Постанова

від 26.05.2011 по справі 44/578-23/51-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "26" травня 2011 р.                                                                                    

Справа № 44/578-23/51-Б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Панової І.Ю.,

суддів

Заріцької А.О.,

Міщенка П.К.

розглянувши касаційну скаргу

акціонерного товариства закритого типу автотранспортного підприємства "Поступ"

на постанову

та ухвалу

Київського апеляційного господарського суду від 25 січня 2011 року

господарського суду міста Києва від 14 грудня 2010 року

у справі

господарського суду

№ 44/578-б-23/51-б

міста Києва

за заявою

до

державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

закритого акціонерного товариства "Бортницьке виробничо-транспортне підприємство" "Агросервіс"

про

голова комітету кредиторів

ліквідатор

визнання банкрутом

товариство з обмеженою відповідальністю "Базіс Поінт"

Агеєв А.В.

за участю представників:  заявника касаційної скарги Мельник С.Р.,

ЗАТ "Бортницьке виробничо-транспортне підприємство "Агросервіс" Дроздика О.В., Янчука А.В.,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12 грудня 2005 року (суддя Коротун О.М.) за приписами ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” порушено провадження у справі № 44/578-б про банкрутство ЗАТ "Бортницького ВТП "Агросервіс".

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду міста Києва від 27 січня 2006 року у зв’язку з відсутністю ознак передбачених ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд перейшов до загальних процедур банкрутства боржника.

Постановою Господарського суду м. Києва від 23 травня 2007 року у справі № 44/578-23/51-б застосовано особливості банкрутства відсутнього боржника, передбачені ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ЗАТ „Бортницьке виробничо-транспортне підприємство „Агросервіс” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Лавринчука О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10 лютого 2009 року змінено за нововиявленими обставинами ухвалу підготовчого засідання господарського суду міста Києва від 27 січня 2006 року, викладено п. 1 резолютивної частини ухвали наступним чином: „2. Визнати розмір вимог кредитора –ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, який подав заяву про порушення справи про банкрутство ЗАТ „Бортницьке виробничо-транспортне підприємство „Агросервіс” на суму 74 973,63 грн.”; в іншій частині ухвалу підготовчого засідання господарського суду міста Києва від 27 січня 2006 року у справі № 44/578-б залишено без змін; в іншій частині у задоволенні заяви ТОВ „Базіс Поінт” про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали підготовчого засідання суду відмовлено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31 березня 2010 року залучено до участі у справі АТЗТ „АП „Поступ” як учасника провадження у справі.

Ухвалою від 24 листопада 2010 року ліквідатором ЗАТ „Бортницьке ВТП „Агросервіс” призначено арбітражного керуючого Агеєва А.В.

Ухвалою від 14 грудня 2010 року у справі № 44/578-23/51-б (колегія суддів: Хоменко М.Г. –головуючий, Головатюк Л.Д., Омельченко Л.В.) затверджено мирову угоду, укладену між боржником та головою комітету кредиторів, провадження у справі припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 січня 2011 року (колегія суддів Скрипка І.М. –головуючий, Іваненко Я.Л., Пантелієнко В.О.) ухвалу місцевого господарського суду від 14 грудня          2010 року залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними ухвалою господарського суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, АТЗТ „АП „Поступ” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові акти скасувати та прийняти нове рішення про відмову у затвердженні мирової угоди.

Касаційна скарга мотивована порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права,  дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 14 грудня 2010 року ліквідатором подано до суду заяву про затвердження мирової угоди, укладеної 10 грудня 2010 року між ЗАТ „Бортницьке ВТП „Агросервіс” та головою комітету кредиторів - ТОВ „Базіс Поінт”, та припинення провадження у справі.

Боржник в особі ліквідатора Агеєва А.В. та голова комітету кредиторів –ТОВ „Базіс Поінт” в особі директора Бичника В.В. на підставі ст.ст. 35-37 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, рішення ліквідатора та рішення комітету кредиторів, оформленого протоколом від 10 грудня 2010 року № 39, уклали мирову угоду (далі –угода), згідно якої загальна сума кредиторських вимог складала 7 777 439, 48 грн. Станом на день підписання угоди вимоги першої черги боржником погашені частково. Вимоги ТОВ “Базіс Поінт”, після часткової їх сплати, склали 7 701 003, 34 грн.

