Постанова

від 11.07.2006 по справі 11/227-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/227-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11.07.2006р.м.Київ№ 11/227-А

За позовомПриватного підприємства „Каскад”

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про скасування рішень.

          Суддя  Євсіков О.О.

Секретар судового засідання Зайченко А.С.

Представники

від позивача       Савельїчев О.В. (предст. за дов.);

від відповідачів Мишковець О.В. (предст. за дов.).

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.07.2006 о 15 год. 57 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 17.07.2006 на 17 год. 15 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування:

- податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 08.11.2005 № 000252309/1, яким у позивача виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 339.708,00 грн., в т.ч. за жовтень 2004 року у розмірі 237.351,00 грн. та за листопад 2004 року у розмірі 102.357,00 грн.;

- рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 07.11.2005 № 13216/10/25-006 про результати розгляду скарги.

27.06.2006 позивач звернувся до суду з письмовою заявою про уточнення позовних вимог, в якій просить скасувати:

 - податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 08.11.2005 № 000252309/1, яким у позивача виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 339.708,00 грн., в т.ч. за жовтень 2004 року у розмірі 237.351,00 грн. та за листопад 2004 року у розмірі 102.357,00 грн.;

- рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 07.11.2005 № 13216/10/25-006 про результати розгляду скарги в частині залишення без змін податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 19.08.2005 № 000252309/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач мав всі підстави для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ, включеної до складу вартості придбаного у ПП „Агіса” товару, оскільки ПП „Агіса” було належним чином зареєстрованим підприємством, перебувало на податковому обліку, в т. ч. як платник податку на додану вартість, ним були виписані та надані позивачеві податкові накладні. При цьому позивач зазначає, що законодавство не ставить право на формування податкового кредиту в залежність від одержання продавцем грошової компенсації за отриманий товар.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представники в судовому засіданні позовних вимог не визнали, мотивуючи свої заперечення тим, що право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість виникає у платника за фактом надмірної сплати податку на додану вартість, а не лише за фактом існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару (робіт, послуг), який платником не оплачений грошовими коштами. При цьому відповідач вказує, що позивач за отриманий товар не розрахувався, а тому  позивачем безпідставно заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ у розмірі 339.708,00 грн.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши  пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем - Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено позапланову невиїзну документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість позивачем - Приватним підприємством „Каскад” за період з 01.09.2004 по 31.11.2004, за результатами якої складено акт перевірки від 19.08.2005 № 197-23/09-30967846 (далі –акт перевірки).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.08.2005 № 000252309/0, яким у позивача згідно з пп. «б», «в» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” та відповідно до п. 1.8 ст. 1, п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1.947.150,00 грн., в т.ч. за вересень 2004 року у розмірі 663.784,00 грн., за жовтень 2004 року у розмірі 1.181.009,00 грн. та за листопад 2004 року у розмірі 102.357,00 грн.

Відповідно до п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 №2181-ІІІ та п. 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби (в редакції наказу ДПА України від 02.03.2001 № 82, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 за № 238/5429) позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 07.11.2005 № 13216/10/25-006 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення від 19.08.2005 № 000252309/0 скасоване в частині виявлення у позивача завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі за вересень 2004 року у розмірі 663.784,00 грн. та за жовтень 2004 року у розмірі 943.658,00 грн. В іншій частині податкове повідомлення-рішення від 19.08.2005 № 000252309/0 залишено без змін.

На підставі рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 07.11.2005 № 13216/10/25-006 про результати розгляду скарги відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.11.2005 № 000252309/1, яким у позивача згідно з пп. «б», «в»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” та відповідно до п. 1.8 ст. 1, п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 339.708,00 грн., в т.ч. за жовтень 2004 року у розмірі 237.351,00 грн. та за листопад 2004 року у розмірі 102.357,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що у вересні, жовтні та листопаді 2004 року позивач придбавав у Приватного підприємства „Агіса” товар та відносив до податкового кредиту суми ПДВ, включенні до складу вартості цього товару. Разом з тим позивач за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі, в зв'язку з чим в акті перевірки зроблено висновок про ненадходження податку на додану вартість до бюджету. При цьому відповідач зазначає, що право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість виникає у платника за фактом надмірної сплати податку на додану вартість, а не лише за фактом існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару (робіт, послуг), який платником не оплачений грошовими коштами.

