Рішення

від 09.06.2011 по справі 13/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/17

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

09.06.11 р.                                                                                 Справа № 13/17                               

        Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Крищук К.В., розглянувши матеріали у відкритому судовому засіданні справи      за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Орімі Трейд ЛТД” м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Сайко” м. Красний Лиман, Донецька область

про стягнення заборгованості у розмірі 316674грн.41коп.

за участю представників сторін:

від Позивача – не з'явився

від Відповідача – не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Орімі Трейд ЛТД” м. Київ (далі – позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сайко” м. Красний Лиман, Донецька область (далі – відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 316'674грн.41коп., з яких 297'959грн. 76коп. сума заборгованості, 18'714грн. 65коп. – 20% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 297'959грн.76коп.

На підтвердження своєї позиції позивачем надані засвідчені копії: договору № 102/10 від 14.08.2009р., видаткових накладних № 10000038821 від 08.12.2010р., № 10000039551 від 15.12.2010р., № 10000039552 від 15.12.2010р., № 10000039555 від 15.12.2010р., № 10000040246 від 22.12.2010р., № 10000040288 від 22.12.2010р., податкових накладних до видаткових, акту звірки взаємних розрахунків станом на 08.04.2011р., претензії № 08-1804 від 25.03.2011р., довідка від 16.05.2011р. за підписом директора та в.о. головного бухгалтера банківськи виписки від 23.12.2010р. та 24.12.2010р.

Супровідним листом б/н від 17.05.2011р. позивач направив письмові пояснення, якими повідомив, що відповідачем не видавалися довіреності на робітників для отримання товару за видатковими накладними. В судовому засіданні 17.05.2011р. позивач усно зауважив, що сторонами була досягнута домовленість відносно порядку розрахунку за отриманий товар, а саме оплата здійснюється по факту його отримання покупцем (відповідачем), що кореспондується з п. 2.6 договору.

Супровідним листом від 08.06.2011р. позивач надав через канцелярію суду акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.05.2011р. з доказами відправки відповідачу.

Справа слуханням неодноразово відкладалась у зв'язку з відсутністю відповідача. Неприбуття у судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи містяться витяг з ЄДР серії АЕ № 377768 станом на 12.05.2011р., свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 651005, з яких вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Сайко”, ідентифікаційний код 36395129, знаходиться за адресою: 84406, м. Красний лиман, пров. Кірова, будинок 5А. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”.

Саме така адреса відповідача вказана позивачем в позовній заяві та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі. Зокрема, ухвали суду направлялися також за адресою: м. Краматорськ, вул. Щербакова, будинок 2, яка зазначена у договорі як фактична адреса. Проте ухвали суду повернулися з відміткою органу поштового зв'язку у зв'язку з відсутністю адресату за вказаними адресами.

Тому поштова кореспонденція з повідомленнями, повернута органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

В судовому засідання 17.05.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги, зазначаючи про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної правової позиції. 08.06.2011р. через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши у попередньому судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу  України, суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір купівлі – продажу товару № 102/10 від 14.08.2009р., згідно якого продавець зобов'язується протягом строку дії договору передати у власність покупця чай, кофе, виготовлені під торгівельними марками „Принцеса Нурі”, „Принцеса „Ява”, „Принцеса „Канді”, „Принцеса „Гіта”, „Грінфілд”, „Жокей” та інші в асортименті та кількості, визначених відповідно заявок покупця та зазначених в рахунках – фактурах продавця та видаткових накладних на відвантажену партію товару, по попередньо узгодженим вільним відпускним цінам продавця.

Зазначений договір підписаний та скріплений печатками обох сторін, належним чином засвідчена копія наявна в матеріалах справи.

Відповідно п. 7.1 договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2009р. Якщо за два тижня до завершення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомила іншу сторону про бажання припинити право відношення по договору, то дія цього договору продовжується на кожний наступний рік. Докази у підтвердження наміру сторін припинити дію договору суду не представлені.

Відповідно п.1.2 договору покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в строки, зазначені договором.

Пунктом  п.2.1 договору сторони передбачили, що ціни на товар встановлюються відповідно з відпускними цінами продавця на момент відвантаження товару та зазначаються в рахунках – фактурах на оплату та видаткових накладних на товар.

Згідно п. 2.5 договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом 100% передоплати його вартості згідно рахунку – фактури продавця. Одночасно, п. 2.6  договору встановлено, що за домовленістю сторін можлива оплата товару по факту його отримання покупцем.

