Постанова

від 26.05.2011 по справі 2/104-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "26" травня 2011 р.                                                                                    

Справа № 2/104-10  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Т.Добролюбової

суддів

Т.Гоголь, В.Швеця

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 –до. від 16.05.11           

відповідача, третіх осіб: не з'явились, повідомлені належно

касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Центр Нерухомості"

на постанову

Харківського апеляційного господарського суду  

від

14.12.10

у справі

№2/104-10 Господарського суду Сумської області

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Центр Нерухомості"

до

Виконавчого комітету Сумської міської ради

треті особи

1.          Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІ-Послуги"

2.          Товариства з обмеженою відповідальністю "Катана"

3.          відділ підприємництва, дозвільних та реєстраційних процедур Сумської міської ради

4.          Комунальне підприємство "Сумське міське бюро технічної інвентаризації"

про

визнання права власності

У судовому засіданні 19.05.11 оголошувалася перерва до 26.05.11.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СК-Центр Нерухомості" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом, з урахуванням змін, до Виконавчого комітету Сумської міської ради про визнання права власності на нежитлове приміщення, загальною площею 1883,9 кв.м, у складі (згідно з переліком у позові), що розташоване за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 15. В обґрунтування позову, позивач посилався на те, що спірне майно було внесено до статутного капіталу позивача його учасником - ТОВ "СТІ-Послуги". Позивач звертався до відповідача із заявою про видачу свідоцтва про право власності на спірне майно, втім відповідачем така заява безпідставно залишена без задоволення. При цьому, позивач посилався на судові рішення у інших справах (№17/409-08, №16/302-09) та приписи статей 16, 115, 328, 392 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 19.10.10 (суддя Соп'яненко О.Ю.) позов задоволено. Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за позивачем права власності на спірне майно у відповідності до приписів статей 115, 319, 328 Цивільного кодексу України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.10 (судді Ільїн О.В., Білоконь Н.Д., Черленяк М.І.) перевірене рішення господарського суду скасовано. В позові відмовлено. Вмотивовуючи постанову у справі, апеляційна інстанція виходила з того, що позивачем не надано правовстановлюючих документів, а тому відсутні підстави для визнання за ним права власності на спірне майно. Постанова обґрунтована приписами статей 15, 16, 319, 328, 331, 392 Цивільного кодексу України, статей 23, 24 Закону України "Про планування і забудову територій", статті 5 Закону України "Про архітектурну діяльність", положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.08 №923 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів".

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "СК-Центр Нерухомості", в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення у справі залишити без змін. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник посилався на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, статей 115, 319, 328 Цивільного кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" Листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.01 №01-8/98 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням прав власності та його захистом", Постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.08 №923 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів", статті 97 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник наголошує на тому, що спірне майно було внесено до статутного капіталу позивача його учасником - ТОВ "СТІ-Послуги", який був власником цього майна.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення в рішеннях судів, правильності застосування норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України відзначає наступне.

В ході розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що на підставі свідоцтва про державну реєстрацію від 18.02.10, виданого Виконавчим комітетом Сумської міської ради, зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "СК-Центр Нерухомості". До статутного капіталу ТОВ "СК-Центр Нерухомості" Товариством з обмеженою відповідальністю "СТІ-Послуги" було внесено спірне нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Супруна, буд. 15. Судами також установлено, що вказане нежитлове приміщення належало ТОВ "Катана" на праві власності на підставі рішення Господарського суду Сумської області від 23.06.08 у справі №17/409-08 та зареєстровано у КП "Сумське міське БТІ". В подальшому, 16.02.09 учасниками ТОВ "Катана" було прийнято рішення про внесення цього нежитлового приміщення до статутного (складеного) капіталу ТОВ "СТІ-Послуги"; рішенням Господарського суду Сумської області від 10.12.09 у справі №16/302-09 визнано за ТОВ "СТІ-Послуги" право власності на спірне нерухоме майно. Разом з тим, учасниками ТОВ "Катана" і ТОВ "СТІ-Послуги" 16.02.10 спірне нерухоме майно у статутному (складеному) капіталі ТОВ "СТІ-Послуги" було замінено на інше майно, а спірне нерухоме майно було внесено до статутного (складеного) капіталу ТОВ "СК-Центр Нерухомості". Інформація щодо формування статутного (складеного) капіталу ТОВ "СК-Центр Нерухомості", зокрема, і в частині внесення учасником нежитлового приміщення на вул. Супруна, 15, була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Судами також установлено, що відповідач не визнає право власності позивача на спірне приміщення. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Центр Нерухомості" до Виконавчого комітету Сумської міської ради про визнання права власності на нежитлове приміщення, загальною площею 1883,9 кв.м, у складі (згідно з переліком у позові), що розташоване за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 15. Скасовуючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення цієї вимоги. Такий висновок апеляційного суду визнається помилковим. Відповідно до пункту  2 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним  засадам  цивільного законодавства. Статтею 16 цього ж Кодексу унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Главою 24 Цивільного кодексу України встановлені способи набуття права власності, зокрема, відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Частиною 1 статті 386 Цивільного кодексу України унормовано, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Відповідно до приписів статті 140 Господарського кодексу України джерелами формування майна суб'єктів господарювання є, зокрема, грошові та матеріальні внески засновників. Статтею 12  Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом (стаття 13 цього ж Закону). Викладене кореспондується з приписами статті 115 Цивільного кодексу України, згідно з якою господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши усі обставини справи та зібрані у справі докази, господарський суд першої інстанції установив, і це не спростовано апеляційним судом, що власником спірного нежитлового приміщення на вул. Супруна, 15, в м. Суми, було Товариство з обмеженою відповідальністю "СТІ-Послуги", що підтверджено судовим рішенням у справі №16/302-09. Тобто, як установив суд, третя особа-1 була наділена повноваженнями щодо розпорядження спірним майном, в тому числі, і  його відчуження шляхом внесення до статутного капіталу іншої юридичної особи -Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Центр Нерухомості"; що зазначене майно увійшло до статутного капіталу позивача; а відтак останній правомірно набув на нього право власності. Апеляційний суд встановленого господарським судом першої інстанції не спростував. Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Таким чином, враховуючи приписи законодавства та встановлені судом першої інстанції обставини справи, судова колегія вважає правомірним висновок Господарського суду Сумської області щодо наявності правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірне майно. Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження.

З огляду на зазначене, постанова Харківського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення  Господарського суду Сумської області - залишенню в силі.

     На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117,  1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.10 у справі №2/104-10 скасувати. Рішення Господарського суду Сумської області від 19.10.10 залишити в силі.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Центр Нерухомості" задовольнити.

           Головуючий суддя                                                         Т.Добролюбова

                         Судді                                                              Т.Гоголь

                                                                                            В.Швець