Сторони дійшли згоди про наступний порядок виконання вказаних грошових зобов’язань боржника перед TOB “Базіс Поінт”: починаючи з               15 січня 2011 року боржник зобов’язався здійснювати погашення вимог TOB “Базіс Поінт” у вказаному вище розмірі щоквартально рівними частинами по 962 625, 42 грн. протягом 24 місяців.

Сторони угоди погодили що з моменту виконання боржником п. 4.1 угоди всі грошові зобов’язання боржника перед кредитором - TOB “Базіс Поінт” будуть вважатись виконаними (погашеними).

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що мирова угода укладена у відповідності до норм чинного законодавства та підписана уповноваженими особами боржника і голови комітету кредиторів, підписи яких завірені печатками сторін.

Відповідно до ст. 35 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів  приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.

Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що АТЗТ „АП „Поступ” не є стороною мирової угоди.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що судом при винесенні оскаржуваної ухвали вирішено питання щодо належного йому майна (майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Лісна, 80) судом апеляційної інстанції визнано необгрунтованим з тих підстав, що на момент винесення ухвали АТЗТ „АП „Поступ” не було власником зазначеного об'єкту нерухомості (відсутній правовстановлюючий документ, який би підтверджував його права на майновий комплекс), а в мировій угоді та в ухвалі про її затвердження не вирішувалось питання щодо переходу та визначення права власності на будь-який майновий комплекс. Право власності на майновий комплекс по вул. Лісній, 80 в м. Києві є предметом розгляду інших господарських справ.

Частиною 4 ст. 37 вказаного Закону визначено, що мирова угода має містити положення про: розміри, порядок і строки виконання зобов’язань боржника, а також про відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини.

Інших обов’язкових положень, які мають бути визначені сторонами мирової угоди Законом не передбачено, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відсутність в мировій угоді умов щодо способу погашення вимог кредитора не може вплинути на дійсність угоди.

Закон не містить обов’язку сторін зазначати в мировій угоді порядок надходження грошових коштів для погашення заборгованості боржника, а тому посилання АТЗТ „АП „Поступ” на те, що умови угоди суперечать чинному законодавству, визнані судом апеляційної інстанції необґрунтованими. До того ж, порядок погашення заборгованості боржником перед TOB “Базіс Поінт” не стосується прав та обов’язків АТЗТ „АП „Поступ”, яке вважає себе власником майнового комплексу, оскільки товариство не є стороною угоди - суб’єктом відповідних правовідносин.

Таким чином, з оскаржуваних судових рішень вбачається, що господарськими судами перевірено дотримання порядку прийняття рішення про укладення мирової та правомірність прийнятого комітетом кредиторів 10 грудня 2010 року рішення про укладення мирової угоди, перевірено повноваження особи, яка є головою комітету кредиторів, відповідність мирової угоди Закону та чи не порушує мирова угода прав кредиторів або інших осіб.

Доводи касаційної скарги про те, що судами не враховано відсутність в угоді вказівки на те, за рахунок яких коштів буде погашатись заборгованість перед кредитором, не можна визнати обґрунтованими, оскільки Законом не передбачено обов'язку сторін зазначати вказане в мировій угоді.

Закон не ставить затвердження мирової угоди в залежність від результатів фінансово - господарської діяльності та фінансового стану боржника. Мирова угода може бути укладена лише щодо вимог, які включені до реєстру вимог кредиторів.

Таким чином, надавши оцінку укладеній угоді суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що сторонами були погоджені усі істотні умови мирової угоди від 10 грудня 2010 року, визначені Законом як обов’язкові, угода не порушує прав заявника касаційної скарги, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства закритого типу автотранспортного підприємства "Поступ" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від                25 січня 2011 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 14 грудня 2010 року у справі № 44/578-23/51-б залишити без змін.

Головуючий                                                                       І. Панова

Судді                                                                                   А. Заріцька

                                                                                                       П. Міщенко