Постанова

від 24.07.2006 по справі 11/227-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА 01030,

м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

24.07.2006р.

м.Київ

№ 11/227-А

за позовом

Державної податкової інспекції у

Печерському районі м. Києва

до

1)          Товариства з обмеженою

відповідальністю "Укрвтормет", 2)          Товариства з обмеженою

відповідальністю "Екселентекс"

про

визнання угоди недійсною.

          Суддя  Євсіков О.О.

Секретар

судового засідання Зайченко А.С.

Представники:

від позивача

Ткач С.С. -держ. под. інсп.

(довір. в справі)

від відповідача-1: від

відповідача-2:    

Поляк О.В. -предст. (довір. в

справі) не з'явились

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС

України в судовому засіданні 24.07.2006 о 16 год. 47 хв. проголошено вступну та

резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі

відкладено на 31.07.2006 на 17 год. 00 хв., про що повідомлено сторонам після

проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з

урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського

суду міста Києва з позовом, в якому просить визнати недійсним договір №Е/17 від

12.03.2003, укладений між ТОВ «Укрвтормет»та ТОВ «Екселентекс»відповідно до ст.

49 ЦК України УРСР; стягнути з відповідача-1 в дохід державного бюджету

229554,31 грн.; стягнути з відповідача-2 в дохід державного бюджету 229554,31

грн.

Ухвалою від 30.05.2006 відкрито

адміністративне провадження у справі, призначено попереднє судове засідання на

15.06.2006.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС

України компетенція адміністративних судів поширюється на спори  за 

зверненням  суб'єкта  владних  

повноважень   у випадках,

встановлених законом.

Пунктом 11 частини 1 статті 10

Закону України „Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що

державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у

містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують такі

функції, зокрема подають   до  судів 

позови  до  підприємств, 

установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і

стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших

випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про

стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за

рахунок їх майна.

В обґрунтування позовних вимог

позивач посилається на наступні обставини.

Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР

необхідними умовами для визнання недійсною угоди є укладання її з метою

завідомо суперечною інтересам держави, суспільства та наявність умислу хоча б у

однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

На думку позивача, умисел

відповідачів на укладання угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави

і суспільства, підтверджується тим, що рішенням Голосіївського районного суду

м. Києва від 13.10.2004 у справі №2-4921/3 визнано недійсним з моменту

державної реєстрації статут та установчий договір ТОВ «Екселентекс», визнано

недійсним свідоцтво платника ПДВ з моменту видачі, а також визнані недійсними

всі первинні бухгалтерські документи, податкові накладні з реквізитами ТОВ

«Екселентекс», які підписані від імені ОСОБА_1 з моменту видачі. Також позивач

зазначає, що перевіркою, проведеною ДПІ у Печерському районі м. Києва відносно

ТОВ «Укрвтормет», встановлено безпідставність віднесення відповідачем-1 до

складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, отриманих в тому

числі від ТОВ «Екселентекс». Таким чином, умисел ТОВ «Укрвтормет»полягає у

незаконному отриманні права на податковий кредит, що призвело до збитків

Державного бюджету України.

Відповідач-1 у відзиві на позовну

заяву та його представник в судовому засіданні позовних вимог не визнали,

мотивуючи свої заперечення тим, що позивачем не доведено належним чином, в чому

саме полягала завідомо суперечна інтересам держави та суспільства мета

укладення угоди, а також наявність у діях відповідачів умислу, оскільки єдиним

доказом вчинення фізичною особою злочину є обвинувальний вирок. Крім того,

відповідач-1 вказує, що Рішення Голосіївського районного суду не є належним і

достатнім доказом наявності у відповідач-1 будь-яких податкових зобов'язань та

несплати податків.

Відповідач-2 відзиву на позов не

надав та не надіслав, явку представників в судові засідання не забезпечив.

Дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, Господарський суд

міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів, справи

між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрвтормет" (продавець)

та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екселентекс" (покупець)

був укладений договір купівлі-продажу №Е/17 від 12.03.2003 на придбання брухту

чорних металів. Згідно специфікації №1 до договору №Е/17 від 12.03.2003 ціна на

різні види металобрухту договірна на момент відвантаження.