Одночасно, з матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що відповідно до фактично склавшихся відносин продавцем (позивачем) рахунки-фактури для здійснення 100% предоплати покупцю (відповідачу) не виставлялися, отже сторони фактично домовились здійснювати розрахунки за товар по факту його отримання покупцем, що передбачено п. 2.6. договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору за видатковими накладними № 10000038821 від 08.12.2010р., № 10000039551 від 15.12.2010р., № 10000039552 від 15.12.2010р., № 10000039555 від 15.12.2010р., № 10000040246 від 22.12.2010р., № 10000040288 від 22.12.2010р. поставив відповідачу товар, всього на загальну суму 347000грн.93коп.

Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписами відповідача в графі „Отримав” та відбитками печатки як юридичної особи, чим надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості, такого асортименту товару за обумовленою ціною.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 102/10 від 14.08.2009р. суд робить виходячи з того, що товар, вказаний в накладних, відповідає характеристикам, що погоджені сторонами в п. 1.2 договору. Крім того, позивач надав письмові пояснення, якими зазначив, що між сторонами в спірному періоді будь – які інші договору купівлі – продажу  (поставки), в тому числі в усній формі або у спрощеній формі або у спрощений спосіб шляхом обміну листами, телеграмами та інше, не укладалися. Отже, суд дійшов висновку про відсутність спору з цього приводу.

Однак, відповідач, отримавши товар за вищезазначеними видатковими накладними  свої зобов'язання за договором купівлі – продажу № 102/10 від 14.08.200р. виконав неналежним чином, а саме як свідчить наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.2011р., банківські виписки сплатив на користь позивача лише суму у розмірі 49041грн.17коп., у зв'язку чим станом на розгляд справи виникла заборгованість у розмірі 297959грн.76коп., яка і заявлена до стягнення.

Позивач 28.03.2011р. направив відповідачу претензією № 08-1804 від 25.03.2011р. з вимогою протягом 3-х банківських днів з дня отримання останньої сплатити заборгованість у сумі 297959грн.76коп., завірена копія претензії з доказами відправки додана до позову.

Однак, станом на теперішній час, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, здійснив тільки часткову сплату заборгованості, в результаті чого товар на суму 297'959грн.76коп. залишився не погашеним.

Станом на  час розгляду доказів заявленої суми заборгованість суду не представлені. Наявність заборгованості підтверджена позивачем, довідкою позивача за підписом директора та в.о головного бухгалтера про наявність заборгованості станом на 16.05.2011р., актом звіряння взаєморозрахунків станом на 08.04.2011р., 31.05.2011р.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими,  що підлягає  задоволенню частково, враховуючи наступне:

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягненні з відповідача суми заборгованості у розмірі 297'959грн.76коп. у зв'язку з не належним виконанням умов договору купівлі – продажу № 102/10 від 14.08.2009р. Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою містить усі необхідні та істотні умови договору купівлі–продажу.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 2.5 договору сторони передбачили, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом 100% передоплати його вартості згідно рахунків – фактур продавця.

Одночасно п. 2.6 договору встановлено, що по узгодженню сторін можлива оплата товару по факту його отримання покупцем.

Позивач (продавець) в судовому засіданні повідомив, що рахунки-фактури відповідачу не виставлялися, товар був поставлений без здійснення передоплати.

Позивачем на виконання умов договору № 102/10 від 14.08.2009р. була здійснена поставка товару за видатковими накладними № 10000038821 від 08.12.2010р., № 10000039551 від 15.12.2010р., № 10000039552 від 15.12.2010р., № 10000039555 від 15.12.2010р., № 10000040246 від 22.12.2010р., № 10000040288 від 22.12.2010р.

Відповідач отримав товар без зауважень, про що свідчить його підпис та відбиток печатки товариства в графі „Отримав”, після чого здійснив часткову оплату продукції на суму 49041грн.17коп. (23.12.2010р. у сумі 8041грн.17коп., 24.12.2010р. у сумі 41000грн.), що підтверджено позивачем у акті звірки розрахунків станом на 31.05.2011р. З урахуванням оплати борг по накладній № 10000038821 складає 980грн.12коп., накладні №№ 10000039551, 10000039552, 10000039555, 10000040246, 10000040288 залишилися повністю не погашеними.

Оскільки позивач проти встановленого порядку розрахунку шляхом здійснення оплати по факту отримання продукції не заперечував, про що свідчить постачання останнім товару без 100% передоплати, то можна дійти висновку, що сторони своїми фактичними діями прийняли виконання зобов'язання на зазначених умовах, що не суперечить п. 2.6 договору.

