Постанова

від 05.04.2011 по справі 2а-19370/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 05 квітня 2011 року           14:14           № 2а-19370/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання  Четвертак Я.І.  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

 Приватного підприємства "Розбудова"

до

 Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про

 визнання дій неправомірними, нечинним акту № 1222 від 19.11.2010року, зобов'язання відновити дію свідоцтва платника податку на додану вартість

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 01.12.2010 р.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 1919/9/10-114 від 23.04.2010 р.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Розбудова" (далі –або позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, зобов"язання відновити дію свідоцтва платника податку на додану вартість

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.12.2010 р. відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, в обґрунтування позовних вимогзазначив про невідповідність висновків відповідача щодо неподання позивачем податковому органу податкових декларацій з ПДВ протягом дванадцяти послідовних податкових періодів, а саме: з жовтня 2009 р. по вересень 2010 р. фактичним обставинам справи.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити з підстав правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість .

 Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

19 листопада 2010 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було складено акт №1222 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Розбудова» на підставі п.п. «ґ»п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі –Закон України №168), у зв’язку з неподанням податковому органу податкових декларацій з ПДВ протягом дванадцяти послідовних податкових періодів.

Відповідно до підпункту «ґ»пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках якщо особа, зареєстрована як платник податку, не подає податковому органу декларації з цього податку протягом 12 послідовних податкових місяців або подає податковий розрахунок який свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

З цією нормою кореспондується припис підпункту «ґ» пункту 25 Положення про реєстрацію платників  податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної  податкової адміністрації  України № 79 від 01.03.2000 р. (надалі за тестом - Положення).

При цьому, при розгляді питання анулювання реєстрації платників  податку на додану вартість згідно з підпунктом «ґ» пункту 25 Положення, дванадцять місяців визначаються із урахуванням того, що:   

- не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником податку на додану вартість, якщо особа зареєстрована платником податку на додану вартість з дня іншого, ніж перший день календарного місяця;

- включаються останні дванадцять послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання органом державної податкової служби документа, який є підставою для анулювання реєстрації.    

Згідно з пунктом 25.2 вказаного Положення, якщо особа, зареєстрована як платник податку на додану вартість не подає податковому органу декларації з цього податку протягом 12 послідовних податкових місяців, органи державної податкової служби приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість.

Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних документів (відомостей), зокрема, акта або довідки підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про неподання платником податку податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом дванадцяти послідовних податкових місяців.

Анулювання реєстрації платників  податку на додану вартість на підставах визначених у підпунктах «б»- «ґ» пункту 25 вказаного Положення, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу. Податковий орган зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання  реєстрації  на підставах, визначених у підпунктах «в»- «ґ».

Рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на  додану вартість за формою №6-ПДВ.

Такий акт складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження керівника податкового органу, та затверджується керівником податкового органу.

В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково зазначається підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Закону України «Про податок на додану вартість».

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу) (пункт 1.11 Закону).

          Відповідно до п. 4.1.7. ст. 4  Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації, визначеного згідно з підпунктом 4.1.4 цього пункту, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем податкові декларації з ПДВ за лютий 2010 р., березень 2010 р. та квітень 2010 р. надсилались відповідачу рекомендованими цінними листами з описом вкладення,  податкові декларації за січень-вересень 2010 р. подавались безпоередньо до ДПІ, про що свідчать відмітки ДПІ про отримання декларацій.

В судовому засіданні представник відповідача повідомив, що податкові декларації позивача з ПДВ за листопад-грудень 2009 р., січень-березень 2010 р., травень-вересень 2010 р. не були визнані як податкова звітність, на підтвердження чого надав копії листів про невизнання документів.

          В зазначених листах, відповідач в обгрунтування невизнання податкової звітності позивача, зокрема, посилається на п. 4.5 Наказу ДПА України від 31.12.2000 р. № 827 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України", згідно якого, якщо податкова звітність, надана органу ДПС платником податків, заповнена всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом ДПС як податкова звітність.

          Суд звертає увагу, що відповідно до того ж пункту 4.5 Наказу ДПА України від 31.12.2000 р. № 827, платнику податків у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання) структурним підрозділом, до функцій якого належить приймання податкової звітності, надсилається повідомлення про невизнання ОДПС декларації як податкової із зазначенням підстав та пропозицією надати нову, оформлену належним чином

Всупереч зазначеній вимозі п. 4.5 Наказу ДПА України від 31.12.2000 р. № 827, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували виконання відповідачем вимоги щодо направлення повідомлення позивачу про невизнання податкової звітності за період з жовтня 2009 р. по вересень 2010 р.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів про невизнання податкової звітності позивача за жовтень 2009 р. та квітень 2010 р.

Представник позивача зазначив, що позивачу не було  відомо про неприйняття чи невизнання відповідачем декларацій у зазначений період, про факт неприйняття декларацій позивач дізнався тільки після отримання Акту анулювання реєстрації платника ПДВ від 19.11.2010 р.

Судом встановлено, що відповідачем не дотримано процедури невизнання податкових декларацій, не надано в суд доказів, що декларації позивача з податку на додану вартість за жовтень 2009 року та квітень 2010 р.  не були прийняті як податкова звітність, а позивачем надано докази належного подання декларацій з ПДВ за жовтень 2009 р. - вересень 2010 р. до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності  вчинених  ним дій та прийнятого рішення.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ч. 1 ст. 94 КАС України на користь Приватного підприємства "Розбудова" необхідно стягнути судові витрати в розмірі 3, 40 грн. за рахунок Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94,  158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1.   Позов  Приватного підприємства "Розбудова"  задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати акт Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Розбудова»код 34821688 від 19 листопада 2010 року №1222.

          3. Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва з 19.11.2010 року відновити дію свідоцтва №100280268 про реєстрацію платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Розбудова», виданого Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва 24.04.2010 р. на бланку форми №2-ПДВ, серія НБ №323467, індивідуальний податковий номер № 348216826591.

          4. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь  Приватного підприємства "Розбудова"  за рахунок Державного бюджету України

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів  за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 05.04.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

          Постанова у повному обсязі складена та підписана 06 квітня 2011 року.

Суддя                                                                                                Шрамко Ю.Т.