Додатковою угодою № 1 від

18.03.2003 (копія -у справі) сторони, у зв'язку з допущеною в преамбулі

договору помилкою в процесі виконання договору змінили преамбулу договору,

визначивши, що Товариств з обмеженою відповідальністю "Укрвтормет" є

покупцем, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Екселентекс"

-продавцем.

Від імені ТОВ

"Укрвтормет" Договір та Додаткову угоду до нього підписано директором

Столпником П.Л., від імені ТОВ "Екселентекс" -директором Дащенко В.П.

На підтвердження

фінансово-господарської операції відповідачем-1 отримано від відповідача-2

податкові накладні на загальну суму 229554,31 грн., в т.ч. ПДВ 38259,06 грн.

Також факт отримання товару підтверджується відповідними актами

приймання-передачі та накладними (копії в справі). Згідно банківських виписок,

розрахунки між сторонами проведені у безготівковій формі на суму 229554,31

грн., в т.ч. ПДВ -38259,06 грн. (копії в справі).

Вищезазначеними документами

підтверджується факт виконання договору його сторонами. З боку контрагентів за

спірним договором жодних заперечень (зауважень) щодо його виконання не

надходило, договір сторонами не оспорювався.

Статтею 67 Конституції України

встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і

розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 п. 7.3 Постанови

Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002 "Про заходи щодо

забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про

податки" під час розгляду справ за позовами органів державної податкової

служби про визнання угод недійсними судам необхідно оцінювати докази в

сукупності та визначати достатність підстав для висновку щодо спрямованості

діяльності суб'єкта господарювання, в тому числі при укладенні спірної угоди,

на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). Вирішуючи спір

про визнання угоди недійсною, суд повинен повно з'ясувати наявність тих

обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання

відповідних юридичних наслідків.

Обґрунтовуючи факт укладання

відповідачами угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і

суспільства, позивач посилається, зокрема, на те, що за результатами перевірки

відповідача-1 був складений акт (копія у справі), яким встановлено, що в ході

перевірки проведено порівняльний аналіз податкового кредиту по ПДВ відповідача-1

з податковим зобов'язанням з ПДВ, задекларованими ТОВ «Екселентекс», з якого

вбачається, що сума податкового зобов'язання згідно Декларацій з ПДВ ТОВ

«Екселентекс»в травні 2003 менша за суму ПДВ, яку ТОВ «Укрвтормет»відніс до

податкового кредиту, а в червні та липні 2003 ТОВ «Екселентекс»взагалі не

задекларував зобов'язань з ПДВ. Всього ТОВ «Укрвтормет»неправомірно віднесено

до складу податкового кредиту суми ПДВ з податкових накладних ТОВ

«Екселентекс»на суму 38259,04 грн.

Як свідчать матеріали справи,  ТОВ "Укрвтормет" дійсно придбало

товар у ТОВ «Екселентекс»(копії договору та накладних в матеріалах справи).

Оспорюваний договір між відповідачами укладений 12.03.2003, виконаний на

протязі квітня-липня 2003 року. Здійснення купівлі - продажу продукції   від ТОВ "Екселентекс" до ТОВ

"Укрвтормет", враховуючи той факт, що вони тим більше не були

здійснені в один день, не суперечить законодавству України, не свідчить про

ухилення сторін від оподаткування, а тому посилання позивача на цю обставину в обґрунтування

позовних вимог є безпідставним.

Позивач, обґрунтовуючи умисел

відповідача-2, вказує, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від

13.10.2004 у справі №2-4921/3 за позовом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва

до ТОВ «Екселентекс», ОСОБА_2, ОСОБА_1 визнано недійсним з моменту державної

реєстрації статут та установчий договір ТОВ «Екселентекс», визнано недійсним

свідоцтво платника ПДВ з моменту видачі, а також визнані недійсними всі

первинні бухгалтерські документи, податкові накладні з реквізитами ТОВ

«Екселентекс», які підписані від імені ОСОБА_1 з моменту видачі.