З урахуванням наведеного в акті перевірки зазначено, зо позивачем в порушення п. 1.8 ст. 1, п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” віднесено до податкового кредиту, та, відповідно, заявлено до відшкодування податок на додану вартість у розмірі 339.708,00 грн., в т.ч. за жовтень 2004 року у розмірі 237.351,00 грн. та за листопад 2004 року у розмірі 102.357,00 грн.

З висновками, викладеними в акті перевірки, а також  з правомірністю спірного податкового повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарги (в оспорюваній частині) суд не погоджується, виходячи з наступного.

Як підтверджено матеріалами справи, при здійсненні експортних операцій у жовтні та листопаді 2004 року на загальну суму 7.093.982,00 грн. з продажу брухту та відходів чорних металів згідно з контрактом № 10/04 КМ від 05.01.2004, укладеним з фірмою “Metallica СО Ltd” (Ліхтенштейн), позивачем була застосована нульова ставка з ПДВ відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість".

З метою встановлення обґрунтованості формування позивачем податкового кредиту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва направлено запити на проведення зустрічної перевірки постачальника позивача –ПП „АгісА” за відповідні періоди.

Так, у вересні 2004 року відповідачем направлено запити № 9693/7/23-903 від 15.11.04 та № 10774/7/23-903 від 10.12.2004 (повторно) до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя на підтвердження суми ПДВ 663.783,96 грн. Згідно з відповіддю ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя № 3005/7/23-108 від 24.12.2004 ПП "Агіса" є посередником і у вересні 2004 року за договором № ДГ-21/4ПЛ від 02.01.2003 здійснило продаж товару ПП "Каскад" на загальну суму 3.982.704 грн., в т.ч. ПДВ –663.784,00 грн. Постачальником реалізованої продукції зазначено ПП "Севмет". Податкові зобов'язання з продажу зазначеної продукції ПП „Агіса” включено до книги продажу та в декларацію за вересень 2004 року.

Станом на 01.10.2004 позивач не розрахувався за придбану продукцію і дебіторська заборгованість складає – 4.063.251,80 грн.

У жовтні 2004 року відповідачем направлено запити № 10288/7/23-903 від 30.11.2004 та № 10764/7/23-903 від 10.12.2004 (повторно) до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя на підтвердження суми ПДВ у розмірі 1.181.009,20 грн. Згідно з відповіддю ДПІ у Ленінському районі М.Севастополя № 2604/7/23-108 від 16.12.2004 ПП "Агіса" у жовтні 2004 року здійснило за договором № ДГ-21/4ПЛ від 02.01.2003 продаж товару ПП "Каскад". Податкові зобов'язання з продажу зазначеної продукції включено ПП „Агіса” до книги продажу та податкової декларації з ПДВ за жовтень 2004 року. Розрахунки проведено у повному обсязі, заборгованість відсутня.

У листопаді 2004 року відповідачем було надіслано до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя запити № 1238/7/23-907 від 10.02.2005 та № 10955/7/23-907 від 17.08.2005 (повторно) на підтвердження суми ПДВ у розмірі 102.356,73 грн. На дату складання акта перевірки відповіді не надійшло.

При цьому, як свідчать матеріали справи та зазначається у акті перевірки, постачальником реалізованої позивачу Приватним підприємством „Агіса” товару є Приватне підприємство „Севмет”. Жодних посилань на те, що ПП „Севмет” за результатами здійснення господарських операцій з ПП „Агіса” не декларувало чи не сплачувало податкових зобов'язань з ПДВ в акті перевірки не зазначено. Не надано таких відомостей та доказів на їх підтвердження і станом на день розгляду спору.

Матеріалами справи також підтверджується, що за операціями з експорту продукції позивачем до перевірки було надано оригінали п'ятих примірників вантажно-митних декларацій з відмітками митниці про митне оформлення товару та фактичний перетин митного кордону України. Валютна виручка надійшла на валютний рахунок ПП «Каскад»у повному обсязі.

Відповідачем також визнається, що позивачем було сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних та з дотриманням інших вимог Закону України „Про податок на додану вартості”. Єдиною підставою щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ в акті перевірки зазначено ту обставину, що позивач не в повному обсязі розрахувався за придбаний товар.