        Аналогічна позиція закріплена статтею 692 ЦК України, яка передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, оскільки остання партія товару була отримана відповідачем 22.12.2010р. за видатковими накладними № 10000040246, № 10000040228, то строк оплати по всім спірним поставкам вже наступив, тобто вже почалося прострочення виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі в сумі 297'959грн.76коп. суд вважає доведеними та обґрунтованими, тому їх задовольняє.

Посилаючись на несвоєчасне виконання зобов'язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач згідно ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд також стягнути з відповідача 20% річних у розмірі 18'714грн.65коп. за видатковою накладною № 10000038821 від 08.12.2010р. за період з 09.12.2010р. по 08.04.2011р. з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат суми боргу, за видатковими накладними № 10000039551, № 10000039552, № 10000039555 від 15.12.2010р. за період з 16.12.2010р. по 08.04.2011р., № 10000040246, № 10000040228 від 22.12.2010р. за період з 23.12.2010р. по 08.04.2011р. (розрахунки знаходяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції  та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до 5.32 договору за порушення строків оплати отриманого, але не оплаченого товару, покупець сплачує 20% річних від простроченої суми.

За підрахунком суду 20% річних за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, встановив, що сума 20% річних становить:

- за видатковою накладною № 10000038821 від 08.12.2010р. на суму боргу 50021,29 за період з 09.12.2010р. по 22.12.2010р. заявлена позивачем суму 20% річних не перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлений період, а отже,  підлягає стягненню з відповідача у заявленому розмірі;

- за видатковою накладною № 10000038821 від 08.12.2010р. (з урахуванням здійсненної часткової оплати 23.12.2010р. в сумі 8041грн.17коп.) на прострочену суму в розмірі 41980,12 за один день – 23.12.2010р. – 23грн.00коп.

- за видатковою накладною № 10000038821 від 08.12.2010р. (з урахуванням здійсненної часткової оплати в розмірі 41000грн.00коп.) на залишок суми заборгованості в розмірі 980грн.12коп. за період з 24.12.2010р.по 08.04.2011р. – 56грн.92коп.

- за видатковими накладними № 10000039551, № 10000039552, № 10000039555 від 15.12.2010р. всього на суму 207'500грн.60коп. за період з 16.12.2010р. по 08.04.2011р. – 12961грн.68коп.

- за видатковими накладними № 10000040246, № 10000040228 від 22.12.2010р. на загальну суму 89'281грн.04коп. за період з 23.12.2010р. по 08.04.2011р. – 5234грн.55коп.

Всього сума 20% річних становить18634грн.31коп.

Таким чином, заявлена позивачем сума 20% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 18634грн.31коп. В частині стягнення 80грн.34коп. суд відмовляє, у зв'язку з недоведеністю та необгрунтованістю.

Обставини, які б свідчили про припинення грошового зобов'язання відповідача на підставі договору чи глави 50 ЦК України, у матеріалах справи відсутні, обсяг боргу не спростований, а тому, суд прийшов до висновку, що боржник зобов'язаний відшкодувати 20% річних від простроченої суми за весь час прострочення як передбачено законодавцем.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 297'959грн.76коп. – суми основного боргу, 18634грн.31коп. – 20% річних.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Орімі Трейд ЛТД” м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сайко” м. Красний Лиман, Донецька області про стягнення заборгованості у розмірі 316'674грн.41коп.задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сайко” (юридична адреса: 84406, Донецька обл., м. Красний Лиман, пров. Кірова, будинок 5А, код ЄДРПОУ 36395129, р/р 2600401300833 в ВАТ «БМ Банк», МФО 380913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Орімі Трейд ЛТД” (юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. Патріна Лумумби, будинок 4/6, корпус „А”, кімната 206, код ЄДРПОУ 25287617, р/р 2600904293 ПуАТ „СЕБ Банк”, МФО 300175) суму основного боргу в розмірі 297'959грн.76коп., 20% річних в розмірі 18'634грн.31коп., витрати на оплату державного мита в сумі 3165грн.94коп., інформаційно – технічного забезпечення судового процесу в сумі 235грн. 99коп.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних  у розмірі 80грн.34коп. – відмовити.

У судовому засіданні 09.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

                                                        Повний текст рішення складено та підписано 14.06.2011р.

Суддя                                                               Макарова Ю.В.