Рішення

від 15.06.2011 по справі 6/72-08-2158

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/72-08-2158

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2011 р.Справа  № 6/72-08-2158

За позовом: Прокурора Овідіопольського району Одеської області, в інтересах держави, в особі органу державної влади Регіонального відділення Фонду Державного майна України у Київській області

Відповідачі: 1)  Відкрите акціонерне товариство „Білоцерківський автобусний парк”

                             2) Дальницка сільська рада Овідіопольського району Одеської області.

                    3) Комунальне підприємство „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Овідіопольська районна державна адміністрація в Одеській області

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство закритого типу “Інзернопродукт”

Про: визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Господарський суд Одеської області у складі колегії су3ддів:

Головуючий суддя                                            Демешин О. А.

Суддя                                                                  Погребна К.Ф..

Суддя                                                                  Ровинський О.Ю.

За участю представників:

Від прокуратури: не з`явився

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Від третіх осіб - не з`явились

Суть спору: Прокурором Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області (далі –Позивач) надано позов до Відкритого акціонерного товариства „Білоцерківський автобусний парк” (далі –Відповідач 1) та до Комунального підприємства „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” (далі –Відповідач 2) про визнання недійсним Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.02.2004р.(серія САА № 202696), виданого Дальницькою сільською радою ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” на 45/100 частини будівель та споруд бази відпочинку „Автомобіліст”, розташованої за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка.

             Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.06.2008 р. до участі у справі в якості іншого відповідача залучено Дальницьку сільську раду (далі –Відповідач 2).      

             12.06.2008р. (вх.12164) прокурор Овідіопольського району Одеської області до господарського суду Одеської області надав зміни та доповнення до позовної заяви, відповідно до яких прокурор в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області просить визнати недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майна від 27.02.2004р. (серія САА № 202696), видане ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” на 45/100 частини будівель та споруд бази відпочинку „Автомобіліст”, розташованої за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с.Грибівка та зобов`язати КП „Овідіопольське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості” скасувати державну реєстрацію права власності на це майно за ВАТ „Білоцерківський автобусний парк”.

              Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.09.2008р. Комунальне підприємство „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації” виключено з кола третіх осіб у справі та залучено в якості іншого відповідача (далі –Відповідач 3), також суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство закритого типу „Інзернопродукт”.             

               Відповідач з позовом не згоден, з підстав, викладених у відзиві.

                                                       В С Т А Н О В И В :

         27.02.2004 року Дальницькою сільською радою на підставі Розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації №104 від 26.02.2004р. було видано Свідоцтво (серія САА № 202696) Відкритому акціонерному товариству „Білоцерківський автобусний парк” про право власності не нерухоме майно –на 45/100 частки будівель  та споруд бази відпочинку „Автомобіліст”, які розташовані в с. Грибівка Овідіопольського району Одеської області, а саме - на Літній будинок –26 кімнат, 1З-2, 332,40 кв.м., Кухня, 2И, 30,70; Душова –1/4 частина, 4Л, 19,80 кв.м., Біль'ярдна –1/3 частина, 5ж, 105,90 кв.м., Спорудження –1/3 частина, № 1,2,3,4,5; Літній вагон, 7У, 27.0 кв.м.,  Літній вагон, 8 Д, 18,90кв.м.

        27.02.2004р. Овідіопольським районним бюро технічної інвентаризації, на підставі зазначеного Свідоцтва, було прийнято рішення про реєстрацію вказаного майна за власником –ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” (реєстраційний номер 4897157, номер запису 12 в книзі 1).

          Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, прокурор посилається на те, що база відпочинку «Автомобіліст»була побудована у 1988-1990роках державним підприємством «Білоцерківське автотранспортне підприємство 13206, яке на підставі наказу регіонального відділення ФДМУ в Київській області №7/62-ВП від 10.11.1995р. було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Білоцерківський автобусний парк».

           Під час приватизації, як стверджує позивач, майно бази відпочинку «Автомобіліст»не було передано до статутного фонду  ВАТ «Білоцерківський автобусний парк», а тільки передано на баланс вказаного товариства з правом оперативного управління.