Як вбачається зі змісту рішення

Голосіївського районного суду м. Києва, суд, приймаючи його, встановив, що

відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ТОВ "Екселентекс" та його статутний

фонд не формували, активами не наділяли, директором ОСОБА_1 не призначали,

первинні бухгалтерські документи, податкові накладні з реквізитами ТОВ

"Екселентекс" не підписували.

На підставі вказаного суд дійшов

висновку, що діяльність підприємства з моменту його створення здійснювалась

протиправно, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не були власниками підприємства, їх

волевиявлення не було спрямоване на створення підприємства, затвердження його

статуту та заняття підприємницькою діяльністю. Суд встановив, що установчі

документи ТОВ "Екселентекс" не відповідають вимогам чинного

законодавства.

Обставини, встановлені судовим

рішенням в цивільній справі,  що набрало

законної сили,  згідно з ч. 1 ст. 72 КАС

України не доказуються при розгляді інших 

справ,  у  яких беруть 

участь  ті самі особи або

особа,  щодо якої встановлено ці

обставини. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України належними  є докази, які містять інформацію щодо

предмету доказування.  Суд не бере до

розгляду докази,  які  не 

стосуються предмету доказування.

Однак наявність протиправного

умислу ТОВ "Екселентекс" не може бути підтверджена лише рішенням

районного суду про визнання статуту, первинних документів та свідоцтва платника

ПДВ цієї сторони договору недійсними, оскільки предметом дослідження у цивільній

справі була відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства,

а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час

підприємницької діяльності суб'єкта.

Отже, судження, висновки суду,

викладені у рішенні Голосіївського районного суду м. Києва від 13.10.2004, яким

були визнані недійсними з моменту державної реєстрації статут та установчий

договір ТОВ «Екселентекс», визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ з моменту

видачі, а також визнані недійсними всі первинні бухгалтерські документи,

податкові накладні з реквізитами ТОВ «Екселентекс», які підписані від імені

ОСОБА_1 з моменту видачі, не є обов'язковим для господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи,

в т. ч. з рішення Голосіївського районного суду м. Києва, ТОВ «Екселентекс»було

належним чином зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною

адміністрацією, а також ДПІ у Голосіївському районі м. Києва як платник

податків.

Відповідно до п. 4.7 Інструкції про

порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА України № 80 від

19.02.1998, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року

за № 172/2612, у редакції, чинній на момент взяття ТОВ

"ТТМ-Плюс"  на податковий облік,

для взяття на облік платники податків - юридичні особи подають в органи

державної податкової служби за своїм місцезнаходженням такі документи:

заяву за формою N 1-ОПП (додаток

1);

завірені в нотаріальному порядку

копії статуту (якщо це потрібно для створюваної організаційної форми

підприємства), установчих договорів з відміткою органу, що здійснив державну

реєстрацію;

копію положення (для бюджетних

установ, благодійних організацій);

копію свідоцтва про державну

реєстрацію;

копію довідки про включення до

ЄДРПОУ з присвоєним їй ідентифікаційним кодом.

Пунктом 4.13 вказаної Інструкції

встановлено, що усі документи, перелічені в пункті 4.7,  подає особисто власник, засновник (власники,

засновники) або уповноважена ним (ними) особа (заявник), або призначений

керівник, або головний бухгалтер. Документи приймаються лише за наявності

паспорта особи, яка подає документи, довідок про присвоєння ідентифікаційного

номера з ДРФО власників, засновників (фізичних осіб), директора та головного

бухгалтера.

Заяви приймають відділи обліку та

реєструють у загальному відділі (канцелярії). Приймання заяви фіксується в

журналі реєстрації заяв та повідомлень про взяття на облік (перереєстрацію,

реорганізацію, унесення змін) платників податків за ф. N 2-ОПП. Перевірку

паспортних даних та встановлення місцезнаходження платника податків виконують

підрозділи податкової міліції. Заява заповнюється друкарським способом або від

руки чорнилом темного кольору друкованими літерами та підписується власником,

засновником або призначеним керівником, чи головним бухгалтером підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи,

підставами для реєстрації  ТОВ

«Екселентекс»стали визначенні законодавством документи, на підставі яких

здійснювалась відповідна реєстрації, і їх відповідність законодавству

перевірялась під час реєстрації.

