Постанова

від 20.06.2011 по справі 2а-4052/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018,  м. Львів,  вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

20 червня 2011 р.                                                                                    № 2а-4052/11/1370  

16 год. 50 хв.          

Львівський окружний  адміністративний суд в складі:

головуючий –суддя                                         Коморний О.І.,

секретар судового засідання                     Гнилиця Р.І.

від позивача                                                   Ромашко Г.П., Сорокіна Л.М., Наконечний Р.С.

від відповідача                                        не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

 ТзОВ "Нова книга"   

до

 Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова   

про

 про скасування податкового повідомлення-рішення ,

Обставини справи.

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова книга»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень №0002202321/0 та №0001361721/0, виставлених 16.12.2010 року відповідачем, Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова.

          Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю виставлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки висновки податкового органу про відсутність підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції зроблені на припущеннях, без посилання на достовірні докази чи документи, як і безпідставно визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок з доходів фізичних осіб.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав викладених у позовній заяві, просять позов задовольнити.

Відповідач подав заперечення проти позову. У судове засідання представник відповідача не прибув, повідомлявся належним чином, клопотань процесуального характеру від відповідача до суду не надходило.

З урахуванням вимог ч.1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, справа вирішується згідно ч.4 ст. 128 КАС України та ч.6 ст.71 КАС України без участі відповідача на основі наявних у ній доказів.

          Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та об’єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Відповідачем, Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова у період з 22.10.2010 р. по 26.11.2010 р. проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Книга»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.07 по 30.06.10, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.07 по 30.06.2010 року про що 03.12.2010 року складено акт №5968/23-209/33073285.

За результатами та на підставі акта перевірки відповідачем 16.12.2010р. виставлено податкове повідомлення-рішення №0002202321/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток в сумі 100425 грн. (основний платіж – 73750 грн., штрафні (фінансові) санкції – 26675 грн.) та податкове повідомлення-рішення №0001361721/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 36193 грн. 23 коп. ( основний платіж –12064 грн. 41 коп., штрафні (фінансові) санкції –24128 грн. 82 коп.).

Підставою виставлення вказаних податкових повідомлень-рішень слугувало встановлення перевіркою порушення позивачем –п.5.1. п.п.5.2.1 п. 5.2. п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.94р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції Закону України від 22.05.97р. №28397-ВР. із змінами та доповненнями), що полягає у заниженні ТзОВ «Нова Книга»податку на прибуток всього у сумі 73 750 грн., у тому числі за І квартал 2009 року в сумі 5 000 грн. ІІІ квартал 2009 року в сумі 5 250 грн., IV квартал 2009 року в сумі 29 750 грн., І квартал 2010 року в сумі 19 000 грн., II квартал 2010 року в сумі 14 750 грн.

Також встановлено порушення позивачем пп.4.2.15, пп.4.3.25, п.4.3 ст.4, пп.7.1. ст.7, пп.8.1.1 пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.9.10.1 пп.9.10.3 п.9.10 ст.9, п.17.2 ст.17, п.19.2 ст.19, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року №889-IV із змінами та доповненнями - не перераховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 12 064,41 грн.

Вказані порушення полягають у тому, що позивачем не представлено документів по господарських операціях, які б підтвердили факти по наданих послугах, та те, що дані юридичні та інформаційно-консультаційні послуги пов’язані з веденням господарської діяльності підприємства та планів розвитку підприємства. Крім того, згідно акта перевірки, позивачем не утримано податок з доходів фізичних осіб при оплаті наданих послуг приватному підприємцю.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем 05.01.2009 року та 09.01.2010 року укладено з приватним підприємцем ОСОБА_5 договори про надання юридичних послуг.

Згідно з п.2.2 предметом вказаних договорів є: підготовка процесуальних документів Клієнта; надання інших усних і письмових консультацій з правових питань (в тому числі по господарському, цивільному, міжнародному, трудовому, житловому, карному праву, з питань зовнішньоекономічної діяльності, приватизації і інших юридичних питань, що цікавлять Клієнта); виконання інших правових дій по узгодженню Сторін.