           Таким чином, як вважає позивач, майно бази відпочинку «Автомобіліст»,  Свідоцтво про право власності на 45/100 частин  якого Дальницька  сільська  рада видала ВАТ «Білоцерківський автобусний парк», а Овідіопольске районне бюро технічної інвентаризації це право зареєструвало за відповідачем -  знаходилось у державній власності.

          Оскільки відповідно до Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою КМ Украни від 15.06.1994р. № 412 - Регіональне відділення ФДМУ у Київській області у межах своїх повноважень здійнює управління та розпорядження майном підприємств, установ та організацій, що перебуває у державній власності –прокурор в позовній заяві визначив це відділення ФДМУ в якості органу, що уповноважений представляти інтереси держави у спірних правовідносинах.

           ВАТ «Білоцерківський автобусний парк», заперечуючи проти позову, посилається на те, що право власності на 45/1000 бази відпочинку «Автомобіліст»ним було набуто на підставі розпорядження № 104 від 26.02.2004 р.

             У зв`язку з ненаданням відзиву відповідачами 2, 3 справа розглядається за наявними матеріалами, в порядку ст. 75 ГПК України.

            Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного:

           Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України –кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Частиною другою статті 34 ГПК України встановлено, що  обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.                

            В підтвердження права державної власності на будівлі і споруди бази відпочинку «Автомобіліст»прокурор посилається на лист голови колгоспу ім. XXI з`їзду КПРС до голови Овідіопольського райвиконкому від 23.03.1989р., договір про соціалістичну співдружність за березень 1989р., укладений між Білоцерківським АТП 13206 та колгоспом ім.XXI з`їзду КПРС та інші додані до позовної заяви документи, зокрема –інвентаризаційні відомості, що складалися під час приватизації ДП „Білоцерківське автотранспортне підприємство 13206” та на оцінку вартості цілісного майнового комплексу Білоцерківське автотранспортне підприємство”.

            Однак, зазначені докази  не  підтверджують того, що у 1988-1990роках державне підприємство „Білоцерківське автотранспортне підприємство 13206” побудувало будівлі і споруди бази відпочинку „Автомобіліст” на які Дальницькою сільською радою видано спірне Свідоцтво про право власності ВАТ «Білоцерківський автобусний парк»з визначенням найменування „Літній будинок –26 кімнат, 1З-2, 332,40 кв.м., Кухня, 2И, 30,70; Душова –1/4 частина, 4Л, 19,80 кв.м., Біль'ярдна –1/3 частина, 5ж, 105,90 кв.м., Спорудження –1/3 частина, № 1,2,3,4,5; Літній вагон, 7У, 27.0 кв.м.,  Літній вагон, 8 Д, 18,90 кв.м.”

            Так, наказом Регіонального відділення ФДМУ по Київській області №5/86-ВП від 29.09.1995р. „Про внесення змін до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Білоцерківського автотранспортного підприємства 13206” було затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Білоцерківського автотранспортного підприємства 13206 станом на 1 січня 1995року. З цього наказу вбачається, що загальна вартість майнового комплексу складала 37789223тис.крб., в тому числі вартість майна, що підлягало приватизації становила 33404800тис.крб. та вартість майна щодо якого встановлено пільги становила 4384423тис.крб.

              Як вбачається з копії Відомості розрахунків вартості об`єктів соціально-побутового призначення за станом на 01.01.1995р. по Білоцерківському АТП 13206 –на момент приватизації обліковувались - база відпочинку „Автомобіліст” (інв.№0037) залишковою вартістю 4258491тис.крб. та чотири вагони-будинки (інв.№№ 0038, 0039, 0040 і 0041) із встановленими на них залишковими вартостями.  Всього станом на 01.01.1995р. вартість п`яти вищеназваних об`єктів соціально-побутового призначення становила 4384423тис.крб.

               Тобто, ця вартість співпадала з вартістю майна щодо якого було встановлено пільги відповідно до наказу Регіонального відділення ФДМУ по Київській області №5\86-ВП від 29.09.1995р.

               До матеріалів справи додані відомості щодо проведених в подальшому інвентаризацій майна ВАТ „Білоцерківський автобусний парк”, яке не увійшло до статутного фонду цього товариства.

