Ухвала

від 10.10.2013 по справі 2а/0270/2339/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/62045/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М. О. секретаря судового засідання Волошина В. М.,

представник позивача Бурка В. Р.

представник відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Тульчинміжрайагротехсервіс" до Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство "Тульчинміжрайагротехсервіс" (далі - ПАТ "Тульчинміжрайагротехсервіс") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області (далі - ДПІ у Тульчинському районі) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року позов ПАТ "Тульчинміжрайагротехсервіс" задоволено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Тульчинському районі залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Тульчинському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "Тульчинміжрайагротехсервіс" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Тульчинському районі була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.07.2010 року. За результатами проведеної перевірки був складений акт №392/23/009002228 від 01.12.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. п 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» .

На підставі акту перевірки ДПІ у Тульчинському районі 10.12.2010 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0000352300/0 з податку на прибуток підприємств та податкове повідомлення-рішення №0000362300/0 по податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.03.2010 року між ПАТ "Тульчинміжрайагротехсервіс" та TOB "Євроойлпостач" було укладено договір відповідального зберігання паливно-мастильних матеріалів №01/03/10-2. Крім того, між підприємствами ПАТ "Тульчинміжрайагротехсервіс" і TOB "Євроойлпостач" 12.02.2010 року було укладено договір постачання нафтопродуктів №12/02/10. Реальність, товарність та виконання зазначених договорів підтверджується матеріалами справи.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що в період здійснення господарських операцій контрагент позивача TOB "Євроойлпостач", мало цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податків та не був позбавлений прав укладати будь-які угоди у відповідності з діючим законодавством.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України передбачені підстави недійсності правочину, а саме:

1) недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу ;

2) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України , недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок. Так, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що договори, укладені між позивачем та контрагентом щодо поставки та зберігання товару відповідають вимогам, встановленим у статті 203 ЦК України та не може бути нікчемним в розумінні ст. 228 ЦК України .

Відповідно до п. 5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), до валових витрат виробництва та обігу відноситься сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 5.2.1 п. 5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, оплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про правомірність віднесення позивачем валових витрат по операціях з TOB "Євроойлпостач" та включення останнім до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість отриманого пального від TOB „Євроойлпостач".

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР , податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями , а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення від 10.12.2010 року №0000352300/0 та №0000362300/0 підлягають скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що позовні вимоги ПАТ "Тульчинміжрайагротехсервіс" підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та у порядку, визначеному статтями 236 - 239-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров