Постанова

від 29.04.2011 по справі 2а-1997/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 29 квітня 2011 року           12:37           № 2а-1997/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. при секретарі Рагімовій Н.А., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.02.2011 р.),

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 7179/9/10-011 від 29.12.2010 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

 Товариства з обмеженою відповідальністю «Брама Лтд»

до

 Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

про

 визнання протиправним та скасувати рішення № 5319/10/15-111 від 23.11.2010 р. про невизнання податкової декларації в якості податкової звітності, зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Брама ЛТД» (далі –позивач, ТОВ «Брама ЛТД») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі –відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасувати рішення № 5319/10/15-111 від 23.11.2010 р. про невизнання податкової декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року в якості податкової звітності , зобов’язання визнати декларацію з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем було безпідставно відмовлено у визнанні поданих позивачем податкової декларації з податку на прибуток підприємства  за 9 місяців 2010 року, оскільки вказана декларація містила усі обов’язкові реквізити. Посилання відповідача на те, що у декларації невірно вказано місцезнаходження підприємства, на думку позивача, не може бути підставою для її невизнання як податкової звітності, оскільки подана декларація була заповнена з дотриманням усіх вимог, передбачених Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143.

Відтак, оскаржуване рішення, як вказує позивач, прийняте з порушенням норм пп. 4.1.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав письмові заперечення. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що податкова декларація з податку на прибуток за три квартали 2010 року була правомірно не визнана як податкова декларація підставі підпункту 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та пункту 3.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143, оскільки в ній була зазначено місцезнаходження платника податку, що не відповідає дійсності.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти позову та підтримав доводи, викладені у запереченні.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

ТОВ «Брама ЛТД»зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 02.10.2008 року та перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі м. Києва.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з пунктом 1.11 частини 1 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (тут і далі –у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі –Закон № 2181), податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Податкові декларації з податку на прибуток підприємств згідно пункту 4.1 статті 4 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 23 березня 2003 року № 143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 квітня 2003 року за №271/7592 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) подається платником податку до державного податкового органу для реєстрації протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. 4.1.7 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації, визначеного згідно з підпунктом 4.1.4 цього пункту, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.

29 жовтня 2010 року, у встановлений законодавством строк, позивачем було направлено до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва поштою податкову декларацію з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року, яка була вручена відповідачу 03 листопада 2011 року, що підтверджується відміткою на декларації про її одержання, наявною в матеріалах справи.

Відповідач листом від 23.11.2010 року № 5319/10-15-111 повідомив позивача про те, що надана ним податкова декларація з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року не визнана як податкова звітність, оскільки позивачем порушені вимоги Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА від 29.03.03 р. № 143.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що декларація за 9 місяців 2010 року не була визнана як податкова звітність, оскільки в ній було зазначено місцезнаходження платника податку, що не відповідає дійсності, що підтверджується Довідкою про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків № 5503/26-1/52 від 11.08.2010 р.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

Підпунктом 4.1.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що прийняття податкової декларації є обов’язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від’ємного значення об’єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов’язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Відповідно до абзацу 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1. статті 4 Закону № 2181 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов’язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: подати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Аналізуючи вказані правові норми, суд звертає увагу, що податкова декларація приймається без попередньої перевірки податковим органом зазначених у ній показників.

Суд трактує зазначені положення таким чином, що податковий орган не має право відмовити у прийнятті податкової декларації. Прийняття податкової декларації є обов’язком податкового органу.

Утім, законодавством надано податковому органу право не визнати податкову звітність, отриману і заповнену платником податку всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення.

Абзац 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1. статті 4 Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” містить виключний перелік підстав для невизнання податкової декларації:

1) якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів;

2) її не підписано відповідними посадовими особами;

3) не скріплено печаткою платника податків.

Вищевказані підстави невизнання податкової декларації з огляду на приписи ч. 2 ст. 19 Конституції України не підлягають розширеному тлумаченню.

Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 р. № 143, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 р. за №271/7592 (далі –Порядок, Порядок № 143).

Пунктом 3.1. Порядку № 143 дано виключний перелік рядків, які саме повинні бути заповнені в декларації з посиланням на відповідні нормативні акти України, що повністю збігається з заповненими рядками поданої позивачем декларації.

Відповідно до п. 3.1. вищевказаного Порядку декларація складається із заголовної та двох основних частин і десяти додатків, з яких сім (К1-К7) подаються щокварталу, у тому числі за рік, а три (Р1-Р3) подаються виключно за рік.

Відповідно до абз. 2 п. 3.1 Порядку № 143 складання декларації з податку на прибуток у заголовній частині декларації відображаються повна назва підприємства (відповідно до установчих документів), зареєстрованого в установленому порядку, ідентифікаційний код, код виду економічної діяльності, місцезнаходження та номер телефону платника (факс, електронна адреса - за бажанням). В основній частині та в додатках показники відображаються на підставі норм, установлених Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” та Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Відповідач не визнав податкову декларацію з податку на прибуток за три квартали 2010 року з посиланням на те, що в декларації зазначене місцезнаходження платника податку, що не відповідає дійсності.