Розглядаючи спір по суті суд відзначає, що згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартості” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів –це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її поставки, а також операції з безоплатної поставки товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону  України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

З наведених вбачається, що позивач правомірно та відповідно до наведених положень законодавства формував податковий кредит з ПДВ на підставі виписаних на його адресу ПП „Агіса” податкових накладних, оскільки законодавством право на податковий кредит не поставлено в залежність від повної оплати поставлено товару.

Пунктом 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з договором від 02.01.2003 № 21/4-ПЛ ПП «Каскад»за поставлений ПП «Агіса»товар (металобрухт) було сплачено у жовтні 2004 року 3.333.600,00 грн., в т.ч. ПДВ -555.600,00 грн. (платіжні доручення від 14.10.2004 № № 165, 169 - копії у матеріалах справи); у листопаді 2004 року –6.369.193,46 грн., в т.ч. ПДВ – 1.061.532,24 грн. (платіжні доручення від 13.12.2004 № № 226, 228, 229, 230 - копії у матеріалах справи).

Як встановлено актом перевірки, ПП „Агіса” декларувало податкові зобов'язання з ПДВ за господарським операціями з позивачем у повному обсязі. При цьому відповідачем не надано жодних доказів того, що ПП „Агіса” із перерахованих йому позивачем коштів, а також з проданих позивачеві товарів не сплатило задекларованих податкових зобов'язань з ПДВ.

Розглядаючи спір по суті, суд також відзначає, що, як свідчать матеріли справи та стверджується представниками відповідача, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача, за результатами якої складено акт перевірки та на його підставі прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу” (у редакції, яка діяла на час перевірки позивача) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Згідно з п. «в»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійн?о визначити суму податково?го зобов'язання платника податкі?в у разі якщо внаслідок проведенн?я камеральної перев?ірки цей орган виявляє арифметичні або методолог?ічні помилки у поданій платником? податків податкові?й декларації, які призвели до заниження або завищення? суми податково?го зобов'язання. Камера?льною вважається пе?ревірка, яка проводи?ться контролюючим о?рганом виключно на підставі даних, зазначени?х у податкови?х деклараціях, без проведенн?я будь-яких інших видів перевірок? платника податків.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 1.3 “Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами”, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 429 від 16.09.2002, документальна перевірка фінансово-господарської діяльності підприємства проводиться за місцезнаходженням підприємства та/або за місцезнаходженням об'єкта,  щодо  якого проводиться така перевірка.

З наведених норм вбачається, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові перевірки, які є виключно виїзними.

Законом України „Про державну податкову службу” не передбачено проведення позапланових невиїзних перевірок.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач, здійснюючи позапланову перевірку позивача, в порушення положень законодавства проводив її у приміщені ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Відповідно до ч. ч. 6 ст. 111 Закону України „Про державну податкову службу” позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки;

5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;

7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків;

8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;

9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Відповідно до ч. 8 ст. 111 Закону України „Про державну податкову службу” позапланова виїзна перевірка здійснюється за рішенням керівника податкового органу, яке оформлюється наказом.

Згідно з ч. 1 ст. 112 Закону України „Про державну податкову службу” посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

- направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

- копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Суд відзначає, що відповідачем не надано до матеріалів справи наказу начальника Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, який міг би свідчити про призначення позапланової перевірки позивача та наводив визначені законодавством підстави для її проведення. У матеріалах справи відсутнє і направлення на проведення позапланової перевірки позивача. Той факт, що вказані документи не складалися, відповідачем не заперечується.

Як встановлено ст.  3 Закону України „Про державну податкову службу”, органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Відповідно ч. 2 ст. 112 Закону України „Про державну податкову службу” ненадання документів, визначених у ч. 1 цієї статті, платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позапланову перевірку позивача, проведену Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва 19.08.2005, призначено та проведено податковим органом без дотримання вимог чинного законодавства щодо призначення та проведення як планових, так і позапланових перевірок суб'єктів господарювання.

Розглядаючи спір по суті, суд відзначає, що відповідачем проводила саме документальна перевірка позивача.

Наказом  ДПА у м. Києві України від 16.09.2002 № 429, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за № 1023/7311, затверджено Порядок оформлення результатів        документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (з наступними змінами та доповненнями, далі –Порядок № 429).

Пункти 1.5 та 1.6 Порядку № 429 передбачають, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований   виклад   виявлених   у  ході  перевірки  фактів порушень,  зокрема норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадових осіб податкових органів, які проводили перевірку. За  результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької  діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства (далі - суттєві обставини).