Таким чином рішення районного суду

не звільняє позивача від доведення наявності умислу ТОВ «Екселентекс»на

укладення угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР від

18.07.1963 (який діяв на момент виникнення та припинення правовідносин між

відповідачами) недійсною є угода, укладена з метою, що суперечить інтересам

держави та суспільства.

Вирішуючи спір про визнання угоди

недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує

визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків.

До угод, укладених з метою,

завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди,

спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від

оподаткування.

Із наданих суду доказів вбачається,

що позивачем не доведено належним чином, в чому саме полягала завідомо

суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання угоди і чи була вона

спрямована на приховування від оподаткування доходів, а також наявність в діях

відповідачів у формі умислу

Позивач не надав доказів про те, що

внаслідок виконання угоди інтересам держави заподіяні збитки.

За оспорюванню угодою ТОВ

"Екселентекс" є продавцем продукції, а ТОВ "Укрвтормет" -

покупцем. Відповідно у ТОВ "Екселентекс" за зазначеною господарською

операцією виник валовий дохід та податкове зобов'язання з податку на додану

вартість.

Згідно з пп. 4.2.2 ст. 4 Закону

України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та

державними цільовими фондами” контролюючий орган повинен самостійно визначити

суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: платник податків

не подає у встановлені строки податкову декларацію, дані документальних

перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або

завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до абзацу другого пп. 2.5 п. 2 Інструкції про порядок застосування

штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби,

затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001

N 110  податкове

повідомлення-рішення  -   це 

рішення   керівника

податкового  органу  (його 

заступника)  щодо  обов'язку 

платника податків сплатити донараховану суму податків, зборів

(обов'язкових платежів),  застосованих  штрафних 

(фінансових)  санкції  (у тому числі пені за порушення у сфері

зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового та іншого

законодавства, що приймається за результатами перевірки   платника  

податків. Як вбачається з матеріалів справи, перевірка ТОВ

"Екселентекс" з питань дотримання податкового законодавства не

проводилась, рішення податкового органу про встановлення податкового

зобов'язання платника податків не приймалось.

Несплата податків дійсно є

порушенням чинного податкового законодавства, однак в матеріалах справи

відсутні докази, які підтверджують несплату податків за оспорюваним договором,

у т.ч. податку на додану вартість. Отримання відповідачем-2 коштів, а

відповідачем-1 товару само по собі не свідчать про намір ухилитись від сплати

податків.

Допустимих доказів наявності у

відповідача-2 податкового боргу позивач не надав, в матеріалах справи відсутній

Акт перевірки, рішення податкового органу про донарахування податкових

зобов'язань відповідачу-2, податкові повідомлення, податкові вимоги, що

підтверджують наявність податкового боргу у відповідача-2 за результатами

виконання спірного договору (а саме зазначені документи можуть бути

підтвердженням податкового боргу, несплати податків відповідачем). 

Що стосується визначення

позивачеві-1 податкових зобов'язань за спірним договором, то суд також звертає

увагу на те, що в пункті 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України

№ 01-8/481 від 20.04.2001 зазначено, що порушення  сторонами 

договору законодавства про податки не є підставою для визнання його

недійсним. Якщо податковим органом 

не  подано  доказів 

спрямованості  укладеної  угоди на вчинення порушення податкового

законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою  для 

визнання  угоди недійсною.

Даючи оцінку зібраним у справі

доказам, суд виходить з того, що згідно зі ст. 49 ЦК УРСР якщо угода укладена з

метою,  завідомо  суперечною 

інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при  наявності 

умислу  у обох сторін - в разі

виконання угоди обома сторонами  -  в доход держави стягується все одержане ними

за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується

в доход  держави все  одержане 

нею  і  все 

належне  з неї  першій 

стороні    на відшкодування

одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за

угодою повинно бути  повернуто другій

стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного

стягується в доход держави.