Отримані послуги сторони оформили актами виконаних робіт від 19.03.2009 року на суму 20 000,00 грн., від 30.09.2009 року на суму 21 000,00 грн., від 30.03.2010 року на суму 39 000,00 грн., від 30.06.2010 року на суму 59 000,00 грн.

Як вбачається із змісту вказаних актів виконаних робіт, позивачу надано висновки про відповідальність чинному законодавству проектів договорів, які планує укласти Клієнт; надано юридичні поради і роз'яснення щодо застосування нормативно-правових актів України; надано правову допомогу у веденні претензійно-позовної роботи; надано консультації з правових питань (в тому числі по господарському, цивільному, міжнародному, трудовому, корпоративному, житловому, карному праву, з питань зовнішньоекономічної діяльності, приватизації і інших юридичних питань, що цікавлять Клієнта); надано правову допомогу при складанні господарських договорів.

Також позивачем 15.01.2009 року та 10.01.2010 року укладено з приватним підприємцем ОСОБА_6 договори про надання інформаційно-консультаційних послуг.

Згідно з п. 1.1. та 2.1 предметом вказаних договорів є надання інформаційно-консультаційних послуг з питань надання оперативної і стратегічної інформації, що стосуються стану ринку реалізації паперу і існуючих цін на ринку на газетний і інші види паперу, надання інформації щодо потенційних клієнтів зацікавлених у співпраці з замовником, надання інших усних і письмових консультацій з інформаційно-консультаційних питань, що цікавлять замовника.

Вартість послуг за договорами становить 120000 грн. та 187000 грн. відповідно.

Отримання послуг за вказаними договорами сторонами оформлено актами про виконання робіт акти про виконання робіт від 27.12.2009 року на суму 119 000,00 грн. та від 31.03.2010 року на суму 37 000,00 грн., згідно яких позивачеві надано щомісячні висновки про стан ринку реалізації паперу і існуючих цін на ринку на газетний папір і інші виду паперу та надано висновки щодо потенційних клієнтів, зацікавлених у співпраці з Замовником.

Виконані роботи позивачем оплачені згідно долучених до матеріалів справи копій платіжних доручень.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон України №283/97-ВР), валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми, будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №283/97-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання»від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Згідно з абзацом четвертим п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому діючим законодавством не встановлено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на юридичні та інформаційно-консультаційні послуги.

Отже, для підтвердження включення витрат на юридичні та консультаційні послуги до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», зокрема:

- документи, що підтверджують факт отримання юридичних та консультаційних послуг від іншої особи;

- документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, визначальною підставою віднесення витрат підприємства на юридичні та консультаційні послуги до складу валових витрат є факт отримання таких послуг та  безпосереднє використання їх у господарській діяльності підприємства.

Відтак, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі  яких  суд  встановлює  наявність  або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі,  та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових  доказів, висновків експертів.

Однак з матеріалів справи не встановлено, яким чином отримані юридичні та консультаційні послуги були використані позивачем в його господарській діяльності, в якому обсязі були виконані названі роботи, у чому вони полягали, яка вигода отримана позивачем у результаті таких юридичних та консультаційних послуг. Посилання позивача на ту обставину, що у результаті отриманих послуг збільшився дохід від господарської діяльності, судом не береться до уваги, оскільки з поданих позивачем звітів не можливо встановити причинно-наслідковий зв'язок збільшення доходу саме від надання вищевказаних консультаційних та юридичних послуг.

Акти прийому-здачі послуг носять загальний характер і фактично відтворюють умови договорів про надання юридичних та консультаційних послуг. При цьому позивачем не зазначено та жодним чином не підтверджено, в якій саме формі було викладено результати отриманих як юридичних послуг (відсутні висновки про відповідність чинному законодавству проектів договорів позивача, як і самі договори, і докази, що такі укладалися взагалі; відсутні докази проведення претензійно позовної роботи, оскільки у матеріалах справи немає жодної копії ні претензії ні позовної заяви; відсутні докази надання консультації, і в чому такі консультації полягали, зокрема з питань міжнародного права, карного права та інших галузей, крім того у матеріалах справи немає копії жодного господарського договору, щодо якого було надано допомогу у його складанні ПП ОСОБА_5

Суд також звертає увагу на ту обставину, що у матеріалах справи відсутні докази наявності у надавача юридичних послуг відповідної юридичної освіти для надання таких різноспрямованих юридичних консультацій «по господарському, цивільному, міжнародному, трудовому, корпоративному, житловому, карному праву, з питань зовнішньоекономічної діяльності, приватизації і інших юридичних питань, що цікавлять Клієнта».

