8,15м, будівельними відходами та металобрухтом.

18.04.2007р. Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря складено протокол №100657 про адміністративне правопорушення та прийнято постанову №100451 про накладення адміністративного стягнення.

На підставі складеного акту перевірки виконання природоохоронного законодавства від 10.04.2007р. Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря складено розрахунок відшкодування шкоди від забруднення земельної ділянки на території ДП „Іллічівський морський торговельний порт” відповідно до Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №171 від 27.10.1997р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 05.05.1998р. №285/2725, розмір шкоди визначений у сумі 16151,43 грн..

16.08.2007р. Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря на адресу ДП „Іллічівський морський торговельний порт” направлено претензію №100050 на суму 16151,43 грн., яка залишена ДП „Іллічівський морський торговельний порт” без задоволення.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 40 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, серед яких є й здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища тощо.

Статтею 55 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” встановлено, що суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Відповідно до ст. 68 вказаного Закону порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, в тому числі, й у забрудненні навколишнього природного середовища, порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно зі ст. 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Статтею 1 Закону України „Про відходи” визначено, що відходами є будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; термін „спеціально відведені місця чи об'єкти” вживається в наступному значенні - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

За ст. 33 Закону України „Про відходи” зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Відповідно до п. „з”, п. „л” ст. 17 Закону України „Про відходи” суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

Згідно зі ст. 43 Закону України „Про відходи” підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Статтею 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” передбачено, що до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки, подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно п. 1 з Положенням „Про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря”, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 06.12.2006 року № 528, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.01.2007 р. за № 40/13307, Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря є спеціальним підрозділом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та входить до сфери його управління, яка в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами, пестицидами й агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки.

Підпунктом 5.1 Положення „Про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря” встановлено, що Державна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних і районних у містах (у разі їх створення) рад з питань здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади щодо контролю за додержанням вимог природоохоронного законодавства, використанням, відтворенням і охороною природних ресурсів підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, громадянами України та особами без громадянства, а також іноземними юридичними і фізичними особами.

Відповідно до п.п. п.п. 6.1., 6.9. та п.п. 6.12. вищеназваного положення інспекція та її посадові особи під час виконання покладених на них завдань мають право обстежувати в установленому порядку підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та видів господарської діяльності у будь-який час з метою перевірки додержання ними вимог охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки; складати акти перевірок і протоколи про адміністративні правопорушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, використання, відтворення та охорони природних ресурсів, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки; застосовувати у випадках, передбачених законодавством, економічні санкції до підприємств, установ, організацій за порушення вимог законодавства, уживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів та подавати позови про відшкодування збитків і втрат, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

За п.п. 1.2., 1.4 Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997р. № 171, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 05.05.1998р. за № 285/2725 (в редакції, яка діяла на дату складання акту перевірки) встановлено порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди, завданої державі юридичними особами та громадянами в процесі їхньої діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, і поширюється на всі землі, незалежно від форм їх власності; застосування Методики є обов'язковим для інспекторів Державної екологічної інспекції Мінекобезпеки України, посадових осіб спеціально уповноважених органів інших міністерств та органів виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів.

Підпунктом 2.3. Методики забруднення земель визначено як виявлене привнесення чи виникнення в зоні аерації одного і більше інгредієнтів (або їх комбінацій), що можуть погіршити продуктивність і якість біоти.

Відповідно до п. 3.1. Методики землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності та інших антропогенних навантажень, при цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових речовин, яких раніше не було, а й збільшенням вмісту речовин, що характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта для земель сільськогосподарського призначення.

Згідно з п.п. 4.7. Методики забруднюючі речовини поділені на чотири групи небезпечності (додаток 1), основою для яких є показники гранично допустимих рівнів (ГДР) та орієнтовно допустимих концентрацій (ОДК) хімічних речовин в ґрунті (мг/кг).

В розділі 4 „Малонебезпечні та інертні речовини” додатку 1 до Методики встановлено наступні види речовин: будівельні відходи, відходи флотації вугілля, ганчір'я, гума, гній та гноївка, комплексні гранульовані добрива, комплексні рідкі добрива, металобрухт, папір, пилолісовідходи, побутове сміття, сірка.

Актом перевірки виконання природоохоронного законодавства України від 10.04.2007р. встановлено, що під час комплексної перевірки ДП „Іллічівський морський торговельний порт” виявлено несанкціоноване складування відходів на території підприємства.

