Постанова

від 16.06.2011 по справі 5005/1523/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2011 року                                                       Справа №  5005/1523/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дмитренко А.К. - доповідач   

суддів: Прокопенко А.Є., Чимбар Л.О.

при секретарі: Лазаренко П.М.

за участю представників сторін:

від позивача:  ОСОБА_1 представник, довіреність №б/н  від 18.10.10;

від відповідача:  ОСОБА_2 представник, довіреність №2379  від 09.06.11

розглянувши апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької  діяльності –фізичної особи ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2011р. у справі № 5005/1523/2011

за позовом   товариства з обмеженою відповідальністю “Росіо”, м. Бориспіль Київської області   

до   суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ   

про  стягнення 153 273 грн. 96 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.11 (суддя Загинайко Т.В.) з суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_3 стягнуто 109267грн.09коп. заборгованості, 35722грн.03коп. інфляційних втрат, 8 284грн. 84коп. річних, 1 532грн. 27 коп. держмита та             236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду, суб’єкт підприємницької  діяльності –фізична особа ОСОБА_3 просить його скасувати, посилаючись на порушення норм  процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Росіо” вважає рішення законним і обґрунтованим та просить його залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення беручи до уваги наступне.

29.05.2007р. між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю “Росіо” (підприємством) та відповідачем - суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_3 (дистриб’ютором) було укладено дистриб’юторський договір № 64/1, відповідно до пункту 1.1 якого підприємство зобов’язується передавати у власність дистриб’ютора продукцію в асортименті та у кількості, що визначаються заявками останнього (далі - продукція), а дистриб’ютор приймає на себе зобов’язання з розповсюдження та реалізації продукції на умовах, передбачених даним договором, з обмеженням такого розповсюдження по Дніпропетровській області, та оплачувати її в порядку, передбаченому даним договором.

Відповідно пункту 1.7 договору приймання-передача продукції здійснюється сторонами за видатковою накладною та довіреністю дистриб’ютора, що підписується представниками підприємства та дистриб’ютора (далі відповідно –«накладна»та «довіреність»).

Право власності на продукцію (а також ризики випадкової загибелі або пошкодження продукції), що поставляється по даному договору, переходить від підприємства до дистриб’ютора в момент її фактичної передачі (пункт 5.1 договору).

На виконання умов договору позивачем було передано відповідачу продукцію на загальну суму 219 079 грн. 68 коп., що підтверджується видатковими накладними від 31.05.2007р. №5 на суму 129 600 грн., від 20.06.2007р. №13 на суму 19 440 грн., від 08.04.2008р. №220 на суму                 13 128 грн., від 29.04.2008р. №268 на суму 43 260 грн. 48 коп., від 12.09.2008р. №691 на суму 1 365 грн. 12 коп. та від 12.09.2008р. №690 на суму               12 286 грн. 08 коп.

Згідно пункту 3.1 договору якщо інший порядок не буде узгоджений між сторонами в заявках, дистриб’ютор зобов’язаний сплачувати продукцію в наступному порядку: відстрочка платежу 45 днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок підприємства;

У відповідності з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, строк оплати відповідачем за отриману продукцію вважається таким, що настав і відповідач повинен був оплатити продукцію, отриману по вказаних видаткових накладних, відповідно до 15.07.2007р. , до 04.08.2007р. , до 23.05.2008р., до 13.06.2008р.,  до 27.10.2008р. та до 27.10.2008р.  

Відповідачем було повернено частину продукції на загальну суму 18 862 грн. 59 коп., про що свідчать накладні на повернення від покупця від 30.04.2009р. №27 на суму 189 грн. 60 коп., від 30.04.2009р. №28 на суму 12 540 грн. 61 коп. та від 30.04.2009р. №29 на суму 6 132 грн. 38 коп. (т.1, а.с.24-26).

Також відповідач розрахувався частково за передану продукцію.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить                                109 267грн. 09 коп., доказів погашення якої не надано.

У відповідності з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов’язковий для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано 35 722 грн. 03 коп. інфляційних втрат і 8 284 грн. 84 коп. річних.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що поставка за вищезгаданими видатковими накладними була позадоговірною, з чим неможна погодитись виходячи з наступного.

У перелічених видаткових  накладних  є  посилання  на  дату договору, а саме: 29.05.2007 року.

Відповідачем   не   надано   будь-якого   іншого   договору   від 29.05.2007 року, що зазначений у видаткових накладних, на підставі б якого відбувалася поставка.

Банківські   виписки,   які   є   у   матеріалах   справи,   своїм призначенням платежу мають посилання саме на договір від 29.05.2007 року №64/1, що свідчить про здійснення відповідачем розрахунків саме за вказаним договором, а  також   підтверджує   існування   між   сторонами відносин відповідно до умов договору від 29.05.2007 року № 64/1.

Відповідачем   не   оспорюється   наявність   кредиторської заборгованості у розмірі 109267 грн. 09   коп.,   а   відповідач   вважає   неправомірним   нарахування   3%   річних  та інфляційних    збитків,    оскільки, на думку останнього, строк виконання зобов'язання не встановлений, що спростовуються вищевикладеним.  

Таким чином, можна дійти висновку, що між сторонами виникли договірні відносини поставки, оскільки мало місце укладення дистриб'юторського договору від 29.05.2007 року № 64/1, відповідно до якого позивач зобов'язувався передавати у власність відповідача продукцію в асортименті та кількості, визначених заявками останнього, а відповідач взяв на себе зобов'язання щодо розповсюдження та реалізації продукції на умовах, передбачених договором, та оплачувати її в порядку, встановленому даним договором.

Неможна погодитися з доводами відповідача стосовно відсутності у матеріалах справи доказів, які б свідчили про отримання товару повноважними особами, оскільки надані позивачем видаткові накладні містять печатку суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_3, яка підтверджує достовірність підпису особи, що отримала товар.

У відповідності до листа Міністерства фінансів України від 29.08.2005р. № 31-04200-30/23-7454/6784 довіреність на отримання цінностей, яка відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99, видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Тобто довіреність не є документом, що підтверджує факт господарської операції по передачі товару. Відпуск матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не являється запереченням факту передачі (поставки ) товарів. Таким чином, єдиним документом, що підтверджує саме факт поставки товару і його отримання контрагентом є саме видаткові накладні, що підписані та скріплені печатками в двохсторонньому порядку, дійсність яких відповідач не оспорює.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 29.10.09 у справі № 31/178.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість покладення на відповідача витрат на правову допомогу, оскільки матеріали справи не містять будь-якого видаткового документу, який би підтверджував сплату за послуги адвоката саме стороною - товариством з обмеженою відповідальністю „Росіо”, як на те вказує інформаційний лист Вищого господарського суду України від 14.07.2004р. №01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України». До того ж у матеріалах справи відсутній акт виконаних робіт, підписаний адвокатом та позивачем.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                  ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.11 у  даній справі залишити без змін, а скаргу суб’єкта підприємницької  діяльності –фізичної особи ОСОБА_3 без задоволення.

Головуючий суддя                                                          А.К.Дмитренко

Суддя                                                                                 А.Є.Прокопенко

  Суддя                                                                                 Л.О.Чимбар

повний текст постанови виготовлений 17.06.11