Позивачем не надано суду жодного щомісячного висновку про стан ринку реалізації паперу та існуючих цін на ринку на газетний і інші види паперу, як і не надано доказів отримання висновків про  потенційних клієнтів зацікавлених у співпраці з позивачем як і доказів, що такі клієнти з’явилися у результаті наданих ПП ОСОБА_6 послуг.

Також у матеріалах справи відсутнє обґрунтування щодо економічної доцільності витрат на спірні послуги, а саме, докази направлення таких витрат на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, що відповідає сутності господарської діяльності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості юридичних та  інформаційних (консультаційних) послуг, оскільки матеріалами справи не підтверджено факт їх надання ПП ОСОБА_5 та  ПП ОСОБА_6.

У ст. 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Цей обов‘язок є частиною публічного порядку.

Оскільки, як встановлено судом з матеріалів справи, фактичного здійснення господарської операції не було, подані позивачем документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Водночас суд не поділяє позицію відповідача про порушення позивачем пп.4.2.15, пп.4.3.25, п.4.3 ст.4, пп.7.1. ст.7, пп.8.1.1 пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.9.10.1 пп.9.10.3 п.9.10 ст.9, п.17.2 ст.17, п.19.2 ст.19, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року №889-IV із змінами та доповненнями у результаті не перерахування податку з доходів фізичних в сумі 12 064,41 грн.

Відповідно до статті 6 Указу «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»- фізична особа - СПД, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб.

Доходи платника єдиного податку, одержані ним від здійснення зазначених у Свідоцтві видів підприємницької діяльності, не включаються до складу його загального річного оподатковуваного доходу і з них не сплачується податок з доходів фізичних осіб.

Відповідно до пп. 4.3.25 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року №889 - IV зі змінами та доповненнями, до загального оподатковуваного доходу не включається дохід, одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу відповідно до Закон. Інші доходи, ніж зазначені у Свідоцтві про сплату єдиного податку, підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах, за правилами та у порядку, встановленими Законом. Тобто при виплаті такого доходу податок повинен бути утриманий податковим агентом відповідно до пп.8.1.1, п.8.1, ст.8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року №889-IV із змінами та доповненнями, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 вказаного Закону.

Відповідно до копій свідоцтв про сплату єдиного податку виданих ОСОБА_5 від 05.12.2008 р. №350918 та від 22.12.2009р. №900115, видами діяльності є юридичні послуги та фінансові консультації.

Судом встановлено, що згідно платіжних доручень долучених до матеріалів справи, позивач сплатив ПП Крук 80000 грн., при цьому у платіжних дорученнях у призначенні платежу вказувалося як «оплата за юридичні послуги»так і оплата «за консультаційні послуги», проте у всіх випадках в платіжних дорученнях вказано договір від 05.01.09р., який, як зазначалося вище, предметом мав надання юридичних послуг.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про помилковість висновку відповідача про порушення позивачем Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" щодо не перерахування податку з доходів фізичних в сумі 12 064,41 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи виставлені відповідачем податкові повідомлення-рішення №0002202321/0 та №0001361721/0 від 16.12.2010 року на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що виставляючи податкове повідомлення-рішення №0002202321/0 відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено, відтак вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. При виставленні відповідачем податкового повідомлення-рішення №0001361721/0 вказані норми дотримані не були, відтак таке є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то відповідно до ст. 94 КАС України на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України 1,70 грн. судового збору

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143,  158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

  п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова №0001361721/0 від 16.12.2010 року

3.Стягнути з державного бюджету України в користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Книга»(м. Львів вул. Вербицького 11/5, ЄДРПОУ 33073285) судовий збір в сумі 1 (одна) грн.. 70 коп.

4. У задоволенні інших вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 25.06.2011р. о 09:30 год.

  Суддя                                                   Коморний О.І.