Постанова

від 21.06.2011 по справі 2а/0270/2339/11

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

21 червня 2011 р.           Справа № 2а/0270/2339/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни,

Суддів:    Чернюк Алли Юріївни   

                    Чудак Олесі Миколаївни

при секретарі судового засідання:   Медяній Наталі Анатоліївні  

за участю представників сторін:

позивача      :   Кучера В.П., Петрунько Н.А., Якименка К.В., Бурка В.Р.

відповідача :   Клапай К.В., Паламарчук Л.Г., Песько О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного акціонерного товариства "Тульчинміжрайагротехсервіс"   

до:   державної податкової інспекції у Тульчинському районі  

про: скасування податкових повідомлень-рішень 

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне акціонерне товариство "Тульчинміжрайагротехсервіс" (надалі - ПАТ "Тульчинміжрайагротехсервіс") до державної податкової інспекції у Тульчинському районі (надалі - ДПІ у Тульчинському районі)  про скасування податкових повідомлень-рішень.

Свої позовні вимоги позивач мотивує наступним.

ДПІ у Тульчинському районі була проведена позапланова виїзна перевірка  ПАТ "Тульчинміжрайагротехсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.07.2010 року,  в ході якої було встановлено, зокрема, нікчемність договорів між позивачем та контрагентом. За наслідками даної перевірки складено Акт від 01.12.2010 року №392/23/09002228, відповідно до якого зафіксовано, що підприємством порушено п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. п 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами проведеної перевірки, 10.12.2010р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000362300/0, яким визначено суму податкового зобов'язання, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем по податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 1 261 451 грн. А також, було винесено податкове повідомлення-рішення №0000352300/0, яким визначено суму податкового зобов'язання, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем по податку на прибуток підприємств в розмірі 858 667 грн.

З даними висновками відповідача, що викладені в Акті перевірки, та податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погоджується. На його думку вони є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, що стало підставою для звернення до суду.

В судовому засіданні позивач та його представники позовні вимоги підтримали повністю, посилаючись на обставини, що викладені в позовній заяві та докази, які долучені до матеріалів справи, просили їх задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали з підстав, що викладені в запереченнях, які долучені до матеріалів справи. В своїх поясненнях, наданих в судовому засіданні вказали, що позивач протягом квітня, травня, червня та липня 2010 року всупереч публічному порядку, порушуючи права TOB «ТНК-ВР Коммерс», протиправно заволодів пальним, яке перебувало у нього на відповідальному зберіганні. Внаслідок чого, керуючись ст. 228 ЦК України, відповідач вважає укладений між підприємствами ВАТ "Тульчинміжрайагротехсервіс" і TOB "Євроойлпостач" договір постачання нафтопродуктів №12/02/10 є нікчемною угодою, з наслідками передбаченими законодавством.

На думку відповідача даний договір не породжує правових наслідків його укладання, а саме переходу права власності. А тому позивач порушив п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» стосовно віднесення до валових витрат виробництва сум оплат TOB "Євроойлпостач" та, відповідно, п. п 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині віднесення до податкового кредиту сум сплачених TOB "Євроойлпостач».

Крім того, відповідачі пояснили, що до суми, визначеної перевіркою зобов'язання по податку на прибуток та по податку на додану вартість включені також суми по операціям з наступними організаціями:

1. ДП "Вінницький експертно - технічний центр НДІ" - податок на додану вартість у сумі 782,20 грн, податок на прибуток у сумі 977,75 грн.;

2. ДП "СМЕД ВДАІ УМВС України у Вінницькій області" - податок на додану вартість у сумі 207,40 грн., податок на прибуток у сумі 259,25 грн.;

3. ПП  "ІФД" - податок на додану вартість у сумі 90,00 грн., податок на прибуток у сумі 112,50 грн.

Загальна сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість -1079,60 грн., з податку на прибуток - 1349,50 грн.