Як встановлено судом, в акті перевірки не викладено суттєвих обставин діяльності  позивача,  які мають відношення  до  фактів виявленого  порушення п. 1.8 ст. 1, п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, зокрема, не зазначено господарських операцій та первинних документів, на підставі яких позивачу розраховувались податкові зобов'язання та визначалась сума завищення бюджетного відшкодування з ПДВ.

Згідно з пунктом 1.7 Порядку № 429 факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктами 1, 2 розділу II «Описова частина акта документальної перевірки»Порядку № 429 визначено, що результати документальної перевірки групуються за окремими видами податків і зборів (обов'язкових платежів) та у розрізі податкових періодів. За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно:

- висвітлити показники, які відображаються підприємством у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку підприємства у розрізі періодів;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з  посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб підприємства щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

- зазначити перелік документів, що не були надані у ході здійснення перевірки;

- у   разі   відмови   посадових   осіб   підприємства   надати перевіряючим письмові пояснення щодо причини ненадання документів факт відмови відобразити в акті.

Виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового та валютного законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані перевіряючими, а також посадовими особами підприємства. ( Абзац сьомий пункту 2 частини II із змінами, внесеними згідно з Наказом ДПА N 403 ( z0875-03 ) від 26.08.2003 )

Не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб підприємства (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

У випадках відсутності податкового обліку даний факт фіксується в описовій частині акта, а у випадках, передбачених законодавством, застосовуються непрямі методи, порядок застосування яких передбачений чинним законодавством.

Згідно з розділом III «Висновок»Порядку № 429 у цьому розділі акта документальної перевірки відображається узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового та валютного законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів. Виявлені порушення податкового та валютного законодавства відображаються у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обов'язкових платежів з розбивкою за роками та податковими періодами, у межах періоду, що перевіряється.

Водночас в Інформативних додатках до акта документальної перевірки входять:

- розрахунки   донарахованих   сум  податків,   зборів,   інших обов'язкових платежів, а також розрахунки зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування, зменшення податкового кредиту за податком на додану вартість у розрізі податкових періодів;

- пояснення посадових осіб підприємства щодо виявлених порушень, надані у ході перевірки;

- інші матеріали, що підтверджують наявність фактів податкових та валютних порушень.

Оскільки в акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних  припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та  різного роду  висновків щодо  дій посадових  осіб  підприємства, суд приходить до висновку, про те, що відповідачем не доведено належним чином порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Зважаючи на викладені вимоги Порядку № 429, суд відзначає, що Акт перевірки не містить жодного чіткого розрахунку зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ, визначеної у висновках акта та спірному податковому повідомленні-рішенні. Акт також не містить жодного посилання на відповідний додаток до акту, в якому чітко була б розрахована та визначена сума зменшення бюджетного відшкодування позивача з податку на додану вартість  за результатами перевірки з указанням первинних документів.

Розглядаючи спір по суті, суд також зважає на наступне.

Згідно з ч. 3 ст.  2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень обов'язок  щодо доказування правомірності свого рішення, дії  чи  бездіяльності покладається  на   відповідача,   якщо   він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується  принципом  законності, відповідно до якого органи  державної  влади,  органи місцевого самоврядування,  їхні посадові і службові особи зобов'язані  діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено ч. 3 ст.  70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Як встановлено судом, спірні рішення прийняті відповідачем на підставі доказів, що отримані відповідачем в ході перевірки, призначення та проведення якої суд визнав неправомірним. При цьому акт перевірки, який став підставою для прийняття спірного рішення, складений відповідачем з порушенням вимог законодавства.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.  94 КАС України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.

118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених позивачем платіжним дорученням від 17.05.2006 № 50, відшкодуванню судовим рішенням не підлягають, оскільки не є обов'язковим платежем для подачі позовної заяви, визначеним КАС України, і можуть бути повернуті позивачу шляхом звернення з відповідною заявою до ДП „Судовий інформаційний центр”.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69, 70, 71, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 08.11.2005 № 000252309/1.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 07.11.2005 № 13216/10/25-006 про результати розгляду скарги в частині залишення без змін податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 19.08.2005 № 000252309/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства „Каскад” судові витрати в сумі 3,40 грн.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                             О.О. Євсіков

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –17.07.2006.