На підставі вказаного акту Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря складено розрахунок відшкодування шкоди від забруднення земельної ділянки на території ДП „Іллічівський морський торговельний порт” відповідно до Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням та засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, в якому розмір шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, становить 16151,43 грн..

Господарський суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарський суд у рішенні неправомірно встановив, що позивачем не доведено факту спричинення землі шкоди та відсутні підстави для її відшкодування.

Відповідно до п. 1.6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища” №02-5/744 від 27.06.2001р. (з наступними змінами), вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника, отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що ДП „Іллічівський морський торговельний порт” не заперечує проти наявності факту забруднення та засмічення земельних ділянок порту, проте вказує на те, що розрахунок відшкодування шкоди від забруднення земельної ділянки на території ДП „Іллічівський морський торговельний порт”, складений Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря не відповідає діючому законодавству, а саме –Методиці визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням та засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, оскільки позивач не надає підтвердження аналізу ґрунтів або виконання еколого-геологічних робіт, також позивачем не враховано розмір земельної ділянки, згідно з п. 4.6 Методики.

Проте, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає вказані твердження відповідача помилковими, оскільки ДП „Іллічівський морський торговельний порт” посилається на п. 4.6 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення земельного законодавства в редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища №149 від 04.04.2007р., котрий зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.04.2007р. за № 422/13689, тобто на момент проведення перевірки позивачем та складання розрахунку шкоди діяла Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення земельного законодавства в редакції від 05.05.1998р., в якій вказаний пункт не містить наведених у запереченнях відповідача характеристик засмічення земельної ділянки.

Натомість, заперечення відповідача спростовуються самим актом перевірки виконання природоохоронного законодавства України від 10.04.2007р. та розрахунком відшкодування шкоди від забруднення земельної ділянки з огляду на наступне.

Названим актом встановлено, що під час комплексної перевірки ДП „Іллічівський морський торговельний порт” встановлено несанкціоноване складування відходів на території ДП „Іллічівський морський торговельний порт”, чим здійснено засмічення та забруднення земельних ділянок на території причалу №25, розміром: 1) 12,3м х 5,8м; 2) 7,8м х 8,15м, будівельними відходами та металобрухтом.

Отже, з наведеного вбачається, що відповідачем засмічено дві земельні ділянки, одна з яких площею 71,34 кв.м, а друга –63,57 кв.м., отже площа засмічених ділянок становить 134,91 кв.м, як вказано у пунктах 1, 12 розрахунку відшкодування шкоди від забруднення земельної ділянки.

Грошова оцінка 1 кв.м. землі території ДП „Іллічівський морський торговельний порт” відповідно до довідки Іллічівського міського відділу земельних ресурсів №985 від 02.07.2007р. складає 119,72 грн. (арк. спр. 12).

Вказана вартість 1 кв. м. земельної ділянки ДП „Іллічівський морський торговельний порт” визначена й у пунктах 15, 16 розрахунку відшкодування шкоди від забруднення земельної ділянки.

Щодо надання позивачем підтвердження аналізу ґрунтів або виконання еколого-геологічних робіт слід зазначити, що і в даному випадку позивачем застосовано Методику, яка діяла на момент проведення перевірки та складання акту та розрахунку.

Згідно з п.п. 3.3 Методики в редакції від 05.05.1998р. визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов, обмеженість інформації про них на конкретних ділянках; за наявності інформації про кількість забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі чи засмітила її поверхню, визначають на місці площу, глибину проникнення та обсяги забруднення; у випадках складних ситуацій, коли обсяг забруднення не визначено, спеціалізовані організації виконують інженерно-екологічні вишукування.

В даному випадку просочування забруднюючої речовини у певний шар землі не відбулося в силу характеристик відходів, якими була засмічена земельна ділянка, а тому не було підстав для проведення інженерно-екологічних вишукувань, крім того позивачем коефіцієнт, що характеризує вміст забруднюючої речовини (куб. м.) в об'ємі забрудненої землі (куб.м.) залежно від глибини просочування, (Кз) не врахований по причині характеристики (властивостей) відходів.

В рішенні господарського суду першої інстанції вказано, що у розрахунку відшкодування шкоди від забруднення земельної ділянки відсутні відомості щодо речовини, яка забруднила землю.

В пункті 4 розрахунку „Забруднююча речовина” вказано позивачем будівельні відходи, металобрухт.