В адміністративному позові позивач не заперечує проти вказаних сум, отже і позовні вимоги повинні бути щодо визнання протиправними податкових повідомлень - рішень лише в частині.

На підставі вищенаведеного, просили відмовити в задоволені адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство "Тульчинміжрайагротехсервіс" 04.09.1995 року зареєстровано Тульчинською районною державною адміністрацією. Свідоцтво про державну реєстрацію від 04.09.1995 року №11681020000000232.

На підставі направлень №462 від 12.10.2010 р., №485 від 26.10.2010 р., виданих ДПІ у Тульчинському районі, на ПАТ "Тульчинміжрайагротехсервіс" була проведена позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.07.2010 року відповідно до затвердженого плану.

За результатами проведеної перевірки 01.12.2010 р. був складений акт №392/23/009002228 (далі-Акт), в якому зазначено, що позивачем порушено п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. п 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідачем в акті перевірки вказано (Т.І а.с. 15-17), що протягом ІІ кварталу 2010 року ПАТ „Тульчинміжрайагротехсервіс" до складу валових витрат включено витрати на придбання пального від TOB „Евроойлпостач", код ЄДРПОУ 36853596, на суму 2 856 000 грн. згідно Договору №12/02/10 від 12 лютого 2010 року.

При перевірці первинних документів щодо підтвердження факту отримання зазначеного товару встановлено наступне.

Відповідно накладних на маршрут або групу вагонів, виписаних станціями залізничного призначення за період з 01.10.2009 року по 30.06.2010 р. виявлено, що в квітні місяці 2010 року товар відправлявся із залізничних станцій Новозолотарівка, Коростень, Яснувата. Власником даного товару, як зазначено в накладних №52351283 від 28.04.2010 р., №33665832 від 19.04.2010 р., №51982675 від 17.042010 р. №51982674 від 17.04.2010 р., №51982673 від 17.04.2010 р., №51982676 від 17.04.2010 р., №61982677 від 17.04.2010 р., №33849943 від 19.04.2010 р. є TOB "ТНК-ВР Коммерс", постачальником згідно наданого Договору №12/02/10 від 12.02.2010 року є TOB „Євроойлпостач". Вартість даного товару без врахування суми податку на додану вартість становить 932344 грн. Згідно фактичних даних податкового обліку встановлено, що ПАТ дані суми витрат відносило не на TOB "ТНК-ВР Коммерс", а на TOB "Євроойлпостач". Документи, що підтверджують перехід права власності від TOB "ТНК-ВР Коммерс" до TOB "Євроойлпостач " не надано.

Аналогічне порушення виявлено за травень, червень 2010 року.

Крім того, в ході перевірки встановлено, що ПАТ "Тульчинміжрайагротехсервіс" в перевіряємому періоді не здійснювало оплату за отриманий товар на адресу TOB "ТНК - BP Коммерс".

Договором №12/02/10 від 12.02.2010 року не передбачено виконання умов договору згідно інших цивільно-правових договорів.

Внаслідок завищення валових витрат по операціях з TOB "Євроойлпостач" на 2 856 000грн. позивачем було занижено податок на прибуток на загальну суму 714 000грн.

Крім того, в ході документальної перевірки ПАТ "Тульчинміжрайагротехсервіс" за період з 01.10.2009 по 31.07.2010 було встановлено заниження об'єкта оподаткування податком на додану вартість по операціях з TOB "Євроойлпостач" за квітень - липень 2010 року на суму 839 887,00 грн.

Підприємством включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість отриманого пального від TOB „Євроойлпостач" в сумі 186 468,77 грн.

За вказаних обставин, у відповідності до положень ст. 712 Цивільного кодексу України, оскільки даний договір не породжує правових наслідків його укладання, а саме за відсутності переходу права власності від TOB "ТНК-ВР Коммерс" до TOB "Євроойлпостач", відповідач робить висновок про нікчемність правочину №12/02/10 від 12.02.2010 року, укладеного між позивачем та  TOB "Євроойлпостач ".