              Так, з копії  Інвентаризаційного опису державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” вбачається, що станом на 1 лютого 1999р. було інвентаризовано майно з визначенням його найменування, зокрема 2-поверхова дерев`яна будівля бази відпочинку „Автомобіліст” та чотири вагони-будинки.

              Також до матеріалів справи додано два протоколи засідання інвентаризаційної комісії станом на 01.01.2005р. із зазначенням різних найменувань об'єктів під порядковим номером 5 –„Двоповерхова будівля” та „База відпочинку „Автомобіліст”.

            Однак, як залишкова вартість цих об`єктів станом на 01.01.1995р.(4258491тис.крб.), так і їхня вартість станом на 01.01.2005р. (206767грн.) свідчить про те, що на момент приватизації і при подальших інвентаризаціях майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ „Білоцерківський автобусний парк”, у Державного підприємства „Білоцерківське АТП 13206” на базі відпочинку „Автомобіліст” не було іншого майна, ніж двоповерхова дерев`яна будівля  та чотири вагони-будинки (в інших інвентаризаційних описах –вагони-побутівки).

              Кожному з цих об`єктів, згідно вищезазначеної Відомості розрахунків вартості об`єктів соціально-побутового призначення за станом на 01.01.1995р. по Білоцерківському АТП 13206, було присвоєно один інвентаризаційний номер. Цим ще раз підтверджується наявність у Білоцерківського АТП 13206” лише п`яти об`єктів, які не війшли до статутного фонду ВАТ «Білоцерківський автобусний парк»під час приватизації.                

         Як зазначалось вище, кожен об'єкт, який знаходився на базі відпочинку „Автомобіліст” на момент приватизації мав окремий інвентаризаційний номер, а саме: двоповерхова дерев`яна будівля мала інв. №0037), чотири вагони-будинки мали інв..№№ 0038, 0039, 0040 і 0041).

          Пунктом 18 Положення „Про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та

організацій, яке передається в оренду”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1993 р. N 158, що було чинним на момент приватизації Білоцерківського АТП 13206 передбачалось, що основні засоби вносяться до інвентаризаційного опису за найменуванням відповідно до основного призначення об'єкта із зазначенням інвентарного номера, виготовлювача, року випуску  та інших відомостей.

         Якщо об'єкт зазнав відновлення, реконструкції, розширення або переобладнання і внаслідок цього змінилось основне його призначення, він вноситься  до інвентаризаційного опису під найменуванням, що відповідає новому призначенню.

          У разі встановлення інвентаризаційною комісією, що виконані роботи капітального характеру /добудова поверхів, прибудова нових приміщень та ін./ або часткова ліквідація будівель і споруд/ знесення окремих конструктивних елементів/ не відображені в бухгалтерському обліку підприємства, вона визначає суму підвищення або зниження первісної вартості об'єкта.

          Крім того, Положенням „Про проведення інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних фондів акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації та приватизації”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України  від 15 липня 1997р. № 757, яке діяло під час подальших інвентаризацій майна ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” (зокрема –інвентаризації станом на 01.02.1999р.(т.1.а.с.16) до інвентарних об'єктів було віднесено будівлі, споруди, машини, устаткування та інші облікові одиниці основних засобів.

          З вищевказаних положень вбачається, що кожна окрема будівля, споруда та інший об`єкт інвентаризації обліковувались під окремим інвентаризаційним номером і не допускався облік об`єктів взагалі різних років побудови та різного призначення під єдиним інвентаризаційним номером.

           Виходячи з викладеного, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що відповідно до п.5 плану розміщення акцій ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” до складу бази відпочинку „Автомобіліст”, вартість якої не ввійшла до статутного фонду товариства, входили 18 об`єктів  різного року побудови (1988-1990р.р.) та різного призначення (від житлових будинків до адмінбудівлі, кухонь, душової, більярдної, споруд, цистерни тощо), оскільки в такому разі, кожен із вказаних об`єктів мав би окремий інвентаризаційний номер.