Визначення забруднюючої речовини необхідне для встановлення коефіцієнту небезпечності забруднюючої речовини, який міститься у додатку 1 до Методики, згідно з розділом 4 „Малонебезпечні та інертні” додатку 1 до Методики коефіцієнт небезпечності забруднюючих речовин встановлено у розмірі 1, серед речовин, вказаних у названому розділі, є будівельні відходи та металобрухт.

Позивачем при обчисленні розміру шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, цілком правомірно застосовано п. 4.8 Методики, за яким при обчисленні розміру шкоди, завданої природним ресурсам в результаті організації несанкціонованих звалищ побутових, промислових та інших відходів, уводиться коефіцієнт 10, а токсичних відходів - 100.

За таких обставин, Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря здійснено розрахунок відшкодування шкоди від забруднення земельної ділянки на території ДП „Іллічівський морський торговельний порт” відповідно до п.п. 4.9 та додатку 5 до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, а тому позов Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря до ДП „Іллічівський морський торговельний порт” про стягнення 16151,43 грн. (відшкодування шкоди від забруднення земельної ділянки) слід задовольнити.

Господарський суд апеляційної інстанції вважає невірним висновок господарського суду першої інстанції про те, що позивач не має право вимагати стягнення відповідних сум на свою користь з посиланням на ст. ст. 7, 52 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” та ст. ст. 50, 78 Бюджетного кодексу України, оскільки кошти від відшкодування шкоди спричиненої порушенням природоохоронного законодавства спрямовуються у відповідних частках до Державного бюджету України та місцевих бюджетів, з огляду на наступне. .

Відповідно до п. „б”, „г” ст. 47 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством, а Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

          Згідно з п. 41 ст. 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2008 рік у частині доходів є 65 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, за п. 20 ст. 52 названого Закону встановити, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2008 році є 35 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських) - 10 %, обласних та республіканського Автономної Республіки Крим бюджетів - 25 %, Київського та Севастопольського міських бюджетів - 35 %.

Статтями 50 та 78 Бюджетного кодексу України встановлено, що податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення, а податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету зараховуються безпосередньо на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі Державного казначейства України, і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення.

З наданих матеріалів справи вбачається, що згідно п. 1 з Положення „Про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря” Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря є спеціальним підрозділом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та входить до сфери його управління, яка в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами, пестицидами й агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки.

За таких обставин, позивач є бюджетною установою та має рахунки у Державному казначействі України, на які має бути перерахована сума збитків, завданих навколишньому природному середовищу, а органи Державного казначейства України відповідно до ст. 50 та 70 Бюджетного кодексу України та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” повинні розподілити їх між відповідними бюджетами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційне подання заступника прокурора Одеської області слід задовольнити, а рішення господарського суду першої інстанції - скасувати, оскільки воно не відповідає нормам чинного законодавства та обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційне подання задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 20.03.2008р. по справі №31/1-08-54 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” (68001, м. Іллічівськ, Одеської області, пл. Праці, 6, р/р №26008301360029 у Воднотранспортному від. ПІБ м. Іллічівська, МФО 328124, код ЗУКПО 01125672 ІПН 011256715015) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (Управління Держказначейства у м. Іллічівську, код ЄДРПОУ 23215045, р/р №33115331700015, ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код платежу 101, код бюджетної класифікації 24062100) збитків у розмірі 16151 (шістнадцять тисяч сто п'ятдесят одну) грн. 43 коп..

Стягнути з Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” (68001, м. Іллічівськ, Одеської області, пл. Праці, 6, р/р №26008301360029 у Воднотранспортному від. ПІБ м. Іллічівська, МФО 328124, код ЗУКПО 01125672 ІПН 011256715015) до Державного бюджету України (р/р №31114095700008, ГУДКУ в Одеській області, МФО №828011, ЄДРПОУ 23213460, Одержувач ГУДКУ в Одеській області, символ звітності банку 095, КБК 22090200) державне мито у розмірі 242 (двісті сорок дві) грн. 27 коп.

Стягнути з Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” (68001, м. Іллічівськ, Одеської області, пл. Праці, 6, р/р №26008301360029 у Воднотранспортному від. ПІБ м. Іллічівська, МФО 328124, код ЗУКПО 01125672 ІПН 011256715015) до Державного бюджету України (р/р №31217259700008, ГУДКУ в Одеській області, МФО №828011, ЄДРПОУ 23213460, Одержувач ГУДКУ в Одеській області, символ звітності банку 259, КБК 22050000) оплату витрат Інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах у розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн..

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                                                О.О. Журавльов     

Суддя:                                                                        В.М. Тофан

Суддя:                                                                                      М.В. Михайлов