Як зазначено в Акті, всупереч публічному порядку, порушуючи права TOB «ТНК-ВР Коммерс», позивач протиправно заволодів пальним, яке перебувало на його відповідальному зберіганні.

На думку відповідача позивач порушив п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»стосовно віднесення до валових витрат виробництва сум оплат TOB "Євроойлпостач" та, відповідно, п. п 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині віднесення до податкового кредиту сум сплачених TOB "Євроойлпостач».

10.12.2010 р. було винесено податкове повідомлення-рішення №0000352300/0 з податку на прибуток підприємств та податкове повідомлення-рішення №0000362300/0 по податку на додану вартість, з якими позивач не погоджується.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходив з наступного.

01.03.2010 року між підприємствами ПАТ "Тульчинміжрайагротехсервіс" і TOB "Євроойлпостач" було укладено договір відповідального зберігання паливно-мастильних матеріалів №01/03/10-2, відповідно до якого підприємство приймало на зберігання пальне для TOB "Євроойлпостач".

Дане пальне поставлялося на зберігання на склад паливно - мастильних матеріалів підприємства залізницею по товаротранспортним накладним протягом квітня, травня, червня та липня 2010 року. В даних накладних в графі «Відмітки відправника» вказувалося, що власником товару є TOB «ТНК -BP Коммерс», товар передається на відповідальне зберігання по договору з  TOB "Євроойлпостач".

В той же час, між підприємствами ПАТ "Тульчинміжрайагротехсервіс" і TOB "Євроойлпостач"  12.02.2010р. було укладено договір постачання нафтопродуктів №12/02/10, відповідно до якого позивач придбавало у "Євроойлпостач" у власність пальне.

Придбання пального оформлялося відповідними документами, а саме: додатковими угодами, які є невід"ємними частинами Договору №12/02/10, належним чином оформленими накладними та актами приймання - передачі пального, здійсненою оплатою через банківські установи у безготівковій формі. Відповідно до вищевказаних документів TOB "Євроойлпостач" виступав власником пального, що продавалось позивачу.

Відповідно до ст. 545 КЦ України підтвердження факту та належності виконання зобов'язання є письмове підтвердження одержання такого виконання.

Відповідно до додаткових договорів, Актів прийому-передачі - сторони претензій один до одного не мають.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" визначено первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснені господарської операції, а якщо це неможливо то безпосередньо після її закінчення. Для контролю порядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведенні облікові документи.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно приписам ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. В ст. 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оскільки з приводу сумнівності первинних документів у відповідача не виникало спору, а також не ставилось під сумнів товарність операцій, факту приймання-передавання товару від TOB "Євроойлпостач" до позивача, проведеної оплати на виконання договору зберігання та постачання TOB "Євроойлпостач", то судом досліджувалось питання правомірності укладених угод та перевірялись порушення вимог податковго законодавства позивачем.

Матеріалами справи підтверджено, що в період здійснення господарських операцій контрагент позивача TOB "Євроойлпостач", яке здійснювало поставку товару у власність, мало цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податків та не був позбавлений прав укладати будь-які угоди у відповідності з діючим законодавством.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності  правочину, а саме:

1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України передбачені підстави недійсності  правочину, а саме:

1) недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу;

2) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання  такого правочину  недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок. Так, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Судом досліджено та встановлено, що договори, укладені між позивачем та контрагентом щодо поставки та зберігання товару відповідають вимогам, встановленим у статті 203 ЦК України: не суперечать законодавчим актам України; особи, які вчиняли правочини мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочинів було вільним; містять всі істотні умови, правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними і ці наслідки настали, що підтверджується доказами.