           Не можна вважати належним доказом зроблену дописку в Відомості розрахунків вартості об`єктів соціально-культурного призначення за станом на 01.01.1995р. по АТП 13206 про включення до вартості бази відпочинку «Автомобіліст»об`єктів з інвентарними номерами № 041-А (корпус «А»), 041-Б (корпус «Б»), 041-В (Адмінбудинок), 041-Г (більярдна), 041-Д (Душова) та 041-Е (Туалет), оскільки дійсність вказаної дописки не посвідчено підписами осіб, якими складалась ця відомость (директор АТП 13206 Гаврилюк Ю.М. та головний бухгалтер Слободенюк Л.В.).

           Також, не приймається судом лист ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” №331 від 07.12.2006р. (т.1 а.с.14) з переліком будівель та споруд, які знаходяться на балансі товариства станом на 01.12.2006р., оскільки цей лист протирічить вищезазначеним матеріалам та документам, які складались під час приватизації товариства станом на 1995рік. Крім того, під літерою З-2 в цьому листі значиться літній будинок загальною площею 455,4 кв.м., а не літній будинок площею 332,4 кв.м. з 26 кімнат, право власності на який  зазначено у спірному Свідоцтві від 27.02.2004р.

          Крім того, пунктом 7 Роз`яснень Вищого арбітражного суду України

№ 02-5/225 від 02.04.94 із змінами та доповненнями „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності” зазначається, що вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності, слід виходити з того, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на  балансі якого державного підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності.

          Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

            Одним з основних критеріїв визначення законності володіння державним майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

            Виходячи з відсутності будь-яких доказів  фінансування будівництва (як централізованого, так і за власні кошти АТП) Державним підприємством АТП 13209 будівель та споруд бази відпочинку „Автомобіліст” (платіжні доручення, видаткові касові ордери, акти приймання-передачі майна в рахунок здійснення розрахунків, кошторисів, договорів на закупівлі матеріалів, нарядів на виконання робіт при їх виконанні власними силами підприємства тощо),  суд вважає недоведеними посилання прокурора і позивача про те, що об`єкти, право власності ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” на які встановлено Свідоцтвом Дальницької сільської ради від 27.02.2004р. (серія САА № 202696), належали до державної власності.         

            Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним якого є предметом спору, містить конкретне найменування цього майна, а саме - „Літній будинок –26 кімнат, 1З-2, 332,40 кв.м., Кухня, 2И, 30,70; Душова –1/4 частина, 4Л, 19,80 кв.м., Біль'ярдна –1/3 частина, 5ж, 105,90 кв.м., Спорудження –1/3 частина, № 1,2,3,4,5; Літній вагон, 7У, 27.0 кв.м.,  Літній вагон, 8 Д, 18,90 кв.м.”

            Однак, такого майна, як  двоповерхова будівля бази відпочинку „Автомобіліст” та вагони-побутівки, які згідно проведених інвентаризацій під час приватизації ДП АТП 13206, не увійшли до статутного фонду ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” - у вищевказаному Свідоцтві не зазначено.

            Таким чином, видачею Відкритому акціонерному товариству „Білоцерківський автобусний парк” Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (Серія САА № 202696) від 27.02.2004р., не було порушено прав та інтересів держави в особі Регіонального відділення ФДМУ по Київській області, оскільки в переліку майна, право власності на яке встановлено за ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” а саме: „Літній будинок –26 кімнат, 1З-2, 332,40 кв.м., Кухня, 2И, 30,70; Душова –1/4 частина, 4Л, 19,80 кв.м., Біль'ярдна –1/3 частина, 5ж, 105,90 кв.м., Спорудження –1/3 частина, № 1,2,3,4,5; Літній вагон, 7У, 27.0 кв.м.,  Літній вагон, 8 Д, 18,90 кв.м.”

          Позовні ж вимоги прокурора Овідіопольського району Одеської області ґрунтуються саме на тому, що будівлі та споруди бази відпочинку „Автомобіліст”, зазначені у спірному Свідоцтві, належали до державної власності і не могли передаватись у власність іншим особам, у т.ч. Відкритому акціонерному товариству „Білоцерківський автобусний парк”.

       Свідоцтво про право власності на нерухоме майно ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” було видано 27.02.2004р. на підставі Розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації № 104 від 26.02.2004р.