Так, згідно довідки про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків від 11.08.2010 року № 5503/26-1/52, складеної Головним відділом податкової міліції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, ТОВ «Брама Лтд» за зареєстрованою адресою платника податку (місцезнаходження): 03150, м. Київ, вул. Горького, 5-Б - не знаходиться.

Згідно абзацу шостого ст. 1 Закону України  «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

В декларації з податку на прибуток за три квартали 2010 року позивача зазначено місцезнаходження платника податку ТОВ «Брама Лтд»: м. Київ, вул. Горького, 5-Б.

Як вбачається з Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наявної в матеріалах справи, на момент подання декларації позивачем місцезнаходженням позивача було: м. Київ, вул. Горького, 5-Б (запис № 6 Довідки).

Інформація про зміну місцезнаходження позивача була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 30.12.2010 р., тобто після подання податкової декларації за 9 міс. 2010 року (яка була подана, як зазначалось вище, 03.11.2010 р.).

Абзацом сьомими ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»передбачено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців містяться відомості про юридичну особу.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З огляду на те, що позивачем було зазначено в податковій декларації з податку на прибуток за три квартали 2010 року адресу, яка згідно вимог законодавства визнається його місцезнаходженням, тобто ним був зазначений такий обов’язковий реквізит податкового документа, як місцезнаходження платника податку, невизнання відповідачем податкової декларації позивача з податку на прибуток за три квартали 2010 року як податкової декларації є таким, що суперечить законодавству.

Суд зазначає, що Порядок № 143 не висуває умов чи вимог щодо порядку написання адреси (місцезнаходження) платника податків. За таких обставин, підставою для висновку про відсутність в податковій декларації такого обов’язкового реквізиту, як інформації про місцезнаходження платника податків, може слугувати встановлення податковим органом факту відсутності зазначення адреси платника податків взагалі.

Посилання відповідача на незнаходження позивача за його місцем знаходження не може бути взято до уваги судом, оскільки такої підстави для невизнання податкової декларації як податкової звітності як в законодавстві не передбачено.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, податковим органом здійснювалось листування з позивачем за адресою, яка вказана в спірній податковій декларації (м. Київ, вул. Горького, 5-Б), як до подачі вказаної декларації (у травні 2010 року), так і після цього (у грудні 2010 року).

Відтак, доводи відповідача про відсутність позивача за адресою, яка вказана у податковій декларації, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Судом також встановлено, що подана ТОВ «Брама Лтд»податкова декларація з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року підписана уповноваженою особою позивача, скріплена печаткою та містить всі інші обов’язкові реквізити: найменування платника податку, ідентифікаційний код платника податку, тип декларації, звітний період, дата подання декларації, місцезнаходження платника податку тощо.

Зазначена декларація забезпечує вільне читання тексту, в ній відсутні підчистки, помарки, виправлення та дописки, в ній немає тексту або цифр, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною.

Таким чином, відповідач не мав визначених Законом № 2181 підстав для невизнання поданої позивачем податкової декларації як податкової звітності.

Отже, рішення відповідача від 23 листопада 2010 року № 5319/10/15-111 про невизнання податкової декларації позивача з податку на прибуток за три квартали 2010 року як податкової звітності є таким, що суперечить законодавству, порушує права позивача і є протиправними.

Стосовно позовних вимог позивача про зобов’язання провести в якості податкової звітності податкову декларацію з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідач забезпечує облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів.

Порядок ведення органами Державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету регламентується відповідною Інструкцією, затвердженою наказом ДПА України від 18 липня 2005 року № 276 та зареєстрованою у Мін'юсті України 2 серпня 2005 року за № 843/11123 (чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення про невизнання податкової звітності) (далі - Інструкція № 276).

Пунктами 1.4., 1.6 Інструкції № 276 передбачено, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів та підтримання в актуальному стані автоматизованої інформаційної облікової системи.

Проведення податкової звітності в електронних базах податкової звітності передбачено також Методичними рекомендаціями щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затвердженими наказом ДПА України від 31 грудня 2008 року № 827.

Наведене свідчить про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб у системі обліку податкового органу (електронних базах податкової звітності) правильно відображався фактичний стан виконання його обов’язку щодо подання податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів.

Оскільки в даному випадку дії відповідача щодо невизнання декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року є протиправними та призводять до протиправного неврахування даних податкової декларації в електронних базах податкової звітності, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на наведене, суд керуючись частиною 2 статті 11 КАС України вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в даній частині шляхом зобов'язання відповідача перенести до електронних баз податкової звітності, що ведеться органами державної податкової служби, показників поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Брама Лтд»декларації з податку на прибуток за 9 міс. 2010 року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 9 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідачем суду не було надано доказів, які б свідчили про правомірність рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва щодо невизнання поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Брама Лтд»декларації з податку на прибуток за 9 міс. 2010 року як податкової звітності.

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 КАС України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню.

На розподілі судових витрат позивач не наполягав.

Керуючись вимогами ст. ст. ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про невизнання як податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Брама Лтд» (код ЄДРПОУ 36134874; адреса: 03150, м. Київ, вул. Горького, 57) декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року, викладене у формі листа № 5319/10/15-111 від 23.11.2010 року.

Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва перенести до електронних баз податкової звітності показники поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Брама Лтд» декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 04 травня 2011 року.