Разом з тим, слід зазначити, що в ході перевірки, відповідачем залишено позаувагою договір відповідального зберігання паливно-мастильних матеріалів №01/03/10-2 від 01.03.2010 року, укладеного між позивачем (зберігач) та  TOB "Євроойлпостач" (клієнт), відповідно до п. 1.4 якого, нафтопродукти, що передаються на зберігання, не переходять у власність зберігача.

В той же час, твердження відповідача що, Договором №12/02/2010 від 12.02.2010 року не передбачено виконання умов договору згідно інших цивільно-правових угод, спростовуються самим змістом первинного Договору постачання, а саме п.1.1, 2.1, розділом 11 та 12.

При цьому, судом при оцінці доказів береться до уваги довідка ДПІ у Печерському районі м.Києва від 20.04.2011 року "Про результати зустрічної звірки ТОВ "ТНК-ВР Коммерс" з питань взаємовідносин з ТОВ "Європостач" за період березень, квітень, травень, червень, липень 2010 року, якою підтверджено правовідносини між вказаними платниками податків.

Крім того, правовідносини між контрагентом та третьою особою не можуть впливати на господарські зобов"язання, що виникли у правовідносинах із цим контрагентом та позивачем.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, правом  власності  є право особи на річ (майно),  яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до п. 5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), до валових витрат виробництва та обігу відноситься сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. А згідно з п. 5.2.1 вищевказаного закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, оплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва.

Позивач придбавав пальне у TOB «Євроойлпостач», як власника майна. Придбання пального оформлялося відповідними документами, а саме: додатковими угодами, належним чином оформленими накладними та актами приймання - передачі пального. Відповідно до вищевказаних документів TOB «Євроойлпостач» виступав власником пального, що продавалось позивачу. В подальшому майно використовувалося позивачем у власній господарській діяльності відповідно до статутних завдань, що не спростовано відповідачем.

Таким чином , договір постачання нафтопродуктів №12/02/10 від 12.02.2010р., що був укладений ВАТ "Тульчинміжрайагротехсервіс" і TOB "Євроойлпостач" не може бути нікчемним в розумінні ст. 228 ЦК України.

Ст. 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, а саме, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір постачання нафтопродуктів №12/02/10 відповідно до закону не є нікчемним правочином та його недійсність не встановлена судом, відтак суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем валових витрат по операціях з TOB "Євроойлпостач" та включення останнім до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість отриманого пального від TOB „Євроойлпостач".

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (Закону №168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.  

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Щодо пояснень представника відповідача по зобов'язаннях по податку на прибуток та по податку на додану вартість, до яких включені також суми по операціям з іншими контрагентами, та позивачем не оскаржувались, то суд зазначає наступне.

У даному випадку, аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності суд вважає, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення відповідача вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, якщо цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Констатуючи помилкове нарахування по податку на прибуток та податку на додану вартість через порушення вимог Закону, суд не може визнати протиправним рішення податкового органу в якійсь сумі. На ряду з цим, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

На суд жодним чином не покладено повноваження перебирати функції державних органів щодо прийняття таких рішень. Відповідно до процесуального закону суд дає правову оцінку обставинам під час розгляду та вирішення конкретної справи.

Відповідно до  ст. ст. 11, 71  Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному,  повному та об‘єктивному дослідженні.

Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень, у відповідності до ч.2  ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, покладено на податковий орган. В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладені обставини, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню, а права позивача потребують судового захисту шляхом повного скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2010р. №0000352300/0, №0000362300/0.

У відповідності до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, що в даному випадку є сума 3,40 грн., яка підтверджена документально.      

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Тульчинському районі від 10.12.2010 року №0000352300/0, №0000362300/0.

Присудити з Державного бюджету на користь приватного акціонерного товариства "Тульчинміжрайагротехсервіс" судовий збір у розмірі 3,40грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя:          Дмитришена Руслана Миколаївна

Судді:                                                                         Чернюк Алла Юріївна   

                                                                                       Чудак Олеся Миколаївна