       Скасування цього Розпорядження було здійснено 29.10.2007р. відповідним Розпорядженням Овідіопольської райдержадміністрації №1356 на виконання протесту прокурора Овідіопольського району Одеської області від 18.10.2007р.

      Однак, зазначені обставини, не тягнуть за собою визнання недійсним спірного Свідоцтва, оскільки на момент його видачі Дальницькою сільською радою, Розпорядження  №104 від 26.02.2004р. було чинним.

       Крім того, в провадженні Одеського окружного адміністративного суду  

знаходилась справа № 2а-1119/08/1570 за адміністративним позовом прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області до Овідіопольської районної державної адміністрації, ВАТ „Білоцерківський автобусний парк”, ТОВ „РБУ-1, АТЗТ „Інзернопродукт”, КП „Овідіопольське РБТІ та інших –про визнання незаконним та скасування розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації № 104 від 26.02.2004р., визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

        Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.07.2010р. вищевказаний адміністративний позов прокурора Овідіопольського району Одеської області було залишено без розгляду.

       Таким чином, Розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації №104 від 26.02.2004р., на підставі якого Дальницькою сільрадою видано спірне Свідоцтво про право власності, недійсним з моменту його прийняття - не визнавалось.    

       Також суд зазначає, що частиною 2 статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

    Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна  до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

    Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

     Прокурором не доведено, що майно, яке не увійшло до статутного фонду  ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” під час приватизації, а саме - двоповерхова дерев`яна будівля (інв. №0037), чотири вагони-будинки ( інв.№№ 0038, 0039, 0040 і 0041) було введено в експлуатацію та зареєстровано в органах БТІ.  

     Тобто, прокурором не доведено права державної власності навіть на об`єкти нерухомості, які не увійшли до статутного фонду вищевказаного товариства, якщо виходити з того, що видачею Дальницькою сільрадою спірного Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, було порушено право власності держави саме на нерухоме майно.

     Оскільки державну реєстрацію права власності на майно, зазначене у спірному Свідоцтві, Овідіопольським бюро технічної інвентаризації було здійснено на підставі цього Свідоцтва, яке суд не вважає за можливе визнати недійсним, - то не можуть бути задоволені і позовні вимоги в частині зобов`язання КП „Овідіопольське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості.

         Суд не розглядає питання про поновлення строку позовної давності, про що просить прокурор у позовній заяві та у змінах і доповненнях до позову, оскільки, відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України –початок перебігу позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

         Оскільки прокурор у позові посилається на те, що йому стало відомо про видачу спірного Свідоцтва лише у вересні 2007року під час здійснення прокурорської перевірки за заявою Регіонального відділення ФДМУ по Київській області, то трирічний строк позовної давності слід обчислювати з вересня 2007р.  Тобто, на момент звернення до господарського суду з позовом (27.05.2008р.) строк позовної давності не пропущено.

             За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити та скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою господарського суду Одеської області від 12.06.2008р.

                   Керуючись ст.ст. 44, 49, 68, 82-85 ГПК України, суд,

                                                    ВИРІШИВ:

            1. В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

           2. Заходи забезпечення позову, застосовані Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.06.2008р. по справі №6/72-08-2158 у вигляді накладення арешту арешт 45/100 частини нерухомого майна б/в «Автомобіліст», що належить  Відкритому акціонерному товариству „Білоцерківський автобусний парк”( 09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул.. Першотравнева,10/28, код ЄДРПОУ 05538721), розташоване за адресою: Одеська обл, Овідіопольський р-н, с.Грибовка, вул.. Приморська,1, а саме: Літний будинок -26 кімнат , 1 З-2, 332.4 кв.м.; Кухня 2 И, 30,70 кв.м.; Душова ј частини 3 К, 19,80 кв.м; вбиральня ј частини 4 Л, 19,80 кв.м; Більярдна 1/3 частини 5 Ж , 105,90 кв.м; Спорудження 1/3 частини 6 №1,2,3,4,5; Літний вагон 7 У, 27 кв.м; Літний вагон 8 Д, 18,9 кв.м.  –скасувати.

                      Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України

      головуючий   суддя                                                                                       Демешин О.А.

     суддя                                                                                                              Погребна К.Ф.

    суддя                                                                                                               Ровинський О.Ю.