Для даної норми закону характерними

є такі ознаки:

а) вчинення дій об'єктивно

призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в

даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та

нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

б) такі угоди характеризуються

суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону,

оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і

суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину

сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;

в) факт наявності суб'єктивного

чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої

юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути

встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо

визначеними засобами доказування. 

Пленум Вищого господарського суду

України в своїй постанові від 25.07.2002 “Про заходи щодо забезпечення

однакового і правильного застосування законодавства про податки” вказав, що

доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від

оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими

органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за

юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним

законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання

податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування

державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.

Відповідно до ст. 212 Кримінального

кодексу України ухилення від оподаткування кваліфікується як кримінально

караний злочин.

Водночас згідно з ч. ч. 1-3 ст. 62

Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може

бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному

порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний

доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може

грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оскільки суб'єктивний склад

правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і

підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування, судом визнається,

що позивачем не надано доказів, які б свідчили про порушення кримінальної

справи проти посадових осіб відповідачів та доведення їх вини за фактом

ухилення від сплати податків стосовно обставин, викладених у позовній заяві.

Позивачем не надано належних

доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними

посадовими особами відповідачів встановлений обвинувальним вироком суду, що

набрав законної сили.

Статтею 9 Закону України “Про

бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” 16.07.99 №996-XIV також

передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є

первинні документи, які  фіксують  факти здійснення господарських операцій. Первинні

документи повинні бути складені під  час

здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її

закінчення. Для контролю та 

впорядкування оброблення даних на підставі первинних  документів можуть складатися зведені облікові

документи. Первинні та зведені  облікові

документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати

такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та  обсяг 

господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади

осіб, відповідальних за здійснення 

господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис

або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у

здійсненні господарської операції.

Долучені до матеріалів справи

первинні документи, якими оформлено укладення та виконання спірного договору,

повністю відповідають вимогам законодавства та підтверджують фактичне виконання

договору.

Суд відзначає, що позивачем  не надано доказів притягнення до кримінальної

відповідальності (за ухилення від оподаткування, фіктивне підприємництво,

підроблення документів, шахрайство тощо) осіб, які діяли від імені

відповідача-2 при укладенні спірного договору, в т. ч. Дащенко В.П., який від

імені відповідача-2 підписав спірну угоду, та інших осіб, які підписували

накладні чи податкові накладні.

При цьому суд також відзначає, що

юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав

визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення

ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог

кредиторів, в тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації

підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його

державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Враховуючи, що обставини справи,

які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними

засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування,

судом визнається, що в позовній заяві відсутні достатні докази, що

підтверджують або спростовують наявність як об'єктивного так і суб'єктивного

складу правопорушення. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на

які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, у т.ч. факту навмисного

ухилення від сплати податків відповідачів.

Окрім того суд вважає безпідставним

посилання позивача на ст. 49 Цивільного кодексу УРСР.

1 січня 2004 року, згідно з п. 1 та

п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний

кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року втратив чинність.

Цивільний кодекс України, який

набрав чинності, не містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсної

угоди, які були встановлені ст. 49 Цивільного кодексу УРСР. Цим кодексом

скасована відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової

санкції - стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за

угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та

суспільства. Наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок (ст. 228

Цивільного кодексу України), не є адміністративно-правова конфіскація.

За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України

кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує

відповідальність особи.

Таким чином, застосування при

вирішенні спору публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним

на момент укладення угоди, але відсутні в Цивільному кодексі України на момент

ухвалення рішення про притягнення до відповідальності, є необґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС

України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її

вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач не довів суду обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх

вимог.

За таких обставин позовні вимоги

визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись

ст.ст. 9, 69-72, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В позові відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст.

254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про

апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до

суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному

обсязі за правилами, встановленими ст. 

ст.  185-187 КАС України, шляхом

подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним

поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути

подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга

подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                       

О.О. Євсіков

Дата складення та підписання

постанови в повному обсязі -31.07.2006